|
БИЛОВ Ігор Євгенович
УДК 547.89:547.815:547.816:615.277.3:615.281
ВИКОРИСТАННЯ 2-ІМІНО-2Н-1-бензопіран-
3-КАРБОКСАМІДІВ У СИНТЕЗІ НОВИХ
БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН
15.00.02 – фармацевтична хімія та фармакогнозія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата фармацевтичних наук
Харків – 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі органічної хімії Національної фармацевтичної академії України, Міністерство охорони здоров’я України.
Захист відбудеться “ 21” грудня 2001 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.605.01 при Національній фармацевтичній академії України за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної фармацевтичної академії України (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 4).
Автореферат розісланий “19” листопада 2001 року.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради ГРИЦЕНКО І.С.
АГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. На сьогодні є актуальним пошук нових біологічно активних речовин синтетичного походження. Вдалим об’єктом для цих досліджень є похідні 2Н-1-бензопірану, які завдяки великим можливостям варіації замісників здатні активно взаємодіяти з різноманітними білковими системами та проявляти широкий спектр фармакологічної активності. У медичній практиці знайшли застосування наступні лікарські засоби, які містять похідні 2Н-1-бензопірану: неодікумарин та сінкумар (антикоагулянти), карбокромен (антиангінальний засіб), бероксан, аміфурин та псоберан (фотосенсибілізуючи засоби), віснадин та дімідин (коронарні вазодилятори), ковалан (ангіопротектор) та інш.
Нові потенційні можливості у цьому напрямку мають 2-іміно(оксо)-2H-1-бензопіран-3-карбоксаміди та продукти їх хімічних перетворень, синтезу та дослідженню фізико-хімічних і біологічних властивостей яких присвячена ця робота.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Національної фармацевтичної академії України з проблеми МОЗ України (номер державної реєстрації 0198 U 007011).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є синтез нових біологічно активних речовин на основі перетворень 2-іміно-2H-1-бензопіран-3-карбоксамідів, вивчення будови синтезованих сполук; проведення фармакологічного скринінгу з метою подальшого дослідження фармакологічних властивостей та розробки нових лікарських засобів.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі задачі:
- Здійснити синтез систематичних рядів 2-іміно-2H-1-бензопіран-3-карбоксамідів та їх 2-оксоаналогів та вивчити їх реакційну здатність.
- Розробити методи синтезу 5-іміно-2-арил-3,5-дигідро-4Н-[1]бензопірано[3,4-c]піридин-4-онів, 9-метил-11-оксо-8-окса-10-азатрицикло[7.3.1.02,7]тридека-2,4,6-триєн-12-карбоксамідів та 2-(N-R-іміно)-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів.
- Дослідити рециклізації 2-імінокумарин-3-карбоксамідів під впливом антранілової кислоти та її похідних. Здійснити синтез 2-(2-оксо-2H-1-бензопіран-3-іл)-3Н-хіназолін-4-онів.
- Довести за допомогою інструментальних методів (ІЧ-, УФ-, ЯМР-спектроскопії, мас-спектрометрії) хімічну будову синтезованих сполук.
- Провести фармакологічний скринінг синтезованих речовин на наявність протимікробної, противірусної, протипухлинної активностей. Дослідити закономірності зв’язку структура – активність.
- Розробити для речовини, що рекомендована для поглибленого фармакологічного дослідження, методики якісного та кількісного аналізу, які будуть використані в подальшому у підготовці аналітичної нормативної документації.
Об’єкт дослідження – синтетичні похідні 2-іміно(оксо)-2Н-1-бензопіран-3-карбонових кислот.
Предмет дослідження – методи синтезу, фізико-хімічні та біологічні властивості амідів 2-іміно(оксо)-2Н-1-бензопіран-3-карбонових кислот, продуктів їх взаємодії з кетонами, амінами, амідами та гідразидами кислот.
Методи дослідження – синтез сполук з використанням різноманітних хімічних реакцій (ацилювання, конденсації, гетероциклізації, гідролізу, амідування та інш.); доведення структури та індивідуальності синтезованих сполук за допомогою фізико-хімічних методів аналізу (УФ-, ІЧ-спектрофотометрії, спектроскопії ЯМР, мас-спектрометрії); вивчення біологічних властивостей за допомогою стандартних методик.
