Реологічні типи, умови та етапи формування дислокаційної тектоніки Голованівської шовної зони та її обрамлення на прикладі Середнього Побужжя

Проведено дослідження докембрійських дислокованих комплексів Голованівської шовної зони та її обрамлення на території Середнього Побужжя. На базі тектонофаціального аналізу визначено реологічні типи та умови формування докембрійської в'язкорозломної тектоніки, складено структурно-вікову шкалу та тектонофаціальну схему території досліджень. Встановлено, що головні риси геологічної будови Голованівської шовної зони на Середньому Побужжі сформувалися у сім генералізованих етапів протягом раннього архею та протерозою, які відбувалися за наявності регресивної зміни Р-Т умов середовища (катазону-1, катазону-2, катазону-3, мезозону-1, ультрамілонітової тектоніки, локальної мезозони, вторинної епізони). Виділено Побузьку в'язкорозломну (шовноскладчасту) зону, сформовану здебільшого на третьому та четвертому етапах.

Тектоніка зони зчленування Східно-Європейської платформи та Українських Карпат

Досліджено геодинамічну модель зони зчленування Східно-Європейської платформи та Карпат у межах України. Змодельовано вигин літосфери заходу України для виявлення процесів і сил, що призвели до формування Передкарпатського прогину як регіональної структури першого порядку. Здійснено числові дослідження опускання фундаменту Передкарпатського прогину для детального опису історії опускання, осадонагромадження міоценових відкладів. Наведено результати мезоструктурного аналізу, зокрема тріщинуватості, мезоструктур, для виявлення еволюції полів палеонапружень, що призвели до виникнення структурних форм нижчих порядків.

Типи, умови та етапи формування дислокаційної тектоніки Сорокинської зони та її обрамлення (із позицій тектонофаціального аналізу)

У межах кристалічного фундаменту досліджуваної частини Приазовського блоку виділено дислокаційні структури: катазони, що мають північно-східне простягання, сформовані на етапі-0 - 1 в палеоархеї; катазони меридіонального простягання, сформовані на етапі-2 в палеоархеї; субкатазони, які мають північно-західне простягання і формувались на етапі-3 в мезо-неоархеї; мезозони, які формувались на етапі-4 у палеопротерозої; епізони-1, що сформувались на етапі-5 у фанерозої; вторинної мезозони, які сформувались на етапі-6 у фанерозої та епізони-2, що сформовані на етапі-7 й за віком є близькими до сучасних. Відзначено, що така послідовність дислокаційних перетворень відбувалась на фоні регресивної зміни Р-Т значень і реологічних властивостей середовища та відповідних їм дислокаційних механізмів, а також напрямків дії палеонапружень. Установлено, що дислокаційні структури відрізняються за морфологічними формами прояву, речовинно-структурними парагенезисами і тектоноформаціями та просторовою орієнтацією. Обгрунтовано, що дислокаційні перетворення кожного наступного етапу на ділянках накладення призводили до поглиблення структурної та речовинної переробки субстрату. Показано, що гібридні, складні макроструктури послідовно у часі та просторі, формуючись та накладаючись одна на одну, створюють еволюційний речовинно-структурний макроряд, або гібридний дислокаційно-речовинний комплекс. Зазначено, що такий ряд чи комплекс є результатом дислокаційних трансформацій докембрійського субстрату протягом усієї докембрійської та фанерозойської тектонічної історії приазовської частини Українського щита.