Вивчено особливості впливу фізико-хімічних чинників, що реалізуються у процесі кріоконсервування (pH і осмолярність середовища, вид і концентрація кріопротектора, швидкість охолодження) на морфофункціональні властивості клітин кісткового мозку здорових тварин, з ад'ювантним артритом і експериментальним алергійним енцефалітом у системах in vitro та in vivo. Показано принципові відмінності похідного функціонального статусу клітин кісткового мозку здорових донорів і з аутоімунними захворюваннями, а також його зміни за аналогічних умов кріоконсервування. Зазначено, що "оптимум" колонієтвірної активності кровотвірних клітин-попередників здорових тварин і з аутоімунними захворюваннями реалізується під час кріоконсервування кісткового мозку за різних режимів. Установлено ефект "реставрації" зміненої патологією функції кровотвірних попередників різного рівня диференціювання кісткового мозку тварин з аутоімунними захворюваннями за певних умов кріоконсервування (концентрація кріопротектора, швидкість заморожування).
Вивчено процеси масообміну клітин кісткового мозку та кордової крові з оточуючим середовищем на основних етапах кріоконсервування та встановлено зв'язок даних процесів із пошкодженням клітин унаслідок дії основних факторів кріопошкодження: внутрішньоклітинної кристалізації, дегі- та регідратації. За допомогою методів світлової мікроскопії, фізико-математичного моделювання, кріомікроскопії визначено особливості осмотичної поведінки клітин кісткового мозку миші та кордової крові людини на усіх основних етапах кріоконсервування (експозиція клітин у кріозахисному середовищі, охолодження, заморожування та відтавання, видалення кріопротектора з клітин). Виявлено параметри, що визначають процеси масопереносу води та кріопротекторів ДМСО, 1,2-пропадіолу, гліцерину у системі клітина - оточуюче середовище, що зумовлюють кріозахист і кріопошкодження. З використанням методів суправітального прокрашування, аналізу кількісного та якісного складу клітинних суспензій, адгезивної здатності та фагоцитарної активності встановлено припустимі межі зміни об'єму клітин, що не призводять до падіння їх життєздатності.
Показано, що вивчені амфіфільні сполуки істотно знижують рівень гіпертонічного гемолізу еритроцитів. Встановлено, що їх антигемолітична активність визначається умовами гіпертонічного впливу на клітини, фізико-хімічними властивостями амфіфільних молекул і початковим станом клітин, сформованим на етапі попередньої інкубації в середовищах помірної тонічності за певних температур.
Вивчено вплив високих швидкостей заморожування: 1000, 2500 та 10000 C/хв, осмолярності кріозахисного середовища та концентрації гліцерину у ньому на цілісність сперміїв після відігріву. Показано, що краща цілісність морфофункціональних параметрів кріоконсервованих сперміїв спостерігається за швидкості заморожування 2500C/хв у разі осмолярності кріозахисного середовища 430 мОсм/кг і концентрації гліцерину 4 %. Результати досліджень показали, що додавання кордової сироватки у кріозахисне середовище збільшує виживаність і час рухливості сперміїв після відігріву. Розроблено ефективний метод виділення рухливої фракції кріоконсервованих сперміїв при нормо- і олігоастеноспермії.
Досліджено вплив заморожування, сублімаційного висушування та умов зберігання молозива корів на його pH, кислотність і характер перекисних процесів у ліпідах молозива, а також на збереження антиоксидантних властивостей лактоферину, що входять до його складу. Виявлено ефективність сублімаційно висушеного молозива у разі експериментального цукрового діабету та вплив лактоферину на життєздатність і репаративні процеси у ДНК меланомних клітин лінії Arn8 після ультрафіолетового опромінювання. На підставі результатів дослідження ефективності сухого молозива у випадку цукрового діабету показано, що його пероральне введення сприяє зменшенню концентрації глюкози у крові та інтенсивності перекисного окиснення ліпідів в організмі. Встановлено, що лактоферин проявляє цитотоксичну дію по відношенню до меланомних клітин лінії Arn8 у культурі. Зазначено, що у даному випадку він не сприяє просуванню клітин з пошкодженою ДНК у цикл проліферації.
Уперше встановлено, що за умов розвитку ад'ювантного артриту (АА) кріоконсервована та нативна суспензії плаценти ((КСП) і (НСП) знижують рівень експресії антиапоптичного білка Dcl-2 та підсилюють апоптоз імунокомпетентних клітин (ІКК). За результатами досліджень одержано дані щодо особливостей коригувальної активності КСП і НСП стосовно апоптичних і антиапоптичних процесів у ІКК. Установлено наявність більш виразного апоптоз-індукованого потенціалу у КП у порівнянні з НСП. З'ясовано, що у віддалені строки посттрансплантаційного періоду проапоптозна активність КСП знижувалась. Відзначено, що виявлена феноменологія прояву функціональної активності КСП детермінується зміною її клітинного складу після кріоконсервування, а саме, зниженням вмісту клітин Кащенко - Гофбауера. Уперше у порівняльному аспекті оцінено імунокоригувальний ефект КСП і НСП. Показано, що у динаміці розвитку АА застосування суспензії плаценти сприяє купіруванню у мишей-реципієнтів клінічних ознак артриту, стимулюванню гемопоезу та інгібуванню розвитку гіперплазії тимусу, селезінки та лімфатичних вузлів.
Вивчено вміст біологічно активних сполук (білків і гормонів), у фетальних препаратах, отриманих з плодів людини 10 тижнів гестації за допомогою розробленої кріобіотехнології, а також їх дію на функціональний стан гепатоцитів пацюків у модельних системах in vitro (у разі гіпотермічного зберігання) та in vivo (у випадку отруєння тварин в порівнянні з препаратами, отриманими з печінки плоду 24 тижнів гестації. Показано, що кріоконсервовані екстракти, вилучені з фетальних тканин, відзначаються специфічністю складу білків і гормонів, що дозволяє ідентифікувати та сертифікувати препарати відповідно до їх тканинної та видової приналежності. Найбільш вираженою гепатопротекторною дією володіє препарат у вигляді екстракту, отриманий з фетальної печінки. Ефективність кріоконсервованих препаратів залежить від термінів гестації плоду. Екстракт, виділений з печінки плоду 10 тижнів гестації, має більш виражену відновлювальну та регулювальну дії на печінку, ніж препарати (гомогенат, гепатоцити, цитозольна фракція), отримані з печінки плоду 24 тижнів гестації, про що свідчать показники інтенсивності процесів ПОЛ, цитолізу (активність ферментів АлАт та АсАт) та антиокисної системи (активність ферментів супероксиддисмутази та каталази).
