|
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ВИНОГРАДУ І ВИНА “МАГАРАЧ”
МОЛЧАНОВА Юлія Василівна
УДК 634. 8.76: 631. 527: 632. 938
АГРОБІОЛОГІЧНА І ТЕХНОЛОГІЧНА ОЦІНКА
НОВИХ ТЕХНІЧНИХ ФОРМ ВИНОГРАДУ
СЕЛЕКЦІЇ ІВіВ ім. В.Є. ТАЇРОВА
06.01.08 – Виноградарство
Автореферат
диссертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Ялта – 2002
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова (м. Одеса)
Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук,
проф. Гузун Микола Іванович,
Національний інститут винограду і вина
Республіки Молдова, заступник директора
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, проф.
Амірджанов Артем Гарегінович,
ІВіВ “Магарач”, науковий консультант,
УААН;
кандидат сільскогосподарських наук, доцент
Вільчинський Валерій Францевич
Кримський державний аграрний університет,
доцент кафедри виноградарства
Провідна установа Національний науковий центр “Нікітський
Ботанічний сад”, відділ плодових культур”,
УААН.
Захист дисертації відбудеться 7 лютого 2002 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 53. 365. 02 при Інституті винограду і вина “Магарач,” УААН за адресою: 98600, Крим, м.Ялта, вул. Кірова, 31, ІВіВ “Магарач”
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ІВіВ “Магарач”, Крим, м.Ялта, вул. Кирова,31
Автореферат дисертації розісланий 5 січня 2002 року
Вчений секретар спеціалізованої ради,
доктор сільськогосподарських наук Якушина Н.А.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Вдосконалення сортименту винограду згідно вимог ринкової економіки, науково-технічного прогресу в галузі, охорони довкілля – одна з актуальних проблем сучасного виноградарства. Дійовим методом її вирішення є селекція. Генеральна асамблея МОВВ (1997 р.) рекомендувала країнам-членам МОВВ підтримувати дослідження, які наука проводить для скоро-чення використання фитосанітарних продуктів. Стійкими сортами сортимент винограду України став поповнюватись з 1972 року. Вони створювались на основі кращих франкоамериканських гібридів, як вихідні форми використовувались сорти V. vinifera різних еколого-географічних груп. В результаті подальшої селекції з участю стійких сортів створені нові генотипи з високою долею властивостей виду V. vinifera. В основі їх створення лежать закономірності еволюційного процесу, більш, ніж столітній досвід селекціонерів різних поколінь, досягнення генетики та імунології. Вивчення і комплексна оцінка нових форм має важливе господарське значення, оскільки може сприяти вдосконаленню сортименту винограду України.
Зв´язок работи з науковими програмами: тема дисертації входить в план науково-дослідних робіт ІВіВ ім. В.Є.Таїрова (номер держрегєстрації UA 01002912 Р і № 01981002558).
Мета дослідження – на підставі агробіологічної та технологічної оцінки нових технічних форм винограду селекції ІВіІ ім. В.Є. Таїрова відібрати перспективні для поповнення сортименту винограду України і селекційної роботи.
