Библиотечный каталог авторефератов Украины

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / В.С. Лапай; АМН України. Ін-т епідеміології та інфекц. хвороб ім. Л.В.Громашевського. — К., 2004. — 22 с. — укp.

Аннотация: Уперше у хворих на хронічний гепатит В (ХГВ) комплексно вивчено стан інтерфероноутворення та функціонування редокс-систем перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ)/антиоксидантної системи (АОС) залежно від періоду хвороби та активності патологічного процесу. Виявлено істотну активацію процесів ПОЛ у хворих із загостренням хронічного гепатиту В і зниження деяких показників АОС. У періоді стихання хвороби спостережено тенденцію до нормалізації цих показників, що свідчить про їх участь у процесах цитолізу гепатоцитів. Виявлено низькі значення показників інтерфероногенезу під час обох періодів хвороби - загострення та затухання, що є однією з провідних причин хронічного перебігу гепатиту В. На підставі аналізу одержаних даних виявлено існування взаємозв'язку між інтерферогенезом і функціонуванням системи ПОЛ/АОС. Запропоновано нову схему етіотропної та патогенетичної терапії хворих на ХГВ з застосуванням індуктора інтерфероногенезу - аміксину й антиоксиданту - гептралу.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / О.В. Ляшок; Київ. НДІ епідеміології та інфекц. хвороб ім. Л.В.Громашевського. — К., 1999. — 17 с. — укp.

Аннотация: Наведено результати клінічних, біохімічних, серологічних, імунологічних досліджень, дані ентерферогенезу у 217 хворих на гостру форму вірусного гепатиту В. Спостереження проводилися в динаміці - під час лікування у відділенні вірусних гепатитів, а після виписки з стаціонару - в диспансерно-поліклінічному відділенні Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних хвороб. Застосування лаферону у комплексній терапії хворих на ГВ позитивно впливало на клінічні прояви та біохімічні показники. Під час використання лаферону швидше відбувалася елімінація HBsAg, нормалізувалися показники імунної відповіді за даними Т-клітинної реакції. Лаферон стимулює інтерфероногенез. Диспансерне спостереження виявило зменшення частоти носіння HBsAg, затяжних форм та хронізації процесу у хворих, які отримували лаферон.

Источник: Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.13 / Л.В. Пипа; АМН України. Ін-т епідеміології та інфекц. хвороб ім. Л.В.Громашевського. — К., 2005. — 38 с. — укp.

Аннотация: Науково обгрунтовано ефективні клінічні, клініко-морфологічні та лабораторні критерії діагностики токсоплазмозу та методи оптимізації його лікування. Встановлено найбільшу частоту ураження центральної нервової системи та очей у випадку вродженого та набутого токсоплазмозу. За даної патології також відзначено імовірність порушення функціонального стану нирок, серця, шлунково-кишкового тракту, лімфовузлів, вилочкової та надниркової залоз. Встановлено, що частим проявом набутого токсоплазмозу у дітей є алопеція. Досліджено особливості морфологічних змін у випадку токсоплазмозу, які характеризуються наявністю дрібних порожнин, блакитних клітин, клітин-тіней в кортикомедулярних зонах мозку, гумової щільності мозкової тканини та епендими бокових шлуночків, а також гіпоплазією надниркових залоз і наявністю в них петрифікатів, осередковими крововиливами в корковому шарі, гіпоплазією тимусу з його делімфотизацією, інверсією шарів і розростанням сполучної тканини. Встановлено, що антитіла класу IgM і метаболіти оксиду азоту свідчать про активізацію патологічного процесу, а визначення авідності антитіл класу IgG дозволяє за одноразового обстеження диференціювати гострий первинний токсоплазмоз від реактивації хронічного. застосування фансідару з урахуванням фенотипу ацетилування у порівнянні з поєднаним застосуванням тіндуріну та сульфадимезину. Відзначено, що побічні ефекти у разі лікування фансідаром виявлялися в 2,4 рази рідше (у 23 % пацієнтів), за умов призначення даного препарату з урахуванням фенотипу ацетилування - у 2,7 % випадків, а за поєднаного використання тіндуріну з сульфадимезином зазначені зміни мали місце у 55 % хворих.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / Д.В. Самарін; АМН України; Ін-т епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. — К., 2002. — 20 с.: рис. — укp.

