|
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ВИНОГРАДУ І ВИНА,, МАГАРАЧ ”
ГРИГОРИШЕН Анатолій Іванович
УДК. 634.8:631.527:658.512
АГРОБІОЛОГІЧНА ОЦІНКА ТЕХНІЧНИХ ГІБРИДНИХ ФОРМ ВИНОГРАДУ В УМОВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ
06.01.08 – Виноградарство
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук
Ялта - 2002
Дисертація є рукописом.
Робота виконана в Інституті виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова УААН.
(м.Одеса ).
Науковий керівник: – доктор сільськогосподарських наук Лянний
Олександр Дмитрович, Інститут виноградарства
і виноробства ім. В.Є.Таїрова (м.Одеса), заступ-
ник директора з наукової роботи.
Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор
Хреновськов Едуард Іванович,
Одеський державний аграрний університет,
зав. кафедрою виноградарства і виноробства
кандидат сільськогосподарських наук, доцент
Вільчинський Валерій Францевич
Кримський державний аграрний університет,
доцент кафедри виноградарства
Провідна установа: Національний науковий центр „Нікітський
Ботанічний сад”, відділ плодових культур
Захист дисертації відбудеться " 7 " травня 2002р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.53.365.02 при Інституті винограду і вина ,,Магарач” за адресою: 98600, Крим, м.Ялта, вул. Кірова, 31, ІВіВ ,,Магарач”.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту винограду і вина ,, Магарач ”
Автореферат розісланий " 4 " квітня 2002р.
Вчений секретар спеціалізованої ради,
доктор сільськогосподарських наук,
старший науковий співробітник Н.А.Якушина
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сучасний сортимент технічних сортів винограду в Україні багатий і різноманітний. Сорти відносно пристосовані до місцевих умов, але серйозною вадою більшості з них є низька зимостійкість і морозостійкість, а також недостатня стійкість проти хвороб (мілдью, оїдіуму, гнилі ягід, чорної плямистості та ін.). Ці сорти потребують частих і дорогих захисних заходів, головним чином обробок отрутохімікатами, що призводить до погіршення екологічного стану довкілля.
Втрати винограду, спричинювані досить холодними зимами, ураженням патогенами та іншими негативними факторами, визначають одне з головних завдань селекції - створення сортів, які б мали певний ступінь польової стійкості проти хвороб, шкідників і екстремальних погодних умов поряд з потенціалом високої продуктивності та доброї якості урожаю. Тому вибраний напрямок досліджень актуальний.
Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконана в межах науково-технічної програми УААН „Виноградарство і виноробство”, „Поліпшити генетичні ресурси винограду в Україні методами інтродукції, імуноселекції та клонового відбору”(номер держреєстрації 0198u002658), завдання „Розробити та впровадити ресурсозберігаючі технології виробництва високоякістних вин різних типів на основі нових сортів винограду та вивчення фізико-хімічних методів оптимізації технологічних процесів з використанням природних сорбентів для стабілізації готової продукції”(номер держреєстрації 0198u002656).
Мета досліджень – покращення сортименту технічних сортів винограду для умов півдня України.
Завдання досліджень. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:
- вивчити агробіологічні і технологічні властивості гібридних форм винограду;
- визначити економічну ефективність їх вирощування;
- виділити найбільш цінні форми для передачі їх на державне або на конкурсне сортовипробування;
- виділити цінні форми для подальшої селекційної роботи.
Наукова новизна отриманих результатів. На підставі проведених досліджень вперше вивчені п'ятнадціть нових гібридних форм технічного призначення. Виявлені їх агробіологічні і технологічні особливості, визначена економічна ефективність та адаптивність до умов вирощування. Згідно отриманих результатів доведена принципова можливість створення стійких сортів винограду, які поєднують в одному генотипі стійкість, високу продуктивність та якість.
