Библиотечный каталог авторефератов Украины

Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.05 / Євген Анатолійович Васюк; НАН України; Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка. — К., 2004.

Аннотация:

Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.05 / Н.А. Кириленко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 18 с.: табл. — укp.

Аннотация: Вивчено морфологічні особливості процесу запліднення у T. durum, T. aestivum, S. cerale та H. annuus на послідовних стадіях проходження цього процесу. Визначено об'єми клітин, їх ядер і ядерець, величину ядерно-ядерцевого (ЯЯС) і ядерно-цитоплазматичного (ЯЦС) співвідношень та досліджено динаміку цих показників за розвитку яйцеклітини та зиготи у даних видів. Виявлено, що об'єми клітини, ядра та ядерець, а також значення величини ЯЯС і ЯЦС у період дозрівання зиготи у цих видів змінюються. Показано, що за спрямованістю змін об'ємів зиготи та її структурних компонентів у порівнянні з яйцеклітиною досліджені види розрізняються. Зазначено, що криві, які відбивають процентне співвідношення цих об'ємів до відповідних об'ємів яйцеклітини у T. durum, T. aestivum, та у S. cerale - двовершинні. У них період коливань дорівнює 4 - 6 год., а у H. annuus - близько години. Морфометричні параметри розглянуто як інтегральні показники функціонального стану цієї клітини за її розвитку. Досліджено характер змін морфометричних параметрів, ступінь накопичення нуклеїнових кислот і білка й особливості структурного стану хроматину в ядрах цих клітин. У яйцеклітині та зиготі цитохімічні реакції на конструктивні речовини (білки, нуклеїнові кислоти) схожі, а на запасні - розрізняються: в яйцеклітині та зиготі злаків запасними речовинами є, головним чином, крохмаль, а у H. annuus - ліпіди, більш енергетично багаті. Розроблено критерії непрямої оцінки функціональної активності клітини, використовуючи інтенсивність цитохімічних реакцій, об'єм клітин, їх ядер та ядерець, а також величину співвідношень - ЯЯС та ЯЦС.

Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.05 / С.Д. Криклива; НАН України. Нац. ботан. сад ім. М.М.Гришка. — К., 2004. — 20 с. — укp.

Аннотация: Досліджено специфіку розвитку та морфологічні особливості однорічних видів конюшини - Trifolium alexandrinum L. і Trifolium apertum Bobr. за умов центральної частини Правобережного Лісостепу України. З'ясовано строки настання та тривалість фенологічних фаз. Розглянуто особливості формування пагона, кореневої системи, закономірності утворення бульбочок і анатомо-морфологічні характеристики листків. Встановлено особливості цвітіння та плодоношення, біологічну нерівноцінність суцвіть, що сформувались на бічних пагонах різних порядків, визначено їх обсіменіння. З'ясовано продуктивний потенціал і динаміку накопичення органічних речовин в онтогенезі T. alexandrinum і T. apertum за умов культури. Доведено необхідність впровадження у виробництво однорічних видів конюшини, що не мають аналогів в Україні та розроблено основні прийоми їх культивування.

Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.05 / С.О. Нипорко; НАН України. Ін-т ботаніки ім. М.Г.Холодного. — К., 2006. — 23 с. — укp.

Аннотация: Досліджено біофлору природного заповідника "Горгани", яка налічує 231 вид з двох відділів, а саме: печіночників (Hepatophyta) та мохів (Bryophyta). Печіночники представлені 73-ма видами з 22-х родин і 35-ти родів, а відділів Bryophyta - 158-ма видами з 27-ми родин і 75-ти родів. Уперше для території дослідження вказано 218 видів, для флористичного району Горган - 18 видів, з яких 4 печіночників і 14 мохів, а для Українських Карпат - один вид (Odontoschisma denudatum (Mart) (Dum.). Виявлено особливості бріофлори заповідника та її місце серед бріофлор інших заповідних територій України. Установлено, що бріофлора природного заповідника "Горгани" за своїм систематичним складом (на рівні родин) та на видовому рівні виявляє найбільшу подібність з бріофлорами карпатських заподників (Карпатського біосферного заповідника та Карпатського національного парку). Вивчено особливості розподілу мохів за основними рослинними ценозами, проаналізовано взаємозв'язки між ними на підставі видового складу, географічної й екологічної структури. З використанням методу фітоіндикації проведено градієнтний аналіз, побудовано ординаційні матриці, що чітко відображають амплітуду змін екологічних факторів, а також кореляцію між зміною цих факторів й угруповань мохоподібних різних рослинних ценозів. Виявлено 32 види мохоподібних регіональної, національної та європейської категорій рідкісності, відзначено їх найбільшу концентрацію у долині р. Бистриця та на найвищих вершинах (Довбушанці, Ведмежику). Зазначено, що підтримання існуючого режиму заповідності є достатнім для збереження цих видів.

Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.05 / О.В. Горб; НАН України. Центр. ботан. сад ім. М.М.Гришка. — К., 1999. — 19 с. — укp.

Аннотация: Дисертацію присвячено комплексному дослідженню явища мірмекохорії в межах однієї екосистеми. Встановлено, що видовий комплекс мурашок впливає на видовий комплекс рослин через розповсюдження зачатків. Показано, що рослини-мірмекохори мають ряд пристосувань до мірмекохорії (мірмекохорний синдром). Досліджені основні етапи мірмекохорії (вилучення, транспортування, вторинне переміщення зачатків) та виявлені фактори, що впливають на ефективність вилучення і транспортування зачатків. Показано значення вторинного переміщення зачатків мурашками для збільшення відстані, на яку розповсюджуються зачатки. Запропоновано проводити аналіз селективних переваг мірмекохорії (закріплених природним добором переваг, які отримують рослини від розповсюдження зачатків мурашками) з урахуванням конкретного виду рослин, конкретного виду мурашок та особливостей мікростації.

Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.05 / О.О. Мартинюк; Ін-т ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України. — К., 2002. — 14 с. — укp.

Аннотация: Описано різноманіття будови оболонки пилкових зерен родини Amaranthaceae. Виділено близько 30 ознак будови оболонки пилкових зерен для кожної з двох підродин (Amaranthoideae та Gomphrenoideae) родини. Підтверджено належність пилкових зерен родини Amaranthoideae до двох паліноморфотипів, досліджених Г.Ердтманом у 1956 р. (Amaranthus- тип та Gomphrena-тип), у межах панпоратного палінокласу. Висвітлено 23 підтипи і 4 групи пилкових зерен у межах морфотипів. Навдено зведення паліноморфологічних даних в 85 % родів та 27 % видів родини Amaranthaceae, дихотомічний і політомічний методи для визначення видів родини Amaranhaceae за будовою оболонки пилкових зерен.

Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.05 / Г.А. Лисак; Нац. ботан. сад ім. М.М.Гришка НАН України. — К., 2001.

Аннотация:

Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.05 / В.Г. Скляр; Ін-т ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України. — К., 1999. — 22 с. — укp.

Аннотация: Вперше для північно-східної України проведено вивчення особливостей, закономірностей та тенденцій природного відновлення основних лісоутворюючих широколистяних порід регіону: Quercus robur L., Fraxinus excelsior L., Acer platanoides L. В основу досліджень було покладено уявлення про те, що доля природного відновлення лісів вирішується на рівні дрібного підросту, який розглядався як окрема субценопопуляція відповідного виду. На основі використання популяційного аналізу отримана комплексна інформація про стан лісовідновлювального процесу на території північно-східної України, основними критеріями оцінки якого виступали щільність, трапляння, просторове розміщення та якість підросту, що формується під пологом лісу. Проведено детальне вивчення пластичності, мінливості підросту, що дало можливість розробити для різних типів лісорослинних умов надійні моделі особин та встановити об'єктивні кількісні критерії для порівняння стану субценопопуляцій дрібного підросту в різних типах лісорослинних умов. Завдяки поєднанню популяційного, градієнтного (прямого й непрямого) та регресійного аналізів виділені еколого-ценотичні оптимуми для природного відновлення широколистяних порід в умовах північного сходу України. Вперше досліджено співвідношення фітоценотичного та топографічного континуумів у лісових екосистемах. Запропоновані нові методичні підходи до прогнозування стану лісів та наданий прогноз зміни лісових екосистем території, що вивчається.