Кінематографічний дискурс психоаналізу

Досліджено кінематографічну рефлексію теорії З.Фрейда. Проаналізовано досвід кіноінтерпретації трьох складових ортодоксального психоаналізу - теорії позасвідомого, теорії дитячої сексуальності та теорії сновидінь, а також обгрунтовано необхідність їх цілісного осмислення. Акцентовано увагу на доцільності використання у понятійному апараті кінознавчої науки термінів "інтерпретація", "тілесність", "компенсація", що сприяють процесу міжнаукового збагачення, розширенню спектра її методологічних можливостей. Розкрито причину звернення до окремих положень "глибинної психології" К.Г.Юнга та "індивідуальної психології" А.Адлера, які відкривають нові обрії для сучасного кінознавства. Розглянуто доробок митців, які свідомо або позасвідомо використовували концептуальні положення теорії З.Фрейда у своїх фільмах, проаналізовано художні можливості кінотворів психоаналітичної орієнтації.

Телевізійний дискурс у культурному просторі постмодернізму

Здійснено аналіз сучасного явища - телебачення як середовища продукування численних аудіовізуальних образів у контексті культурної парадигми XX ст. Уперше в українському мистецтвознавстві відтворено динаміку розвитку телебачення від початкової стадії "віддзеркалення" реальності до сучасних формотвірних тенденцій у телевізійному полі, наявність яких призводить до виникнення нової "телевізійної реальності" у свідомості глядачів. Розглянуто характерні особливості сучасного телебачення, досліджено специфіку взаємодії між телебаченням і глядачем, проаналізовано телевізійні принципи утримання уваги та основні механізми глядацького сприйняття сучасного телебачення.