Библиотечный каталог авторефератов Украины

Источник: Автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / Е.Ю. Нідецка; НАН України. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. — К., 2003. — 17 с. — укp.

Аннотация: Досліджено питання стосовно творчості польських композиторів Львова з урахуванням процесів її формування за конкретних історичних та культурних умов, визначено певні тенденції у спрямуванні їх діяльності. Згідно з цим зроблено спробу знайти спільні риси у творчій діяльності українських і польських композиторів. Встановлено наявність тісних польсько-українських зв'язків на творчому грунті, особливо виразних у спадщині польських композиторів, а також в інших сферах музичного життя. Висвітлено монографічні розвідки, присвячені вивченню творчості окремих польських композиторів (Ю. Ельснера, К. Ліпінського, М. Солтиса, А. Солтиса, Ю. Кофлера), творчість яких частково висвітлено в музикознавчих дослідженнях (А . Новака-Романовича, Ю. Поврозьняка, М. Солтиса, М. Голомба, Л. Мазепи). Введено до наукового обігу ряд матеріалів Центрального Державного Історичного Архіву у Львові, що стосується діяльності Польського Радіо. Опубліковано значну кількість інформації, що стосується деталей музичного життя Львова.

Источник: Автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / М.Г. Денисенко; Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. — К., 2006. — 19 с. — укp.

Аннотация: Розглянуто проблему функціонування тембру як важливого чинника композиційної та драматургічної логіки. На підставі вивчення деяких інструментальних творів українських композиторів, написаних за останню чверть XX ст. (О.Іщенка, М.Ковалінаса, Г.Ляшенка, С.Луньова, В.Рунчака, Є.Станковича, Л.Юріної), розглянуто особливу функційність тембрового чинника, зокрема, модальність, пов'язану з сонористикою, як з психологічною установкою, передумовою вибору оригінальної за темброво-інструментальними якостями мови. На підставі налізу музичного матеріалу відзначено принципову діалектичну сполучність тембрової модальності з іншими принципами організації звукового матеріалу, її дієву стильотвірну, виражальну та формотворчу сутність.

Источник: Автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / Н.М. Семеняк; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 1999. — 18 с. — укp.

Аннотация: Досліджено та теоретично обгрунтовано доцільність формування та умови функціонування виконавського апарату інструменталістів, зокрема, звуковидобуваючої та звуковідтворюючої системи виконавського апарату скрипаля. Простежено історичний шлях розвитку даної проблеми, проаналізовано стан практичного виконавства на сучасному етапі його розвитку, психологічні передумови формування ігрових рухів правої руки скрипаля та особливості звуковидобування на скрипці. Виконавський апарат скрипаля визначено як біомеханічну систему. Створено електронно-механічний прилад, що забезпечило отримання об'єктивних ігрових характеристик скрипкового смичка та струн. За допомогою комп'ютерних технологій досліджено процеси звуковидобування та звуковідтворення на скрипці за різних ігрових умов, внаслідок чого отримано досі невідомі якісні характеристики скрипкових струн та смичка.

Источник: Автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / Аюб Башар Нор-Альдін; НАН України. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. — К., 2000. — 18 с. — укp.

Аннотация: Дисертацію присвячено історії та еволюції уду як традиційного національного інструменту, який функціонує за нових умов сучасної арабської музичної культури. Проаналізовано виконавські ресурси уду та виявлено ступені їх реалізації сучасними професійними виконавцями. Узагальнено педагогічний досвід виконавців на уді. Розроблено оригінальну методику визначення жанрового інваріанта на грунті теорії парадигми музичних явищ та системи канонічної метроритмічної організації.

Источник: Автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / А.С. Гуренко; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 2004. — 18 с. — укp.

