Библиотечный каталог авторефератов Украины

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.20 / Л.А. Позняк; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2001. — 19 с. — укp.

Аннотация: Вивчено зміни, які відбулися в епідеміології та клініці сифілісу у працівників водного транспорту за 1989 - 1999 рр. Розглянуто особливості клінічного перебігу хвороби, його епідеміологію, виявлення осіб з "груп підвищеного ризику". Визначено показники клітинного та гуморального імунітету. Обгрунтовано та впроваджено у практику комплексний метод лікування працівників водного транспорту, хворих на різні форми сифілісу, з застосуванням скорочених термінів.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.20 / Ю.С. Бобейко; АМН України. Ін-т дерматології та венерології. — Х., 2004. — 20 с.: табл. — укp.

Аннотация: Вперше у хворих з різними клінічними проявами гніздової алопеції (ГА) вивчено повний спектр замінних і незамінних амінокислот (АК), продуктів їх метаболізму та показано, що дисаміноацидемія та гіпоаміноацидемія, дисбаланс біогенних амінів можуть брати участь у розвитку захворювання. Встановлено залежність змін амінокислотного фонду від характеру супутньої патології, ступеня тяжкості патологічного процесу. Підтверджено патогенетичне значення за ГА імунних розладів, що мають ознаки вторинного імунодефіцитного стану. Виявлено залежність змін деяких показників імунної системи від клініко патогенетичного варіанта захворювання, найвиразніші відхилення визначено в пацієнтів з супутніми захворюваннями шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і гепатобіліарної системи (ГБС). Розроблено й обгрунтовано комплексний метод лікування ГА, що полягає в застосуванні засобів метаболічної та імуномодулювальної дії залежно від клініко-патогенетичного варіанта та клінічних проявів дерматозу. Виявлено, що використання диференційованого підходу до призначення препаратів впливає на патогенетичні фактори ГА, нормалізує більшість показників амінокислотного спектра та імунної системи.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.20 / А.М. Біловол; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2005. — 20 с.: табл. — укp.

Аннотация: Вивчено частоту та характер компенсаторних реакцій (КР) антиоксидантно/оксидантної системи та системи імунного захисту, що дало змогу удосконалити діагностику та обгрунтувати корекцію стану цих компенсаторних систем (ВС). Визначено систему кореляційних взаємозв'язків між поширенням екземи та віко-статевими й еколого-етіологічними факторами. Запропоновано способи прогнозування поширення екземи. За умов дослідження стан КС розглянуто у їх цілісному взаємозв'язку та доведено, що КР досліджених КС тотожні й формуються у визначеній послідовності: компенсація - дисбаланс - декомпенсація. Обгрунтовано класифікацію клінічних варіантів КР. Розвинуто методологію оцінки ефективності лікування даних хворих. Доведено, що клінічна ефективність препарату "Амізон" визначається особливістю мішеней модуляції впливу, власним імуномодулювальним ефектом та зростанням функціональної впорядкованості компенсаторних систем.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.20 / О.І. Романкова; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2005. — 17 с. — укp.

Аннотация: Удосконалено заходи комплексної терапії та попередження розвитку ускладнень і рецидивів сечостатевого трихомоніазу у жінок з урахуванням показників стану піхвового середовища та характеру клінічного перебігу захворювання. Доведено діагностично-прогностичну значимість комбінованого дослідження показників стану загального та місцевого імунітету репродуктивного тракту у хворих на сечостатевий трихомоніаз жінок для своєчасної індивідуалізованої корекції терапевтичних заходів. Розроблено новий патогенетично обгрунтований комплексний метод лікування сечостатевого трихомоніазу у жінок, спрямований на повну ерадикацію збудників запального процесу, нормалізацію загального та місцевого імунного статусу в організмі, відновлення фізіологічної піхвової мікрофлори та нормальне функціонування уражених органів і тканин.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.20 / О.П. Шевченко; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2005. — 21 с. — укp.

Аннотация: Доведено етіологічне значення M. genitalium у розвитку запальних процесів урогенітального тракту чоловіків. Встановлено, що їх питома вага в загальній структурі мікоплазмових урогенітальних інфекцій становить 13,8 % як монозбудника та 39,7 % у поєднанні з іншими відомими видами урогенітальних мікоплазм (M. Hominis, Ur. urealyticum). Виявлено порушення деяких показників імунного статусу організму у хворих на мікоплазмову урогенітальну інфекцію. Відзначено, що центральні імунологічні порушення є несутттєвими та не залежать від виду урогенітальних мікоплазм або їх асоціацій. Виявлено, що основні механізми резистентності реалізуються на рівні місцевого імунітету слизової оболонки з провідним накопиченням сенсибілізованих Т-лімфоцитів ефекторів і збільшенням кількості клітин мононуклеарно-фагоцитарної системи. Доведено, що за даної патології порушується продукція основних цитокінів запальної реакції інтерферонів (ІФН) і фактора некрозу пухлин (ФНП), які є провідними чинниками інфекційних процесів з внутрішньоклітинною локалізацією збудника. На підставі вивчення тривалості та характеру клінічного перебігу запального процесу визначено ступінь виявлених порушень і розширено уявлення про патогенез урогенітального мікоплазмозу, зокрема розвиток вторинних імунодефіцитних станів. Науково обгрунтовано доцільність проведення етіотропної та комплексної імунокоригуючої терапії урогенітального мікоплазмозу шляхом комбінованого застосування препаратів вилочкової залози (Т-активіну, тималіну) та препаратів-індукторів ІФН, що попереджує розвиток персистуючих форм урогенітальних мікоплазм, а також хронізацію й ускладнення запального процесу. Досліджено ефективність використання методів реакції прямої імунофлюоресценції, культурального методу та полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для діагностики урогенітального мікоплазмозу та контролю терапевтичного процесу. На підставі порівняльного аналізу сучасних способів діагностики досліджуваної патології встановлено, що метод ПЛР є найбільш чутливим і специфічним тестом детекції збудників, а для контролю терапевтичного процесу більш доцільно застосовувати культуральний метод. Удосконалено комплексну імунокорегуючу терапію мікоплазмової урогенітальної інфекції, використання якої дозволяє підвищити ефективність етіотропних препаратів, запобігати утворенню персистуючих форм збудників та упереджувати розвиток ускладнень і рецидивів інфекції.

