|
Актуальність теми дослідження. Політична свідомість до цього часу у більшості ви-падків, як у вітчизняному, так і у зарубіжному суспільствознавстві, розглядалася з точки зору філософії, психології та соціології, досліджувалися її рівні та механізми функціону-вання. І у значно меншій мірі політична свідомість визначалася як цілісне, суто політоло-гічне поняття, без з ясування сутності якого та його місця серед інших понять в науці не можливе становлення сучасної політології. Політична свідомість є одним з ключових по-нять політології. Тому його поглиблене вивчення є безумовною умовою пізнання політич-ного життя суспільства. Саме політична свідомість багато в чому пояснює витоки, харак-тер та особливості певної політичної системи, поведінку суспільних груп, динаміку та спрямованість політичних процесів. Без наукового осмислення поняття політичної свідо-мості, тих циклів, яким вона підпорядковується, практична політика малоефективна. Отже актуальність його дослідження з теоретичної точки зору не викликає сумнівів. Українське суспільство на порозі ХХІ століття є вельми поляризованим. Воно не має внутрішньої єд-ності. Це, як правило, пояснюється довгим періодом відсутності державності в української нації, насиллям над нею чужої волі – через існування в минулому у складі поліетнічних імперій. В умовах незалежного розвитку до цього додалася низка “векторів розділення” української спільноти за різними ознаками: соціальними, політичними, ідеологічними то-що. Відсутній консенсус відносно фундаментальних цінностей, ідеалів і цілей суспільства. Поділ на багатих та бідних супроводжується стрімким скороченням середнього класу. По-літична структуризація суспільства пов язана з появою потенційно конфліктних груп при-бічників різних політичних партій та рухів. Масове політико-ідеологічне протистояння спричинено полярним ставленням до ідей національної незалежності та реставрації єдиної держави у межах колишнього Союзу, ідей ринкових реформ та соціалістичної економіки тощо. Загалом вільний розвиток релігійного життя активізував подекуди суперечності і протистояння між представниками різних релігійних течій. Зрушення в політико-економічному фундаменті українського суспільства стали чинником конкурентної боро-тьби представників різних фінансово-промислових "еліт" та "кланів" .
Це породжує високу конфліктність та соціальну напруженість, які зумовлюють полі-тичну нестабільність в суспільстві, а сучасній політичній свідомості України до того ж притаманний низький ступінь довіри населення до державних інститутів влади, ігнору-вання законних способів розв язання конфліктів. Далеко не всі політичні організації, гру-пи, політичні діячі досягли зрілого рівня політичного розвитку, а перебувають на так зва-ному потестарному рівні політичної свідомості (що передує політичному), на якому пере-важають емоційні регулятори політичного життя. За таких умов край необхідними є ком-петентний аналіз та постійний моніторинг як політичної свідомості суспільства загалом, так і окремих його верств та громадян. Це має вагоме прогностичне значення, оскільки політична свідомість містить в собі потенціал для реалізації всіх можливих варіантів роз-гортання соціальних подій. Але ще Сенека зазначав, що попутній вітер не допоможе мо-реплавцю, який не знає, у яку гавань він прямує. Тому розробка методології щодо можли-вості управління та попередження деструктивних явищ у суспільстві – одне з головних завдань вчених у контексті дослідження політичної свідомості. Саме від політичної свідо-мості широких верств населення, світоглядних позицій політичної еліти залежать ефекти-вність функціонування політичної системи, розвиток, спрямованість суспільно-історичних перетворень.
З іншого боку, дослідження політичної свідомості має не тільки, так би мовити, “па-сивне попереджальне значення”, але й “активне”. Суть його полягає у свідомому форму-ванні політичними інститутами інформаційного простору держави, позитивних настанов громадян щодо державного будівництва, сучасної вітчизняної культури, освіти тощо з ме-тою спрямування політичного процесу до режиму розвитку, а не стагнації чи занепаду.
Тобто, актуальність дослідження також зумовлена потребами соціальної практики.