Практичне значення отриманих результатів. Результатом роботи стало виділення двох гібридних форм – чорноягідної 31-53-37 (Хаджибей) і білоягідної 34-4-49 (Загрей) з передачею їх на держсортовипробування. За комплексом позитивних ознак з метою передачі на конкурсне сортовипробування рекомендовані чорноягідні форми 45-13-40, 45-13-75 і білоягідні 45-11-121 і 45-8-17. Форма 39-35-88, як джерело стійкості проти двох хвороб і високої якості продукції, пропонується для використання в подальших селекційних програмах.
Особистий внесок здобувача. Проведено інформаційний пошук і аналіз даних літературних джерел за темою дисертації. Розроблена програма польових і лабораторних досліджень, проведені польові обліки, хімічні аналізи; узагальнено теоретичні та експериментальні дані з подальшим їх математичним аналізом. На їх основі зроблені висновки з рекомендаціями виробництву. Співавтор переданої на ДСВ форми 34-4-49 (Загрей).
Апробація роботи. Результати досліджень доповідали на засіданнях вченої ради ІВіВ ім.В.Є.Таїрова (1997-1999рр.), на VIII Міжнародній конференції молодих вчених-садоводів та виноградарів в Інституті винограду і вина ,,Магарач” / Ялта, 2000р./, на Міжнародній науково-практичній конференції “Грунт, клімат, виноград “ в Молдові / Кишинів, 2000р./
Публікації.. За матеріалами дисертації опубліковано шість наукових робіт, з них дві в журналах, три в збірниках наукових праць, одна – в матеріалах наукової конференції.
Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 186 сторінках машинописного тексту, містить 17 таблиць, 13 малюнків і 17 додатків. Складається з вступу, огляду літератури, загальної характеристики роботи, експериментальної частини, висновків, рекомендацій. Список використаної літератури включає 199 джерел, в тому числі 38 - іноземних авторів.
ЗМІСТ
Огляд літератури. Працями багатьох авторів висвітлена роль селекції в удосконаленні сортименту винограду. Висвітлені нові методи створення стійких сортів винограду в аспекті переходу на "біологічне виноградарство". Вказано на ряд екологічних і економічних переваг комплексностійких сортів. Звернена увага на досягнення багатьох як зарубіжних, так і вітчизняних селекційних установ по винограду, а також праці провідних вчених-селекціонерів. Обгрунтовані шляхи проведення селекції винограду для умов Південного Степу України.
Умови, об'єкти та методи досліджень. Дослідження проводились на протязі 1997-1999 рр. у відділах селекції і сортовивчення, та технології вина ІВіВ ім. В.Є.Таїрова. Об'єктом досліджень було вегетативне потомство п'ятнадцяти міжвидових технічних гібридних форми селекції ІВіВ ім. В.Є.Таїрова: на селекційній ділянці шість – чорноягідні, чотири – білоягідні, на конкурсній – три чорноягідні, дві білоягідні (табл.1).
Контролями для чорноягідних форм служили Каберне-Совіньйон і Рубін таїровський, а для білоягідних – Аліготе і Овідіопольський. Насадження закладені в 1988 році саджанцями,
Таблиця 1 Походження гібридних форм
Робочий номер гібридної форми Вихідні батьківські форми
материнська батьківська
селекційна ділянка
чорноягідні: 45-36-43 Рубін таїровський суміш пилку*, оброблена ПАБК**
45-13-40 те ж Мускат жемчужний+ Жемчуг Саба
45-13-75 те ж те ж
45-14-21 те ж те ж
45-37-67 те ж суміш пилку*
45-36-46 те ж суміш пилку*, оброблена ПАБК**
білоягідні: 45-11-121 Бранестраубе Мускат одеський
45-11-59 те ж те ж
45-8-17 те ж
39-35-88 Гориздра - 117 Ляна
конкурсна ділянка
чорноягідні: 31-53-37 Овідіопольський Сейв Вілар 12-375
31-50-39 Горулі мцване те ж
34-6-86 Рубін таїровський 2 - 3998
білоягідні: 34-61-63 Іскра Іллічівський
34-4-49 Овідіопольський Мускат рожевий
*/ Кардинал + Геркулес + Анзоб + Гузаль кара + Джура узюм + Чауш мускатний + Кара узюм нухурський + Кзил боз + Ризамат + Катта кара.
