Наведено результати комплексного клінічного, імунологічного, біохімічного аналізу 125-ти хворих на акантолітичну пузирчатку (АП). На підставі вивчення перерозподілу рецепторів лектинів та взаємодії антитіл до антигенів епідермісу запропоновано високоінформативні методи ранньої диференційної діагностики АП. Описано формування акантолітичних клітин Тцанка шляхом апоптозу кератиноцитів. Установлено, що тяжкий проградієнтний перебіг АП корелює з високим рівнем аутоантитіл до одно- та двониткової ДНК (анти-ss-ДНК IgG і анти-ds-ДНК IgG), низьким рівнем антитіл класу IgM до ліпополісахариду кишкової палички (анти-ЛПС-IgM) та високим рівнем IgA, а також вираженим дисбалансом системи протеолізу, гемостазу, що супроводжувалось синдромом ендогенної інтоксикації. Виявлені порушення формують хибне патогенетичне коло у даної категорії хворих, створюють умови для важкого безперервно рецидивуючого перебігу захворювання та зниження ефективності традиційних схем лікування. Під час вивчення фенотипу Т-хелперів установлено можливість індивідуального підбору доз ГКС. З урахуванням виявлених патогенетичних механізмів проградієнтного перебігу дерматозу запропоновано комплексні індивідуалізовані методи терапії з використанням пара(аміометил)бензойної кислоти, свіжомороженої плазми, селективної гемоімуносорбції на ДНК-сорбентах, курантілу (дипірідамолу), які дають змогу одержати високу клінічну ефективность та ранню реабілітацію хворих.
Дисертація присвячена вивченню захворюваності на алергічні враження шкіри працівників машинобудівних заводів та розробці методів їх лікування та профілактики.Проведено дослідження характеру загальної дерматологічної захворюваності, захворюваності на алергічні дерматози (екзема та алергічний дерматит), визначені основні хімічні алергени виробництва, досліджено в експерименті виразність їх токсичних та алергічних властивостей. Наводяться результати комплексних досліджень у групі працівників, які отримували традиційне лікування, а також в основній групі, де використовували розроблений комплексний метод лікування, в основі якого знаходиться залежний від стану стійкості капілярів шкіри дозований вплив вакуумом з наступним електрофоретичним введенням аскорбінової кислоти. За показниками захворюваності, тривалості періоду непрацездатності, тривалості одного випадку захворювання, результатами клінічно-лабораторних досліджень стану імунологічної системи організму робочих, функціональних показників шкіри (pH, опір електричному струмові, пороги температурної та больової чутливості) доведена висока ефективність розробленого комплексного методу лікування алергічних дерматозів.
Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих на атопічний дерматит (АД) з супутньою грибковою інфекцією шляхом застосування в загальній терапії препаратів, здатних справляти фунгістатичну та фунгіцидну дію. У процесі обстеження 70-ти хворих на АД у 64,79 % з них виявлено ураження шкіри та нігтьових пластинок грибами, що сприяло поширеному та більш тяжкому перебігу патологічного процесу. Зазначено, що застосування у комплексній терапії АД, крім системних засобів та препаратів для місцевого лікування, протигрибкових препаратів "Ламізил" та "Орунгал" сприяє мікологічному видужанню хворих, полегшує тяжкість перебігу, подовжує періоди ремісії.
Проведене комплексне клініко-лабораторне обстеження 120 хворих на справжню й мікробну екзему із застосуванням тезиграфічного, газохроматографічного визначення ліпідів й імунологічного методів. Показано, що у хворих на екзему спостерігається виражене порушення показників тезиграфії сироватки крові, наявність імунодефіцитного стану з підвищенням рівня ЦІК, а також зміни жирнокислотного спектра сироватки і плазми крові. Виявлені кореляційні зв'язки, переважно середньої сили, між дослідженими показниками. Результати проведених досліджень переконують, що тезиграфічний метод може бути застосованим у якості допоміжного діагностичного тесту при екземі, а також як прогностичного - в динаміці терапії дерматозу. Розроблений новий комплексний метод лікування екземи із застосуванням МРТ і місцевого крему "Дермазин", який вміщує сульфадиазин срібла, що суттєво підвищує ефективність лікування і подовжує строки ремісії дерматозу.
У процесі мікроскопічного дослідження тезіграм сироватки крові хворих на псоріаз було встановлено, що вони мають суттєві морфоструктурні особливості, які в сукупності з клінічними даними дозволяють встановити діагноз псоріазу та його стадії. Результати дослідження вмісту цинку, міді, магнію, алюмінію, заліза, титану молібдену, хрому, кальцію та калію у сироватці крові дозволяють стверджувати, що в організмі хворого на псоріаз має місце явний дисбаланс біоелементів, який відіграє певну роль у патогенезі захворювання і впливає на формування тезіграфічного малюнку за умов даного дерматозу.
Досліджено роль метаболічних порушень ліпідів у патогенезі псоріазу та пошуку ефективних методів його лікування. Наведено результати поглибленого вивчення метаболізму жирних кислот ліпідів крові та водно-ліпідної мантії шкіри у їх взаємозалежності один з одним у хворих з різним клінічним перебігом псоріазу. Встановлено два варіанти порушень ліпідного комплексу в різних біологічних об'єктах на тлі інтенсифікації ліпідної пероксидації, вираженість яких корелювала зі складністю перебігу дерматозу. Запропоновано та патогенетично обгрунтовано метод лікування псоріазу з включенням у комплекс базисної терапії системного поліензимного препарату "Вобе-мугос Е", який сприяє підвищенню клінічної ефективності лікування дерматозу та подовженню ремісії, забезпечує коригувальний вплив на жирнокислотну формулу ліпідів еритроцитів крові.
Дисертація містить відомості про позитивний ефект використання 14-тиденного курсу ін'єкцій глюкаміну при лікуванні поширеного псоріазу. Виявлено прискорення стабілізації та регресу патологічного процесу, зменшення тривалості госпіталізації хворих. При цьому спостерігається зменшення вмісту різних видів лейкоцитів в одиниці обсягу крові, у тому числі Т- і В-лімфоцитів, а також фагоцитуючих нейтрофілів, збільшення кількості клітин Лангерганса в епідермісі, підвищення Т-супресорної активності в периваскулярних інфільтратах дерми, більш виражене зменшення кількості лейкоцитів з HLA-Dr антигеном. Біохімічно встановлені антиоксидантний і мембраностабілізуючий ефекти глюкаміну. Гормональне дослідження крові хворих на псоріаз дозволило довести участь мелатоніну і меланоцитстимулюючого гормону в патогенезі псоріазу й запропонувати власну гіпотезу ініціалізації гіперпроліферації епідермоцитів з включенням у патогентичний ланцюг гормонів, які беруть участь у стресовій реакції, і вищеназваних гормонів.
