Досліджено міжклітинні взаємодії в процесі розвитку та диференціації споротвірних бактерій роду Bacillus. Виявлено властивість різних видів бацил на певній фазі ровитку періодичної культури утворювати багатоклітинні агрегати, в яких відбувається диференціація клітин. Досліджено електронно-мікроскопічну структуру, міжклітинну взаємодію, іонний склад, полімери поверхневих шарів клітинних стінок, екзогенні розчинні полімери бактеріальних клітин, об'єднаних в агрегати. Встановлено, що агрегація бактерій - закономірний процес, що забезпечує найкращу компетентність для реалізації міжклітинних взаємодій і створює умови для диференціації мікроорганізмів та індукції спорогенезу.
За результатами проведених експериментальних досліджень показано, що у разі стафілококової інфекції у мишей та шлунково-кишкових захворювань телят недостатність імунної відповіді на збудник обумовлена пригніченням ефекторних функцій фагоцитів та їх здатності до продукції ключових медіаторів імунної та запальної реакції організму - ІФН та фактору некрозу пухлин (ФНП). Основою протективної дії ІФН та його індукторів за вказаних захворювань є їх здатність підсилювати неспецифічну резистентність організму, зокрема, підвищувати функціональну активність фагоцитів та природних клітин-кілерів, а також здійснювати регулюючий вплив на продукцію цитокінів - ІФН та ФНП.
Проведено скринінг і досліджено перспективні протимікробні речовини серед групи четвертинних фосфонієвих сполук, обгрунтовано доцільність створення на їх основі нових хіміотерапевтичних засобів різнобічної дії. Визначено рівні протимікробної активності та спектр впливу 217-ти нових сполук щодо тест-культур музейних і клітинних штамів мікроорганізмів. За допомогою логіко-структурного аналізу встановлено закономірності зв'язку хімічної структури від протимікробної активності та визначено основні напрямки цілеспрямованого синтезу в ряду четвертинних фосфонієвих солей. У дослідах in vitro з'ясовано швидкість формування стійкості клінічних антибіотикорезистентних штамів золотистих стафілококів до фосфонієвих сполук, вплив pH живильного середовища та вмісту сироватки крові на антимікробну активність досліджених сполук. Вивчено гостру токсичність, кумулятивні ефекти та місцеву подразнювальну дію гетероциклічних фосфонієвих сполук. З використанням двох експериментальних моделей стафілококових інфекцій з'ясовано хіміотерапевтичну ефективність найбільш перспективних сполук.
Досліджено антисептичну активність, фізико-хімічні властивості та удосканалено застосування нових препаратів для діагностики, профілактики та лікування гострих хірургічних гнійно-запальних захворювань. В роботі приведено результати всебічного порівняльного вивчення декаметоксину, горостену, декасану, етонію, тіонію, трьох препаратів, що містять ядро хіноліну. Визначено спектр протимікробної дії, знезаражуючих властивостей препаратів. Досліджено вплив різних фізіко-хімічних факторів на протимікробну активність 8 антисептиків. Доведено, що стабільність антимікробної активності декаметоксину, горостену, декасану зберігається у промислових зразках лікарських антисептичних засобів в умовах тривалого зберігання. Досліджено селективні властивості антисептиків декаметоксину, етонію, тіонію. Обгрунтовано застосування селективних поживних середовищ для ізоляції, ідентифікації синьо-гнійної палички. Проведено клінічну оцінку лікарського антисептичного засобу декасану у хворих гострими хірургічними гнійно-запальними захворюваннями. Розроблено і впроваджено в медичну практику в Україні лікарські антисептичні засоби декасан, горостен; трафарет для дослідження мікроорганізмів.
Дисертацію присвячено питанням оцінки біологічних та імуносупресивних властивостей стафілококів та оптимізації лікування піодермій. Подано видову структуру збудників згідно сучасної класифікації. Доведено, що у 89,3 % випадків збудниками піодермій є стафілококи, у 10,7 % - стрептококи, протеї, ентеробактери та псевдомонади. У 49,8 % випадків стафілококи мали ендогенне походження, у 50,2 % - екзогенне. Розглянуто антилізоцимну, антикомплементарну і дерматонекротичну активність стафілококів та їх чутливість до ряду антибіотиків. Встановлено, що розвиток піодермій відбувається на фоні імунодефіцитного стану хворих і супроводжується активацією пероксидації ліпідів та метаболізму ейкозаноїдів. Запропоновано додаткове використання амізону у терапії піодермій, що сприяє позитивному, лікувальному, імунокоригуючому, антиоксидантному і протизапальному ефектам.
Виділено й ідентифіковано міксобактерії з різних місць існування на півдні України та вивчено їх біологічні властивості. Наведено дані про морфологічні, фізіолого-біохімічні, молекулярно-біологічні властивості вилучених і музейних штамів. Досліджено їх чутливість до антибіотиків, здатність до антагонізму: адгезії, акумуляції металів. Установлено закономірності довгострокового збереження культур міксобактерій у життєздатному стані. Визначено кількісний і видовий склад міксобактерій у грунті та морській воді зони заплеску, на живих рослинах. Показано, що міксобактерії широко розповсюджені у грунті, воді, рослинному матеріалі півдня України. Уперше ковзні бактерії, що утворюють плодові тіла, виявлено у морській воді та грунті прибережної зони заплеску. Уперше розроблено діагностичну схему для ідентифікації щодо рівня родини представників порядку Myxococcales. Виявлено, що для протеолітичних і целюлозолітичних представників міксобактерій найкращим способом збереження є кріоконсервація. З'ясовано наявність біологічних ритмів у життєдіяльності міксобактерій, що дозволяє визначати сприятливі проміжки часу для проведення консервації та досліджень міксобактерій на основі виявлених закономірностей.
