|
Актуальність теми. Завершення “холодної війни” та розпад біполярної системи міжнародних відносин сприяли створенню принципово іншої геополітичної ситуації, в якій опинилися учасники міжнародних відносин.
Сучасні міжнародні відносини характеризуються, серед іншого, впливом деяких чинників, що досі або не бралися до уваги або не мали глобального характеру. Транснаціональна злочинність є, власне, одним з цих чинників. Нині вона набуває дедалі більшої політичної та економічної ваги у країнах «третього світу», у системі міжнародних відносин взагалі.
Внаслідок збільшення взаємозалежності держав, диверсифікації міжнародних зв язків, утворення «прозорих» кордонів інтеграційних угруповань та формування світових інформаційних і фінансових мереж з явилися глобальні ринки для законної й нелегальної продукції та послуг. Це дозволяє транснаціональній злочинності нагромаджувати значні обсяги капіталу, що обумовлює вплив злочинних організацій на учасників міжнародних відносин. Однією з ключових характеристик транснаціональної злочинності виступає порушення нею національних кордонів держав. Таким чином, транснаціональна злочинність кидає виклик державному суверенітету та економічному розвитку країни, миру та безпеці у міжнародних відносинах. Хоча транснаціональна злочинність не має характеру загрози для військової могутності країни, проте вона кидає виклик прерогативам, що є невід ємними атрибутами державності.
Крім того, в умовах регіоналізації системи міжнародної безпеки, що виявляється у дробленні глобальних структур безпеки, як атавізму біполярності, транснаціональна злочинність загрожує стабільності та безпеці окремих держав та інтеграційних утворень, оскільки, серед іншого, може виступати спонсором транснаціонального тероризму. Організована злочинна діяльність “Аль-Каїди”, як ресурсне та організаційно-технічне підгрунтя терористичного нападу на США 11 вересня 2001 року, стала одним з головних поштовхів до глибоких змін, перебудови всієї системи міжнародних відносин. Отже, транснаціональна злочинність стала конфліктогенним фактором розвитку людства, що потребує детального та виваженого аналізу й вивчення.
Наукова актуальність теми також визначається практично повною відсутністю в українській політичній науці робіт, які б приділяли спеціальну увагу проблемам, що пов язані з теорією та практикою дослідження транснаціональної злочинності в контексті міжнародних відносин в цілому і стосовно зовнішньої політики України в особливості.
Крім цього, актуальність дослідження цієї теми для України обумовлена додатковими чинниками – по-перше, зростанням впливу транснаціональної злочинності на всі сфери життя країни; по-друге, тенденцією до інтеграції українських кримінальних утворень із зарубіжними мафіозними структурами, їхньої діяльності за межами України; по-третє, важливістю розробки для України політики декриміналізації, оздоровлення держави, зокрема, з точки зору адаптації міжнародного досвіду подолання організованої злочинності. Об єктом дисертаційної роботи є світова політика на рубежі ХХ і ХХІ століть.
Предметом дисертаційного дослідження є транснаціональна злочинність, що створює серйозні проблеми в дво- та багатосторонніх відносинах, отруює політичне життя сучасного світу.
Дисертаційна робота не має чітко визначених хронологічних рамок, проте основна частина матеріалу охоплює період з грудня 1991 року, тобто з моменту розпаду Радянського Союзу та розвалу біполярної системи міжнародних відносин, що уможливило бурхливий розвиток процесів глобалізації міжнародного життя, до 2001 року включно.
Наукова проблема, яка вирішена в дисертації, - особливості формування транснаціональної злочинності та механізмів її впливу на політику держав і міжнародних організацій, а також наслідки цього впливу.
Концепція дисертанта – міжнародна та транснаціональна злочинність породжені об єктивними та суб єктивними чинниками міжнародного життя і є виразом суперечностей сучасного світу у його глобальному вимірі. Викоренити транснаціональну злочинність практично неможливо, але цілком можливо зменшити її негативний вплив на сучасні міжнародні відносини.
Методи дослідження, використані в роботі, належать до методик з арсеналу теорії міжнародних відносин, які є найбільш пристосованими для розкриття проблеми, що досліджується.
Контент-аналіз був використаний для дослідження офіційних матеріалів різних держав, угод, програм партій і суспільних рухів, звітів про офіційні переговори, мемуарів, виступів, заяв і листування державних діячів.