З огляду на зазначене вище, стверджуємо, що дослідження політичної свідомості актуальне не тільки з теоретичної точки зору, але і практичної, бо така свідомість є дію-чим “актором” політичного життя сучасного українського суспільства.
Стан наукового опрацювання проблеми. У вітчизняній політології та країн СНД іс-нує низка підходів, поглядів на різні прояви та рівні політичної свідомості тих чи інших соціальних прошарків та груп населення суспільства. Разом з тим ця проблематика не є достатньо розробленою. Це пов язано, на наш погляд, зі складністю самого предмета ви-вчення та відсутністю його цілісної концепції. Існують і об єктивні історичні причини цього явища, зокрема існування в колишньому СРСР моноідеології та класового суспільс-тва. Особливо це торкається розроблення проблем масової політичної свідомості. Дослі-дження у цій галузі уповільнювалися, тому що масова політична свідомість розглядалася як атрибут “масового суспільства” і альтернатива класової свідомості. Це, за думкою Б. Грушина, “відбилося самим згубним чином на вивченні масової свідомості” [49, с.12].
У зарубіжній політичній науці поняття “політична свідомість” набуло особливої по-пулярності у середині ХХ століття і розроблялося переважно у поведінковому напрямі по-літології. У зв язку з цим великий інтерес для нас становлять роботи західних політологів, політичних психологів та соціологів. І зараз це поняття залишається зручним для аналізу завдяки своїй змістовності, значній пояснювальній силі; стало своєрідним ключовим по-няттям, котре акумулює різні погляди і дані багатьох наукових дисциплін. З іншого боку, ці ж чинники зумовлюють багатоаспектне розуміння політичної свідомості. Зрозуміло, що у кожному з підходів на перший план виходять її різні ознаки і характеристики. Ті вчені (Е. Афонін, І. Бекешкина, Є. Головаха, Н. Паніна, М. Томенко), які працюють у галузі по-літичної соціології, виокремлюють в політичній свідомості такі сфери: політичну науку (теорії, концепції, гіпотези), політичну ідеологію (доктрини, ідеали, програми, гасла), по-літичну психологію (політичні прагнення, почуття, настрої, думки, забобони). У межах політико-соціологічного підходу дослідники намагаються розкрити змістовні характерис-тики різних типів і видів політичної свідомості: демократичної, авторитарної, традиційної, бюрократичної, лояльної, бунтарської тощо. Особлива увага приділяється вивченню її іде-ологічного і масового рівнів, масового і спеціалізованого видів. За суб єктами політична свідомість у межах цього підходу включає такі різновиди: класову, групову, національно-етнічну, релігійно-конфесійну, корпоративну, індивідуальну тощо [140, c.39]. Їх багатоас-пектність зростає при розгляді цієї свідомості щодо конкретних об єктів і суб єктів полі-тичних процесів, глобальних проблем (війни, миру, навколишнього середовища), полі-тичних інститутів і т.п. У такому підході важливий не стільки спосіб відображення полі-тичної свідомості та політичного буття, скільки змістовність поглядів, орієнтацій, позицій та стереотипів.
Соціальні психологи, які вивчають політичну свідомість зокрема Ю. Замошкін, Г. Почепцов, М. Фролова, О. Шестопал, прагнуть поєднати розгляд суспільного змісту цього феномену з аналізом індивідуальних та групових механізмів його функціонування. Однак в їх дослідженнях до недавно переважали процедури, які більш притаманні соціології, ніж психології. У тих випадках, коли робляться спроби структурувати політичну свідомість, використовуються окремі психологічні категорії, які не дають уявлення про цілісність особистості.