Аннотация: З'ясовано у музичному формотворенні системно-розгорнений прояв фактору узагальнення у композиційно-драматургічному розвитку музичного твору як результат музично-психологічного поширення природи контрапунктичного сполучення (стретної імітаційності) на композиційно-драматургічну цілісність музичної форми, тобто, створення метаполіфонії в узагальнюючо-контрапунктичному формотворенні (УКФ). Зазначено, що формотворчо-розгорнена системність фактору узагальнення у композиційно-драматургічному розвитку за умов УКФ виявляє себе у найбільш загальних проявах: монофункціональності і поліфункціональності узагальнення, поліступеневості узагальнення, полістильової семантики історико-стильового узагальнення. Розроблено відповідну методику, понятійну систему та термінологічний апарат дослідження УКФ. Досліджено формотвірну виразність узагальнення у системності таких формотвірних характеристик: монофункціональності і поліфункціональності; різновидів поліфонії - мікрополіфонії, медіополіфонії, медіополіфонії, макрополіфонії , метаполіфонії (з об'єднуючою роллю метаполіфонії); полістильової семантики історико-стильового узагальнення. Розглянуто художню виразність УКФ у значеннях: сучасної новації як природного етапу історичної еволюції музичного формотворення (європейського), характерної особливості індивідуального композиторського стилю Ю.Іщенка; індивідуалізації авторських рішень у різних музичних творах. Створено спеціальну наукову теорію УКФ. Відзначено щодо істотно-нового аспекту прояву у композиторській творчості та вивчення у музикознавчому дослідженні взаємозв'язку "форми - схеми" та "форми-процесу".

Источник: Автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / О.Л. Зосім; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського, 2004. — 18 с. — укp.

Аннотация: Досліджено українську духовну пісню західноєвропейського походження протягом всього періоду її існування (XVII - XX ст.). Введено у науковий обіг новий текстовий і музичний матеріал, пов'язаний з рецепцією європейської духовної пісенності на українських землях. Встановлено та уточнено першоджерела 70-ти пісень європейського походження в українському репертуарі XVII - XIX ст. Розроблено методологічні засади вивчення запозичених пісень у вітчизняній традиції, визначено функціональні відмінності духовнопісенного репертуару на різних етапах його розвитку. Виявлено три різновиди української духовної пісні: позалітургічний, паралітургічний, літургічний. Наведено жанрову класифікацію духовних пісень паралітургічного призначення. Описано способи рецепції європейських духовнопісенних творів у вітчизняному репертуарі, визначено риси спорідненості та відмінності європейської та української пісенних традицій.

Источник: Автореф. дис... д-ра мистецтвознав.: 17.00.03 / О.В. Козаренко; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 2001. — 36 с. — укp.

Аннотация: Розглянуто українську національну музичну мову, музично-семіотичну систему та феномен музично-історичного процесу. Узагальнено теоретичні розробки з проблематики комунікативних властивостей музики. Показано важливість урахування національної своєрідності у становленні музично-семіотичних систем, формуванні семантики знаку, адекватного розуміння тексту. Простежено генезу української національної музичної мови в контексті діалогу культур від початкових етапів музичного семіозу до сьогодення. Вивчено специфіку музично-семіотичних процесів у жанрі церковної музики, творчості М.В.Лисенка, композиторів галицької композиторської школи. Значну увагу приділено сучасним музично-семіотичним процесам, що мали прояв в першій третині XX ст., зазнали специфічних мутацій у часи тоталітаризму (1930 - 1960-і рр.), оригінально проявилися в контексті постмодернізму (1960 - 1990 -ті рр.). Семіотичний аспект дослідження музично-історичного процесу дозволяє по-новому оцінити роль українських композиторів-класиків (М.Лисенка, Л.Ревуцького, Б.Лятошинського), творчість визначних сучасних авторів (Є.Станковича, М.Скорика, В.Сильвестрова, Л.Грабовського).

Источник: Автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / Л.В. Ланцута; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. — К., 1998. — 18 с. — укp.

Аннотация: Дисертацію присвячено вивченню української фортепіанної сонати, її історії та сучасного стану. У роботі здійснено спробу поглиблення теорії жанру фортепіанної сонати, що розглядається як складноорганізоване, системне явище. У кореляції з провідними художньо-естетичними вимогами часу подано періодизацію розвитку української фортепіанної сонати до 1970-х років, прослідковано шляхи формування національного різновиду жанру, завершеного у творах Л.Ревуцького, Б.Лятошинського. Період розвитку української фортепіанної сонати з 1970-х до початку 1990-х років розглядається як новий етап еволюції жанру, пов'язаний з якісним стрибком і оновленням його структури, здійснених у неоромантичному, неокласичному та неоконструктивістському типах.