Взаємодія жіночих громадських організацій з органами державної влади як фактор здійснення гендерної політики в Україні

Здійснено науково-практичний аналіз взаємодії жіночих громадських організацій з органами державної влади у процесі забезпечення ефективності реалізації гендерної політики в Україні на сучасному етапі її державотворення. З застосуванням комплексного підходу розкрито особливості та запропоновано періодизацію становлення та розвитку жіночого руху в Україні. Концептуально виокремлено й проаналізовано основні моделі діяльності сучасних жіночих громадських організацій в Україні. Виявлено чинники розвитку жіночого руху в регіонах нашої країни, визначено його вплив на демократизацію гендерної політики на місцевому рівні влади, а також вплив міжнародних організацій-партнерів на активізацію ролі жінок в управлінні суспільними процесами. Вивчено особливості гендерного підходу до формування державної політики Канади як необхідної умови забезпечення її соціально-політичного розвитку, специфіку управлінської діяльності даних організацій щодо забезпечення гендерного балансу в США. Удосконалено механізми взаємодії держави і громадських жіночих організацій щодо формування й оптимізації політики гендерного паритету. Запропоновано шляхи оптимізації внеску жіночого громадського руху до процесів формування громадянського суспільства в Україні. Визначено засоби впливу зазначених організацій та держави на зміну гендерних стереотипів у сучасному українському суспільстві.

Громадський рух як чинник формування громадянського суспільства в Україні (державно-управлінський аспект)

Докладно проаналізовано історичні аспекти розвитку громадського руху, а також розглянуто його суть, зміст і структуру. Досліджено взаємодію між державою та громадським рухом у процесі формування громадянського суспільства, законодавче забезпечення даного руху в Україні, сучасний стан розвитку його інфраструктури. З'ясовано, що роль державного керування стосовно громадського руху виявляється у двох основних аспектах: в організаційно-правовому забезпеченні розвитку громадських організацій, у створенні системи співробітництва та партнерства між органами державної влади, місцевого самоврядування та даними організаціями. Стверджено, що свою суспільно-політичну функцію громадські рухи можуть виконувати лише за наявності розвинутої суспільно-політичної свідомості, дієвого законодавства й неухильного його дотримання всіма громадянами й посадовими особами.

Державна політика у сфері культури: сутність та особливості реалізації в сучасних умовах

Визначено основні тенденції розвитку сучасної соціокультурної ситуації в українському суспільстві, розкрито суперечності здійснення державної політики у сфері культури, а також виявлено проблеми функціонування даної сфери. Розроблено пропозиції та практичні рекомендації щодо оптимізації сучасної державної політики у сфері культури. Удосконалено методологію розробки та реалізації програм культурного розвитку та доведено доцільність впровадження у практику державного управління програмно-цільового підходу як ефективного механізму здійснення державної політики у сфері культури, який уможливлює застосування оптимальних форм і методів управлінської діяльності за умов обмеженості ресурсів. Запропоновано напрямки реформування державного управління у даній сфері за умов проведення адміністративної реформи в Україні: децентралізації та демократизації управління, впровадження державно-громадської моделі управління, яка грунтується на принципах співпраці, партнерської взаємодії державних структур і громадськості на всіх рівнях управління, відповідає специфіці культурної сфери та є оптимальною за умов становлення громадянського суспільства в Україні.

Державна політика: аналіз і впровадження в Україні

Систематизовано наукову парадигму аналізу державної політики, обгрунтовано доцільність виділення її до окремого, перспективного напряму наукового дослідження. Розкрито зміст, принципи й методологію аналізу державної політики в Україні. Розглянуто її змістові та структурно-функціональні особливості у контексті загального процесу аналізу, що містить основні його елементи й етапи, а також принципи та схеми класифікації аналізу за основними напрямами державної політики. Систематизовано й охарактеризовано систему державного керування як владного механізму втілення політики в життя, висвітлено інструменти, що є специфічними засобами її впровадження. Проаналізовано соціально-економічне та політичне оцінювання державної політики.

Державна політика: теоретико-методологічні засади дослідження процесу формування та здійснення

Розглянуто актуальні теоретичні й методологічні проблеми аналізу державної політики, обгрунтовано комплексну наукову програму реформування українського суспільства. Висвітлено різноманітні концептуальні підходи щодо розуміння сутності та умов формування й ефективного здійснення державної політики. Досліджено засади державної стратегії на реформаційному етапі розвитку України. Визначено змістові, структурні й функціональні особливості державної політики, що має базуватись на імперативах і закономірностях системної трансформації суспільства. Доведено необхідність розробки методик планування та здійснення соціально важливих акцій державної політики, зокрема, у формах солідарного співробітництва структур різних гілок влади між собою та з громадсько-політичними об'єднаннями, засобами масової інформації, іншими самодіяльними соціальними групами.

Державне регулювання діяльності українських миротворчих контингентів: генезис та тенденції розвитку

Досліджено генезу та тенденції розвитку державного регулювання діяльності українських миротворчих контингентів (ДРДУМК) за умов євроатлантичної інтеграції. Запропоновано підходи до оптимізації ДРДУМК, визначено основні тенденції та закономірності розвитку даного процесу у Збройних Силах України. Виконано аналіз становлення та розвитку міжнародного гуманітарного права (МГП) в історії Росії, СРСР і незалежної України, наведено основні методологічні підходи до запровадження МГП у ЗС України. Розкрито засади оптимізації ДРДУМК, що спрямовані на підвищення ефективності та результативності управлінської діяльності органів виконавчої влади.

Державне управління в системі владно-партійної взаємодії

Досліджено особливості діяльності органів влади з урахуванням політико-партійного впливу в період 1991 - 2001 рр. Проаналізовано стан наукової розробки теми, уточнено зміст категорій і понять, що складають основи державного управління в системі владно-партійної взаємодії. Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід організації державного управління. Охарактеризовано стан владно-партійної взаємодії під час виборчих процесів. Обгрунтовано необхідниість підвищення ефективності діяльності управлінських структур регіонального рівня в контексті демократизації суспільних відносин в Україні. Запропоновано шляхи впровадження громадських інститутів у систему владно-партійної взаємодії на регіональному рівні.

Державне управління охороною здоров'я в Україні: генезис та тенденції розвитку

Проведено системний концептуально-цілісний аналіз генезису державного управління охороною здоров'я України як соціального феномену. Розкрито суть понять "державна система охорони здоров'я", "міжвідомчі державно-управлінські відносини в галузі охорони здоров'я" та уточнено тлумачення дефініцій "державна політика України в галузі охорони здоров'я" та "єдиний медичний простір України". Удосконалено принципи та критерії об'єктивних і суб'єктивних чинників та способів добору управлінських кадрів для охорони здоров'я України, визначено алгоритм їх підготовки. Охарактеризовано організаційно-правові та економічні засади формування єдиного медичного простору України та сформульовано концепцію подолання організаційної роз'єднаності між складовими (компонентами) даної складної соціальної системи, основними механізмами якої є створення в складі Міністерства охорони здоров'я України (Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій) спеціальної організаційно-штатної структури з координації діяльності всіх компонентів (підсистем) єдиного медичного простору та врегулювання міжвідомчих державно-управлінських відносин у галузі охорони здров'я на підставі досконалої нормативно-правової бази.