Між іншим, для правильної оцінки рівня розвитку політичної свідомості слід врахо-вувати поведінку і ступінь загального розвитку особистості. Політичні філософи, серед яких Е. Баталов, В. Кремень, І. Курас, М. Михальченко, В. Мшвенієрадзе, І. Надольний, Ю. Пахомов, В. Ребкало, П. Сергієнко, Л. Шкляр, бачать в ній форму суспільної свідомос-ті. Їх основний метод аналізу полягає у співвіднесенні політичної свідомості з буттям, йо-го матеріальними процесами. Залежно від специфіки процесів і форм відображення полі-тичної свідомості в ній виокремлюють різні рівні, форми, види, які відтворюють її струк-туру.
Отже політична свідомість – складне та багатоаспектне поняття. У сучасній вітчиз-няній літературі, літературі країн СНД, зарубіжній літературі істотно сприяли досліджен-ню політичної свідомості В. Андрущенко, В. Бабкін, Е. Баталов, В. Бебік, Д. Белл, З. Бже-зінський, Ф. Бурлацький, К. Гаджиєв, Є. Головаха, Б. Грушин, Г. Ділігенський, В. Кре-мень, І. Кресіна, І. Курас, М. Михальченко, В. Мшвенієрадзе, Л. Нагорна, Л. Півнєва, В. Ребкало, О. Рудакевич, М. Сазонов, П. Сергієнко, А. Улєдов, О. Фісун, С. Хантінгтон, О. Шестопал, Л. Шкляр та інші.
Зв язок роботи з науковими планами. Дисертаційне дослідження пов язане з діяльні-стю Інституту вищої освіти АПН України. Воно узгоджується з темою наукового творчого завдання відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України на 2000-2003 рр. “Вища освіта України ХХІ століття: світоглядні, професійні, виховні характеристики цілісної системи” (РК №0100U000343; протокол Вченої ради ІВО АПН України №2 від 13.01.2000 р.)
Також дисертаційне дослідження виконане у межах плану науково-дослідної роботи Національної академії СБ України на 1998-2002 роки.
Об єктом дослідження є процес формування політичної свідомості українського сус-пільства в трансформаційний період.
Предметом – чинники, які впливають на формування політичної свідомості україн-ського суспільства в трансформаційний період.
Мета дослідження полягає у з ясуванні ролі чинників, які впливають на формування політичної свідомості українського суспільства в трансформаційний період: особливостей функціонування самої політичної свідомості як теоретичного феномену, специфічних рис українського національного характеру та менталітету, соціально-політичних “накопичень” історичної пам яті українського народу, особливостей процесу трансформації в Україні, ролі політичних суб єктів; сфер існування політичної свідомості – політичної ідеології та масової політичної свідомості сучасного українського суспільства.
З огляду на поставлену мету, в дослідженні мають бути вирішені такі завдання:
1. Визначити поняття політичної свідомості, його основні характеристики та місце у сучасній політології.
2. Охарактеризувати чинники, що впливають на формування політичної свідомості сучасного українського суспільства, з ясовуючи рівень впливу та значення кожного з них.
3. З ясувати роль національного характеру та менталітету у формуванні політичної свідомості українського суспільства крізь призму історичної пам яті.
4. Дослідити історичну динаміку формування політичної свідомості на західноукра-їнських та східноукраїнських землях.
5. Визначити основні особливості трансформації сучасного українського суспільст-ва.
6. З ясувати роль політичних суб єктів у формуванні політичної свідомості українсь-кого суспільства в трансформаційний період.
7. Визначити роль і місце політичної ідеології як сфери існування політичної свідо-мості в контексті реалій сучасного українського суспільства.
8. Дослідити особливості масової політичної свідомості сучасного українського сус-пільства.
Методи дослідження.
У дослідженні застосовані методи політичної науки: системний, антропологічний, порівняльно-історичний, інституціональний, соціологічний, а також емпіричні методи, зокрема аналіз матеріалів опитувань населення.
Системний метод використаний при дослідженні місця політичної свідомості в полі-тології, взаємозв язку з політичною системою, політичним режимом, політичною поведін-кою та діяльністю, національною свідомістю, політичною культурою (розділ 1 глава 2).
