|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УДК: 615.454.1.014:616.14-002
ЗАГОРІЙ ГЛІБ ВОЛОДИМИРОВИЧ
РОЗРОБКА СКЛАДУ ТА ТЕХНОЛОГІЇ М’ЯКОЇ ЛІКАРСЬКОЇ ФОРМИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ТРОМБОФЛЕБІТУ
15.00.01. - Технологія ліків та організація фармацевтичної справи
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата фармацевтичних наук
Харків-2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі заводської технології ліків Національного фармацевтичного університету Міністерства охорони здоров’я України.
Науковий керівник: доктор фармацевтичних наук, професор
Чуєшов Владислав Іванович,
Національний фармацевтичний університет,
завідувач кафедрою заводської технології ліків
Офіційні опоненти: доктор фармацевтичних наук, професор
КАЗАРІНОВ Микола Олександрович
Державне підприємство „Державний науковий центр лікарських засобів”,
завідувач лабораторією таблеткових лікарських засобів
Доктор фармацевтичних наук, професор
ГЛАДИШЕВ Віталій Валентинович
Запорізький державний медичний університет,
професор кафедри технології ліків
Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, кафедра технології ліків та клінічної фармації
Захист дисертації відбудеться “_2_”_липня_2004 р. о 12 00_годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 64.605.01 при Національному фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 4)
Автореферат розісланий “29” травня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої Вченої ради,
д-р біол. наук, проф. Малоштан Л.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. За даними медичних статистичних досліджень, захворюваннями венозної системи нижніх кінцівок страждає понад 20% населення, що обумовлює медико-соціальне значення проблеми. Крім того, в значній кількості випадків (майже 1%) при цій патології виникають ускладнення, які супроводжуються стійкою та тривалою інвалідизацією пацієнтів.
Дотепер залишається також проблема лікування варикозної хвороби та її ускладнень, що потребує розробки нових лікарських засобів, в тому числі для місцевого застосування. Асортимент вітчизняних препаратів для місцевого лікування тромбофлебіту обмежений, не завжди відповідає вимогам щодо ефективності та безпеки їх застосування. Крім того, більшість препаратів містять тільки одну-дві діючих речовини , що призводить до однонаправленості дії. В зв’язку з цим розробка та впровадження нових ефективних препаратів, що мають комплексний вплив на патологічний процес, є важливою задачею сучасної фармації. Використання лікарських засобів комбінованої дії дозволяє комплексно впливати на перебіг патологічного процесу, підвищувати ефективність терапії та знижувати ризик можливих ускладнень.
Викладене обумовлює актуальність і перспективність створення нових лікарських препаратів, які за складом діючих та допоміжних речовин відповідають вимогам сучасної медицини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного фармацевтичного університету (“Хімічний синтез, виділення та аналіз нових фармакологічно активних речовин, встановлення зв’язку “структура-дія”, створення нових лікарських препаратів”, № державної реєстрації 0198U007011) та проблемної комісії “Фармація” МОЗ України.
Мета і задачі дослідження. Розробка науково-обгрунтованого складу, технології та методик контролю якості мазі для лікування тромбофлебіту.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:
- проаналізувати літературні джерела з питань місцевої терапії варикозної хвороби нижніх кінцівок та тромбофлебіту;
- провести комплексні фізико-хімічні, технологічні, мікробіологічні, біофармацевтичні та фармакологічні дослідження з метою створення оптимального складу мазі комбінованої дії;
- розробити та обґрунтувати технологію приготування мазі;
- провести дослідження по встановленню основних показників якості розробленого препарату, розробити проект аналітичної нормативної документації (АНД);
- вивчити специфічну активність та біологічну нешкідливість розробленого препарату;
- розробити проект технологічного регламенту виробництва мазі та апробувати його в умовах виробництва.
