Библиотечный каталог авторефератов Украины

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 03.00.15 / Л.П. Михайлець; Укр. наук. гігієн. центр МОЗ України. — К., 1999. — 19 с. — укp.

Аннотация: Зроблено порівняльну характеристику клінічних проявів порушень бронхолегеневої системи та системи травлення залежно від генотипу у 111 дітей, хворих на муковісцидоз (МВ) у віці від 1 місяця до 15 років. За результатами ДНК-аналізу в 57,2% випадків виявлено такі мутації гена трансмембранного білка: delF508 - 56,3%; R553X - 0,45%; G551D - 0,45%. Хворих дітей було поділено на три генотипові групи: перша - із генотипом delF508/delF508 (39,6%), друга - delF508/x (33,4%) і третя - x/x (27%). Подано оцінку фізичного розвитку дітей залежно від генотипу, запропоновано використовувати ці показники для оцінки ступеня тяжкості і прогнозу перебігу захворювання. Оптимізовано схему генетичного консультування та допологової діагностики, що дозволить значно підвищити діагностичну інформативність родин групи високого ризику МВ (до 95,5%).

Источник: Автореф. дис. канд. біол. наук: 03.00.15 / Л.П. Бондар; Селекц.-генет. ін-т - нац. центр насіннєзнавства та сортовивчення УААН. — О., 2003. — 18 с.: табл. — укp.

Аннотация: Досліджено закономірності успадкування господарсько-корисних ознак у сортів озимої м'якої пшениці різних років селекції, виявлено динаміку генетичних параметрів кількісних ознак в процесі селекції. Досліджено кореляційні залежності між ознаками у різних груп сортів. Встановлено ефекти загальної комбінаційної здатності та специфічної комбінаційної здатності, виділено перспективні сорти для використання в селекційній роботі. Створено новий сорт озимої м'якої пшениці Гелея, який передано до Державного сортовипробування у 1999 р.

Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.15 / В.В. Кірсанова; Херсон. держ. пед. ун-т. — О., 1998.

Аннотация:

Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.15 / О.М. Утєвська; НАН України. Ін-т молекуляр. біології і генетики. — К., 2001. — 19 с. — укp.

Аннотация: Вивчено фенотипічну мінливість та успадкування репродуктивних ознак медичних п'явок - розміру кладки, кількості нитчаток у коконі, маси нитчаток. Схему оцінки компонентів мінливості, яку використано в генетичному аналізі кількісних ознак, адаптовано до особливостей біології розмноження медичних п'явок. Встановлено, що в структурі фенотипічної дисперсії вивчених ознак середовищна дисперсія переважає над генотипічною. Генетично обумовлена мінливість визначається в основному аддитивними взаємодіями генів у незначному ступені - внутрішньолокусним домінуванням. П Визначено та рекомендовано як межі штучного добору оптимальні значення репродуктивних ознак, що відповідають найбільшій чисельності випадків. Між кількістю нитчаток у коконі та їх масою виявлено нелінійну негативну кореляцію (r = -0,4). Показано можливість скорельованих відповідей на добір у парі ознак "кількість нитчаток у коконі - маса нитчаток". Спрогнозовано ефективність різноманітних способів добору, розроблено комплекс селекційних заходів щодо підвищення ефективності розмноження H. medicinalis.

Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.15 / Л.В. Бєляєва; Ін-т гігієни та мед. екології АМН України ім. О.М.Марзеєва. — К., 2004. — 20 с. — укp.

Аннотация: За даними статево-вікової структури населення Харкова та медичної статистики захворюваності на рак розраховано популяційну частоту онкопатології. Виявлено, що за сучасних умов рак може розвинутися протягом життя у 7 % населення. Встановлено, що успадкованість раку легень та шлунка складає 45 - 53 %, частка середовищного фактора - 47 - 55 %. Обгрунтовано припущення щодо існування схильності до формування взагалі онкологічного фенотипу. Запропоновано концепцію онкологічного генеалогічного синдрому, існування якого доведено за допомогою генетичного аналізу. Встановлено, що генетична схильність до раку легенів та шлунка складає більше ніж 70 %. З'ясовано значення фактору професійної шкідливості, що підвищує ймовірність розвитку даної патології, але не впливає на локалізацію пухлини. Зазначено, що успадковуваність віку маніфестації раку у харківській пупуляції складає 85 %. Встановлено явище антипації, доведено, що захворювання у нащадків починається раніше, ніж у батьків. Визначено, що фактором підвищеного ризику розвитку раку у нащадка є рак легенів у батьків, наявність захворювання у батька, жіноча стать у особи, що консультується.