Івент-аналіз дисертант застосував для розгляду та порівняння подій, пов язаних з проблемою, в їхній динаміці. Це дало авторові змогу виявити об єктивні закономірності еволюції транснаціональної злочинності, можливість досліджувати конкретні процеси як у тісному зв язку з тією історичною обстановкою, в якій вони виникали і розвивалися, так і в їхніх якісних змінах на різних етапах розвитку.
Системний підхід дозволив розглянути інтернаціоналізацію злочинності як комплексний процес у міжнародних відносинах, виявити його найважливіші елементи, прослідкувати їхню взаємозалежність і взаємообумовленість.
Специфічною складовою частиною інформаційного забезпечення дисертаційної роботи є матеріали періодичних видань, аналітичних оглядів з Італії, США, Великої Британії, Російської Федерації та інших держав світу за період 1991 – 2001 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з ясування причин і наслідків інтернаціоналізації злочинності, становлення механізмів і визначення напрямків її негативного впливу на сучасні міжнародні відносини для формулювання науково обґрунтованих форм і методів боротьби з транснаціональною злочинністю.
Досягнення поставленої мети обумовило визначення основних завдань дисертаційної роботи:
1) здійснити критичний огляд існуючих наукових підходів щодо вивчення проблеми транснаціональної злочинності;
2) дослідити супутні транснаціональній злочинності міжнародні явища на прикладі корупції, з ясувати їхні взаємопов язання;
3) визначити процес глобалізації одним з криміногенних чинників сучасних міжнародних відносин;
4) дослідити вплив транснаціональної злочинності на країни та регіони світу з огляду на нерівномірність розвитку останніх;
6) вивчити особливості інтернаціоналізації пострадянської організованої злочинності;
7) проаналізувати стан сучасної системи міжнародного співробітництва у боротьбі з транснаціональною злочинністю, визначити її засади та головні принципи;
8) дослідити політику України в царині боротьби з транснаціональною злочинністю.
Наукова новизна дисертації. В дослідженні вперше на основі нових джерельних матеріалів комплексно вивчаються чинник транснаціональної злочинності в сучасних міжнародних відносинах, а також питання ролі України в міжнародній системі боротьби з транснаціональною злочинністю.
Крім цього, наукова новизна дисертації, що виноситься автором на захист, полягає в:
а) вирішенні вперше у вітчизняній політичній науці проблеми транснаціональної злочинності як фактору розвитку сучасних міжнародних відносин, а також супутних проблем;
б) визначенні рівнів та напрямів адаптації міжнародних кримінальних організацій до наслідків закінчення “холодної війни”, а з тим зміни рівня політичної напруги в сучасному світі;
в) обгрунтуванні наявності загрози для системи міжнародних відносин наслідків діяльності транснаціональних кримінальних організацій.
Дисертант вперше ввів у науковий обіг значну кількість раніше невивчених матеріалів і документів державних, неурядових структур різних країн світу та міжнародних організацій, насамперед ООН та ІНТЕРПОЛу.
Основні положення дисертації, що виносяться на захист:
- транснаціональна злочинність є специфічним чинником в сучасних міжнародних відносинах. Укладаючи симбіотичні союзи з окремими державами світу, транснаціональна злочинність у своїй діяльності виходить за межі національних кордонів, формує мережеву систему тіньових щодо офіційної міжнародних зв язків у вигляді, насамперед, транснаціональних кримінальних альянсів, а також механізми інтеграції тіньових зв язків з легальними відносинами. З одного боку транснаціональна злочинність зацікавлена у збереженні стабільної системи міжнародних відносин, яка дозволяє відлагоджувати канали нелегальної взаємодії між кримінальними організаціями у різних регіонах світу, проте з іншого боку, спеціалізуючись, насамперед, на торгівлі забороненими до поширення видами продукції (наркотики, зброя, радіоактивні речовини тощо) та, в окремих випадках, фінансово підтримуючи міжнародні терористичні угруповання, транснаціональна злочинність сприяє ерозії системи міжнародних відносин, об єктивно провокуючи напруженість у міждержавних стосунках. У цій боротьбі протилежностей між прагненням злочинців до передбачуваності, як запоруки безпеки бізнесу, та дестабілізацією, як наслідку їхньої злочинної діяльності, відбувається розвиток транснаціональної злочинності в системі сучасних міжнародних відносин;