Завдання дослідження. Для досягнення поставленої мети необхідно:
встановити особливості і характер проходження основних фаз вегетації елітних форм, їх потребу в теплі на протязі продукційного періоду;
оцінити стійкість проти морозу та головних для півдня України грибних хвороб;
визначити показники продуктивності форм, їх стабільність та особливості їх варіювання по роках досліджень;
провести технологічну оцінку основних показників сусла і сухих вин, дати дегустаційну оцінку їх якості;
визначити економічну ефективність вирощування виділених форм.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено детальне агробоілогічне та тех-нологічне вивчення 12 нових технічних білоягідних елітних форм ви-нограду складного міжвидо-вого походження з високою долею властивостей вида V. vinifera. Доказана принципова можливість виділення серед нових стійких гібридних форм високопродуктивних, придатних для виготовлення якісних сухих вин. У досліджуваних форм в польових і лабораторних умовах встановлен ступінь стійкості проти морозу та порівняльна стійкість різних органів куща проти мілдью, оїдіуму, гнилі ягід і чорної плямистості – найбільш шкодочинних грибних хвороб у степовій зоні півдня України. Вивчені особливості варіювання основних селекційних ознак форм та визначено ступінь їх ста-більності
. Практична цінність роботи. На основі проведених досліджень виділена та передана на Держсортовипробування під назвою Іскорка технічна форма 39-12-6. Вирощування Іскорки, яка характеризується стійкістю проти чотирьох голових хвороб винограду, значно спростить догляд за виноградними насаджен-нями та знизить витрати на нього. Виділені для розширеного дослідження в плані передачі на Держсортовипробування форми 34-61-63, 34-56-8. Виявлені форми з груповою стійкістю проти мілдью, оїдіуму, гнилі ягід і чорної плямистості (39-13-21, 34-2-14, 39-12-6, 38-9-22, 39-15-11), як можливі донори імунологічних оз-нак. В маточник вихідних форм передані шість форм з комплексом позитивних селекційних ознак: 39-13-21, 34-2-14, 37-13-52, 38-9-22, 38-9-33, 38-9-94.
Індивідуальний вклад дисертанта полягає в аналізі наукової літратури, в практичній оцінці елітних форм за агробілогічними і технологічними показниками, в узагальненні експерименталь-них даних з використанням методів математичної статистики, в формулюванні основних положень та висновків десертації, в практичному впровадженні результатів досліджень. Дисертант – співав-тор сорту Іскорка.
Апробація роботи. Матеріали і результати досліджень повідомлені на засіданні вченої ради в Національному інституті винограду і вина Республіки Молдова (Кишинів, 1994), в Інституті вино-градарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова (Одесса, 2000), на міжнародній науково-практичній конфе-ренції в Молдові (Кишинів, 2000), на конференції молодих учених в Інституті винограду і вина “Ма-гарач” (Ялта, 2000), на міжнародній конференції молодих вчених в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва (Харків 2001).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць.
Структура та обсяг роботи. Дисертація cкладається з вступу, огляду літератури, опису матері-алів та методів дослідження, результатів дослідження та їх обговорення, висновків, рекомендацій; викладена на 158 сторінках машинописного тексту, містить 25 таблиць, 54 рисунки і шість додат-ків. Перелік літературних посилань включає 270 джерел, в тому числі 58 зарубіжних.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Огляд літератури. На підставі робіт вітчизняних і зарубіжних авторів розкрита роль селекції в удосконаленні сортименту винограду, наведені короткі історичні відомості про етапи формуваня та особливості сортименту технічного винограду України. Розглянуті екологічні, соціальні та еко-номічні аспекти вирощування нових стійких сортів винограду. Висвітлені сучасні методи селекції на стійкість, досягнення найбільших селекційних центрів винограду ( Becker N. J., Alleweldt G., Козма Пал, Olmo H.P., Crizmazia I., Вилчев В., Вердеревський Д.Д., Войтович К.О., Журавель М.С., Гузун М.І., Голодрига П.Я., Трошин Л.П., Докучаєва Є.М., Мелешко Л.Ф., Погосян С.А., Хачатрян С.С., Мелконян М.В., Філліпенко І.М., Потапенко Я.І., Костри-кін І.О. та ін.); розглянуті головні питання сучасного селекційного процесу, завдання і перспективи селекції винограду.
Умови і методика проведення досліджень. Робота виконана в ІВіВ ім. В.Є. Таїрова в 1992-1996 рр., на селекційній ділянці, типовій за грунтово-кліматичними умовами для степової частини півдня України. Розташована вона на південно-західному пологому (біля 6º) схилі. Грунти - південний чорнозем, місцями слабозмитий з ознаками солонцюватості. Район дослідження характерезується теплим, з недостатнім зволоженням, літом і переважно м’ягкою зимою. Однак, тут бувають часті весняно-літні посухи та негативні зимові температурні аномалії (вірогідність зим з температурою мінус 25,9 ºС – один раз за 50 років, а мінус 24 ºС – один раз за 10 років).