Об’єкт дослідження - гідрофільні, гідрофобні, абсорбційні мазеві основи, субстанції кислоти мефенамінової, натрію гепарину, мірамістину, троксерутину, димексиду, мазь комбінованої дії під умовною назвою “Веногепар”.
Предмет дослідження - розробка науково-обгрунтованого складу та раціональної технології лікарського препарату для місцевого лікування тромбофлебіту. Дослідження фізико-хімічних, біофармацевтичних властивостей розробленого складу мазі (реологічні характеристики, осмотична активність, термогравіметричний аналіз), розробка методик контролю якості препарату, вивчення його специфічної фармакологічної активності та нешкідливості. Розробка проекту аналітичної нормативної документації, технологічного регламенту виробництва препарату.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі задач були використані загальноприйняті органолептичні, технологічні, біофармацевтичні, фізико-хімічні (визначення рН, осмотичної активності, реологічних характеристик), математичні, мікробіологічні та біологічні методи, які дозволяють проводити об’єктивну оцінку якісних характеристик мазі на підставі експериментально одержаних та статистично оброблених результатів.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше теоретично та експериментально обгрунтовано склад та раціональну технологію нового лікарського препарату у формі мазі, яка містить натрію гепарин, кислоту мефенамінову, мірамістин, троксерутин та димексид у якості діючих речовин. Носієм даного засобу обрана основа на базі проксанолу-268 з ПЕО-1500.
Вперше вивчені фізико-хімічні, біофармацевтичні властивості мазі та стабільність у процесі зберігання. Визначені умови та термін зберігання.
Вперше доведена потенцююча дія кислоти мефенамінової та димексиду на протимікробну активність мірамістину.
В експерименті на лабораторних тваринах доведена біологічна нешкідливість і специфічна активність мазі комбінованої дії.
Розроблено пристрій для рівномірного розподілу вихідного матеріалу по ширині вібраційного грохоту та проведені його випробування.
За одержаними результатами досліджень подана заявка на винахід до Інституту промислової власності (реєстраційний номер заявки № 2004032285 від 29.03.2004 р.)
Практичне значення одержаних результатів. Створено і запропоновано для практичної медицини новий лікарський препарат для місцевого застосування – мазь „Веногепар”, яка призначена для комплексної терапії тромбофлебіту та його ускладнень.
Розроблено тимчасовий технологічний регламент виробництва мазі “Веногепар”, а також проект АНД, що містить опис методик контролю якості препарату. Технологія виробництва мазі апробована в умовах промислового виробництва на ЗАТ „Фармацевтична фірма “Дарниця”.
Окремі фрагменти роботи впроваджені у навчальний процес ряду вищих навчальних закладів України.
Особистий внесок здобувача. Автором здійснено пошук та аналіз джерел літератури з проблем, що вирішуються; теоретично та експериментально обґрунтовано склад та технологію мазі “Веногепар”; вивчено вплив природи мазевих основ на активність діючих речовин; проведено фізико-хімічні та біофармацевтичні дослідження мазі; відпрацьовані методики кількісного та якісного аналізу препарату; розроблено тимчасовий технологічний регламент та проект АНД; узагальнені результати доклінічних фармакологічних досліджень. Наукові праці опубліковані у співавторстві з Чуєшовим В.І., Рубан О.А, Беркало Н.Н., Грудько В.О., Чуєшовою Г.Ю., Чуєшовим О.В., Заікіним А.П., Яковлєвою Л.В., Філімоновою Н.І.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи викладені та обговорені на:
ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія”. - Харків, НФаУ, 2003р.
Всеукраїнський науково-практичній конференції „Фармація ХХІ століття”. - Харків, НФаУ, 2002р.
ІІІ Всеукраїнської конференції „Клінічна фармація в Україні”. - Харків, НФаУ, 2002р.
Українській науково-практичній конференції “М’які лікарські засоби в сучасній фармації і медицині”. - Харків, НФаУ, 2002р.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт, у тому числі 5 наукових статей у фахових журналах та 3 тези доповідей.
Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 139 сторінках машинопису і складається із вступу, огляду літератури (розділ 1), розділу, який присвячено об’єктам та методам досліджень (розділ 2), експериментальної частини (розділи 3-5), загальних висновків, списку використаних літературних джерел та додатків. Робота містить 23 рисунка та 24 таблиці. Список використаної літератури містить 170 джерел, у тому числі 32 іноземних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
- Розробка складу мазі.
У зв’язку із складністю етіопатогенезу тромбофлебіту, складові мазі повинні мати протизапальну, протимікробну, антикоагуляційну, мембраностабілізуючу активність. Тому в якості діючого інгредієнту мазі, що розробляється, ми вважали за доцільне використати нестероїдний протизапальний засіб – кислоту мефенамінову з вираженою протизапальною та анальгезуючою активністю, яка, на відміну від відомих засобів цієї групи, малотоксична і рідко викликає побічні явища.
Особливу роль в терапії варикотромбофлебітів відіграють антикоагулянти, з яких найбільш перспективним засобом лікування гострого тромбофлебіту є гепарин. Гепарин не тільки гальмує коагуляцію крові, перешкоджає утворенню фібрінових тромбів, переважно у венах, але одночасно знижує в’язкість крові і перешкоджає агрегації тромбоцитів. Все це дало підстави для включення натрію гепарину до складу мазі.
Порушення функціонального стану судин мають велике значення у патогенезі тромбофлебіту, в зв’язку з чим до складу мазі нами введено троксерутин, який є унікальним протектором венозної стінки та проявляє виражену протизапальну дію, зменшує проникність капілярів.
Зважаючи на те, що одним з ускладнень тромбофлебіту є перехід у гнійне запалення з утворенням абсцесів і флегмон, визнано доцільним ввести до складу мазі мірамістин, який має виражені антимікробні властивості місцевоімуностимулюючу дію і являє собою поверхнево-активну речовину.
З метою поліпшення проникнення діючих речовин до глибоких шарів дерми до складу мазі нами був введений димексид, враховуючи його властивості швидко проникати крізь пошкоджену шкіру, транспортувати, депонувати і пролонгувати при цьому надходження багатьох лікарських речовин.
Таким чином, теоретичне обґрунтування складу мазі дало можливість прогнозувати її комплексну дію, зокрема протизапальну, протимікробну, антикоагуляційну, мембраностабілізуючу та анальгетичну.
Першим етапом наших досліджень було вивчення антимікробної активності зразків мазей з мірамістином (0,5%), виготовлених на різних за природою основах, склад яких наведений у табл.1.
Найбільшу протимікробну активність до S. aureus, E. coli, Ps. aeryginoza, B.subtilis, C. albicans мали зразки мазі з мірамістином на гідрофільних основах № 6, 7, 8, 9, а саме на поліетиленоксидній основі, поліетиленоксидній основі з пропіленгліколем та основах з проксанолом-268.
На наступному етапі досліджували антимікробну активність зразків мазей з мірамістином, до складу яких додавали кислоту мефенаміновую у кількості 1%, враховуючи те, що дослідженнями останніх років переконливо доведена наявність супутніх антимікробних властивостей у нестероїдних протизапальних засобів.
Таблиця 1
Склад модельних мазевих основ
Встановлено, що введення кислоти мефенамінової до складу зразків мазей дещо підвищує їх антимікробні властивості, особливо зразків на гідрофільних основах, тому можна вважати доцільним сумісне використання у складі мазі мірамістина та кислоти мефенамінової, які володіють синергідною дією відносно основних збудників інфекційного процесу.
Подальшими мікробіологічними дослідженнями було встановлено, що введення до складу зразків димексиду (5%) значно підвищує антимікробний потенціал зразків мазі на поліетиленоксидних та проксанолових основах.
