Библиотечный каталог авторефератов Украины

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Н.Я. Панчишин; Івано-Франків. держ. мед. акад. — Івано-Франківськ, 2001. — 21 с. — укp.

Аннотация: Розроблено ефективний, патогенетично обгрунтований метод лікування уражень нирок у хворих на системний червоний вовчак. Встановлено, що у даних хворих наявний синдром ендогенної інтоксикації, який супроводжується дисфункцією клітинної та гуморальної ланок імунітету та посиленням процесів вільно-радикального окиснення ліпідів. Виявлено кореляційну залежність між рівнем ендогенної інтоксикації та станом імунної реактивності у хворих на вовчакову нефропатію. Запропоновано комплексний метод лікування уражених нирок з використанням точкової магніто-лазероакупунктури та харчового додатку з властивостями ентеросорбенту "Фібрабету", високу ефективність якого обгрунтовано теоретично та підтверджено практично.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / С.В. Дзига; Івано-Франків. держ. мед. акад. — Івано-Франківськ, 2002. — 20 с. — укp.

Аннотация: На підставі результатів комплексного клініко-лабораторного обстеження хворих на хронічний пієлонефрит (ХПН) досліджено роль синдрому ендогенної інтоксикації у формуванні клінічної симптоматики, а також перебіг ХПН без порушення азотовидільної функції нирок. Доведено, що активна фаза ХПН навіть без азотемії супроводжується розвитком синдромів токсемії та ендотоксикозу, які поєднуються з активацією процесів пероксидації ліпідів, а також зниженням активності системи антиоксидантного захисту та змінами імунної реактивності. Встановлено, що рівень ендогенної інтоксикації у разі ХПН перебуває в тісному зворотньому зв'язку з показниками клітинного імунітету, та прямому зв'язку - з інтенсивністю мембранодеструктивних процесів і достовірно зростає у разі збільшення віку пацієнтів та тривалості захворювання. Патогенетично обгрунтовано доцільність включення біологічно активного додатка з властивостями ентеросорбента "Фібрабет" та рослинного імуномодулятора - настоянки ехінацеї пурпурової до лікувального комплексу для хворих на ХПН без порушення азотовидільної функції нирок. Доведено, що така комплексна терапія позитивно впливає на клінічні прояви захворювання, стан імунної реактивності, сприяє нормалізації процесів пероксидації ліпідів, підвищенню активності системи антиоксидантного захисту, суттєво зменшує ступінь вираження синдрому ендогенної інтоксикації. Розроблено регресійні моделі для прогнозування ефективності лікування даних хворих, використання яких дає змогу обрати оптимальний лікувальний комплекс у кожному конкретному випадку ХПН.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Світлана Павлівна Краснова; Луганський держ. медичний ун-т. — Луганськ, 2003.

Аннотация:

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / О.В. Попова; Луган. держ. мед. ун-т. — Луганськ, 2002. — 20 с. — укp.

Аннотация: Узагальнено дані комплексного клініко-лабораторного обстеження 86-ти хворих з хронічними гепатитами (ХГ) невірусного генезу та наявністю синдрому хронічної втоми (СХВ) і 92-х хворих з СХВ, у яких не виявлено хронічної патології печінки. Встановлено, що у даних хворих мають місце синдром метаболічної інтоксикації, який характеризується підвищенням рівня "середніх молекул", метаболітів перекисного окиснення ліпідів на тлі більш значного зниження активності ферментів системи антиоксидантного захисту, а також помірні порушення імунологічних показників, переважно за відносним супресорним варіантом вторинного імунодефіциту, помірне зростання рівня циркулюючих імунних комплексів і природного інгібуючого фактора сироватки крові, що корелює зі ступенем зменшення концентрації IgM. Доведено, що включення ербісолу та ентеросорбції до програми лікування хворих на ХГ з наявністю симптомів СХВ сприяє більш швидкій ліквідації клінічних симптомів гепатиту, а у подальшому - зникненню симптомів СХВ; обумовлює повноцінну ліквідацію вторинного імунодефіциту, нормалізацію біохімічних показників, що у 1,6 разів частіше поєднується зі стійкою клініко-біохімічною ремісією протягом одного року. Зазначено, що проведення медичної реабілітації даних хворих з використанням рослинного препарату "Манаксу" у комбінації з ентеросорбцією після виписки із стаціонару дозволяє уникнути чергового загострення ХГ ще протягом 11 місяців.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / І.С. Євтушенко; Луган. держ. мед. ун-т МОЗ України. — Луганськ, 2000. — 19 с. — укp.

Аннотация: Досліджено ефективність поліферментного препарату вобензим у комплексному лікуванні хворих із різними клініко-лабораторними та морфологічними варіантами перебігу хронічного гломерулонефриту (ХГН). Препарат використовували у початковій дозі 18 - 24 др/доб протягом 3 - 6 місяців, завдяки чому в кожного другого пацієнта покращився перебіг захворювання, коли передіснуюче лікування було неефективним. Призначення вобензиму в хворих на ХГН покращує стан білкового та ліпідного обмінів, перекисного окислення ліпідів, а також антиоксидантних систем, згортаючої та антизгортаючої системи крові, імунного статусу, параметрів динамічної міжфазної тензіометрії біологічних рідин, функції нирок за даними кліренсових тестів, показників ниркового фільтраційного резерву, ефективного ниркового плазмотоку та хвилинного об'єму канальцієвої секреції. Побічних дій препарату та протипоказань щодо використання системної ензимотерапії у разі ХГН не виявлено.