**/ ПАБК – параамінобензойна кислота.
щепленими на філоксеростійкій підщепі Ріпарія х Рупестріс – 101-14. Схема садіння – 3 х 1,5м, формування кущів – двоплечий кордон з висотою штамбу 70см. Система ведення кущів – вертикальна триярусна шпалера. Форми вирощували на фоні однієї – двох профілактичних хімічних обробок проти грибних хвороб, без укриття кущів на зиму. Агротехнічий догляд за насадженнями проводився у відповідності з рекомендаціями, розробленими ІВіВ ім. В.Е.Таїрова для степової зони при вирощуванні винограду без зрошення.Відповідно з вимогами методики державного сортовипробування сільськогосподарських культур на селекційній ділянці відбирали по 10-12 кущів кожної форми. На конкурсній ділянці дослідні рослини розташовані в трикратній повторності по 20 кущів у кожній.
Селекційні ділянки розташовані на південно-західному пологому схилі / біля 3 0/, що спадає до Сухого лиману. Грунти на цих ділянках представлені південним чорноземом, місцями слабо змитим, з ознаками солонцюватості і суглинково-пилуватої структури. Грунти сформовані на лесовидному суглинку, який залягає на глибині 130-200 см. Вони слабо забезпечені рухливими формами азоту, а забезпеченість фосфором і калієм середня.
Клімат регіону характеризується помірною континентальністю зі значним впливом моря. Дослідні ділянки, знаходячись в дуже теплозабезпеченому центральному районі Одеської області, відносяться до зони недостатнього зволоження: гідротермічний коефіцієнт складає 0,7-0,9. Тут в середньому випадає 415 мм опадів.Сума активних температур за середніми багаторічними даними складає 32800 С. Літо жарке і сухе. Зима коротка і помірно холодна з частими відлигами.Весною спостерігаються пізні, а восени ранні приморозки.
Метеорологічні умови в період проведення досліджень були різноманітні, що дозволило провести спостереження за реакцією форм винограду при різних поєднаннях факторів зовнішнього середовища. Так, літо 1997 року характеризувалось переважанням прохолодної і дощової погоди. Дефіцит тепла склав майже 160?С. Зимою спостерігалось різке зниження температури (за добу на 15 0 С). Літо в 1998 і 1999 роках виявилось спекотним і сухим. Весною 1999 року були пізні весняні приморозки.
Методи досліджень. Фенологічні спостереження, агробіологічні обліки, визначення сили росту і ступеня визрівання пагонів, вагового обліку урожаю, фактичної урожайності проводили згідно методики М.А.Лазаревського ( 1963 ). Масу приросту визначали методом кубічних вимірювань С.О.Мельника ( 1953 ). Визначення зимостійкості і морозостійкості проводили за методикою О.Г.Мішуренка ( 1947 ) і методом В.О.Шерера ( 1967 ). Продуктивність пагонів визначали за методикою А.Г.Амірджанова ( 1986 ). Імунологічну оцінку сортозразків проводили на природному інфекційному фоні за методикою, описаною П.М.Недовим ( 1985 ). Увологічні показники і механічний склад грон і ягід визначали за методом М.М.Простосердова ( 1963 ). Технологічну оцінку сортозразків робили за методикою В.В.Нілова ( 1970 ). Виноматеріали готували в умовах мікровиноробства в скляному посуді. Хімічний аналіз сусла і виноматеріалу кожного сорту і форми визначали загальноприйнятими стандартними методами:
- масова концентрація цукрів ( ГОСТ 27198-87 );
- масова концентрація титрованих кислот ( ГОСТ 14252-85 );
- винна кислота колориметричим методом (за методикою ІВіВ „ Магарач ”, 1980);
- масова концентрація летких кислот ( ГОСТ 13193-85 );
- об?ємна доля спирту ( ГОСТ 13191-85 );
- рН ( ГОСТ 26188-84 );
- вміст сухих речовин ( ОСТ 18241-75);
- масова концентрація приведеного екстракту ( ГОСТ 14251-85);
- масова концентрація фенольних речовин (за методикою ІВіВ „ Магарач ”, 1980);
- вміст барвних речовин (за методикою ІВіВ „ Магарач ”,1980);
- амінний азот (за методикою ІВіВ „ Магарач ”,1980);
- білок (за методикою ІВіВ „ Магарач ”,1980);
- масова концентрація заліза ( ГОСТ 26928-88);
- масова концентрація діоксиду сірки ( ГОСТ 14351-73);
- вміст диглікозидів визначали методом паперової хроматографії по Ріберо-Гайону
( 1959 ).
