| |
 |
|
|
 |
|
 |
|
Библиотечный каталог авторефератов Украины |
|
 Содержание текущего раздела: |
| Кінетика ростових процесів пшениці і кукурудзи в умовах водного та високотемпературного стресів 2004
|
| Источник: Автореф. дис... д-ра біол. наук: 03.00.12 / О.І. Жук; НАН України. Ін-т фізіології рослин і генетики. — К., 2004. — 38 с. — укp.
|
Аннотация: Встановлено закономірності самоорганізації росту клітин способом поділу і розтягнення у рослин кукурудзи (Zea mays L.) та пшениці (Triticum aestivum L.) за дії посухи та високих температур. З'ясовано, що у рослин з односпрямованим типом росту функціонують ефективні механізми саморегуляції проліферації та збільшення розмірів клітин, які за критичних рівнів дефіциту води та високих температур гальмують їх поділ та розтягнення для підвищення стійкості. Встановлено критичні рівні обводнення меристем пшениці та кукурудзи для переходу клітин до розтягнення. Доведено, що лімітуючим чинником для проліферації клітин листкових меристем пшениці та кукурудзи до прориву першим листком колеоптиля є вміст води у меристемі, а для рослин з фотосинтезуючими листками - водний дефіцит листкових пластинок. Зазначено, що водозатримуюча здатність клітин меристем пагона пшениці до прориву колеоптиля листком корелює з фізіологічною посухостійкістю сорту та життєздатністю рослин після дії посухи. Визначено, що відносний лінійний приріст листків і коренів пшениці та кукурудзи є чутливим інтегральним критерієм для характеристики росту за дії водного стресу та високих температур. Виявлено три типи ростової реакції на водний стрес: спустошення меристеми і припинення росту за сублетальних і летальних значень водного дефіциту, монотонне відновлення даного процесу за середніх значень водного стресу та виведення системи з рівноваги без суттєвого пошкодження за слабкого впливу даного фактору. Встановлено, що високі температури гальмують проліферативні процеси і менше впливають на розтягнення клітин. З'ясовано, що кінетика ростових процесів у рослин пшениці та кукурудзи після дії високотемпературного стресу обумовлена тимчасовою або постійною інактивацією проліферативної складової росту клітин. Під час прогріву рослин пшениці за субкритичних високих температур відзначено адаптацію проліферативних процесів і підтримання їх на стабільному рівні протягом певного періоду. Виявлено припинення руху клітин за мітотичним циклом і відновлення його у післястресовий період під дією критичних температур. Обгрунтовано синергічність дії високої температури та синтетичного ауксину 2,4-Д на інтегральний лінійний ріст листків і коренів пшениці. Встановлено, що допосівне замочування насіння у водних розчинах синтетичних ауксинів, цитокінінів, комплексних регуляторів росту зменшує негативну дію дефіциту води та високих температур і сприяє відновленню ростових процесів пшениці та кукурудзи у післястроковий період.
|
| Лектини бобових і їх фізіологічна роль у формуванні і функціонуванні симбіозу 2005
|
| Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.12 / П.М. Маменко; НАН України. Ін-т фізіології рослин і генетики. — К., 2005. — 21 с. — укp.
|
Аннотация: Досліжено біохімічні та фізіологічні особливості лектинів бобових рослин та їх участь у процесах становлення та функціонування бобово-ризобіальних систем. Розглянуто можливість використання біологічних властивостей лектинів для активування симбіотичних систем і підвищення урожайності бобових. Вперше виявлено дві гемаглютинуючі фракції в препараті лектину генетично модифікованої сої з різною вуглеводною специфічністю. Встановлено подібність однієї з фракцій за біохімічними властивостями до комерційного лектину насіння звичайної сої. Виявлено, що динаміка активності лектинів різних органів люпину та сої в онтогенезі значною мірою залежить від ефективності мікросимбіонта. Показано ймовірність суттєвого впливу зміни активності даних молекул на ефективність бобово-ризобіального симбіозу, а також на ріст і розвиток рослини-хазяїна. Досліджено взаємозв'язок між азотфіксувальною та лектиновою активністю. Вперше виявлено модуляторну роль лектину в процесах росту та розвитку рослин. Встановлено залежність характеру дії лектину від його концентрації в бактеріальній суспензії. Обгрунтовано перспективність застосування обробки лектином у комплексі з мікросимбіонтом для підвищення ефективності утвореного симбіозу та збільшення урожайності сої.
|
| Метаболізм сахарози і його регуляція в рослинах з різним складом запасних вуглеводів 2004
|
| Источник: Автореф. дис... д-ра біол. наук: 03.00.12 / В.Д. Сакало; НАН України. Ін-т фізіології рослин і генетики. — К., 2004. — 41 с. — укp.
