|
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР
МИРОНЕНКО Федір Миколайович
УДК 631.5.:633.853.494.
АГРОТЕХНІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ
ПРИЙОМІВ ВИРОЩУВАННЯ РІПАКА
ЯРОГО НА НАСІННЯ В УМОВАХ
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Спеціальність 06.01.09 - рослинництво
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Запоріжжя - 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в ДГ "Забойщик" Інституту олійних культур Української академії аграрних наук.
Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий
співробітник,
Гуцаленко Анатолій Петрович
Інститут олійних культур УААН, завідувач
лабораторії технології вирощування дрібнонасіннєвих
олійних культур
Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор,
академік УААН,
Шкрудь Роман Іванович
Миколаївська дослідна станція УААН, завідувач
лабораторії олійних культур;
кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий
співробітник,
Гайдаш Василь Дмитрович
Івано-Франківський інститут агропромислового
виробництва УААН, завідувач відділу насінництва.
Провідна установа - Дніпропетровський державний аграрний університет,
кафедра землеробства
Захист відбудеться 23 червня 2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 17.370.01. при Інституті олійних культур УААН за адресою: 70417, м. Запоріжжя, сел. Сонячне, вул. Весняна, 1
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці ІОК УААН
(70417, Україна, м. Запоріжжя, сел. Сонячне, вул. Весняна, 1)
Автореферат розіслано 20 травня 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Лях В.О.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Ріпак ярий - цінна олійна культура, яка використовується на харчові, кормові та технічні цілі. Вміст олії в насінні ріпака досягає 47 %, а білка – 22%.
Ріпак ярий є цінною культурою в сівозміні: добрий попередник під ярі та озимі зернові культури, поліпшує фітосанітарний стан і структуру грунту та збагачує його на поживні речовини, успішно конкурує з бур`янами, а при вирощуванні його як просапну культуру, забезпечує очищення грунту від бур`янів.
Але, не дивлячись на позитивні якості цієї культури, в структурі посівних площ сільськогосподарського виробництва України, посіви ріпака ярого займають невеликі площі, оскільки урожайність його недостатньо висока і нестабільна по роках. Дані звітів господарств республіки показують, що середня урожайність ріпака ярого за 1989-1997 рр. склала 7,2 ц/га. Такий низький урожай насіння в значній мірі пояснюється низьким рівнем агротехніки його вирощування.
Поряд з цим в ряді господарств України, в тому числі в її південних районах, урожайність ріпака ярого досягає 18 ц/га і більше. Це свідчить про перспективу його вирощування в Україні, в тому числі в умовах південної зони, де грунтово-кліматичні умови, в основному, відповідають його біологічним особливостям.
Експериментальних даних по вивченню попередників і способів основного обробітку грунту під ріпак ярий в Україні мало, а в умовах Донецької області такі дослідження зовсім не проводились. Не вивчались також для цього регіону строки, способи посіву і норми висіву при вирощуванні ріпака на насіння. Дана робота спрямована на вирішення цього питання.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження по темі дисертації проводили у відповідності до рішення вченої ради Інституту олійних культур УААН (протокол № 6 від 16 січня 1995 р.).
Мета та завдання досліджень. У зв`язку з тим, що основні елементи технології вирощування ріпака ярого в умовах Донецької області зовсім не вивчались, нами були поставлені такі завдання:
- зробити порівняльну оцінку попередників ріпака ярого з метою агротехнічного обгрунтування його розміщення в сівозміні;
- визначити ефективність оранки і різноглибинного чизельного обробітку грунту під ріпак ярий;
- встановити найбільш раціональні строки, способи посіву і норми висіву ріпака ярого при вирощуванні на насіння;
- визначити економичну і біоенергетичну ефективність прийомів вирощування ріпака
ярого на насіння. Наукова новизна роботи. Вперше в грунтово-кліматичних умовах Донецької області досліджено, науково обгрунтовано і експериментально доведено комплексність впливу попередників, способів основного обробітку грунту, строків і способів посіву та норм висіву на урожайність і якість насіння ріпака ярого та розроблені раціональні прийоми його вирощування.
Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень дозволять визначити місце ріпака ярого в польовій сівозміні зони, раціональний спосіб основного обробітку грунту, встановити оптимальні строки посіву, способи і норми висіву, що забезпечить більш ефективне використання землі, а виробництву рекомендувати ефективні прийоми вирощування ріпака ярого на насіння.
Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто виконав досліди, значну кількість спостережень, аналізів і лабораторних досліджень. Визначив біоенергетичну ефективність вирощування ріпака ярого в умовах Донецької області. Сформулював основні положення і відповідні висновки дисертації та основні рекомендації виробництву.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались на науково-методичних та вчених радах Інституту олійних культур УААН (1996-1998 рр.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів (м. Дніпропетровськ, 2000 р.), на районних і обласних семінарах по ефективному використанню землі в господарствах Донецької області.
Виробнича перевірка результатів досліджень проведена у ДГ "Забойщик" Великоновоселківського району і в акціонерному товаристві закритого типу з іноземними інвестиціями "Екопрод А.Т." Волновахського району Донецької області.
Публікації. За матеріалами досліджень, що наводяться в дисертації, опубліковано п`ять наукових праць.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, 7 розділів, у 5 з яких викладено огляд літературних джерел та аналіз результатів, висновків, рекомендацій виробництву, списку використаної літератури та додатків. Роботу викладено на 102 сторінках друкованого тексту, що включає 35 таблиць, 7 рисунків, 3 фотографії та 24 додатки. Список використаної літератури налічує 153 джерел, у тому числі 9 іноземних авторів.
ЗМІСТ РОБОТИ
МЕТОДИКА І УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження по даній темі проводились в 1995-1998 рр. в ДГ "Забойщик" Інституту олійних культур, що знаходиться у Великоновоселківському районі Донецької області.
Грунт дослідної ділянки - чорнозем звичайний середньопотужний, містить в орному шарі 5, 4 % гумусу, гідролізуємого азоту - 12,8 мг, рухомого фосфору - 14,4
і обмінного калію - 20,2 мг на 100 г грунту. Реакція грунтового розчину нейтральна -
(рН-7,0-7,5).
Клімат південної степової мікрозони Донецької області характеризується жарким посушливим літом і порівняно холодною зимою. Середня кількість опадів складає від 501 до 562 мм. Середня річна температура повітря становить 7-80С, а найтеплішого місяця липня - 21-230С. Тривалість безморозного періоду - 240-260 днів. Сума позитивних температур повітря вище 100 складає 3000-32000С. Останні весняні приморозки проявляються у другій декаді квітня, а перші осінні- у другій декаді вересня.
Метеорологічні умови в роки проведення дослідів були неоднаковими. В 1996 р. за період вегетації випало 164,0 мм, причому в третій декаді червня і першій липня випало всього 0,7 мм, що негативно вплинуло на формування урожаю. В 1997 році кількість опадів за період вегетації склала 251,8 мм, які забезпечили максимальний урожай ріпака за всі роки досліджень. В 1998 році опадів випало 136,6 мм, з котрих в травні і червні - 61,0 мм, що явно недостатньо для одержання високого урожаю.
Дослідження проводились шляхом закладення польових дослідів і супроводжувались спостереженнями за посівом ріпака ярого, аналізами його хімічного складу, лабораторними дослідженнями фізичних властивостей грунту, його забезпеченості вологою і елементами мінерального живлення. Досліди по визначенню місця в сівозміні і системи основного обробітку грунту під ріпак ярий, проводились в таких типових ланках польових сівозмін: 1- озима пшениця - озима пшениця - ріпак ярий; 2 - озима пшениця - кукурудза на зелений корм - ріпак ярий. Після збирання кожного попередника проводилось закладення таких варіантів основного обробітку грунту: відвальна оранка на глибину 20-22 см та чизельний обробіток на глибину 20-22 і 10-12 см.