Наукова новизна. Встановлено, що 2-імінокумарин-3-карбоксаміди здатні взаємодіяти з ацетофенонами за умов основного каталізу з утворенням 5-іміно-[1]бензопіран[3,4-c]піридин-4(3Н,5Н)-онів. Вперше взаємодією 2-імінокумарин-3-карбоксамідів з 1-ацетиладамантаном отримані 2-(1-адамантил)-4,5-дигідро-3Н[1]бензопірано[3,4-c]піридин-4,5-діони.
Вперше досліджено рециклізацію 2-імінокумарин-3-карбоксамідів під впливом антранілової кислоти та антраніламіду і на її основі запропоновано альтернативні шляхи синтезу 2-(2-оксо-2H-1-бензопіран-3-іл)-3Н-хіназолін-4-онів та 2-(2-оксо-2H-1-бензопіран-3-іл)-4Н-3,1-бензоксазин-4-онів.
Знайдено препаративні умови синтезу 9-метил-11-оксо-8-окса-10-азатрицикло[7.3.1.02,7]тридека-2,4,6-триєн-12-карбоксамідів на основі кумарин-3-карбоксамідів.
У результаті проведених досліджень синтезовано 87 неописаних у літературі сполук, структура та індивідуальність яких підтверджена даними УФ-, ІЧ-, ЯМР- і мас-спектрів, в окремих випадках – альтернативним синтезом.
Вперше одержано дані щодо протимікробної, противірусної та протипухлинної активності синтезованих речовин. Встановлено певні закономірності зв’язку структура – активність у систематичних рядах досліджуваних речовин. Серед них знайдено перспективні БАР зі значним рівнем протипухлинної та протимікробної активності.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені методи синтезу 5іміно-[1]бензопіран[3,4-c]піридин-4(3Н,5Н)-онів, 2-(1-адамантил)-4,5-дигідро-3Н[1]бензопірано[3,4-c]піридин-4,5-діонів, 9-метил-11-оксо-8-окса-10-азатрицикло[7.3.1.02,7]тридека-2,4,6-триєн-12-карбоксамідів, 2-(2-оксо-2H-1-бензопіран-3-іл)-3Н-хіназолін-4-онів та 2-(2-оксо-2H-1-бензопіран-3-іл)-4Н-3,1-бензоксазин-4-онів доведено до рівня препаративних методик, що збагачує можливості цілеспрямованого органічного синтезу БАР.
6-Гексил-7-гідрокси-2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-[N-(м-трифторметил)феніл]карбоксамід, що виявив протипухлинну активність, запропоновано для поглибленого фармакологічного дослідження. На зазначену субстанцію розроблено проект тимчасової фармакопейної статті.
Нові методи синтезу та результати вивчення фізико-хімічних і фармакологічних досліджень впроваджено в науково-дослідну роботу кафедри фармацевтичної, органічної та біоорганічної хімії Львівського держаного медичного університету ім. Д. Галицького та кафедри фармацевтичної хімії Національної фармацевтичної академії України.
Особистий внесок здобувача. В наукових працях, опублікованих із співавторами Черних В.П., Коваленком С.М., Білокінь Я.В., Васильєвим М.В., Орленко І.В., Вошко Т.В. та Ситніком К.М. особисто автором виконані:
- пошук та аналіз літературних даних щодо хімічних властивостей та біологічної дії похідних 2-іміно(оксо)-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів, бензопіран[3,4-c]піридину та 2,6-метано-1,3-бензоксазоцину;
- експериментальна синтетична частина роботи, спектральні дослідження в ІЧ- та УФ-діапазонах щодо похідних 2-іміно(оксо)-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів, бензопіран[3,4-c]піридину, 2,6-метано-1,3-бензоксазоцину, 2-(2-оксо-2H-1-бензопіран-3-іл)-3Н-хіназолін-4-ону і 2-(2-оксо-2H-1-бензопіран-3-іл)-4Н-3,1-бензоксазин-4-ону;
- обробка, аналіз та оформлення результатів синтетичних, фізико-хімічних та біологічних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основний зміст дисертаційної роботи доповідався на: симпозіумі з органічної хімії “Петербургские встречи” (Санкт-Петербург, 1995); науково-практичній конференції “Научные достижения и проблемы производства лекарственных средств” (Харків, 1995); міжнародній науковій конференції “Физика и химия органических люминофоров 95” (Харків, 1995); науково-практичній конференції “Досягнення сучасної фармації – в медичну практику” (Харків, 1996); ІІ міжнародній електронній конференції з синтетичної органічної хімії (2nd Intern. Electron. Conf. Synth. Org. Chem, http://www.mdpi.org/ecsoc-2.htm, 1998); V національному з’їзді фармацевтів України (Харків, 1999).
Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 6 статтях та 6 тезах доповідей.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку літературних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 136 сторінок. Робота ілюстрована 80 схемами, 23 рисунками, 27 таблицями. Перелік використаних літературних джерел містить 178 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
1.1. Синтез амідів 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбонових та 2-оксо-2Н-1-бензопіран-3-карбонових кислот
Для синтезу амідів 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбонових та 2-оксо-2Н-1-бензопіран-3-карбонових кислот було використано можливість їх одержання із заміщених амідів ціанооцтової кислоти.
Аміди ціанооцтової кислоти 2 отримували ацилюванням різноманітних амінів надлишком етилціаноацетату 1 без додавання розчинників. 2-Іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбоксаміди 3 отримували конденсацією N-заміщених амідів ціанооцтової кислоти 2 із саліциловими альдегідами за Кньовенагелем. Реакцію проводили у спиртовому середовищі у присутності каталізатору – піперидину. Кислотним гідролізом 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів 3 у спиртово-водному середовищі були отримані відповідні 2-оксо-2Н-1-бензопіран-3-карбоксаміди 4.
ІЧ-спектри 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів 3 характеризуються наявністю розширених смуг валентних коливань νN-H у межах 3350–3240 см-1 та 3200–3000 см-1, інтенсивної смуги валентних коливань νС=О амідної групи в межах 1690–1660 см-1 та смуги помірної інтенсивності в межах 1610–1585 см-1 коливань νС=С. В ІЧ-спектрах 2-оксо-2Н-1-бензопіран-3-N-R-карбоксамдів 4 з’являється інтенсивна смуга валентних коливань νС=О лактону в межах 1730–1695 см-1, а смуга валентних коливань νС=О амідної групи спостерігається в межах 1680–1650 см-1.
В електронних спектрах поглинання спостерігаються дві характерні смуги поглинання при 210–270 нм та 290–350 нм.
У спектрах 1Н ЯМР 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів 3 та їх 2-оксоаналогів 4, які не мають замісників в положеннях 5,6,7,8 спостерігається АВСD-система протонів. У спектрах заміщених по бензольному кільцю сполук з’являються сигнали протонів замісника та змінюється мультиплетність сигналів орто-заміщеного бензолу. Так, у спектрах метоксизаміщених сполук спостерігаються сигнали протонів групи ОСН3 у вигляді синглету в межах 3,90–3,80 м.д. У спектрах сполук, що містять діетиламіногрупу присутні квадруплети протонів метиленових груп у межах 3,45–3,40 м.д. та триплети протонів метильних груп у межах 1,24–1,18 м.д. Сигнали гідроксигрупи, що міститься в положенні 7, спостерігаються у вигляді уширеного синглету в межах 10,60–10,40 м.д.
Як доводить аналіз даних 1Н ЯМР-спектрів, найбільш характерними для сполук 3 є дещо розширені сигнали протону -NH- (13,20–10,50 м.д.) та =NH (9,20–8,00 м.д.), а також синглетний сигнал протонів Н-4 піранового ядра (8,80–8,40 м.д.). Сигнали протонів замісників в амідній групі теж чітко відображують їх хімічну будову. Так, аліфатичні замісники (метил, циклогексил та адамантил-1) дають характерні сигнали протонів у сильному полі в межах 3,00–1,00 м.д. Ароматичні замісники дещо ускладнюють аналіз спектрів за рахунок накладання сигналів своїх протонів на сигнали протонів кумаринового ядра. Щодо порівняння 1Н ЯМР-спектрів кумаринів 4 та їх 2-іміноаналогів 3, то спектри сполук 4 відрізняються відсутністю сигналу протону =NH, а сигнал протону -NH- аміду спостерігається в більш сильному полі, що зумовлено послабленням внутрішньомолекулярного водневого зв’язку. Мас-спектри сполук 3 та 4 характеризуться наявністю піку молекулярного іону змінної інтенсивності.