- в основі процесів інтернаціоналізації організованої злочинності перебуває явище глобалізації міжнародних відносин. Падіння “залізної завіси”, процеси транснаціоналізації економіки та швидкий розвиток регіональних інтеграційних проектів сприяли виходу злочинності, особливо її організованих форм, на міжнародні рубежі. Процеси глобалізації торкнулися майже всіх сфер діяльності транснаціональної злочинності, насамперед, системи відмивання грошей, позитивно вплинули на формування поліетнічних за складом, багатофункціональних за способами діяльності та макрорегіональних за ареалами функціонування кримінальних організацій, обумовили прагнення злочинців до отримання політичної влади як важливої конкурентної переваги. Водночас різновекторність інтересів різних кримінальних організацій, конфлікти, що виникають між ними на цій основі, політика окремих держав щодо боротьби з організованою злочинністю унеможливлюють наразі трансформацію організованої злочинності на базову загрозу для всієї системи міжнародних відносин. Подібний чинник не несе в собі загрози для військово-політичної могутності країн, проте нівелює інші прерогативи учасників міжнародних відносин, що є їхніми невід ємними атрибутами. Отже, ця загроза має, скоріше, потенційний характер, проте подальший розвиток глобалізації, безумовно, сприятиме зростанню небезпеки для міжнародних відносин з боку транснаціональної злочинності;
- транснаціональна злочинність активно розвивається в умовах існування монополярної системи міжнародних відносин, коли з одного боку зберігається значний дисбаланс сил між її учасниками, а з іншого – нерівномірність в політичному та соціально-економічному розвитку різних держав, відмінності в моделях національного правозастосування тощо. Гра на подібних відмінностях складає основу міжнародних стратегій організованої злочинності. Іншою визначальною ознакою сучасної транснаціональної злочинності став доступ до політичної влади. Монополізація, притаманна економічній діяльності організованої злочинності, знаходить своє продовження в процесах картелізації політичної влади, коли остання зосереджується в руках обмеженої кількості осіб (організацій), що діють згідно з таємними домовленостями. В міжнародному масштабі спроби такої координації здійснюються за допомогою транснаціональних кримінальних альянсів, лобістських структур тощо. Проте, на відміну від економічної діяльності, транснаціоналізація політичної координації в структурі сучасної транснаціональної злочинності наразі займає другорядне місце;
- сучасна система міжнародних відносин надзвичайно вразлива до діяльності транснаціональної злочинності. Істотні відмінності в національних і регіональних системах правозастосування, різна політична пріоритетність боротьби з організованою злочинністю в державах світу, нерівномірність розвитку останніх, зростання фінансового та інформаційного чинників у нинішніх політичних та економічних відносинах об єктивно зменшують можливості ефективної боротьби з транснаціональною злочинністю. Питання такої боротьби стають одним з аргументів у справі уніфікації існуючого законодавства, посилення ролі міжнародних спеціалізованих організацій в системі сучасних міжнародних відносин, закріплення лідерства країн «золотого мільярда» (як провідників і натхненників цієї боротьби) в сучасній системі міжнародних відносин, а з цим посилення їхнього втручання у внутрішні справи інших, менш розвинених країн під виглядом надання допомоги чи інспектування. Іншими словами, все частіше використання з боку потужних світових держав теми боротьби з корупцією та організованою злочинністю у їхніх відносинах з менш розвиненими партнерами в політичній площині виявляє небезпечну тенденцію закріплення ними свого домінуючого становища в світі. При цьому проблема неефективності світової системи боротьби з транснаціональною злочинністю не тільки не розв язується, а й набуває гостріших суперечливіших форм;
- Україна на сьогодні практично не реагує на виклик транснаціональної злочинності. Основними причинами виступають недосконала чинна законодавчо-нормативна база та надмірна політизація проблеми злочинності всередині країни. З іншого боку пострадянська організована злочинність, вийшовши за межі національних кордонів нових незалежних держав, стала чинником, що визначає, серед іншого, становище цих держав на міжнародній арені. Це спостереження повною мірою стосується й України. Проте тема боротьби з організованою злочинністю та корупцією в структурі пріоритетів зовнішньої політики України продовжує залишатися на друго- та навіть третьорядних позиціях, що призводить до серйозного погіршення зовнішньополітичного становища України. Це створює підстави для використання іноземними партнерами зіпсованого іміджу України з метою здійснення на неї дипломатичного та іншого тиску в досягненні цілей, що суперечать національним інтересам України, зокрема в царині торгівлі зброєю чи наукоємкими технологіями. Отже, застосування проблематики подолання організованої злочинності та корупції в дипломатичній боротьбі з боку України є вкрай недостатнім.