Схема досліду з вивченням строків і способів посіву та норм висіву була представлена такими варіантами: Строки посіву: оптимально-ранній (температура грунту 6- 70С); оптимально-пізній - через 10 днів (температура грунту 8-90С). Способи посіву: суцільний (міжряддя 15 см); широкорядний (міжряддя 45 см). Норми висіву для обох способів посіву: 1,5 млн. шт. насінин/га; 2,0 млн. шт. насінин/га; 2,5 млн. шт. насінин/га. Попередник у досліді - озима пшениця. Основний обробіток грунту в обох дослідах - напівпаровий. Передпосівний обробіток грунту проводився шляхом проведення культивації з одночасним боронуванням, яка поєднувалася з внесенням гербіциду трефлан. Ріпак висівався у першому досліді з шириною міжрядь 15 см, у другому - у відповідності до схеми досліду. Догляд за посівом складався з післяпосівного коткування котками 3ККШ - 6А, боронування посіву середніми боронами у фазі "розетки" (4 - 6 листочків), обприскування інсектицидами арріво та суммі-альфа проти хрестоцвітих блішок, квіткогриза та інших шкідників.
У досліді по вивченню строків, способів та норм висіву на широкорядному посіві з міжряддями 45см проводились дві механізовані культивації міжрядь на глибину 5 - 6 та 6 - 8см.
Збирання урожаю в обох дослідах проводилось комбайном СК-5 “Нива”, обладнаним пристроєм ПКК-5 з одночасним зважуванням насіння по варіантах досліду і відбором зразків для визначення вологості та чистоти.
Повторність – триразова, розміщення ділянок в один ярус, систематичне. Площа облікової ділянки – 100м2.
При закладенні та проведенні дослідів керувались методиками польових дослідів (Доспєхов, 1985):
- настання фенологічних фаз визначали за методом державного сортовипробування сільськогосподарських рослин (1971);
- вологість грунту визначали ваговим методом з висушуванням до абсолютно сухого стану;
- нітратний азот визначали колориметричним методом, рухомі сполучення фосфору –за Черніковим. Загальний азот визначали за Кєльдалем, клійковину – за Генебергом й Штоманом, золу – сухим озоленням, олію – за методом Рушковського, сирий протеїн – перемноженням загального азоту на коефіцієнт 6,25;
- об`ємну масу в шарі грунту (0-30см) визначаласи за допомогою бура у кожному шарі через 10 см;
- біологічну урожайність визначали з 25 рослин, відібраних з кожної ділянки у двох повтореннях шляхом підрахунку кількості стручків на кожній рослині, кількості насінин і визначення маси 1000 шт. насінин;
- урожай обліковували з всієї площі кожної ділянки з наступним перерахуванням його ваги до 100% чистоти і 10% вологості;
- урожайні дані опрацьовані методом дисперсійного аналізу, описаного Доспєховим (1985);
- показники біоенергетичної та економичної ефективності визначали у відповідності до методики на основі складання технологічних карт.
РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ ПОПЕРЕДНИКІВ РІПАКА ЯРОГО
Оцінка попередників Сівозміни Донецької області насичені зерновими культурами, (озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза на зерно), частка яких складає 50 і більше процентів. Тому для порівняльної оцінки попередників були взяті озима пшениця і кукурудза на зелений корм. Цінність цих попередників визначається в першу чергу кількістю вологи і елементів мінерального живлення, які залишаються у грунті після їх збирання. Питанню використання грунтової вологи сільськогосподарськими рослинами присвячені роботи С.С. Рубіна (1962), П.Р. Семіхненко (1960) та інших. Проведені аналізи на вміст доступної вологи, нітратного азоту і рухомих сполучень фосфору після збирання озимої пшениці і кукурудзи на зелений корм показали, що суттєвої різниці в їх кількості не було. Засміченість посіву кукурудзи бур`янами була більшою, ніж озимої пшениці. Проведене нами визначення вмісту нітратного азоту і рухомих сполучень фосфору, а також доступної вологи показало, що її було більше після озимої пшениці, порівняно з кукурудзою, але ця різниця була невеликою, тому що ці культури використовують вологу грунту на однакову глибину (табл. 1). У період цвітіння різниця у вмісті вологи була несуттєва, а перед збиранням, її кількість після обох попередників вирівнювалась. Нітратного азоту перед посівом ріпака було більше після кукурудзи, а за вмістом рухомого фосфору суттєвої різниці між попередниками не було.
