Библиотечный каталог авторефератов Украины

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Н.М. Воронова; Харк. держ. мед. ун-т. — Х., 1999. — 18 с. — укp.

Аннотация: Дисертацію присвячено ефективності тривалої терапії хворих на ішемічну хворобу серця, які перенесли гострий інфаркт міокарда, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністами кальцію та їх поєднанням. Досліджено, що комбінована терапія еналаприлом і адалатом SL у порівнянні з монотерапією еналаприлом і каптоприлом сприяє вірогідному зниженню сумарної частоти таких клінічно важливих подій, як смерть, реінфаркт та прогресування СН, а також зменшенню частоти несприятливого прогнозу. Виявлено зменшення дилатації лівого шлуночка і покращання його скоротливої здатності під впливом комбінованої терапії. Доведено, що зниження гіперактивності ренін-ангіотензинової системи після перенесеного інфаркту міокарда відбувається під впливом тривалої терапії каптоприлом та еналаприлом і проявляється зменшенням рівня ангіотензину ІІ, тоді як під впливом терапії еналаприлом у поєднанні з адалатом SL спостережено зниження рівня ангіотензину ІІ та активності реніна плазми, крім того, комбінована терапія не має негативного впливу на електролітний обмін.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / С.М. Кожухов; АМН України. Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2000.

Аннотация:

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / О.В. Радченко; Запоріз. держ. мед. ун-т. — Запоріжжя, 2005. — 22 с. — укp.

Аннотация: Проведено дослідження діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ), варіабельності серцевого ритму (ВРС) та активності ренін-ангіотензинованої системи (РАС). Здійснено оцінку впливу моксонідину за умов його застосування як у монотерапії, так і в комбінаціях з бетаксололом та індапамідом на клініко-гемодинамічні та метаболічні показники у хворих на МСХ. Встановлено, що у даної категорії пацієнтів значно знижена ВРС у порівнянні з хворими на есенціальну артеріальну гіпертензію (ЕАГ) та здоровими особами. За наявності МСХ також виявлено зниження загальної потужності спектра, високочастотної та низькочастотної компоненти зі спрямованістю симпатовагального балансу на домінування симпатичної ланки ВНС. У 85 % хворих на МСХ виявлено порушення діастолічної функції лівого шлуночка (ДФЛШ), переважно 71 % за гіпертрофічним типом. Зазначено, що дана патологія характеризується залежністю між ступенем діастолічної дисфункції та наявністю гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), підвищенням артеріального тиску (АТ) та його варіабельності, рівня глікемії та компенсаційних функціональних можливостей підшлункової залози за умов інсулінорезистентності. Виявлено підвищення активності ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) зі збільшенням ступеня діастолічної дисфункції. Доведено ефективність усіх схем терапії з перевагою антигіпертензивної дії комбінованого методу лікування. Встановлено позитивний вплив проведеної терапії на вуглеводний обмін і деякі показники ліпідного обміну, а також активність АПФ. Експериментально доведено позитивну дію моксонідинів у монотерапії та в комбінації з бетаксололом на агрегаційні властивості тромбоцитів.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Л.М. Кремень; АМН України. Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2003. — 24 с.: рис. — укp.

Аннотация: За результатами проведеного дослідження встановлено, що в усіх хворих із застійною серцевою недостатністю (ЗСН) III - IV ФК має місце порушення діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ), яке поєднується з його систолічними розладами або ізольовано призводить до появи симптомів СН. Установлено залежність концентрації передсердного натрійуретичного пептиду (ПНУП) та активності ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) від етіології СН: за умов дилатаційної кардіоміопатії (ДКМП) рівень ПНУП вірогідно нижчий, а активність АПФ - вища, ніж у разі ішемічної хвороби серця (ІХС) у поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ). Вивчено поліморфізм гена АПФ у хворих на СН різної етіології та доведено, що за умов ДКПМ значно частіше зустрічається DD-генотип. Виявлено переважання "гіпертрофічного" варіанта діастолічної дисфункції за умов DD-генотипу, а "рестриктивного" - у разі II-генотипу. Встановлено залежність динаміки активності АПФ у сироватці крові та рівня ПНУП у плазмі крові у процесі лікування від генотипу гена АПФ. Виявлено вірогідно позитивну динаміку параметрів діастолічного наповнення ЛШ у хворих за умов застосування небівололу. Оцінено вплив метопрололу та небівололу на гуморальний профіль у разі ЗСН: рівень ПНУП підвищується у хворих, які одержують метопролол і зменшується в пацієнтів, які приймають невіболол. Доведено, що включення ірбесартану до комплексу терапії сприяє покращанню не тільки клінічного статусу, показників центральної гемодинаміки, внутрішньосерцевої кінетики, але й параметрів, які характеризують діастолічну функцію ЛШ. За умов комбінованого застосування АПФ та ірбесартану відзначено підвищення рівня ПНУП після закінчення 3-місячного курсу лікування.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / О.Л. Старжинська; АМН України. Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2006. — 20 с. — укp.

