Библиотечный каталог авторефератов Украины

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.36 / О.О. Крилова; Дніпропетр. держ. мед. акад.; АМН України. Ін-т гастроентерології. — Д., 2004. — 22 с. — укp.

Аннотация: Досліджено імунні та біохімічні показники, гістологічні зміни та їх взаємозв'язки у пацієнтів з неспецифічним виразковим колітом (НВК) та хворобою Крона (ХК). За даних патологій вперше встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації. У хворих на НВК і на ХК виявлено високий рівень запальних реакцій, інтенсифікацію процесів перекисного окиснення ліпідів і дисбаланс у системі антиоксидантного захисту. Зазначено, що для НВК більш храктерним є підвищення рівня катепсину D, малонового діальдегіду, а для ХК - вмісту основ Шиффа та каталази. Встановлено, що відмінною ознакою НВК є наявність перинуклеарних антинейтрофільних цитоплазматичних антитіл і підвищення рівня Ig A, а для ХК характерне збільшення показників IgM. У хворих на НВК виявлено значно вищий рівень циркулюючих імунних комплексів у порівнянні з ХК. Вперше проведно вивчення гістологічних змін слизової оболонки найменш уражених ділянок товстої кишки, на підставі яких встановлено, що НВК відрізняється від ХК значною вираженістю запалення, алергії, деструкції та атрофії слизової оболонки. Встановлено, що зміни мікробіоценозу вмісту товстої кишки у хворих на НВК та ХК односпрямовані, але НВК відрізняється більшою вираженість дисбіотичних порушень за глибиною та спектром. Доведено ефективність використання аутоцитокінів та глутаргіну у комплексному лікуваннні хворих на НВК і ХК.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.36 / Т.В. Куц; Дніпропетр. держ. мед. акад., АМН України. Ін-т гастроентерології. — Д., 2005. — 20 с.: рис. — укp.

Аннотация: Уперше вивчено стан детоксикувальної, білковосинтетичної та колагенотвірної функцій печінки у хворих на стеатоз печінки, хронічний гепатит (ХГ), цироз печінки (ЦП) невірусного генезу відповідно за показниками активності аргінази, орнітиндекарбоксилази та концентрації вільного оксипіролізу у крові. Установлено, що на тлі хронічних дифузійних захворювань печінки (ХДЗП) невірусного генезу, які перебігають з більш вираженими порушеннями її детоксикувальної функції й активацією процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), розвиваються моторно-евакуаторні дисфункції жовчовивідних шляхів у переважно за гіпертонічно-гіпокінетичним типом. Доведено, що за більш виражених порушень детоксикувальної, білковосинтезувальної функцій печінки й активації процесів ПОЛ ХДЗП невірусного генезу перебігають з порушенням мікробіоценозу кишечнику, а саме - зниженням росту цукроволітичної флори та підвищенням титрів протеолітичної флори, що призводить до підвищення активності процесів фібротизації печінки та подальшого прогресування захворювання. Проведено порівняльну оцінку ефективності корекції детоксикувальної, білковосинтетичної, та колагенотвірної функцій печінки у хворих на стеатоз печінки, ХГ та ЦП невірусного типу гепатопротекторами з різними механізмами дії. Вивчено характер і ефективність дії комбінованих холеретиків за порушення моторно-евакуаторної функції жовчовивідних шляхів і літогенних властивостей жовчі у хворих на стеатоз печінки з ХГ невірусної етіології. Обгрунтовано доцільність застосування екстракту Панкова - Дегтярьової під час лікування хворих на стеатоз печінки з дисфункцією жовчовивідних шляхів за гіпертонічно-гіпокінетичним типом. Уперше з використанням комплексу гепатопротекторів з лактулозою доведено можливість патогенетичної корекції порушень мікробіоценозу кишечнику у хворих на ХГ і ЦП невірусної етіології.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.36 / Е.І. Литвяк; Дніпропетр. держ. мед. акад., АМН України. Ін-т гастроентерології. — Д., 2005. — 20 с. — укp.