Однією з найголовніших вимог, що висуваються до мазевих основ, є спроможність легко вивільняти діючі речовини та забезпечувати їх належне всмоктування. Тому нами проведені дослідження швидкості та ступеню вивільнення кислоти мефенамінової з мазевих основ методом дифузії у рідке середовище крізь напівпроникну мембрану. Для досліджень були виготовлені зразки мазей з кислотою мефенаміновою (1%) на мазевих основах №1-9.
Для кількісного визначення кислоти мефенамінової в діалізаті було застосовано спектрофотометричний метод в ультрафіолетовій ділянці. За результатами досліджень, мазеві основи відповідно до їх здатності вивільняти кислоту мефенамінову можна розташувати у такій послідовності: основи на базі проксанолу-268, поліетиленоксидна основа, поліетиленоксидна основа з пропіленгліколем, емульсійна основа 1 роду, гель метилцелюлози, основа ХНІХФІ, основа Кутумової, вазелін – ланолінова основа.
Діаграми залежності вивільнення кислоти мефенамінової від часу діалізу наведені на рис.1.
Одним з найважливіших показників специфічної дії лікарських препаратів для місцевого лікування запальних процесів є їх осмотична активність. Це пов’язане з необхідністю прояву дегідратаційного впливу лікарського препарату на вогнище запалення і навколишні тканини, що приводить до зменшення набряку, сприяє прискоренню обмінних процесів та нормалізації стану хворого. Ураховуючи те, що можливим ускладненням тромбофлебіту нижніх кінцівок є трофічні виразки, виникає необхідність створення умов, за якими б основа була осмотично активна, тобто добре змішувалась з ексудатом, очищуючи виразку.
Отже, з метою вибору оптимального носія розроблюваної мазі нами були вивчені осмотичні властивості зразків мазей з кислотою мефенаміновою, троксерутином, мірамістином та димексидом, виготовлених на основах, наведених у таблиці 1.
Результати досліду свідчать, що найменшу осмотичну активність мали зразки, виготовлені на основах №1,2,3,4. Зразок №6, виготовлений на проксаноловій основі поглинав 150% рідини, а при додаванні до основи 5% ПЕО-1500 (зразок №9) поглинання рідини збільшувалось до 180%. Найбільш виражену осмотичну дію має зразок на поліетиленоксидній основі (№7) – 320%, тому використання цієї основи для виготовлення мазі для лікування тромбофлебіту недоцільне, так як ця основа буде виявляти виражену дегідратуючу та пошкоджуючу дію на грануляційні тканини.
Результати проведеного досліду дають можливість зробити висновок, що оптимальною осмотичною активністю володіє зразок №9. Така помірна осмотична активність не буде призводить до зневоднення грануляційної тканини та шкіри, прискорюючи очищення виразки від некротичних мас, та усування набряку.
Таким чином, на підставі проведених мікробіологічних і біофармацевтичних досліджень для подальшого вивчення нами обрані гідрофільні мазеві основи: поліетиленоксидна з пропіленгліколем та основа на базі проксанолу -268, до складу якої входило 5% ПЕО-1500.
З метою вибору мазевої основи та концентрації натрію гепарину у складі мазі було проведене скринінгове вивчення різних композицій зразків мазі на моделях термічного запалення лапи у мишей, трансудативного набряку, а також впливу гепарину натрію на реологічні властивості крові.
Дослідження проводились на базі ЦНДЛ НФаУ під керівництвом професора Яковлєвої Л.В.
Склад зразків наведено у табл. 2.
Таблиця 2
Склад дослідних зразків
Скринінгові дослідження протизапальної активності довели, що усі композиції мазі достовірно зменшують вираженість запального процесу.
Дослідження антикоагуляційної дії мазей дозволили визначити склад, який має найбільш виражену антитромботичну дію, а саме зразок мазі №2.
Таким чином, за результатами проведених фармакологічних досліджень було обрано основу мазі –проксанолова основа з ПЕО-1500 та встановлено оптимальну концентрацію натрію гепарину у складі мазі – 10000 ОД.