Таблиця 1. Вплив попередників на вміст у грунті вологи та рухомих елементів живлення перед посівом ріпака ярого (1996-1998 рр.)
Проведене нами визначення засміченості посіву ріпака ярого бур`янами виявило більшу їх кількість після кукурудзи: у фазу сходів - 43,2 шт/м2, перед збиранням - 38,9 шт/м2, а після пшениці їх відповідно було - 31,9 та 24,1 шт/м2. Відсутність суттєвої різниці у вмісті доступної вологи й елементів мінерального живлення, а також в забур`яненості після попередників було причиною одержання близького за кількістю урожаю за роки проведення дослідів (табл. 2).
Таблиця 2. Урожайність ріпака ярого в залежності від попередників, ц/га
НІР 0,05 , ц/га 0,67 0,67 0,90
Більш високий урожай насіння ріпака одержано при розміщенні після озимої пшениці і дещо нижчий - після кукурудзи на зелений корм. За вмістом олії і протеїну в насінні ріпака ярого, вирощеного після різних попередників, суттєвої різниці не було.
Розміщення ріпака ярого після цих культур дає можливість провести всі агротехнічні заходи в оптимальний строк, що створює умови для накопичення вологи й поживних речовин, ефективної боротьби з бур`янами, що ставить озиму пшеницю та інші колосові культури, а також кукурудзу, зібрану на зелений корм, в ряд кращих попередників ріпака ярого.
Вплив способів і глибини основного обробітку
грунту на урожайність ріпака ярого
Головним завданням основного обробітку грунту є поліпшення його властивостей, родючості, водного і теплового режимів, знищення бур`янів, якісної заробки в грунт добрив і рослинних решток, тобто створення оптимальних умов для одержання високих урожаїв.
Ефективність основного обробітку грунту залежить від способу його проведення і глибини. У літературних джерелах є багато протилежних поглядів на спосіб і глибину обробітку грунту. І.Є. Овсінський (1899), П.А. Костичев (1951) та інші були прихильниками мілкого основного обробітку грунту; В.В. Докучаєв (1954), В.П. Мосолов (1954) та інші - глибокого, який, на їх думку, забезпечував високий урожай сільськогосподарських культур. Тому велике значення надається вивченню способів обробітку грунту і його глибині як основному прийому, що забезпечує краще проникнення і збереження вологи в грунті.В умовах Донецької області дефіцитним фактором є волога. Проведене нами вивчення процесу накопичення вологи в чорноземних грунтах регіону показало, що після озимої пшениці в період посіву ріпака суттєвої різниці у вмісті вологи після оранки і розпушення чизелем на глибину 20-22 см не було, хоча мала місце тенденція збільшення її вмісту після оранки (табл. 3).
Таблиця 3. Вплив способів і глибини основного обробітку грунту після різних попередників на вміст доступної вологи під посівом ріпака ярого в шарі
грунту 0-100 см (1996-1998 рр.)
Обробіток чизелем на глибину 20-22 см та 10-12 см забезпечив однаковий вміст вологи незалежно від глибини основного обробітку грунту. Відсутність істотної різниці у вмісті доступної вологи в залежності від способів і глибини основного обробітку грунту пояснюється тим, що донецькі чорноземи добре оструктурені і мають високу водопроникність.
Вивчення впливу різних по глибині способів основного обробітку грунту на вміст рухомих форм азоту і фосфору не виявило істотної переваги оранки на глибину 20-22 см в їх накопиченні порівняно з обробітком чизелем на глибину 20-22 см і 10-12 см. При різних способах і глибині основного обробітку грунту не одержано істотної різниці в щільності грунту, наявності елементів живлення, вологозабезпеченості і в урожаї насіння ріпака ярого (табл. 4).
Таблиця 4. Вплив способів основного обробітку грунту після різних попередників на урожайність ріпака ярого і якість насіння (1993-1998 рр.)
НІР 0,05, ц/га після попередників 0,67-0,90
після обробітків 0,81-0,82
Із наведених даних видно, що по оранці і обробітку чизелем на глибину 20-22 см після озимої пшениці і кукурудзи урожай ріпака був практично однаковим. Навіть після обробітку чизелем на 10-12 см збір насіння був не нижчим від урожаю одержанного після оранки і обробітку чизелем на глибину 20-22 см.