Источник: Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.02 / Т.В. Майкова; Харк. держ. мед. ун-т. — Х., 2005. — 44 с.: рис. — укp.

Аннотация: На підставі даних поглибленого вивчення адаптаційних реакцій у хворих з поєднаною патологією органів травлення теоретично узагальнено та вирішено наукову проблему щодо визначення провідної ролі адаптаційних реакцій у виникненні та розвитку поєднаної патології цих органів. Розвинуто концепцію оцінки саногенетичних і патогенетичних механізмів розвитку захворювань на базі теорії адаптації. Уперше у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки та хронічний гастродуоденіт у сполученні з хронічними холециститом і панкреатитом вивчено адаптаційні реакції організму як критерій індивідуальної його відповіді на екзогенні фактори, установлено їх вплив на розвиток поєднаної патології. Доведено, що поєднана патологія органів гастродуоденальної зони та панкреатобіліарної ланки травної системи розвивається внаслідок виражених порушень адаптивних реакцій організму під впливом екзогенних факторів, головним з яких є стресогенні чинники. Визначено, що за умов системної хронічної стрес-реакції реалізація поєднаної патології органів травлення здійснюється внаслідок впливу етіологічних факторів та функціонування адаптивних систем організму, змін ритмічної діяльності регуляторних систем усіх рівнів організації (організму - органа - клітини) та дезадаптативне виснаження функціональних резервів. З'ясовано, що за поєднаної патології органів травлення дестабілізація зв'язків між стрес-реалізувальною та стрес-лімітувальною системами обумовлює зміни нейрогуморальних факторів, розвиток дензінтегративних процесів у вегетативній, імунній і нейрогуморальній системах, що спричинює розлад місцевих регуляторних механізмів, секреторної та моторної функцій даних органів. Внаслідок структурно-функціональної дезорганізації континуума регуляції функцій нейрогуморальної, вегетативної та імунної систем, що провляється дисбалансом внутрішньо- та міжсистемних взаємовідношень, знижуються реакції захисних систем, резистентність організму до факторів ризику, формуються та розвиваються патологічні реакції у вигляді дистрес-синдрому. Описано циркадіанний ритм основних фізіологічних процесів і встановлено його регулювальний вплив на травні функції за поєднаної патології органів травлення. Доведено істотну роль десинхронозу у розвитку дезадаптації функціональних і структурних систем організму за поєднаної патології органів травлення, який призводить до зниження функціональних резервів інтегративних систем організму.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / О.В. Долинна; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2004. — 19 с. — укp.

Аннотация: Вивчено стан дофамінової системи та її вплив на нейрогуморальні фактори розвитку артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих з ожирінням. Показано, що у цих хворих на відміну від осіб з АГ без ожиріння спостерігається зменшення активності дофамінергічної системи у вигляді зменшення добової експресії дофаміну, збільшення добової екскреції нарадреналіну з сечею, збільшення концентрації пролактину, альдостерону, лептину в плазмі крові. Визначено негативний корелятивний зв'язок добової екскреції дофаміну з сечею, індексом маси тіла, концентрацією пролактину, альдостерону, лептину. Установлено меншу загальну потужність коливань варіабельності ритму серця з меншою активністю парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, більшим внеском симпатичного відділу та стресорним напруженням вегетативної регуляції серцевої діяльності, ніж у хворих без ожиріння, з порушенням циркадності тонусів різних відділів вегетативної нервової системи протягом доби. За даними добового моніторингу артеріального тиску (АТ) в хворих з АГ та супутнім ожирінням виявлено більші показники "навантаження тиском", варіабельність АТ і порушення його ритму (визначення типу "non-dipper" у 52,6 % випадків), ніж у хворих без ожиріння. Патогенетично обгрунтовано доцільність і доведено ефективність призначення агоністу дофамінових рецепторів - бромокриптину: зменшення АТ, маси тіла, добової екскреції норадреналіну, зменшення концентрації пролактину, альдостерону в плазмі крові, збільшення загальної потужності коливань варіабельності серцевого ритму.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / О.В. Мужчиль; Крим. держ. мед. ун-т ім. С.І.Георгієвського. — Сімф., 2004. — 25 с. — укp.

Аннотация: Досліджено порушення стану ендотеліальної та гуморальної регуляції за хронічної серцевої недостатності (ХСН) у хворих на гіпертонічну хворобу, сполучену з ішемічною хворобою серця (ІХС), старших вікових груп, зважаючи на механізм адаптації та різні варіанти фармакотерапії. З віком у хворих встановлено зміни стану регуляторних систем відповідно до фаз стрес-вік-синдрому. На тлі помірної клінічної ефективності засобів базисної терапії ХСН (інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків) визначено ознаки надмірної активації процесу адаптації у вигляді незбалансованих змін показників ендотеліальної та гуморальної регуляції. Встановлено, що додаткове призначення мілдронату до засобів базисної терапії вірогідно підвищує клінічну ефективність лікування ХСН за рахунок нормалізації стану регуляторних систем у хворих зі збереженням резервів адаптації. Розроблено рекомендації щодо індивідуального вибору оптимального варіанта фармакотерапії на підставі визначення вихідного клінічного стану хворого з високовірогідним прогнозом підвищення ефективності лікування ХСН.