1.2. Використання амідів 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбонових кислот для синтезу 4Н-[1]бензопірано[3,4-с]піридин-4-онів
У попередніх роботах, виконаних на кафедрі органічної хімії НФАУ, було доведено, що 3-ацетилкумарини в умовах основного каталізу здатні до самоконденсації з отриманням 4-метил-2-(2-оксо-2H-1-бензопіран-3-іл)[1]бензопірано[3,4c]піридин-5-онів, а похідні кумарин-3-карбонових кислот при взаємодії з кетонами утворюють похідні бензопірано[3,4-c]піридину різного ступеня ароматизації піридинового циклу.
З метою дослідження реакційної здатності 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів 3 нами вивчалась їх конденсація з ацетофенонами. Виходячи з аналізу можливого механізму реакції, було запропоновано проводити конденсацію в середовищі оцтової кислоти у присутності ацетату амонію. Вірогідно, спочатку утворюється аддукт Міхаеля А, який під дією аміаку перетворюється у відповідний єнамін, що надалі за участю карбамідної групи при підвищеній температурі циклізується в 5-іміно-2-арил-3,5-дигідро-4Н-[1]бензопірано[3,4-c]піридин-4-он 5.
Взаємодія кетонів з 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідами перебігає значно активніше, ніж з їх 2-оксоаналогами, що зумовлено більшою реакційною здатністю положення 4. Це пов’язано з тим, що оцтова кислота у даному випадку є не лише вдалим середовищем, в якому добре розчинні реагенти, та з якого легко вилучити продукти реакції. Вона також протонує вихідні 2-іміно-2Н-1-бензопірани, що супроводжується зниженням електронної густини в положенні 4. Це сприяє нуклеофільній атаці метильної групи ацетофенонів та утворенню проміжного аддукту А. Ацетат амонію активує кетонну компоненту, а також є “донором” азоту піридинового циклу. За даними літератури під час реакції можливе також розмикання бензопіранового циклу, однак побічних продуктів з вільною ціаногрупою не було вилучено з реакційного середовища.
Будова синтезованих 5-іміно-2-арил-3,5-дигідро-4Н-[1]бензопірано[3,4-c]піридин-4-онів 5 була доведена за допомогою інструментальних методів аналізу. ІЧСпектри речовин 5 характеризуються наявністю смуг помірної інтенсивності валентних коливань νNH іміногрупи та піридону в межах 3400–3200 см-1, інтенсивних смуг валентних коливань νС=О піридону в межах 1720–1685 см-1, а також смуги валентних коливань νС=С в межах 1600–1580 см-1.
Перетворення вихідних амідів 3 у сполуки 5 супроводжується утворенням нової хромофорної системи. В електронних спектрах поглинання спостерігається інтенсивна смуга при 255–280 нм та смуга помірної інтенсивності при 380 нм.
Спектри 1Н ЯМР сполук 5 характеризуються наявністю сигналів ароматичних протонів у межах 8,80–7,30 м.д. Характеристичним є синглетний сигнал протону Н-1 піридону в межах 8,15–8,00 м.д. Окрім того, присутні уширені сигнали протонів NH піридону та іміногрупи при 8,00 та 7,80 м.д.
Для деяких синтезованих сполук були зареєстровані мас-спектри, що характеризуються наявністю піку молекулярного іону середньої інтенсивності. Щоб довести будову сполук 5 використовували також дані елементного аналізу на вміст азоту, які чітко підтвердили одержання іміносполук.