Об’єкт дослідження – нові технічні форми винограду складної міжвидової селек-ції ІВіВ ім. В.Є. Таїрова з високою долею в їх генотипі виду V. vinifera. Предмет вивчення склало вегетативне по-томство 12 технічних білоягідних елітних форм, які знаходяться на третьому етапі селекційного отбору (рис. 1).
Рис. 1 Походження елітних форм винограду селекції ІВіВ ім. В.Є. Таїрова
Контроль - якісний європейський сорт Аліготе та відносно стійкий сорт Овідіопольський, вне-сений до Реєстру сортів рослин України. Насадження закладені в 1986 – 1989 рр. саджанцями, ще-пленими на філоксеростійкій підщепі Ріпаріа Х Рупестріс 101 – 14, в кількості 12-15 кущів кожної форми - кущ повторність. Рослини вирощува-ли без укриття на зиму. Протягом дослідження вони були без хронічних вірусних і бактеріальних хвороб. Формування – двоштамбовий двоплечий кор-дон, висота штамбу – 70 см, ведення – вертикальна триярусна шпалера. Відстань між кущами в ря-ду – 1,5 м, між рядами – 3 м.
Агрообліки проводили за методикою М.А. Лазаревського (1963) та згідно “Методических указа-ний по селекции винограда” (1974). Продуктивність пагонів визначали за методикою А.Г. Амерджа-нова (1992), увологічну характеристику урожаю – методикою Н.Н. Простосердова (1963). Показники сусла і вина оцінювали згідно “Методических рекомендаций по технологической оценке сортов винограда для виноделия” (1983). В 1993–1995 рр. визначали такі показники сусла: рН (потенціомет-ричним методом), масову концентрацію цукрів (ареометричним методом – ГОСТ 24433-80), кислот (прямим титруванням лугу до нейтральної реакції – ГОСТ 14252-73), фенольні речовини (калори-метричним методом по Фолін-Чокольтеу), амінний азот (йодометричним методом), вміст білка (методом Лоурі). Для характеристики хімічного складу винометеріа-лів вивчали рН, вміст титрованих кислот та винної кислоти (методом МОВВ), амінний азот, фенольні речовини, об’ємну долю спирту (ГОСТ 13191), приведений екстракт (ГОСТ 14251-75), вміст білка, вміст летких кислот (ГОСТ 13193), SО2 загальний і вільний (ГОСТ 1435). Дегустаційна оцінка проведена за 10 бальною шкалою, молоде вино оцінювли максимально 8 балами. Стійкість сортозразків проти грибних хво-роб в польових умовах визначали загально прийнятими методами (П.М. Недов, 1985; І.М. Козар, О.О. Березовська, 1988), в лабораторних – методами М.Г. Банковської (1974, 1993), а стійкість проти низьких температур – методом ступінчастого проморожування до мінус 27 єС (М.І. Гузун, Н.В. Чер-номорец, М.В. Ципко, 1972). Економічну ефективність вирощування виділених форм розраховували за методикою А.Ф. Чорнявського (1972). Експериментальні дані оброблені загальноприйнятими статистичними методами (Б.А. Доспехов, 1985). Стабільність головних агробіологічних показників оцінена згідно “Методических рекомендаций по оценке стабильности количественных признаков у сортов винограда” (1986), коефіцієнт стабільності (C i k) порівнювали з сортом Аліготе. Для обчис-лення і подання вибіркових статистичних даних використовували ПК (програма “VARPET”, розроб-ники Е.М. Григорян, О.П Пилипенко; ConceptDraw, 1999-2000 Computer Systems Odessa Corp.).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Метеорологічні умови періоду спостережень відзначались різноманітністю. Формування уро-жаю в 1993 р. проходило при вологозабезпеченні на рівні середньобагато-річних даних, в 1992, 1995 і 1996 рр. – в умовах посухи (кількість опадів у ці роки, хоч і не була мінімальною, проте розподіля-лась по місяцях несприятливо для формування і достигання урожаю, в 1994 році цвітіння виногра-ду проходило при рясних опадах.
