Уперше обгрунтовано причини виникнення токсичних ознак дерново-підзолистих супіщаних грунтів у Волинському Поліссі. Визначено вплив різних видів і форм добрив, їх співвідношень та способів внесення на ступінь токсичності дерново-підзолистого супіщаного грунту та роль його фізико-хімічних, агрохімічних і мікробіологічних властивостей в усуненні цього явища. Уперше розроблено ефективні та екологічно безпечні засоби знешкодження мікробного токсикозу грунту. Встановлено вплив вапнування на зменшення коефіцієнту біологічного поглинання ряду мікроелементів на дерново-підзолистому супіщаному грунті з токсичними ознаками. Наведено рекомендації щодо відновлення родючості таких грунтів і підвищення продуктивності агрофітоценозів у зоні Західного Полісся.
Дисертацію присвячено питанням вивчення гельмінтофауни та гельмінтоценозів у диких водоплаваючих птахів заповідника "Асканія-Нова" . Висвітлені показники гельмінтофауни та гельмінтоценозів, їх залежність від віку, сезону, умов помешкання та годівлі. Запропоновані науково обгрунтовані протигельмінтозні схеми боротьби та профілактики.
Доведено, що розповсюдження дикроцелюлозу жуйних тварин у північно-східній частині України залежить від природно-кліматичних зон. Ураження великої рогатої худоби гельмінтозом інтенсивніше проходить на пасовищах, де переважають основні біотипи проміжних живителів - сухопутних молюсків та додаткових - мурашок. Розповсюдження та ураження личинковими стадіями дикроцелій залежить від відстані мурашників до основних біотипів молюсків, температурних коливань зовнішнього середовища, пори року та загальної ураженості тварин дикроцеліями. З'ясовано, що застосування вермітану для лікування хворих на дикроцеліоз тварин у формі 20 %-го грануляту у дозі 15 мг/кг по ДР індивідуально у вигляді суспензії забезпечує 100 % ефективності, а груповим методом разом з кормом - 96,8 %. Встановлено, що вермітан у дозі 15 мг на кг по ДР має виражену антигельмінтну дію, до 45 діб після дегельмінтизації відзначено суттєві зміни морфологічного складу крові. Застосування 5 %-х гранул метальдегіду має ефективну дію на наземних молюсків, а 2 %-а суспензія АСД - Ф 3 обмежує доступ тварин до уражених мурашників.
У поліській та лісостеповій зонах України вперше встановлено залежність динаміки рівня метастронгільозного інвазування свиней від типу господарств і сезону опоросу, уточнено видовий склад метастронгіл та їх проміжних живителів, виявлено різницю у ступені інвазування останніх залежно від місця мешкання. Розроблено, апробовано та запропоновано схеми дегельмінтизації свиней, інвазованих метастронгілами, препаратами "Кубеном", "Медаміном", "Валбазеном", "Цидектином", 1,2 %-ним "Аверсектом", "Аверсектом АС-1" та "Універмом" 0,2 %-ним. На підставі результатів вивчення динаміки гепатоспецифічних ферментів, білка та його фракцій, еритро- та лейкоцитопоезу доведено, що зміни в організмі свиней, хворих на метастронгільоз, після введення універму характеризуються відновленням системи гемопоезу, функції печінки, структури гепатоцитозів, зниженням рівня алергізації та посиленням неспецифічного захисту.
У Північно-східному регіоні України вперше досліджено особливості поширення фасціольозу великої рогатої худоби, сезонну та вікову динаміку, ураження тварин у колективних і приватних господарствах. Проаналізовано сезонну динаміку щільності популяції малого ставовика та ураження його личинковими формами фасціол. Наведено епізоотологічну характеристику біотопів L.truncatula та поширення його відповідно до типу грунтів. Удосконалено систему заходів боротьби з фасцільозом. Доведено терапевтичну ефективність сучасних антгельмінтних препаратів (ацемідофену, фенкуру, купріхолу та вермітану) за умов групового методу дегельмінтизації. Розроблено метод хіміопрофілактики фасціольозу великої рогатої худоби. Удосконалено методи пасовищної профілактики з використанням маломасштабних методів знищення молюсків.
Наведено матеріали розповсюдження та сезонної динаміки фасціольозу, дикроцеліозу, а також змішаної фасціольозно-дикроцеліозної інвазії у великої рогатої худоби та овець. Висвітлено строки зараження тварин трематодами на пасовищах. Досліджено зміни у разі паразитування гельмінтів в обміні мікроелементів, імунологічних показниках, центральних і периферичних органах імунної системи. Розроблено та впроваджено у виробництво комплексні схеми застосування антгельмінтиків та імуномодуляторів, які сприяють підвищенню лікувальних заходів, нормалізації імунологічних показників крові, відновленню імунодефіцитного статусу в органах імунної системи та підвищенню продуктивності тварин.
Сформульовано цілісну концепцію про заплавно-долинний педолітогенез в його еволюційному розвороті, встановлено закономірності природного грунтотворення та внесені в нього корективи в процесі окультурювання заплавних екосистем поліфункціонального призначення. Розроблено ландшафтну типологію заплавних земель. Оновлено теоретичні засади фітоагрохімічного окультурювання цілинних заплавних грунтів. Деталізовано біогеохімічні, екологічні закономірності та еволюційне спрямування окультурюючої корекції природного заплавного грунтотворення. Запропоновано екологізовані підходи до розв'язання колізії між підвищенням біопродуктивності заплавних екосистем і зменшенням грунтово-ценотичного біорізноманіття в процесі фітоагрохімічного окультурювання цілинних грунтів, а також незалежну екологічну експертизу проектів організації території заплавних земель.