Источник: Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.20 / Б.Г. Коган; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2006. — 44 с. — укp.

Аннотация: Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності діагностики, лікування та запобігання розвитку рецидивів розацеа, демодекозу та дерматиту перорального. Доведено існування ряду подібних екзогенних та ендогенних чинників виникнення та розвитку даних дерматозів, показано особливу значущість інвазії кліщів D.folliculorum і D.brevis. Розроблено стандартну комплексну програму первинного клінічного лабораторного та спеціального обстеження хворих на розацеа, демодекоз і дерматит періоральний та визначено диференційно-діагностичні ознаки клінічної картини даних дерматозів. На підставі комплексного вивчення морфологічних і функціональних особливостей кліщів Demodex folliculorum і Demodex brevis доведено, що спеціалізація щодо паразитизму даних кліщів-демодецид зумовлена рядом взаємозалежних відносин з хазяїном - гостальною, топічною, статевою, віковою та сезонною формами специфічності. З'ясовано, що присутність кліщів-демодецид у ділянках запального процесу на шкірі обличчя у хворих на демодекоз, розацеа і дерматит періоральний є імуносупресивним чинником, який викликає певні зміни характеру запального процесу, зокрема сприяє його хронічному перебігу. Встановлено певне значення у патогенезі досліджуваних дерматозів судинного компонента на локальному та системному рівнях, а також порушень балансу рівнів статевих гормонів (андрогенів, естрогенів) в організмі хворих. Розроблено удосконалену комплексну програму терапії розацеа, демодекозу та дерматиту періорального, яка передбачає заходи, спрямовані на ерацикацію кліщів-демодецид, а також індивідуалізоване врахування особливостей клінічної картини запального процесу та наявності супутньої патології в різних органах і системах організму хворих. Запропоновано оригінальний метод запобігання розвитку рецидивів досліджуваних дерматозів, який, з урахуванням притаманної кліщам-демодецидам сезонної специфічності та певної залежності їх біологічного циклу розвитку від балансу рівнів статевих гормонів в організмі хазяїна, передбачає проведення терапевтичних заходів, спрямованих на досягнення повної ерадикації цих паразитів.

Источник: Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.20 / О.І. Літус; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2004. — 35 с.: рис. — укp.

Аннотация: Запропоновано методи підвищення ефективності діагностики та лікування хронічного простатиту, зокрема, ускладненого конкрементами передміхурової залози, шляхом комплексної, індивідуалізованої етіотропної, патогенетичної та місцевої терапії з урахуванням поліетіологічних та поліпатогенетичних механізмів розвитку та характеру клінічного перебігу захворювання. На підставі аналізу особистих та статистичних досліджень встановлено значне поширення хронічного простатиту та простатиту, ускладненого конкрементами передміхурової заалози, серед репродуктивного чоловічого населення України. Розроблено діагностичний алгоритм хронічних та ускладнених простатитів. Запропоновано оригінальний комплекс терапевтичних заходів щодо лікування хронічного простатиту, який сприяє роз'єднанню ланок хибного ланцюга патогенезу захворювання, дозволяє досягти повної санації передміхурової залози, сприяє відновленню її нормального функціонування, а у разі хронічного простатиту, ускладненого конкрементами, запобігає необхідності хірургічного втручання.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.20 / Ю.В. Щербакова; АМН України. Ін-т дерматології та венерології. — Х., 2005. — 20 с. — укp.

Аннотация: Проведено дослідження імунопатогенезу, клініко-епідеміологічних та серологічних особливостей прихованого сифілісу та зміни їх динаміки у разі використання комплексного методу терапії. Виявлено раніше не відомі клініко-епідеміологічні особливості раннього та пізнього прихованого сифілісу на сучасному етапі. Встановлено істотні розбіжності, притаманні саме ранній чи пізній формам захворювання, зокрема щодо його гендерного розподілу, а також соціального статусу, анамнестичних даних і конфронтації пацієнтів. З'ясовано, що для прихованого сифілісу характерна майже в 30 % випадків наявність слабко-позитивних, сумнівних і частково негативних результатів серологічних реакцій на сифіліс. Вперше встановлено особливості імунної відповіді у даної категорії хворих. З'ясовано, що за пізніх форм сифілісу відхилення від середньостатистичної норми здорових людей більш виражені. Розроблено новий метод лікування хворих на пізній прихований сифіліс пеніциліном G натрієвої солі та доксицикліном моногідрату в комбінації тилороном та інфрачервоним лазерним опромінюванням крові. Розроблено практичні рекомендації та додаткові діагностичні лабораторні тести для виявлення прихованого сифілісу.