Аннотация: Описано клініко-анамнестичні передумови розвитку секреторної діареї у дітей перших 6 місяців життя. Визначено, що передумовами даного стану є: ускладнений акушерський і соматичний анамнез у матері, патологічний перебіг пологів, штучне вигодовування, перенесені захворювання та преморбідний стан дитини. Розраховано, що частота переходу гострої діареї в затяжну складає 11,65% Встановлено роль вторинної лактазної недостатності в генезі затяжної діареї. Описано зміни в системі нейтрофільних гранулоцитів та факторів місцевого захисту. Обгрунтовано показання до призначення безлактозних або низьколактозних сумішей для штучного вигодовування дітей.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / О.І. Коліуш; АМН України. Ін-т епідеміології та інфекц. хвороб ім. Л.В.Громашевського. — К., 2005. — 24 с. — укp.

Аннотация: Проведено клініко-біохімічне, імунологічне обстеження 151-го хворого на хронічний гепатит C (ХГC) та 40-ка хворих з мікст-інфекцією B + C, а також вивчено взаємозв'язок вмісту ліпополісахарид-зв'язуючого білка та імунних зрушень залежно від активності гепатиту за результатами морфологічних досліджень гепатобіоптатів. Установлено, що для ХГC характерним є малосимптомний перебіг з тривалою гіперферментемією та супутнім синдромом надмірного зростання мікрофлори кишечнику. У випадку мікст-інфекції B + C клінічні прояви виражені більш яскраво, але тривають менше за часом, ніж у разі ХГC. На підставі даних пункційної біопсії відзначено, що у разі ХГC підвищується рівень LBP, що відображає активність патологічного процесу у печінці.позитивний вплив на клінічний перебіг хвороби, стан неспецифічної резистентності, клітинної та гуморальної ланок імунітету, сприяє більш швидкому зниженню вмісту LBP сироватки крові, нормалізації імунних показників, нормалізації кишкової мікрофлори.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / Т.І. Кобрин; АМН України. Ін-т епідеміології та інфекц. хвороб ім. Л.В.Громашевського. — К., 2003. — 19 с.: рис., табл. — укp.

Аннотация: Вивчено епідеміологічні, клініко-біохімічні (вираженість цитолітичного, холестатичного синдромів) та імунологічних (специфічного гуморального та Т-клітинного імунітету) показників у 127 хворих на різні форми HC-вірусної інфекції (антитіла до вірусу гепатиту C (anti-HCV)-серопозитивних осіб, хворих на хронічний гепатит (ХГ) C та ЦП). З врахуванням переважно малосимптомного, латентного перебігу хронічної інфекції - вірусу гепатиту C (HCV) (80,7 % хворих) з періодичною активацією процесу (визначеною протягом трьох років спостереження у 25 % хворих) установлено необхідність довготривалого активного нагляду за амбулаторно-поліклінічних умов за anti-HCV-серопозитивними особами та хворими на ХГ C з початково нормальними показниками функціональних проб печінки. Визначено вплив реплікативної активності вірусу (HCV-РНК+) на морфофункціональні показники клітин периферичної крові (тромбоцитарну ланку) та вміст цитотоксичних клітин периферичної крові (збільшення CD16/56+, CD3/16+). На підставі результатів вивчення рівня туморнекротичного фактора альфа (ТНФ-альфа), рецепторів ТНФ-альфа, фрагментації ДНК в сироватці та активності каспаз в периферичних мононуклеарах крові хворих на ХГ C в динаміці терапії інтерфероном-альфа визначено апоптоз як механізм противірусної дії інтерферону, що обумовлює можливість раннього прогнозування ефективності лікування.

Источник: Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.13 / Л.В. Мороз; АМН України. Ін-т епідеміології та інфекц. хвороб ім. Л.В.Громашевського. — К., 2002. — 38 с. — укp.