Антропологічний метод застосований при дослідженні взаємовпливу національного характеру, менталітету (ментальності) та формування політичної свідомості українського суспільства (розділ 2 глава 1,2).
Порівняльно-історичний метод - при дослідженні історичної динаміки формування політичної свідомості на західноукраїнських та східноукраїнських землях (розділ 2 глава 2).
Інституціональний метод застосований для аналізу суб єктів формування політичної свідомості українського суспільства в сучасній Україні (розділ 3 глава 2).
Соціологічний метод - при аналізі історичної динаміки формування політичної сві-домості на Західній та Східній Україні, зокрема при аналізі впливу на політичну свідо-мість економічних, соціальних, культурних та інших чинників (розділ 2 глава 2).
І, нарешті, результати соціологічних опитувань застосовані як аргумент для характе-ристики суб єктів формування політичної свідомості в Україні (розділ 3 глава 2), для ана-лізу особливостей політичної ідеології як сфери існування політичної свідомості сучасно-го українського суспільства (розділ 3 глава 3), особливо при узагальненні рис масової по-літичної свідомості сучасного українського суспільства (розділ 3, глава 4).
Наукова новизна дослідження викладена у таких положеннях:
- дістало подальшої розробки поняття політичної свідомості та його основні харак-теристики;
- визначені чинники, які впливають на формування політичної свідомості суспільст-ва та сучасного українського суспільства зокрема;
- узагальнені та дістали подальшої розробки спільні риси та розбіжності історичного формування політичної свідомості Західної та Східної України крізь призму особливостей менталітету і національного характеру мешканців цих територій;
- дістало подальшої розробки поняття “трансформаційний період”, його основні особливості та прояви у контексті розбудови сучасної України;
- вперше узагальнено суб єктів формування політичної свідомості українського сус-пільства в трансформаційний період;
- дістала подальшої розробки проблема політичної ідеології як сфери існування по-літичної свідомості в контексті реалій сучасного українського суспільства.
- узагальнено риси масової політичної свідомості сучасного українського суспільст-ва.
Теоретичне і практичне значення дослідження. Теоретичне значення дослідження полягає в науковому осмисленні процесу формування політичної свідомості українського суспільства в трансформаційний період. На його основі можлива подальша розробка соці-ально-політичної проблематики, яка торкається питань політичної свідомості, особливос-тей сучасного політичного стану українського суспільства, національного характеру, суб єктів політичного процесу тощо. Крім того, можливе впровадження результатів дослі-дження у навчальний процес з метою його удосконалення при підготовці фахівців у галузі суспільних наук. Зокрема, його результати застосовані під час викладання дисциплін “По-літологія” та “Соціологія” в Національній Академії СБ України.
Також, спираючись на узагальнені результати дослідження, які торкаються як тен-денцій розвитку масової політичної свідомості, так і особливостей прояву політичної сві-домості у ідеологічній сфері, можливо здійснювати певні прогностичні оцінки щодо пода-льшого розвитку подій у країні, корегувати відповідні управлінські засоби і методи влад-них структур. Планувати майбутні кроки до перетворень у соціально-політичній сфері.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження розглядалися на науково-практичній конференції “Автономна Республіка Крим як регіон потенційної підвищеної конфліктогенності: науковці та практики СБ України про дану проблему (30 травня 2001 року)”, на засіданні “круглого столу” “Сучасний тероризм: ви-токи, джерела і сьогоднішні реалії ( 26 червня 2002 року)”, на наукових семінарах в Ака-демії СБ України та Інституті вищої освіти АПН України, а також у навчальному процесі під час викладання дисциплін “Політологія” та “Соціологія” у Національні академії СБ України.
Публікації. Результати дослідження відображені у 7 опублікованих роботах, серед яких: 5 статей, виконаних у наукових фахових виданнях України, та 2 статті у матеріалах наукової конференції та “круглого столу”.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, ви-сновків, списку літератури. Роботу викладено на 181 сторінці. Список літератури містить 229 джерел.
| 