Наукове та практичне значення результатів дослідження. В науковий обіг введено значний обсяг раніше не вивчених джерел і матеріалів, наведених у вигляді документів, звітів і статистичних оглядів ООН, Ради Європи, інших міжнародних організацій, аналітичних доповідей неурядових структур, маловідомих досліджень іноземних авторів.
Ці матеріали, як і результати проведеного дослідження, можуть бути використані для подальшого вивчення актуальних проблем сучасних міжнародних відносин з урахуванням ролі транснаціональної злочинності як специфічного фактору в цих відносинах. Матеріали дисертації можуть використовуватися для підготовки лекційних курсів і спецкурсів з проблем національної та міжнародної безпеки, а також з актуальних проблем сучасних міжнародних відносин у цілому.
Положення дисертації можуть знайти застосування в роботі відповідних національних зовнішньополітичного та правоохоронного відомств, спецслужб при плануванні та реалізації заходів по боротьбі з організованою злочинністю та її міжнародними формами, в якості рекомендацій іншим зацікавленим державним, неурядовим і міжнародним організаціям.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дисертаційне дослідження виконане в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова державності України” (номер держреєстрації 0196U015204), Інституту міжнародних відносин “Розробка міжнародно-правових, політичних, економічних основ розбудови української держави” (номер держреєстрації 0197U003322).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, відзеркалені у доповіді “Антимафія: європейський вимір України”, опублікованій в матеріалах наукового семінару “Приватно- та публічно-правові засади формування європейського правового простору та місце і роль у цьому процесі України”, Київ, 25 травня 1998 року; у виступі на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом”, Київ, 29-30 жовтня 1998 року, та в інших наукових публікаціях, список яких додається нижче.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації становить 170 сторінок. Список джерел і літератури включає 254 найменування (20 сторінок).
Стан наукової розробки проблеми. Тема дослідження охоплює відносно нетривалий історичний період, тому слід зазначити, що в основу джерельної бази дисертації дисертантом було покладено, насамперед, широке коло документів міжнародних глобальних, спеціалізованих і регіональних організацій, значна частина з яких уперше впроваджується в науковий обіг.
Насамперед, це стосується аналітичних доповідей національного центрального бюро ІНТЕРПОЛу в Україні [7; 8; 9], в котрих досліджуються різні аспекти та наслідки функціонування в Україні структур транснаціональної злочинності; документів, що приймалися під час дискусій та генеральних асамблей ООН [237 - 249] і стосувалися пошуку міжнародною спільнотою шляхів найефективнішого реагування на виклик транснаціональної злочинності; Ради Європи [169; 175; 176], які є прикладом регіональної співпраці країн у подоланні цього явища; на міжнародних науково-практичних конференціях [10; 40; 47; 50; 138; 168; 225], що дозволило дисертантові значною мірою дослідити еволюцію світової наукової думки щодо транснаціональної злочинності; рапортів державних і неурядових організацій [217; 218; 220], котрі, в більшості випадків, містили конкретні приклади функціонування сучасних транснаціональних кримінальних організацій, впливи цих структур на динаміку міждержавних, регіональних і відносин глобального характеру.
Дисертант також використав у роботі широке коло державних документів України, що як безпосередньо стосуються досліджуваної проблеми, так і супутних проблем, в тому числі економічної безпеки України, боротьби з корупцією. Ця група представлена, зокрема, офіційною хронікою, листуванням вищих посадових осіб держави, текстами указів і розпоряджень Президента України, постанов Уряду України, законів України [56; 64; 112; 127; 131].
Вагомий теоретичний вплив на формування світової політики щодо чинника транснаціональної злочинності в актуальних міжнародних відносинах справила широка наукова дискусія в країнах, що протягом тривалого часу потерпали від впливів організованої злочинності. Зокрема це спостереження стосується, США, Італії, Колумбії, Російської Федерації, низки держав Азії. У дискусію було залучено як різноманітні наукові центри, так і державних діячів, партійних лідерів, кореспондентів мас-медіа, представників неурядових організацій тощо. Суб єктами наукових дебатів, здебільшого, виступали академічні вчені та політичні діячі.
У дисертації також були використані доступні автору джерела та література українською, російською, англійською, польською та іншими мовами. У цьому зв язку матеріали наукового характеру умовно розділені автором на такі напрямки.