З метою вибору концентрації мірамістину у складі мазі були приготовані зразки мазі на проксаноловій основі з ПЕО-1500, до складу яких введено мірамістин у кількості 0,1%, 0,3%, 0,5%, 0,8%, 1% та проведено дослідження їх антимікробних властивостей методом дифузії в агаровий гель. Результати досліджень наведені на рис. 2.
Як видно з даних, наведених на рис.2., найбільш активною слід вважати концентрацію мірамістину 0,5%, тому що подальше збільшення його концентрації не призводить до істотного підвищення активності. Таким чином була обрана концентрація мірамістину у складі мазі – 0,5%.
З метою вибору оптимальної концентрації димексиду досліджувались зразки мазі з мірамістином (0,5%), до складу яких був введений димексид у кількості 1%, 3%, 5%, 7%. Встановлено, що найбільш оптимальною концентрацією димексида у складі мазі слід вважати концентрацію 3%, так як нами доведено, що при збільшенні його концентрації у складі мазі достовірного підвищення активності не відзначається.
На наступному етапі були проведені структурно-механічні дослідження з метою вибору концентрації проксанолу-268 у складі мазевої основи. Встановлено, що найбільш оптимальними споживчими властивостями володіє зразок мазі з вмістом проксанолу-268 - 23%.
- Розробка технології мазі.
Для визначення температур введення діючих речовин в основу та температури плавління основи був проведений термогравіметричний аналіз зразків натрію гепарину , кислоти мефенамінової, мірамістину, троксерутину, димексиду. Деріватограма натрію гепарину наведена на рисунку 3.
Натрію гепарин та димексид виявилися термолабільними речовинами, які починали розкладатися при температурі 60 та 500С відповідно. Мазева основа починала втрачати вагу при 800С. Тому натрію гепарин та димексид вводили до мазевої основи при температурі не вище 500С, а основу плавили при 800С.
Рис. 3 Деріватограма натрію гепарину
Зважаючи на те, що кислота мефенамінова не розчиняється у воді, компонентах основи та димексиді, нами був проведений пошук найбільш раціонального способу її введення до складу мазі.
Для цього були приготовані зразки мазей з кислотою мефенамінвою за різними технологіями:
- Кислоту мефенамінову до мазевої основи вводили у вигляді концентрату у ПЕО-400.
- Кислоту мефенамінову до мазевої основи вводили у вигляді концентрату у пропіленгліколі.
При проведенні дисперсного аналізу зразків встановлено, що найменшій розмір мають частки кислоти мефенамінової у зразку, який був отриманий при суспендуванні її в пропіленгліколі. Таким чином, був обраний шлях введення кислоти мефенамінової в основу – у вигляді суспензії в пропіленгліколі.
Відомо, що мірамістин розчиняється у пропіленгліколі, це дало можливість оптимізувати технологічний процес та вводити його в мазеву основу у вигляді розчину. Троксерутин та натрію гепарин не розчинні у компонентах основи та димексиді, в зв’язку з чим їх вводили до складу мазі у вигляді водного розчину.
Технологічна схема виробництва мазі наведена на рис. 4.
Таким чином, на підставі проведених мікробіологічних, технологічних, фармакологічних і біофармацевтичних досліджень нами розроблено склад мазі для лікування тромбофлебіту під умовною назвою “Веногепар” (г):
При виробництві м’яких лікарських форм виникає потреба у попередньому подрібненні та просіюванні речовин, які додаються до мазевої основи. Тому нами було проведено вдосконалення конструкції завантажувального пристрою вібраційного грохоту та проведені його випробування. Реконструкція вібраційного грохоту дозволила забезпечити рівномірний розподіл вихідного матеріалу по ширині вібраційного грохоту і за рахунок цього підвищити його продуктивність при ступені витягання, що вимагається.
| 