Проходження основних фаз вегетації. За результатами фенологічних спостережень суттєвість відмінностей між формами і контрольними сортами встановлена для дат початку достигання (НСР05 = 7 днів) та технічної стиглості ягід (НСР05 = 10 днів).Стабільність періода достигання відзначена у форм 34-56-8, 34-61-63, 39-12-6, 38-9-22, 38-9-33. Раніше контрольних сортів починали до-стигати форми 34-61-63, 39-12-6,39-13-21, 37-13-52 (рис. 2).
Рис 2. Тривалість основних фаз вегетації елітних форм і контрольних сортів винограду,
середнє за 1992-1996 рр.
В залежності від тривалості продукційного періоду і потреби в теплі (Комарова Е.С., 1961) форми згруповані на:
ранні (продукційний період менше 130 днів з сумою активних температур за цей
час 2500 – 2600 ºС) – 34-61-63, 39-12-6, 39-13-21, 34-56-8;
ранньо-середні (продукційний період від 130 до 135 днів, сума активних темпера-
тур 2600-2700 ºС) – 38-10-72, 37-13-52;
середні (від 135 до 140 днів, 2700-2800 ºС) – 34-2-14, 38-9-22, 38-9-33;
середньо-пізні (від 140 до 150 днів, 2800-2900 ºС) – 38-9-94, 39-15-5, 39-15-11.
Для селекційних цілей виділена форма 34-61-63, яку видрізняє відносно ранній термін цвітіння і короткий продукційний період.
Визрівння однорічних пагонів і сила росту кущів форм. У сорту Овідіопольський визрівання однорічних пагонів досягало 70-80 %, у сорту Аліготе – 65-80 %, що нижче середніх багаторічних показників. У форм ранніх термінів достигання пагони визрівали на 78-97 %, крім 37-13-52; у середньостиглих форм цей показних коливався від 76 до 79 %, ще нижчим він був у середньо-пізніх форм, окрім 38-9-94 (79 %).
Доцільним вважається відбір виноградних рослин середньої сили росту (Гузун М.І., 1992). Більшість досліджених елітних форм мали середню силу росту, стабільною за роками вона виявилась у 39-12-6 і 38-9-94.
Зимо- і морозостійкість. Природних умов для виявлення потенційної морозостійкості форм за період спостережень не було, тому лозу проморожували в холодильних камерах при температурі мінус 27 єС протягом 12 годин з попереднім режимом загартування, що дозволило виявити високоморозостійкі форми – 34-2-14, 37-13-52 та форму з підвищеною морозостійкістю – 39-13-21 (табл. 1).
Таблиця 1
Морозостійкість елітних форм
Стійкість проти грибних хвороб. В польових спостереженнях всі форми проявили відносну стійкість проти кількох хвороб, навіть в епіфітатійному 1997 році (рис. 3). Виділена група форм, у яких максимальне ураження органів куща мілдью, оїдіумом, гниллю ягід та чорною плямистістю не перевершувало трьох балів: 39-13-21, 34-2-14, 39-12-6, 38-9-22, наближались до них за хворобостій-кістю форми 38-9-94, 34-56-8, 34-61-63 і контрольний сорт Овідіопольський. Ураження грибними хво-робами грон у всіх форм було незначним і не впливало на якість урожаю. Перспективність еліт-них форм для подальшої імуноселекції уточнювали лабораторними методами, визначаючи на провокаційних фонах ступінь потенціальної оїдіумо- і мілдьюстійкості їх листя та гнилестійкості ягід.
В оптимальних умовах для виявлення різниці між сортозразками вивчали тривалість інкубацій-ного періоду (ІП) грибів Оidium Tuckeri Berk. [Uncinula necator Schw. Burr] і Plasmopara viticola Berl. et de Toni на молодих верхівкових, але повністю сформованих, без ювенільного забарвлення листках винограду. Найвища оїдіумостійкість встановлена у елітних форм 39-13-21 та 34-2-14 – ІП збудника хвороби більше 14 днів, при 9 у сприйнятливого сорту, висока – у форм 39-12-6, 38-9-22, 34-56-8 (ІП 13 днів). Підтвердилась висока мілдьюстійкість листя форм 39-13-21, 38-9-94, 37-13-52,
34-61-63 (ІП 12 днів при 6 у сприйнятливого сорту Аліготе) та підвищена - у форм 38-9-22, 39-15-11, 39-12-6 і сорта Овідіопльський (ІП 11днів).