Взаємодією 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів 3 з 1-ацетиладамантаном із середніми виходами були отримані 2-(1-адамантил)-4,5-дигідро-3Н[1]бензопірано[3,4-c]піридин-4,5-діони 6, що пов’язано із легкістю гідролізу проміжних іміносполук.
Таким чином, взаємодія 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів 3 з кетонами та метиленактивними речовинами є досить різноманітною та відкриває шляхи до синтезу численних похідних бензопірано[3,4-с]піридину.
1.3. Синтез трициклічних місткових систем на основі амідів
2-оксо-2Н-1-бензопіран-3-карбонових кислот
Існує невелика кількість робіт, присвяченних вивченню перебігу конденсацій 3-заміщених похідних кумарину з кетонами, що призводили до утворення суміші продуктів, де серед інших були й похідні 8-окса-10-азатрицикло[7.3.1.02,7]-тридека-2,4,6-триєн-11-ону. Найчастіше до сумішей входили продукти альтернативної конденсації за бензопірано[3,4-с]піридиновим типом. Тому за мету було поставлено розробити такі умови проведення реакції, за яких конденсація прямувала б тільки до утворення місткових систем. До того ж, на цей час практично відсутні дані (за винятком робіт, присвячених лорталаміну), щодо результатів досліджень біологічної дії зазначених сполук.
Було встановлено, що проведення реакції при кімнатній температурі у спиртовому середовищі з надлишком аміаку або метиламіну дає найкращі результати. На схемі наведено ймовірний механізм перебігу реакційного процесу:
Спочатку ацетон реагує з аміаком (метиламіном) з утворенням кетімінів (єнамінів). Нуклеофільна атака єнаміну за 4-тим електронодефіцитним положенням кумарин-3-карбоксаміду 4 призводить до утворення аддукту А. Тобто первинні етапи процесу схожі з описаною вище взаємодією амідів 3 з ацетофенонами. Однак надалі, за умов кінетично контрольованої реакції, під дією основи відбувається розмикання лактонного циклу. Перехід інтермедіату В до іншої конформації С завершується дезамінуванням та утворенням трициклічної місткової системи 9-метил-8-окса-10-азатрицикло[7.3.1.02,7]тридека-2,4,6-триєн-11-ону 7.
ІЧ-Спектри речовин 7 характеризуються наявністю уширених смуг помірної інтенсивності валентних коливань NH аміду в межах 3400–3300 см-1 та NH лактаму в межах 3200–3100 см-1, інтенсивних смуг валентних коливань С=О амідної групи в межах 1690–1670 см-1 та С=О лактаму в межах 1670–1640 см-1, а також смуги помірної інтенсивності в межах 1620–1580 см-1 валентних коливань С=С.
Перетворення вихідних амідів 4 у сполуки 7 супроводжується руйнуванням хромофорної системи кумарину. З цієї причини в електронних спектрах поглинання спостерігається лише малоінтенсивна смуга при 270–280 нм з вираженою електронколивальною структурою.
Спектри 1Н ЯМР сполук 7 характеризуються наявністю спінової системи АВСD протонів орто-заміщеного бензольного кільця та АМХ-системи протонів
–СН2СН= місткового фрагменту. Окрім того, присутні уширені сигнали протонів –NH– лактаму та амідної групи в межах 12,50–6,50 м.д., а також сигнали протонів замісників в амідній групі.
1.4. Реакції амідів 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбонових кислот
за участю 2-іміногрупи
1.4.1. Синтез 2-N-заміщених похідних амідів 2-іміно-2Н-1-
бензопіран-3-карбонових кислот
З метою вивчення впливу замісників в іміногрупі на біологічну активність 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів був отриманий ряд їх 2-N-заміщених похідних 8. Реакцію проводили в середовищі оцтової кислоти з надлишком аміну. Ймовірний механізм реакції представлено схемою:
ІЧ-Спектри 2-(N-R-іміно)-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів 8 характеризуються наявністю розширених смуг валентних коливань νN-H та νС-H у межах 3250–2920 см-1, інтенсивної смуги валентних коливань νС=О амідної групи в межах 1680–1660 см-1 та інтенсивної смуги в межах 1600–1570 см-1 коливань νС=С.