Дані про вплив різних способів основного обробітку грунту і глибини на засміченість посіву ріпака бур`янами наведені в табл. 5.
Таблиця 5. Кількість бур`янів у посіві ріпака ярого при різних способах і глибині основного обробітку грунту (1996-1998 рр.)
Із таблиці видно, що після оранки на глибину 20-22 см бур`янів було меньше порівняно з обробітком чизелем на 20-22 см і 10-12 см. Перед збиранням ріпака кількість бур`янів зменшувалась і вирівнювалась незалежно від способів основного обробітку грунту.
Із викладеного можна зробити висновок, що більш раціональною під ріпак ярий є відвальна оранка на глибину 20-22 см. На слабозасмічених бур`янами грунтах і в районах проявлення вітрової і водної ерозій слід застосовувати обробіток чизелем на глибину 20-22 або 10-12 см.
Вивчення строків посіву ріпака ярого
Строк посіву ріпака ярого є одним з важливих елементів його агротехніки. Посів у ранні строки забезпечує повні дружні сходи, рослини ріпака краще використовують весняну вологу, розвивають міцну кореневу систему, яка підвищує стійкість рослин ріпака ярого проти посухи.
При вивченні впливу різних строків посіву ріпака ярого на урожайність одержані такі дані (табл. 6).
Таблиця 6.Вплив строків посіву на урожайність насіння ріпака ярого, ц/га
НІР 0,05, ц/га 0,36 0,48 0,36
Із таблиці видно, що вищий урожай насіння одержано при оптимально-ранньому строкові сівби. Приріст склав 1,8 ц/га порівняно з оптимально-пізнім строком (посів через 10 днів).
Відомо, що бур`яни спричиняють велику шкоду посівам ріпака ярого, особливо на початку вегетації. Проведений облік засміченості посіву бур`янами перед збиранням показав, що при оптимально-ранньому строкові посіву їх було 13,1 шт./м2, а при оптимально-пізньому - 12,0 шт./м2, тобто незначно зменшувалась за рахунок проведення культивації перед посівом, яка забезпечила знищення значної кількості сходів бур`янів.
Ці ж досліди показали, що густота стояння рослин і кількість стручків на одній рослині незначно зменшувалась при оптимально-пізньому строкові посіву. Кількість насінин в одному стручку і маса 1000 шт. насінин суттєво не відрізнялась, а за вмістом олії в насінні спостерігалась тенденція зменшення її при оптимально-пізньому строкові. Але вихід олії і протеїну був більший при оптимально-ранньому строкові за рахунок вищого урожаю.
Підсумовуючи одержані результати можна зробити висновок, що посів ріпака в ранні строки є доцільним і економічно вигідним.
Вивчення способів посіву ріпака ярого
Оптимальна кількість і рівномірне розміщення рослин на одиниці площі дозволяє більш повно і раціонально використати родючість грунту і одержати більше продукції. При цьому площа живлення може змінюватись від форми ближчої до квадрата, яка дає високий ефект, до форми сильно витягнутого прямокутника, що є біологічною основою рядового посіву або культури просапних рослин (Синягін, 1969).
Про ефективність способів посіву ріпака ярого серед науковців немає одностайної думки. Ряд авторів твердить про перевагу суцільного (15 см), інші - широкорядного способу посіву. Прихильники суцільного способу сівби обгрунтовують його перевагу тим, що на одиниці площі можна розмістити більшу кількість рослин. Прихильники широкорядного способу посіву доказують, що при цьому способі збільшується площа живлення, міжрядними обробітками знищуються бур`яни, поліпшується освітлення листя, що підвищує продуктивність рослин. У Донецькій області способи посіву ріпака ярого практично не вивчались. Тому нами була вивчена ефективність основних способів посіву ріпака ярого. Одержані результати досліджень наведені у табл. 7.
Таблиця 7.Вплив способів посіву на урожайність ріпака ярого, ц/га
НІР 0,05, ц/га 0,36 0,48 0,36
| 
