Вирішено проблему удосконалення діагностики, лікування, профілактики позаматкової вагітності у жінок фертильного віку. Виділено фактори ризику настання даної патології та запропоновано метод прогнозування розвитку захворювання. Одержано дані про закономірність гормонального профілю та наведено ультразвукові діагностичні критерії для прогресуючої трубної вагітності (ПТВ), а також алгоритм обстеження хворих із підозрою на ектопічну вагітність. Розроблено медикаментозне лікування ПТВ, шляхом трансвагінального сальпінгоцентезу з використанням індивідуальної дози метотрексату, що сприяє збереженню репродуктивного здоров'я жінок фертильного віку. Визначено критерії відбору пацієнток для консервативного лікування.
Установлено, що патогенез анемії вагітних спричинений зниженням імунологічної толерантності та активацією імунної відповіді на антигени плідного яйця, гіперпродукцією прозапальних цитокінів з генералізацією процесів тканинного ушкодження, зокрема, біологічних мембран еритроцитів, гепатоцитів та клітин плаценти. Зазначено, що ці зміни проявляються порушенням білковосинтезувальної та ферментативної здатності печінки, активацією процесів ліпопероксидації та дискоординацією антиоксидантного захисту, зростанням активності органоспецифічних ферментів як маркерів цитолізу гепатоциту, порушенням обміну основних біометалів, якісними та кількісними змінами імуноглобулінів у фракціях сироваткового білка, порушенням кооперації Т- та В-лімфоцитів, високим титром антиплацентарних антитіл і фіксацією імунних комплексів на мембранах клітин хоріону, а також змінами структури еритроцитів з появою значної кількості патологічних і неперехідних форм. Надходження чужерідного білка у процесі гемотрансфузії за тяжких анемій сприяє посиленню вказаних порушень. Установлено, що у разі використання засобів, які мають мембраностабілізувальний, гепатопротекторний та імуномодулюючий ефекти у комплексному лікуванні вагітних з гестаційною анемією нормалізуються показники функціонального стану гепатоцитів та системи еритрону, клітинного та гуморального імунітету, позитивно впливає на утробний стан плода та знижує кількість ускладнень вагітності, пологів і післяпологового періоду.
Наведено результати ретроспективного аналізу 8 236 пологів за п'ятирічний період, вивчено 1 815 історій пологів, ускладнених слабкістю та дискоординацією пологової діяльності. Частота зазначених аномалій пологової діяльності склала 22,04 %. Виявлено фактори ризику виникнення порушень скорочувальної діяльності матки (екстрагенітальних, генітальних, акушерських). З використанням клініко-інструментальних, радіоімунологічних, імуноферментних, нейрофізіологічних, радіолігандних, реографічних, гістоморфологічних методів дослідження проведено комплексну оцінку аномалій пологової діяльності у 343-х роділь. З'ясовано основні ланки патогенезу аномалій скорочувальної діяльності матки, що полягають у порушенні функції центральної та вегетативної нервової системи, центральної та маткової гемодинаміки, гормонального гемеостазу, клітинної та гуморальної ланок імунітету, адренорецепторного апарату матки. Клінічно й експериментально обгрунтовано застосування факторів охолодження для корекції та профілактики зазначених аномалій пологової діяльності. Проведено порівняльну оцінку терапевтичної ефективності локальної гіпотермії передньої черевної стінки з традиційними медикаментозними способами лікування порушень скорочувальної функції матки, а також поєднання обох варіантів терапії. Розроблено показання, протипоказання, оптимальні схеми використання локальної гіпотермії передньої черевної стінки для лікування аномалій скорочувальної діяльності матки під час пологів.
Уперше розроблено та впроваджено новий, безпечний для матері та плоду, науково обгрунтований спосіб антенатальної ультразвукової діагностики переношеної вагітності, який передбачає візуалізацію за умов ультразвукового дослідження вторинної кулі закостеніння у плечовій кістці плода. Удосконалено комплекс лікувально-профілактичних заходів у вагітних високого акушерського та перинатального ризику з переношування. Розроблено алгоритм ведення вагітних, визначено оптимальні терміни та способи розродження. Доповнено дані та вперше встановлено взаємозв'язок між ступенем переношеності новонароджених і характером гістоморфологічних змін у плацентах за переношеної вагітності. Уперше вивчено психоемоційний стан вагітних і виявлено підвищення ступеня психоемоційної напруги за умов переношування, розроблено способи його корекції.