По-перше, дослідження радянських і зарубіжних теоретиків і практиків міжнародних відносин до 1991 року. По-друге, праці українських і російських авторів у 90-х роках ХХ століття. По-третє, сучасна зарубіжна література з проблем організованої злочинності та корупції, їхніх транснаціональних форм в контексті еволюції системи міжнародних відносин. По-четверте, публікації дисертанта та інші матеріали щодо досліджуваної наукової проблеми.
Розглядаючи першу групу робіт, слід відзначити, що активне вивчення проблеми інтернаціоналізації організованої злочинності з точки зору еволюції системи міжнародних відносин починається лише з середини 80-х рр. Хоча і раніше науковці звертали все більшу увагу на процеси інтернаціоналізації злочинності, проте цей процес розглядався, по-перше, у річищі загальної професіоналізації злочинності та, по-друге, скоріше, як патологія, ніж об єктивна закономірність, зумовлена розвитком світу. У джерельній базі можна знайти достатньо праць, присвячених історії розвитку організованої злочинності, дослідженню її поступової трансформації у небезпечне явище, що зрештою вийшло за межі національних кордонів.
Значний внесок в аналіз історичних аспектів становлення та розвитку організованої злочинності було зроблено, зокрема, науковими працями Д.Гулара, Д.Крессі, Х.Хесса [30; 170; 191], що, серед іншого, викривають походження та сутність, насамперед, італійських таємних організацій, а також причини швидкої транснаціоналізації мафії, її злиття з правлячими класами, зокрема, в Італії та США.
Окреме місце в історіографії посідають також праці К.Маркса та Ф.Енгельса [107]. Хоча марксистські підходи щодо проблеми вийшли, значною мірою, з наукової моди, проте їхній аналіз економічних аспектів народження злочинності та соціальних перспектив цього феномену продовжує залишатися, на думку дисертанта, актуальним, особливо в умовах прогресуючої бідності та безробіття в багатьох країнах світової периферії.
Одним з перших дослідників проблеми інтернаціоналізації організованої злочинності в контексті нерівномірного розвитку держав світу в умовах біполярної системи міжнародних відносин став Ф.Решетников [139]. Він ув язав проблему нігілістичного ставлення широких верств населення низки країн в Азії та в Африці щодо правоохоронної системи та своєї державності взагалі власне з масштабами корупції та впливами організованої злочинності в цих регіонах. Зазначеній проблемі були присвячені теж дослідження Л.Галенської, І. Карпеця, Г.Іріарте [23; 70; 193].
Цікавим напрямком стали, на думку дисертанта, й праці щодо ролі та можливостей ІНТЕРПОЛу протидіяти транснаціональним злочинцям в умовах дуалістичної системи забезпечення міжнародної безпеки і загального протистояння поміж Сходом і Заходом. Цій темі присвячені, серед інших, праці М.Фюнера, Р.Родеса та Р.Скревенса [184; 223; 228]. В них автори справедливо зазначають, що проблема транснаціональної злочинності є спільною для всіх країн світу і не залежить від рівня політичної напруги у стосунках між Сходом і Заходом. В цьому контексті, зокрема, неучасть СРСР у роботі Міжнародної організації кримінальної поліції (до 1989 року), як один з проявів закритості комуністичного суспільства, значно знижувала, як вважали науковці, ефективність та обмежувала можливості ІНТЕРПОЛу боротися зі злочинцями.
Внаслідок глобальних перетворень, що сталися в кінці 80-х – на початку 90-х років, розпався Радянський Союз і постали нові незалежні держави. Слабкість цих державних утворень, інтеграція в багатьох країнах СНД посткомуністичних правлячих еліт з організованою злочинністю, ґвалтовне поширення корупції стало однією з найсуттєвіших політичних проблем регіону. Процеси криміналізації швидко охопили й всі, без винятку, сфери життя України.
Починаючи з 1991 року, в Україні вийшла низка праць, присвячених різним аспектам організованої злочинності та корупції, - Г.Омельченка, М.Мельника, А.Хавронюка, Є.Невмержицького, М.Камлика, В.Гвоздецького, А.Бови, О.Дудорова та інших [111; 112; 69; 24; 17].
Слід підкреслити, що більшість вітчизняних авторів, котрі спеціалізуються на дослідженнях організованої злочинності та корупції, є, як правило, практичними працівниками правоохоронних органів і спецслужб та, здебільшого, правниками. Отже, метою їхніх доробок виступає, насамперед, прагнення віднайти способи та методи для пенітенціаризації цих взаємопов язаних між собою явищ, створення юридичної бази для боротьби з організованими формами злочинності та корупцією.