На жорсткому інфекційному фоні у вологій камері високогнилестйкими виявились форми
38-9-94, 34-2-14, 39-13-21, 39-12-6 (20-35 % гнилих ягід на 7 день після зараження грибом Botrytis cine-rea Pers.) які не поступались за цією ознакою стійкому контролю Овідіопольський.
За польовою і лабораторною оцінками форма 39-13-21 перспективна для використання як джерело стійкості проти чотирьох грибних хвороб винограду.
Продуктивність форм. Навантаження кущів форм пагонами згідно з їх загальним станом було на рівні контролю Аліготе, за винятком 34-2-14 і 38-9-94. Стабільність показника навантаження виділи-ла форми 39-13-21, 34-2- 14, 34-61-63 і 39-12-6 .
Коефіцієнт плодоношення у більшості форм був високим і дуже високим. Коефіцієнт плодонос-ності у форм 34-2-14 і 34-61-63 мав високи показники, у 39-12-6, 38-9-22, 38-9-33 – середні. Варіабель-ність коефіцієнтів форм, за винятком, 38-10-72, була ніжче, ніж у Аліготе (табл. 2).
За роками дослідження виявлена відносно низька варіабельність коефіцієнта плодононосності, що
Таблиця 2
Характеристика плодоносності елітних форм винограду (середнє за 1992–1996 рр.)
дозволяє вважати цю ознаку високо інформативною і підтверджує висновки досліджень про ії високу генотипічну обумовленність. (Амірджанов А.Г., 1982)
Дуже високий індекс продуктивності пагона за масою грон (ПП г) встановлений у форм 38-9-33, 34-2-14, 38-9-94, 37-13-52; високий – у 38-9-22, 34-61-63, 39-12-6 (рис. 4).
Несхожість погодних умов періоду досліджень сприяла прояву індивідуальних сортових харак-
теристик форм: в роки високого забезпечення теплом та сонячним сяянням ПП г зростала, незва-жаючи на дефіцит вологи, у форм 38-9-33, 38-10-72, 39-12-6, 34-56-8 і сорту Аліготе; в більш вологий і холодний вегетаційний період – у форм 34-2-14, 39-13-21, 39-15-5.
Індекс продуктивності пагона за масою цукру грон (ПП г цукрів) більшості форм був дуже висо-кий і високий (від 31 до 43 г цукрів на пагін). Стабільно високі показ ники характеризували форми 38-9-33, 37-13-52, 38-9-22, 39-12-6, найбільш низька варіабельність ознаки встановлена у форм з середнім ПП г цукрів. Найвища і стабільна ПП г цукрів була у форми 38-9-33, однак, в посушливі ро-ки у неї відзначали депресію ростових процесів.Форма 34-56-8, поступаючись контролю Аліготе за масою грон, перевершувала його за масою цукру грон на пагін.
За урожайністю кущів суттєва різниця визначена між сортом Аліготе (4,7 кг) та формами 38-9-94 і 38-10-72 (відповідно 7,1 і 2,1 кг), достовірно вище контролю Овідіопольський був урожай форм
38-9-22, 34-61-63, 38-9-33, 39-15-11, 38-9-94. Відносна стабільність показника урожаю характеризувала більшість досліджуваних форм (рис. 5).
Якість урожаю елітних форм. Урожай форм 34-56-8, 39-12-6, 34-61-63, 38-10-72, 37-13-52, 38-9-22 був кондиційним всі роки досліджень (рис.6).
У посушливому 1996 році високий урожай форм 38-9-33 і 39-13-21 не досяг кондицій цукристості для виготовлення столового вина. Масова концентрація цукрів максимально високою була у форми 34-56-8,стабільно високі показники виділяли форми 39-12-6, 38-10-72, 34-61-63 і 34-56-8 (табл. 3).