|
Аннотация: Досліджено специфіку функціонування основних ферментів метаболізму сахарози в онтогенезі рослин, що синтезують крохмаль (на прикладі картоплі - Solanum tuberosum L. і кукурудзи -Zea mays L.) та запасають сахарозу (у цукрового буряка - Beta vulgaris L.). Наведено докази регуляторної ролі сахарозосинтази в біосинтезі крохмалю. Встановлено, що інтенсивність крохмалеутворення може забезпечити лише сумісна дія двох ферментів, що синтезують АДФГ, - сахарозосинтази та пірофосфорилази. Здійснено очищення сахарозосинтази коренеплодів цукрових буряків і встановлено наявність молекулярних форм ферменту. Виявлено відмінності за вмістом і кінетикою молекулярних форм сахарозосинтази у різних сортів цукрових і кормових буряків, що свідчать про їх регуляторну роль у цукронакопиченні. Встановлено імунологічну гомологію молекулярних форм сахарозосинтази коренеплодів цукрового буряка та ферменту різних сортів, гібридів і видів дикого буряка. Обгрунтовано можливість підвищення продуктивності цукрових буряків шляхом дії регуляторів росту рослин (РРР) - емістиму C та бетастимуліну на ферментні системи синтезу та метаболізму сахарози. Виявлено реакцію різних сортів цукрових буряків під впливом емістиму C і бетастимуліну й оптимізовано терміни їх обробки для підвищення продуктивності рослин. Експериментально обгрунтовано, що основні втрати сахарози під час зберігання коренеплодів цукрових буряків за несприятливих умов відбуваються за рахунок активації сахарозосинтази. Встановлено можливість інгібування ферменту фізіологічно активними речовинами.
|
| Морфо-фізіологічні аспекти стійкості мохів до токсичної дії іонів важких металів 2001
|
| Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.12 / С.М. Маєвська; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2001. — 20 с. — укp.
|
Аннотация: Досліджено здатність мохів поглинати іони свинцю і кадмію та акумулювати їх у клітинах, динаміці поглинання, рівнів нагромадження та розподілу між клітинами і у клітинах; індивідуальному розвитку моху Plagiomnium undulatum, регенерації ізольованих гаметофорів, листків та їх фрагментів, а також здатності рослин адаптуватися до токсичної дії іонів важких металів. Відзначено, що у поглинанні свинцю домінує активний транспорт, а кадмію - пасивна дифузія. Основна маса поглинутих катіонів зосереджувалася у цитозолі, а в клітинній стінці затримувалося близько 5 % кадмію та 25 % свинцю; концентрація катіонів зростала у 100 і більше разів порівняно з концентрацією у середовищі. Найнижчі концентрації кадмію (0,01 мкмоль/л) стимулювали регенерацію ізольованих листків, але гальмували диференціацію регенеративної протонеми, а вищі концентрації гальмували обидва процеси. Встановлено, що 0,10 мкмоль/л концентрація кадмію індукувала адаптацію моху до токсичної дії кадмію. Сублетальні концентрації кадмію (5 мкмоль/л), які гальмували ріст і відмирання клітин, посилювали їх чутливість до токсичної дії кадмію. Сполуки селену слабо гальмували ростові процеси, але спільно зі свинцем та кадмієм посилювали їх токсичну дію, а також антагонізм між ними у разі потрійної дії суміші іонів. Іони циклу посилювали стимулюючий вплив ІОК на ріст протонеми.
|
| Морфогенез вегетативних органів вищих рослин: молекулярно-генетичні закономірності фізіологічної та структурної диференціації 2002
|
| Источник: Автореф. дис... д-ра біол. наук: 03.00.12 / О.М. Тищенко; НАН України. Ін-т фізіології рослин і генетики. — К., 2002. — 35 с. — укp.
|
Аннотация: Проаналізовано механізми диференціювання клітин у процесі морфогенезу вегетативних органів рослин. Експериментально обгрунтовано, що диференційна експресія генів, яка триває на інтегральному рівні, є ключовим компонентом молекулярних механізмів морфогенезу на ранніх етапах індивідуального розвитку рослин. Встановлено, що у разі фізіологічної диференціації відбувається вибіркова експресія геному, внаслідок якої в клітинах спеціалізованих органів рослин транскрибуються різні кількості якісно відмінних молекул ядерних і полісомних РНК. Оцінено загальну кількість органо-специфічних мРНК та встановлено, що вони є основним компонентом генетичних програм розвитку. Наведено дані про диференційну експресію генів в органах рослин у разі переходу від етіоляції до фотоморфогенезу. Досліджено регуляцію інтегральної експресії органо-специфічних генів на транскрипційному та посттранскрипційному рівнях. Доведено, що більшість органо-специфічних генів, які визначають морфофізіологічні відмінності пагона і кореня, підлягає регуляції на транскрипційному рівні. Розкрито участь метилування ДНК у молекулярних механізмах диференціювання клітин у процесі морфогенезу вегетативних органів рослин. Проаналізовано роль ензиматичної модифікації цитозину як одного із факторів механізму клітинного диференціювання в процесі морфогенезу вегетативних органів рослин, який відбувається на рівні координованої транскрипції генів. Наведено дані про дифереційну експресію генів, фрагментацію та метилування ДНК у випадку природної запрограмованої загибелі листків, рослин.
|
|
|
 |
|
 |
|
|
 |
|
|
|
|
|
|