Аннотация: Проведено комплексне вивчення взаємозв'язків між рівнем циркулювального B-натрійуректичного пептиду (ВНП) та поліморфізмом гена рецептора ангіотензину II I типу (АТІР), а також між функцією ендотелію та станом системної внутрішньої серцевої гемодинаміки у здорових осіб та у хворих на неускладнену гіпертонічну хворобу (ГХ). Уперше для субпопуляції на Вінничині встановлено, що серед практично здорових чоловіків у розподілі генотипів і алелей гена рецептора ангіотензину II I типу переважають генотип AA та алель A. Визначено, що такі чоловіки, які є носіями алелі C, мають генетично зумовлені структурно-функціональні особливості серця у вигляді більшої товщини стінок і маси міокарда лівого шлуночка на відміну від осіб гомозигот по алелі A. Серед носіїв алелі C зареєстровано певне функціональне напруження у роботі серця, що може відображатися на формуванні серцево-судинної системи загалом. Установлено, що носійство генотипів AC та CC рецептора ангіотензину II I-го типу асоційовано з достовірно більшим ризиком розвитку ГХ у чоловіків - мешканців Вінниччини. Виявлено, що у носіїв генотипів АС і СС рецептора ангіотензину II I типу у процесі перебігу ГХ вже на першій стадії захворювання патологічні зміни у стані серця та судинного ендотелію більш значні, ніж у носіїв генотипу AA. Показано, що рівень ВНП у плазмі крові зазначених хворих зростає переважно у взаємозв'язку з розвитком у них діастолічної дисфункції. Розроблено методику, яка дозволяє орієнтовно визначити структурну організацію гена АТІР у осіб здорових і хворих на ГХ. Для таких хворих запропоновано межовий рівень ВНП з метою допоміжної діагностики діастолічної дисфункції лівого шлуночку, що можна використовувати у клінічній практиці у разі обстеження таких пацієнтів.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / О.М. Маякова; АМН України. Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2001. — 20 с. — укp.

Аннотация: Розроблено підходи до оптимізації діагностики та вибору протирецидивної терапії суправентрикулярних тахіаритмій у разі синдромів преекситації. Вперше доведено наявність динамічної взаємодії між електрофізіологічними властивостями провідникової системи серця в хворих з синдромами преекситації, рівнями простагладину Е в периферичній крові та станом прооксидантної та антиоксидантної систем. У хворих з синдромами преекситації та з частими пароксизмами суправентрикулярної тахіаритмії визначено дисбаланс прооксидантних та антиоксидантних систем з переважанням процесів вільно-радикального окиснення, що асоціюються з підвищенням рівнів простагладину Е. Запропоновано нові провокаційні тести з використанням альпростаділу для виділення контингенту хворих з загрозою розвитку раптової смерті, а також для оцінки індивідуальної ефективності антиаритмічного препарату. Досліджено та патогенетично обгрунтовано передумови для оптимізації протирецидивної антиаритмічної терапії за рахунок додаткового використання антиоксиданту та інгібіторів циклооксигенази.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Т.С. Колеснікова; АМН України. Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2000. — 20 с. — укp.

Аннотация: Досліджено стан системи ренін - ангіотензин та стан обміну кальцію і магнію з визначенням толерантності системи регуляції до навантаження кальцієм або магнієм у хворих на гіпертонічну хворобу. Доведено, що найбільш виразні порушення обміну кальцію притаманні хворим з низькою активністю реніну плазми (АРП), а найбільш виразні порушення обміну магнію - хворим з високою АРП. Встановлено залежність ефективності антигіпертензивної терапії від стану обміну кальцію, магнію та системи ренін - ангіотензин. Обгрунтовано доцільність корекції порушень обміну кальцію у хворих з низькою АРП, а магнію у хворих з високою АРП за допомогою додаткового споживання кальцію або магнію. Вирішено задачу підвищення ефективності антигіпертензивної терапії шляхом розробки індивідуалізованих показань до її вибору на підставі оцінки стану обміну кальцію, магнію, АРП та корекції їх порушень.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / А.І. Витриховський; Івано-Франків. держ. мед. акад. — Івано-Франківськ, 2005. — 20 с. — укp.

Аннотация: Досліджено питання патогенезу периопераційної артеріальної гіпертензії (АГ), вдосконалення її діагностичних критеріїв, профілактики, підвищення ефективності лікування та покращання якості життя хворих на АГ. Обгрунтовано погляд на периопераційну АГ як неоднорідну групу патологічних станів, процеси становлення та прогресування яких визначаються мультифакторіальними, генетичними та нервово-регуляторними особливостями хворого, високим ступенем стресогенності, характером основного захворювання та оперативного втручання, відрізняються певними ланками патогенетичних механізмів. Зазначено, що периопераційній АГ притаманні специфічні клінічні, диференційно-діагностичні та прогностичні особливості. Уперше з'ясовано закономірності виникнення, перебігу АГ та післяоперативних втручань на фоні стандартної, а також дослідженої терапії. Оцінено вплив вегетативної нервової системи на забезпечення серцево-судинного гомеостазу у хворих з периопераційною АГ. Констатовано, що визначальним механізмом становлення й прогресування АГ у зазначеного контингенту хворих є порушення співвідношення між симпатичними й парасимпатичними впливами, а наявність асиметричного чи ексцесивного типу гістограми є прогностичною ознакою високого ступеня ризику виникнення периопераційної АГ. Розвинуто підходи до лікування цього захворювання. Обгрунтовано переваги застосування бета-адреноблокаторів для одержання максимального терапевтичного ефекту у хворих на АГ у периопераційному періоді.