Таблиця 3
Характеристика якості урожаю елітних форм і контрольних сортів (1992-1996 рр.)
Масова концентрація кислот в суслі форм відповідала кондиціям столового вина, за винятком форм 38-9-22 і 39-15-5, які мали підвищену кислотність. Стабільний вміст кислот відзначений у форм 34-56-8, 38-9-94, 39-12-6 і 38-10-72.
Інтенсивність накопичення цукрів (кількість цукрів за один день періоду достигання ягід) у більшості форм перевершувала контрольні сорти (0,4-0,5 г/100 см3), максимальна інтенсивність встановлена у форми 38-10-72 (0,9-1,0), висока і стабільна інтенсивність накопичення цукрів – у
34-56-8 (0,7-0,8) і 39-12-6 (0,6-0,7 г/100 см3). За данними нагромадження цукрів і зниження кислот доцільно урожай форми 34-61-63 збирати зразу після досягнення кондицій на сухі, а врожай
39-12-6 в сприятливі роки витримувати до кондицій на десертні вина.
Накопичення масової концентрації цукрів і кислот у форм різних сроків достигання характериз-увалось неоднаковою залежністю від погодних умов трьох літніх місяців: підвищення сум актив-них температур в цей період суттєво знижувало титровану кислотність у форм ранніх і ранньо-середніх за терміном достигання форм (r = - 0,88, прі р=0,05; R = 0,88), незначне - у середньо-пізніх форм (r = - 0,09); кількість літніх опадів в меншій мірі впливала на рівень накопичення цукрів у ранніх і ранньо-середніх, ніж у середніх і середньо-пізніх за сроком достигання форм (r = 0,64 и г = 0,97 відповідно). В роки з лімітом вологи рівень накопичення цукрів у ранньо-стиглих форм не залежав від тривалості годин сонячного сяяння (г = 0,03) на відміну від форм сереньо-піздніх сроків достигання (г = - 0,85). Встановлені залежності підтверджують перспективність відбору для умов степової частини півдня України ран-ньостиглих форм винограду.
Механічний аналіз грона елітних форм показав, що:
- у всіх форм, за винятком 38-9-94, високе співвідношення нормально сформованих ягід до загальної їх кількості (90,3 – 98,2 %);
- у форм 38-10-72 і 38-9-33 – високий показник маси ягоди – (більше 2,0 г), у форм 34-61-63 і 34-2-14 – низький (1,0);
- у форми 39-12-6 – низька доля гребенів (2,5 %), у форм 39-12-6 (рис. 7) і 38-9-22– високий і стабільний вихід сусла. (табл. 2)
Рис. 7. Склад ягоди форми 39-12-6 і сорта Аліготе, 1992 – 1996 рр.
Хімічний склад сусла, виноматеріалів і дегустаційна оцінка вин. У форм рН сусла варіював від 2,75 до 3,8 (табл. 3). Вміст винної кислоти не відрізнявся від сорту Аліготе, запас фенольних речовин був на рівні або вище. Вміст амінного азоту і білка в суслі форм значно варіював за роками досліджень. Між формами виявлені відмінності за співвідношенням винної та яблучної кислот у зразках сусла, найвище співвідношення вмісту кислот відзначено у 34-61-63.
За основними показниками вин відмінності форм від сорта Аліготе була незначною, за винятком форми 34-61-63, яка мала низький вміст титрованих кислот. Об’ємна доля спирту у зразках Аліготе складала в середньому 10,7 %. Контроль перевершили форми 34-56-8 (13 %), 34-61-63 (12,5 %), 39-12-6 (12,4 %), 37-13-52 (12,0 %), 39-13-21 (11,9 %). Висока стабільність показника характеризувала форму 34-56-8.
Для білих столових вин масового випуску рекомендується норма вмісту екстрактивних речовин не менше 16,0 г/л. Всі досліджені зразки вин мали високе значення приведеного екстракту (від 17,0 до 23,7 г/л). Вмість фенольних речовин, які відіграють важливу роль у процесах формування органолептичних властивостей винограду і вина, в зразках вин форм не відрізнявся від контрольних, за винятком 38-9-94, 38-9-33 і 38-9-22, у яких цей показник був вищим. За вмістом летких кислот всі зразки відповідали вимогам виробництва білих виноградних вин (не більше 1,2 г/л).