Органолептичну оцінку столових вин визначала дегустаційна комісія ІВіВ ім.В.Є.Таїрова за 10-бальною шкалою з максимальною оцінкою 8 балів, прийнятою для молодих вин.
Для оцінки перспективності досліджуваних сортів і форм з врахуванням їх агробіологічних і господарських ознак в даних кліматичних умовах застосували інтегровану методику Є.М.Губіна (1980 ).
Ампелографічний опис перспективних форм винограду, які рекомендовані на державне сортовипробування, здійснювали за методикою М.А.Лазаревського
( 1946).
Результати досліджень обробляли загальноприйнятими методами математичної статистики, викладеними в підручниках М.О.Плохінського (1969) і Б.О.Доспєхова (1985). Обчислення результатів виконано на ПК (програма ,,VARPET”, розробники Е.М.Григорян, О.П.Пилипенко; прикладний пакет програм ,,Microsoft Exel”).
Економічну ефекивність вирощування перспективних форм визначали згідно методики О.Ф.Чернявського (1990)
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Проходження фаз вегетації. Терміни настання окремих фаз, їх тривалість при ідентичних типах грунтів, агротехнічних прийомах вирощування і віці кущів, залежали головним чином від погодних умов і генетичних особливостей гібридних форм.
За термінами достигання ягід, залежно від продукційного періоду ( 128-156 днів ), досліджувані форми розподілились на 4 групи – від ранньо-середньої до дуже пізньої (рис.1-2 ). На селекційній ділянці білоягідна форма 39-35-88 віднесена до ранньо-середньої групи, білоягідна 45-11-59 і чорноягідні 45-13-40, 45-36-43 - до середньої, а решта до пізньої і дуже пізньої груп. На конкурсній ділянці білоягідна форма 34 -61-63 віднесена до середньої групи, решта - до дуже пізньої.
Стійкість проти грибних хвороб залежить в першу чергу від спадковості, що підтвердилось в епіфітотійному за розвитком мілдью і гнилі ягід 1997 році. Так, на достатньо жорсткому інфекційному фоні було виділено три стійкі форми (39-35-88, 45-11-121, 45-36-43 ) проти двох грибних хвороб винограду, шість – проти трьох (31-53-37, 31-50-39, 34-6-86, 45-11-59, 45-8-17, 45-13-75) та одну (34-4-49) - проти чотирьох. Всі вони успадкували ознаки хворобостійкості переважно від гібридів Сейв Вілара (СВ 12-375, СВ 20-366, СВ 23-657). Донорами стійкості форми 34-4-49 виявились V amurensis Rupr. і Рупестріс дю Ло ( табл.2 ).
Таблиця 2 Порівняльна хворобостійкість гібридних форм винограду
(за період 1997 – 1999рр.)