Досліджено актуальне питання сучасної гінекології - зниження частоти патології репродуктивної системи у дівчаток-підлітків. Встановлено взаємозв'язок між частотою та клінічними проявами післяабортних ускладнень і особливостями їх психологічного статусу, системного імунітету та мікробіоценозу статевих шляхів. Запропоновано алгоритм лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів на підставі психопрофілактичної та медикаментозної корекції. Наведено методи контролю за ефективністю та прийнятністю різних лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів, що проводятсься у даній віковій категорії населення після артифіційних абортів з використанням психологічних, мікробіологічних та імунологічних показників.
Робота присвячена питанням профілактики післяопераційних і післятрансфузійних ускладнень при плановому абдомінальному родорозрішенні шляхом включення аутогемотрансфузії до інтраопераційної інфузійно-трансфузійної програми. Подано клініко-статистичний аналіз ускладнень після операцій кесаревого розтину, зроблено висновок про більш гладкий перебіг пуерперія у породіль, котрим під час операції була проведена гемотрансфузія. Вивчено вплив дозованої (3-4 мл\кг маси) гемоексфузії на гемодинамічні, концентраційні, біохімічні, імунологічні показники крові та гемостаз, стан утробного плода у 100 пацієнток, котрі взяли участь в програмі аутодонорства, доведено безпечність цієї ексфузії крові для вагітних. Виявлено більш виражений гемостимулюючий, імунокорегуючий вплив аутокрові і у зв'язку з цим більш значне зниження частоти післяопераційних анемій (в 1,5 рази) і гнійно-запальних ускладнень (в 4,6 рази) при використанні аутогемотрансфузії у порівнянні з переливанням донорської еритроцитної маси. Розроблено алгоритм участі вагітних в програмі аутодонорства.
Проведено ретро- та проспективний аналіз соматичного та акушерсько-гінекологічного анамнезу у 103-х вагітних із ретардацією плода (РП). Визначено й обгрунтовано критерії, що впливають на розвиток РП, а також розроблено програму прогнозування даного ускладнення вагітності. Виявлено клінічні, імунологічні, гемостазіологічні особливості перебігу вагітності й пологів, стан плода та новонароджених у жінок з РП. На підставі комплексного визначення системних змін в організмі матері та фетоплацентарного комплексу доведено, що вагому роль у розвитку РП відіграє аутоімунний процес. Вперше встановлено імунологічні маркери загрози розвитку РП, вивчено залежність ступеня тяжкості гіпотрофії від рівня антифосфоліпідних антитіл та активності патологічного процесу. Запропоновано алгоритм обстеження вагітних із РП. Розроблено та впроваджено комплекс профілактичних і лікувальних заходів, що включає рео-, імунокорекцію, еферентні методи та дозволяє знизити питому вагу ускладнень вагітності, перинатальної захворюваності та смертності.
Проведено динамічний контроль активності матки та основних параметрів, що характеризують стан фетоплацентарного комплексу. За допомогою моніторної системи здійснено гістерографію. З застосуванням ультразвукової камери реєстровано зміни товщини нижнього сегмента матки на висоті перейми в порівнянні з паузою. Контроль стану плода проведено шляхом оцінки його біофізичної активності (дихальних рухів) та частоти серцевих скорочень. Проведено визначення локалізації, стадії зрілості та ехоструктуру плаценти. На підставі аналізу соціально-біологічних чинників, акушерсько-гінекологічного анамнезу, перебігу вагітності та пологів виділено основні анте-, інтранатальні чинники ризику розвитку дискоординації пологової діяльності (ДПД), у випадку якого з метою корекції дисфункції матки, використано <$Ebeta>-симпатоміметик "Гініпрал", анальгетик "Стадол", проведено пролонговане введення в шийку матки мітропного спазмолітика "Галідор" з розчином новокаїну. На підставі результатів дослідження встановлено, що одним з чинників ризику виникнення ДПД є відставання розвитку плаценти від терміну гестації, низький рівень васкуляризації ворсинчастого дерева. Достатньо об'єктивно про ступінь ДПД можна судити на базі оцінки контрактальної зміни товщини нижнього сегмента матки та частоти некоординованих скорочень міометрія. Установлено, що визначення основних параметрів біофізичного профілю плода (рівня основної лінії, типу варіабельності, амплітуди децелерацій частоти серцевих скрочень і дихальної активністі) дає змогу своєчасно діагностувати фетальний дистрес у разі ДПД. Виявлено, що здійснення моніторингу скоротливої діяльності матки та основних параметрів біофізичного профілю плода у разі ДПД дає змогу забезпечити зниження перинатальної захворюваності та смертності.