Таблица 4
Хімічний склад виноматеріалів з урожаю елітных форм, (середнє за 1993-1995 рр.)
За період досліджень високо оцінені зразки вин елітних форм 38-10-72, 34-56-8, 39-12-6, 34-61-63, 39-13-21, 38-9-33. Сухі вина з урожаю форм 34-56-8 і 39-12-6 характеризувались серднім балом 7,78, дещо поступилась їм форма 34-61-63 - 7,77. Стабільний середній бал мала форма 39-12-6, зразки вина форми характеризувались як сортові, чисті, гармонійні і достатньо повні, з хересними тонами за ароматом і привабливою хлібною шкуринкою за смаком.
Класифікація форм. З метою виявлення стабільних в умовах степової частини півдня України генотипів винограду у форм оцінена варіабельність за 21 кількісною селекційною ознакою. Ознаки і форми були згруповані методом кластерного аналізу (рис.8).
Рис. 8. Ступінь варіювання основних селекційних ознак у форм
і контрольних сортів,середнє 1992 - 1996 рр.
Кластер 1 (варіювання селкційних ознак 8 -11 %) - “відсоток розвинутих пагонів”, “відсоток пло-доносних пагонів”, “коефіцієнт плодоносності”, “розмір грона вертикальний ”, “розмір ягоди верти-кальний”, “розмір ягоди горизонтальний”, “массова концентрація цукрів”, “вихід сусла”.
Кластер 2 (варіювання 18 - 26 %) - “навантаження куща вічками”, “навантаження куща пагона-ми”, “кількість розвинутих вічок”, “навантаження пагонами на кущ”, “коефіцієнт плодоношення”, “го-ризонтальний розмір грона”, “масова концентрація кислот”, “навантаження на разчавлювання ягоди”.
Кластер 3 (23 -52 %) - “кількість плодоносних пагонів”, “кількість розвинутих пагонів”, “кількість суцвіть на кущ”, “урожай з куща”, “навантаження на відрив ягоди”.
В кластер разом з сортом Овідіопольський увійшли форми 34-61-63, 39-13-21, 34-2-14, 38-9-22,
38-9-33, 39-15-11; з сортом Аліготе – 34-56-8, 39-12-6, 37-13-52, 38-9-94; найвища варіабельність ознак відзначена у форм 38-10-72 і 39-15-5. Ці дані свідчать про високу адаптивність більшості нових форм до умов півдня України, їх враховано при відборі за напрямом подальшого використання.
На основі проведенних дослідженнь виділена і передана на Держсортовипробування під назвою Іскорка рання за сроком достигання високостійка проти головних для півдня України грибних хвороб форма 39-12-6, яка має високі і стабільні господарчо-цінні показники (продуктивність пагонів за масою цукрів, стабільне нагромадження цукрів, вихід сусла при малій долі гребенів, якість сухих виноматеріалів) ії доцільно також випробувати на придатність для виготовлення десертних вин
Виділені, як перспективні для подальшої передачі на Держсортовипробування, ранньостиглі форми 34-61-63 і 34-56-8. Як джерела цінних властивостей в маточник вихідних форм доцільно залучити 39-13-21 – висока стійкість проти грибних хвороб і відносна проти морозу, ранньо-середній срок достигання; 34-2-14 – висока морозостійкість і хворобостійкість; 38-9-22 – висока хворобостійкість і стабільна продуктивність; 38-9-94 – висока мільдью- і гнилестійкість, висока урожайність; 37-13-52 – морозостійкість, ранньо-середній термін достигання; 38-10-72 - ранньо-середній срок достигання, високоінтенсивне і стабільне накопичення цукрів, висока якість сухих вин.
Економічна ефективність вирощування виділених форм. Розрахунок проведено для форм, запропонованих на держсортовипробування і розмноження на ділянці конкурсного випробування ІВіВ ім. В.Є. Таїрова (табл. 5).
| 