В електронних спектрах поглинання спостерігаються дві характерні смуги поглинання при 210–270 нм та 290–350 нм.
У спектрах 1Н ЯМР сполук 8 сигнали ароматичних протонів бензопіранового ядра та арильних замісників у карбамідній та іміногрупі доволі часто перекриваються. Найбільш характерними для сполук 8 є дещо розширені сигнали протону –NH– (12,50–12,20 м.д.), а також синглетний сигнал протонів Н-4 піранового ядра (9,00–8,30 м.д.).
Зазначена реакція відносно нескладна у виконанні та дозволяє проводити різноманітні варіації замісників в іміногрупі з метою пошуку БАР. Вона є вдалим прикладом синтетичного методу для використання в реакторах комбінаторної хімії.
1.4.2. Рециклізація 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів під впливом похідних антранілової кислоти
Проведені раніше дослідження показали, що в залежності від умов 2-імінокумарин-3-карбоксаміди здатні взаємодіяти з N-нуклеофілами з утворенням 2-N-заміщених імінокумаринів (реакція АN-Е по зв’язку С=N), або з розривом імінолактонного кільця та утворенням інтермедіатів лінійної будови (формально – це реакція SN групи –ОAr на –Nu при іміногрупі). У першому випадку реакція перебігає при температурі 20–30°С і, найчастіше, продукт реакції легко вилучити з реакційного середовища. В іншому випадку для проходження реакції потрібна підвищена температура (120–200°С) і продукт значно складніше вилучити через його здатність за цих умов зазнавати подальших перетворень.
Продовжуючи ці дослідження, нами вивчено взаємодію 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамідів з антраніловою кислотою та її похідними. При проведенні реакції карбоксаміду 3.1 з антраніловою кислотою, антраніламідом, антранілонітрилом та метилантранілатом в середовищі оцтової кислоти утворюються відповідні 2-N-заміщені імінокумарини 9-12.
Кип’ятіння цих сполук в оцтовій кислоті призводить до різних кінцевих продуктів. Так, у випадку 2-[(N-2-карбоксифеніл)іміно]-2Н-1-бензопіран-3-карбоксаміду 9 реакція перебігає з розмиканням імінолактонного циклу з утворенням 2оксо-2Н-1-бензопіран-3-(N-2-карбоксифеніл)карбоксаміду 13. У випадку 2-[(N-2-карбамоїлфеніл)іміно]-2Н-1-бензопіран-3-карбоксаміду 10 спостерігається утворення 2-(2-оксо-2H-1-бензопіран-3-іл)-3Н-хіназолін-4-ону 14. При кип’ятінні в оцтовій кислоті сполук 11 та 12 з карбметокси- та ціаногрупами утворюється 2оксо-2Н-1-бензопіран-3-карбоксамід 4.1.
Утворення 2-(2-оксо-2H-1-бензопіран-3-іл)-3Н-хіназолін-4-ону 14 відбувається за рециклізаційним механізмом завдяки нуклеофільній атаці атому азоту амідної групи залишку антраніламіду по атому вуглецю зв’язку С=N 2-[(N-2-карбамоїлфеніл)іміно]-2Н-1-бензопіран-3-карбоксаміду 10.
Згідно із запропонованим механізмом при кип’ятінні сполуки 9 в середовищі оцтової кислоти слід очікувати утворення 2-(2-оксо-2H-1-бензопіран-3-іл)-4Н-3,1-бензоксазин-4-ону 15. Однак, через присутність у використаній оцтовій кислоті слідів води цей напрямок реакції не реалізується. Бензоксазинон 15 вдалось отримати при проведенні реакції в оцтовому ангідриді.
Була також вивчена можливість рециклізації 2-іміно-2Н-1-бензопіран-3-карбоксаміду 3.1 під впливом антранілової кислоти та її аміду при кип’ятінні у толуолі. При цьому реакція, ймовірно, перебігає за рециклізаційним сценарієм через стадію утворення відповідних інтермедіатів – амідинів А та В, подальша циклізація яких в обох випадках призводить до 2-(2-оксо-2H-1-бензопіран-3-іл)-3Н-хіназолін-4-ону 14.
Використання як реакційного середовища толуолу виправда | 