Аннотация: Розроблено критерії, які дозволяють за результатами динамічного ультрасонографічного дослідження жовчного міхура (ЖМ) протягом 20-ти хв оцінити характер його подальшої моторики та рівень вегетативного забезпечення моторної діяльності біліарного тракту (БТ), що може використовуватися під час скринінгових обстежень. Доведено доцільність застосування гострої медикаментозної проби за допомогою динамічного ультрасонографічного дослідження ЖМ для підбору жовчогінних препаратів. Доведено ефективність курсового лікування холівером та урсохолом з метою відновлення координованої взаємодії структур БТ та покращення функціонального стану вегетативної регуляції за окремих типів дисфункцій БТ. Показано більш високу ефективність холіверу у пацієнтів з гіпокінетично-гіпотонічним і гіпокінетично-нормотонічним типами дисфункцій БТ. З'ясовано, що у пацієнтів з гіпокінетично-гіпертонічним типом дисфункцій БТ більш значний позитивний вплив має урсохол. Обгрунтовано достатність використання цих препаратів у переважної більшості пацієнтів для комбінованої корекції біліарних дисфункцій, а також порушень функціонального стану ланок вегетативної регуляції.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.36 / Таміла Вікторівна Бондаренко; Дніпропетровська держ. медична академія, АМН України; Інститут гастроентерології. — Д., 2005.

Аннотация:

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.36 / В.Ю. Плоскіна; Івано-Франків. держ. мед. акад. — Івано-Франківськ, 2005. — 19 с. — укp.

Аннотация: Встановлено позитивний вплив застосування препаратів жовчних кислот у комплексній терапії хронічного холециститу, холестеринового холелітіазу та хронічного токсичного гепатиту з вираженим холестатичним компонентом. Відзначено покращання загального стану та регрес патологічних клініко-лабораторних показників близько у 80 % пацієнтів. Виявлено ефективність короткострокового призначення препаратів жовчних кислот (менше 3-х місяців) для лікування хворих на холестериновий холелітіаз з малим розміром каміння та нетривалим анамнезом. Обгрунтовано доцільність різних строків використання монотерапії препаратами жовчних кислот за холестеринового холелітіазу, а також їх комбінованого застосування з аспірином, ловастатином, розвантажувально-дієтичною терапію за хронічного холециститу. Створено методику визначення показників для призначення лікування жовчними кислотами та вуглекислою гідрокарбонатною натрієвою мінеральною водою "Лужанська-7" з метою корекції порушень шлункової секреції та колоїдного стану жовчі. Встановлено різнонаправлений характер розладів кислототвірної функції залоз шлунка за хронічного холециститу та холестеринового холелітіазу, а також зміни психологічного стану, для корекції яких запропоновано застосовувати еглоніл. Доведено наявність інфекції Helicobacter pylori у 66,7 % хворих на хронічний холецистит і холестериновий холелітіаз з підвищеною кислотоутвірною функцією залоз шлунка. Вперше розроблено й апробовано методику виявлення диспластичних процесів слизової шлунково-кишкового тракту за допомогою фотодинамічної діагностики з паралельним вимірюванням пристінкової pH.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.36 / М.А. Бичков; Дніпропетр. держ. мед. акад. АМН України. Ін-т гастроентерології. — Д., 2005. — 20 с. — укp.

Аннотация: Розглянуто питання оптимізації діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), поєднаної з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки (ПВДПК). Проведено комплексне дослідження клінічного перебігу ПВДПК за наявності ГЕРХ. Проаналізовано стравохідний кислотно-лужний стан, ендоскопічні особливості слизової оболонки стравоходу, колонізацію гелікобактером слизової шлунка. Визначено швидкість загоєння дуоденальних виразок та ефективність ерадикації гелікобактерної інфекції у процесі комплексного лікування пацієнтів з використанням різних режимів антигелікобактерної терапії. Вперше досліджено поширеність поєднання ГЕРХ і ПВДПК серед населення Львівської області. Встановлено збільшення відносної поширеності ГЕРХ у пацієнтів з ПВДПК з 1990 - 1991 рр. до 2000 - 2001 рр. у середньому на 8,2 %. Виявлено, що у разі успішної ерадикації кількість хворих на ГЕРХ не збільшується, проте відбувається розвиток двох незалежних патологій. Зазначено, що наявність ГЕРХ у хворих на ПВДПК не впливає на темп загоєння дуоденальних виразок та ефективність ерадикації H.pylori. Встановлено залежність між віком, статтю та наявністю ГЕРХ у хворих на ПВДПК. Виявлено відсутність впливу зловживання палінням на збільшення частоти виникнення ГЕРХ у даних пацієнтів. Проведено порівняльне вивчення ефективності гальмування стравохідної кислотності антисекреторними препаратами різних груп за допомогою фармакологічних проб у процесі добового внутрішньостравохідного pH-моніторингу. Встановлено, що комбінація блокатора водневої помпи (рабепразолу) та прокінетика (домперідону) у 1,3 рази ефективніше усуває патологічний гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР), ніж кожний з медикаментів окремо. Запропоновано оригінальний метод одночасного виявлення ГЕР за дуоденогастрального рефлюксу, підтверджений деклараційним патентом.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.36 / А.С. Сиротенко; Дніпропетр. держ. мед. акад., Ін-т гастроентерології АМН України. — Д., 2006. — 20 с. — укp.