Аннотация: Удосконалено та оптимізовано діагностику хронічних вірусних гепатитів на основі вивчення їх поширеності, клінічних і морфологічних особливостей перебігу, зіставлення клінічних, біохімічних і морфологічних проявів, ролі прозапальних цитокінів, показників оксидативного, нітрозативного стресу та медіаторів апоптозу в патогенезі захворювання та як предикаторів ефективності терапії. Виявлено високу інфікованість вірусами B і C різних верств населення, їх домінуючу роль у формуванні хронічних захворювань печінки, що передбачає необхідність лікування даних хворих у спеціалізованих інфекційних стаціонарах. Встановлено, що хворі на хронічний гепатит C переважають в етіологічній структурі вірусних гепатитів, переважною більшістю хворих є особи молодого віку, що парентерально вживали наркотичні речовини. На основі комплексного морфофункціонального дослідження печінки уточнено механізм прогресуючого запального процесу внаслідок вірусного гепатиту B. Удосконалено морфологічні критерії діагностики гепатитів B і C на різних етапах запального процесу. Детально вивчено морфогенез хронічного гепатиту з поєднаною HBV / HCV інфекцією у зіставленні з клінічними, лабораторними та вірусологічними маркерами інфекції. У одних і тих самих хворих досліджено взаємозв'язки та співвідношення між окремими ланками патогенезу вірусного ураження печінки, що включають продукцію запальних цитокінів, активних форм кисню та азоту, ініціацію процесів апоптозу. Встановлено чіткий кореляційний зв'язок між ступенем запально-некротичних і фібротичних змін у печінці та вищезазначеними процесами. На основі зіставлення біохімічних, вірусологічних і морфологічних даних визначено діагностичну цінніть цитокінів, показників оксидативного, нітрозативного стресу та апоптозу, як критеріїв важкості запально-некротичних і фібротичних змін у печінці хворих на вірусні гепатити. Показано, що саме вірусна реплікація причетна до активації синтезу прозапальних цитокінів, накопичення заліза, активації процесів оксидативного та нітрозативного стресу, апоптозу. З'ясовано, що традиційні лабораторні ознаки цитолізу, холестази, фіброзу неповно репрезентують істинну картину ураження печінки, в той час як вміст медіаторів запалення та апоптозу тісно корелює з виразністю некротично-запальних і фібротичних змін у печінці. Доведено, що рівень запальних цитокінів, нітротирозину, карбонільних груп білків, сфінгозину, 1,2-диацилгліцерину та лізофосфатидилхоліну в хворих на хронічні гепатити з нормальною активністю трансаміназ і низькою реплікативною активністю вірусів адекватно відображає морфологічну картину вірусного ураження печінки.

Источник: Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.13 / Л.А. Ходак; Київ НДІ епідеміології та інфекц. хвороб ім. Л.В.Громашевського. — К., 1999. — 35 с. — укp.

Аннотация: Досліджено клініко-патогенетичні особливості цитомегаловірусної інфекції (ЦМВІ) у дітей, її діагностику та розроблено оптимальну тактику етіологічної терапії. Під спостереженням було 516 хворих віком від 1 місяця до 12 років. Подано клінічну оцінку застосування методів цитоскопії, ІФА і ДНК-гібридизації для діагностики ЦМВІ у дітей. Показано високу інформативність методу ДНК-гібридизації та його спроможність виявляти субклінічну форму ЦМВІ. Встановлено, що інфікованість ЦМВ хворих з неврологічною симптоматикою становила 39,8%, ураженням шлунково-кишкового тракту - 51,5%, мононуклеозоподібною формою захворювання - 8,7%. Виділено ряд клініко-патогенетичних форм ЦМВІ: гостру, хронічну, реактивовану і субклінічну (латентну). Визначено клінічні прояви вродженого ураження ЦНС і структурні зміни головного мозку (за даними магнітно-резонансної томографії), зв'язок судом із ЦМВ. На підставі комплексного дослідження хворих із клінічною картиною ГКІ виявлено гастроентероколітну форму ЦМВІ та описано її клінічні прояви, вивчено особливості поєднання ЦМВІ з ГКІ. Досліджено клінічні та рентгенологічні особливості ураження легень при ЦМВІ, констатовано збереження зміненого малюнка цього органа у реконвалесцентів. Обгрунтовано терапевтичну ефективність лаферону при ЦМВІ у дітей, його противірусну та імуномодулюючу дію. Запропоновано раціональну схему застосування препарату в комплексі з патогенетичними засобами.