Сорт, гібридна форма Ступінь ураження хворобами, максимальний бал
мілдью оїдіумом гниллю ягід чорною плямис-тістю
лис-тя гро-на лис-тя грона пагони
1 2 3 4 5 6 7 8
селекційна ділянка
Каберне-Совіньйон, контроль 4,0 1,5 4,0 0,5 1,5 1,5 2,5
Рубін таїровський, контроль 3,0 1,0 3,0 0 0,5 1,5 4,0
45-36-43 3,5 1,5 2,5 0 0,5 2,0 3,0
45-13-40 3,0 1,5 2,0 0,5 0,5 4,0 3,0
45-13-75 3,0 1,5 2,5 2,5 1,5 2,0 1,5
45-14-21 3,5 3,0 3,5 2,0 3,0 4,5 2,0
45-37-67 3,5 2,0 3,5 1,0 1,5 2,5 3,5
45-36-46 3,5 1,0 3,0 0,5 2,5 2,0 4,0
Аліготе, контроль 4,0 1,0 2,5 0,5 0,5 3,0 2,5
Овідіопольський, контроль 2,5 0,5 3,5 0,5 3,0 1,0 3,0
45-11-121 3,0 0,5 2,5 1,0 1,5 1,0 3,0
45-8-17 3,0 0,5 2,5 1,0 1,0 1,0 2,3
39-35-88 2,5 1,0 2,0 0 0,5 3,0 3,0
45-11-59 2,5 0,5 3,0 1,5 2,0 1,5 2,0
конкурсна ділянка
Каберне-Совіньйон, контроль 4,0 0,5 3,5 1,0 1,5 0,5 2,5
Рубін таїровський, контроль 3,0 1,0 2,5 0 0,5 1,5 3,5
31-53-37 2,5 0,5 2,0 0 0,5 0,5 3,0
31-50-39 3,0 1,5 2,0 0 0 2,0 2,3
34-6-86 3,5 2,5 2,5 0 0 1,5 2,5
Аліготе, контроль 4,5 1,0 2,5 0,5 1,0 2,5 2,5
Овідіопольський, контроль 2,5 0,5 3,5 0,5 3,0 0,5 2,5
34-61-63 3,0 2,0 3,5 1,5 2,5 3,0 2,5
34-4-49 2,5 0,5 2,5 0,5 0 0,5 2,0
Зимостійкість і морозостійкість. Оцінка стану пагонів після перезимівлі за кількістю живих бруньок та виміри імпедансу тканин однорічних пагонів показали, що більшість досліджених гібридів характеризувались дуже високою зимостійкістю та морозостійкістю. Проведені дослідження дозволяють виділити, у порівнянні з контрольними сортами, на селекційній ділянці білоягідні форми 45-8-17, 39-35-88 і 45-11-121, на конкурсній – білоягідну форму 34-4-49, а також чорноягідні гібриди 34-6-86 і 31-53-37. Розрахунок кореляційної залежності між кількістю живих центральних бруньок та ступенем визрівання однорічних пагонів, об?ємом однорічного приросту куща показав, що між цими показниками спостерігається
пряма корелятивна залежність. Коефіцієнт кореляції становив відповідно R1= 0,999 ± 0,004; R2= 0,402 ± 0,094. Проведені дослідження дозволяють стверджувати про можливість вирощування перспективних гібридних форм при ведені високоштамбової неукривної культури.
Продуктивність форм винограду. Урожайність винограду є інтегрованим показником ефективності вирощування тієї чи іншої форми. Кількість грон на кущі, в середньому за три роки, у досліджуваних об'єктів коливається від 10,4 у чорноягідного гібрида з селекційної ділянки 45-37-67 до 45 у контрольного сорту Аліготе з цієї ж ділянки (табл.3). Серед білоягідних гібридів найбільшою кількістю грон на кущ характеризувалась форма 45-8-17 (32,1 при 18,3 грон у контролю Овідіопольський) з селекційної ділянки. Білоягідна форма з конкурсної ділянки 34-4-49 також перевершила за цим показником контрольні сорти. Серед чорноягідних гібридів найбільшою кількістю грон відзначалась форма з конкурсної ділянки 31-50-39 (31,7 грон на кущ при 30,6 і 29,9 - у контролів Каберне-Совіньйон і Рубін таїровський).