Источник: Автореф. дис... д-ра біол. наук: 03.00.15 / В.О. Федоренко; НАН України. Ін-т клітин. біології та генет. інженерії. — К., 2004. — 32 с.: рис., табл. — укp.

Аннотация: Вивчено закономірності генетичного контролю стійкості актиноміцетів до антибіотиків та вплив генетичних детермінантів антибіотикорезистентності на біосинтез полікетидних антибіотиків еритроміцину в Sacch. erythraea, спіраміцину в S. ambofaciens, даунорубіцину та доксорубіцину в S. peucetius subsp. caesius, а також аміноглікозидного антибіотика канаміцину в S. kanamyceticus. Установлено, що у досліджених штамів відбуваються спонтанні та індуковані мутагенами множинні зміни ознак резистентності до антибіотиків. Показано, що мутанти Sacch. erythraea стійкі до рифампіцину, хлорамфеніколу, гіострептону та стрептоміцину, мутанти S. peucetius subsp. caesius стійкі до даунорубіцину та доксорубіцину, а також мутанти S. kanamyceticus стійкі до аміноглікозидів та є перспективними для селекції штамів з підвищеним синтезом антибіотиків. З бібліотеки генома продуцента ландоміцину E S. globisporus 1912 клоновано та секвеновано кластер генів біосинтезу цього антибіотика. У ньому вивлено 30 генів та визначено ймовірні функції 28-ми з них. Ідентифіковано п'ять класів мутацій генів, що контролюють утворення канаміцину в S. kanamyceticus. Клоновано та секвеновано ген kmrB, що кодує метилазу 16S pРНК та зумовлює стійкість S. kanamyceticus до канаміцину, гентаміцину, сизоміцину та тобраміцину. Опрацьовано схеми клонування генів у штамах S. kanamycenticus та S. globisporus за допомогою кон'югаційного перенесення плазмід з E. coli.доксорубіцин та продукції нових ландоміцинів H, F та G.

Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.15 / Н.І. Ронкіна; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2001. — 19 с. — укp.

Аннотация: Вивчено на модельних об'єктахBombyx mori L. та Drosophila melanogaster Meig. генетичні відмінності у мінливості ряду кількісних ознак під впливом мікрохвильового опромінення та температури, зміни біоелектричних властивостей клітинних ядер об'єктів. Проведене дослідження доповнило уявлення про роль заряду клітинних ядер у функціонуванні ядерного геному та вказало на можливість використання методу внутрішньоклітинного мікроелектрофорезу для оцінки впливу зовнішніх чинників на біологічні об'єкти.

Источник: Автореф. дис... д-ра с.-г. наук: 03.00.15 / В.В. Шерепітко; Ін-т агроекол. та біотехнології УААН. — К., 2002. — 34 с. — укp.

Аннотация: Обгрунтовано генетичні основи створення високопродуктивних сортів сої з коадоптованим асоціюванням генів холодо-, посухо-, жаро-, патогеностійкості, пластичності та стабільності шляхом удосконалення та розробки нових методів ідентифікації генотипів за морфофізіологічними та молекулярними критеріями на рівні спорофіту і гаметофіту. Встановлено, що фенотипні відмінності в прояві кожної з цінних кількісних ознак рослини, зокрема: маси бобу, маси бобів з продуктивного вузла, маси насінин в бобі у досліджуваних генотипів культурної (Glycine max) та дикої уссурійської (G.soja) сої зумовлюються ефектом 4 або 5 незалежно успадковуваних головних генів (олігогенів). Виявлено, що у диких генотипів досить високий ступінь стабільності зернової продуктивності рослин супроводжується зростанням варіабельності (пластичності) її компонентів. Отримано дані, які свідчать про відносну незалежність у зазначеної культури генотипних факторів, що контролюють холодостійкість на стадіях проростання насіння, росту та розвитку сходів, формування бобів. Розроблено методичні підходи добору термостійких генотипів за інгібіторно-протеїназним і пероксидазним тестами. Запропоновано проводити мікрогаметофітній добір у сої за стійкістю до екстремальних температур та ураження патогенами. Відзначено, що ідентифікація генотипного різноманіття сої на основі маркерів поліморфізму ДНК (ISSR маркерів) розкриває нові перспективи цілеспрямованого добору вихідного матеріалу для адаптивної селекції, включно серед культурної (G.max) та дикої (G.soja) сої. Створено 8 нових сортів сої, з яких 3 (Подільська 1, Подолянка і Подільська 416) занесені до реєстру сортів України.