Аннотация: Обгрунтовано шляхи покращення діагностики та лікування виразкової хвороби (ВХ) дванадцятипалої кишки (ДПК) на підставі вивчення факторів, які перешкоджають повному вилікуванню пацієнтів, сприяючи розвитку синдрому повернення клініки (СПК) або рецидиву ВХ ДПК. Проаналізовано фактори невдалого лікування та неповного вилікування ВХ ДПК, діагностованої вперше (n = 311), а також у осіб з тривалим перебігом захворювання - від 1-го до 20-ти років (n = 1 208). Серед невдалих результатів лікування визначено групу пацієнтів з СПК, а як групу порівняння обстежено хворих з рецидивом активної виразки ДПК. Встановлено, що СПК має місце у 11,7 % пацієнтів з вперше виявленою ВХ ДПК та у 25,4 % осіб з тривалим перебігом захворювання. Встановлено, що серед факторів, які сприяють розвитку СПК, у осіб I та II груп найбільшу значимість відповідно набувають стресові ситуації (93,6 та 82,5 %), порушення режиму харчування (83,9 та 79,6 %). У всіх обстежуваних осіб виявлено сполучення двох (36,9 %) та більше (63,1 %) негативних факторів. зниження регуляторної функції імунної системи, яка виникає внаслідок імуносупресії, дисбалансу між клітинною та гуморальними ланками імунітету, порушення функціональної активності В-лімфоцитів, декомпенсації неспецифічного імунного захисту, а також дисбалансу нейрогуморальних факторів регуляції та зниження резервних можливостей симпатоадреналової системи (САС). Обгрунтовано доцільність додаткового застосування у поєдннанні з базисною терапією психокоригувальних засобів, імуномодуляторів, препаратів для підвищення резистентності слизової оболонки гастродуоденальної зони (СО ГДЗ) і засобів, що коригують порушення нейрогуморальної ланки регуляції ГДЗ.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.36 / О.С. Зубрицький; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2005. — 20 с. — укp.

Аннотация: Уперше виявлено й узагальнено особливості розвитку, факторів ризику та клінічних проявів виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК) у військовослужбовців за сучасних умов. Установлено, що ВХ ДПК у даних осіб має певні особливості, а саме: розвивається у більш молодому віці, характеризується коротшим терміном від появи проявів шлункової диспепсії до виявлення пептичної виразки ДПК на фоні вищої Helicobacter pylori (HP) інфікованості слизової оболонки шлунка (СОШ), частішою наявністю в анамнезі окремих факторів ризику ВХ ДПК, що модифікуються. Виявлено вищу частоту синдрому "повернення клініки" після крадикаційної терапії у військовослужбовців та високу частоту реінфікування HP. Проаналізовано стан і особливості загальноадаптивних реакцій організму за пептичної виразки ДПК у вказаних осіб і показано, що ВХ ДПК розвивається за значного їх порушення. Уперше за умов ВХ ДПК встановлено суттєвий вплив стану загальноадаптивних реакцій організму (ЗАРО) на HP-інфікованість слизової оболонки шлунка, кислототвірну функцію шлунка, імунний статус і стан вищої нервової системи, що визначає клінічну картину та перебіг захворювання. Обгрунтовано доцільність диференційованого застосування сульпіриду чи ербісолу у комплексній терапії хворих на ВХ ДПК військовослужбовців. Показано, що корекція стану ЗАРО за додаткового диференційованого застосування препаратів багатогранної дії "Сульпірид" чи "Ербісол" підвищує ефективність лікування хворих на ВХ ДПК. Уперше у хворих даної категорії проаналізовано причини недостатньої ефективності антигелікобактерної терапії (АГБТ), запропоновано та проведено її оптимізацію на підставі раціонального вибору препаратів АГБТ та чіткого дотримання режиму їх прийому. Удосконалено прогнозування перебігу ВХ ДПК шляхом визначення у комплексі HP-інфікованості СОШ та кислототвірної функції шлунка - провідних чинників ульцерогенезу на рівні гастродуоденальної зони та типу ЗАРО, які відображають рівень неспецифічної резистентності макроорганізму, що підвищує точність прогнозування перебігу ВХ ДПК.