Серед білоягідних форм, згідно класифікації М.А. Лазаревського (1963), велику масу грона мали гібриди 45-11-121 (183 г) з селекційної і 34-4-49 (165 г) - з конкурсної ділянок. В цю ж групу віднесений контрольний сорт Овідіопольський. Всі інші форми з контролем Аліготе з конкурсної ділянки входять у групу з середньою масою грона. Найнижчою (87 г) вона була у контрольного сорту Аліготе на селекційній ділянці. У порівнянні з білоягідними чорноягідні гібриди відзначаються більшою масою грона. До групи з високими показниками маси грона (в середньому за три роки) віднесені гібриди 45-37-67 (284 г), 45-13-40 (244 г), 45-36-46 (205 г), 45-36-43 (166 г), 45-13-75 (154 г) з селекційної ділянки.
З метою визначення потенційної продуктивності гібридів використали показники продуктивності пагона за сирою масою і за масою цукрів грон, запропоновані А.Г.Амірджановим (1986). Найвищою продуктивністю пагона за сирою масою грона (в середньому за три роки) серед білоягідних форм відзначи- лась 45-11-121 (224 г) з селекційної ділянки, вірогідно переважаючи контролі Аліготе (108 г) і Овідіопольський (116 г) при НІР05 відповідно 19,0 і 18,2 г на пагін. У форм з конкурсної ділянки показники були дещо нижчі і склали у 34-61-63 і 34-4-49 відповідно 138 і 175 г на пагін, вірогідно переважаючи контрольні сорти Аліготе (101 г) і Овідіопольський (103 г), при НІР05 - відповідно 22,4 і 19,2 г на пагін. Форма 45-8-17 (129 г) з селекційної ділянки суттєво відрізнялась лише від сорту Аліготе (108 г). У чорноягідних гібридів найвища продуктивність пагона за сирою масою грона з вірогідним перевершенням контролів спостерігалась у форм 45-13-40 (187 г), 45-37-67 (181 г) з селекційної ділянки і у 31-50-39 (185 г) з конкурсної. Гібриди 45-36-46 (142 г) з селекційної і 31-53-37 (120 г) з конкурсної ділянки суттєво
Таблиця 3 Продуктивність сортів та гібридних форм винограду
(середнє за 1997-1999 рр.)
Сорт, гібридна форма Кількість грон на кущ, шт. Середня маса грона, г Індекс продуктивності Урожай з 1 га
за сирою масою грона, г за масою цукрів грона, г ц
селекційна ділянка
Каберне-Совіньйон (к.)* 28,5 92 95 15 56,7
НІР05 24,2 3,6 32,2
Рубін таїровський, (к.)# 23,6 140 150 24 78,0
НІР05 24,4 3,6 31,7
45-36-43 13,8 166 99 14 56,1
45-13-40 17,9 244 187*# 28*# 108,6*
45-13-75 22,4 154 97 13 73,3
45-14-21 19,1 128 89 13 55,0
45-37-67 10,4 284 181*# 25* 74,9
45-36-46 19,3 205 142* 21* 95,4*
Аліготе, (к.)* 45,0 87 108 16 94,3
НІР05 19,0 2,7 22,8
Овідіопольський, (к.)# 18,3 172 116 16 73,3
НІР05 18,2 2,5 19,5
45-11-121 18,2 183 224*# 30*# 72,8
45-8-17 32,1 106 129* 19*# 77,9
39-35-88 18,6 101 117 16 45,6
45-11-59 18,3 128 111 13 56,8
конкурсна ділянка
Каберне-Совіньйон, (к.)* 30,6 74 73 11 51,7
НІР05 11,9 1,8 15,3
Рубін таїровський, (к.)# 29,9 138 140 22 97,6
НІР05 11,6 1,8 17,8
31-53-37 25,4 128 120* 18* 76,1*
31-50-39 31,7 140 185*# 27*# 98,5*
34-6-86 25,2 100 89* 16* 59,6
Аліготе,( к.)* 28,3 102 101 15 65,7
НІР05 22,4 3,5 20,1
Овідіопольський, (к.)# 15,1 164 103 14 56,6
НІР05 19,2 3,1 18,0
34-61-63 23,1 102 138*# 24*# 53,8
34-4-49 29,5 165 175*# 26*# 113,6*#
| 