Характерною особливістю цих робіт є те, що науковці, по-перше, значною мірою, обмежуються аналізом тільки національного виміру організованої злочинності, її впливу виключно на інститути української держави та суспільства; по-друге, їхній аналіз стосується лише юридичних аспектів проблеми, інколи вони аналізують проблеми розвитку в Україні тіньової економіки, але знову ж, скоріше, як ілюстрацію до основної юридичної теми, звужуючи при цьому політичний вимір організованої злочинності тільки до проблеми корупції, при цьому в найбільш локальній її частині – хабарництві.
Таким чином, політична функція організованої злочинності, її системний аналіз залишаються, як правило, поза увагою українських дослідників так само, як проблеми інтернаціоналізації кримінальних організацій. Більше того, в деяких роботах публіцистичного характеру під транснаціональною злочинністю розуміються лише зарубіжні кримінальні синдикати [11] і абсолютно не враховуються тенденції щодо поширення своїх міжнародних впливів пострадянською організованою злочинністю.
Дисертант в цьому зв язку особливо відзначає доробок О.Турчинова [149], оскільки його праця стала чи не першою у вітчизняній історіографії, що була присвячена комплексному аналізу політичних, економічних, соціальних та інших причин, умов і наслідків інтеграції організованої злочинності з політичним класом України. Однак, попри те, що наукова цінність цього дослідження, на думку дисертанта, є значною, О.Турчинов абсолютно проігнорував міжнародні аспекти організованої злочинності, явища, від якого потерпає сьогодні Україна. За цією ж схемою своє дослідження побудував, зокрема, О.Долженков [42].
Певним проривом щодо дослідження вітчизняними науковцями тематики транснаціональної злочинності стала праця П.Біленчука, С.Єркенова, А.Кофанова [15]. Вона досить ґрунтовно описує методологію боротьби з транснаціональними формами злочинності та може бути цінним посібником для правоохоронців-практиків. Водночас це – дослідження юридичного характеру, що і не ставило перед собою якихось інших завдань, що виходять за межі юриспруденції. Таким чином, чинник транснаціональної злочинності, попри свою значущість, несподівано опинився поза увагою дослідників в Україні, тим більше він залишився своєрідною “білою плямою” для цивільних науковців, котрі вивчають, зокрема, актуальні проблеми міжнародних відносин.
Натомість досить широку полеміку ця тема викликала в російських наукових колах. Вже на початку 90-х рр. були опубліковані кілька важливих монографій щодо організованої злочинності [120; 121; 124], де проблема інтернаціоналізації розглядалася автономно, з усіх точок зору. Хоча ці дослідження, скоріше, не стосувалися аналізу транснаціональної злочинності в контексті перебудови системи міжнародних відносин, проте науковцями було визначено ряд небезпечних тенденцій, що спонукали російських авторів продовжувати свої пошуки.
Як наслідок, в середині та у другій половині 90-х рр. з являються нові фундаментальні дослідження, зокрема, спільні російсько-американські [67; 79; 122; 123]. Їх відзначає ґрунтовність, комплексність, намагання вивчити проблему, власне, в контексті глобальних змін у світі, з точки зору майбутніх шляхів розвитку цивілізації. Хоча, як вважає дисертант, в деяких доробках, зокрема, Л.Шеллі [67; 230] автору не вдалося уникнути певної політичної ангажованості, наприклад, намагання гіперболізувати вплив пострадянської організованої злочинності в розвинених країнах Заходу, окреслити його новою глобальною загрозою після розпаду СРСР, нехтуючи при цьому аналізом впливу американських чи європейських мафіозних організацій.
Значний інтерес до цієї теми обумовив появу наукових центрів. Насамперед, слід відзначити роботу Українсько-Американського центру з дослідження організованої злочинності, створеного при Національній юридичній академії у м.Харкові (О.Бандурка), та Міжвідомчого науково-дослідного центру з питань організованої злочинності та корупції Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України (Я.Кондратьєв). Остання структура видає, зокрема, щоквартальник «Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю», що має обмежений характер доступу.
Підвищений інтерес становлять праці зарубіжних і, перш за все, американських фахівців щодо транснаціональної злочинності. Серед них на особливу увагу, на думку дисертанта, заслуговують розвідки П.Лупші, Дж.Ная, П.Уільямса [202; 209; 250; 251]. В них, серед інших переваг, слід відзначити використання авторами системного підходу в дослідженні цього явища, а також аналіз транснаціональної злочинності в динаміці розвитку, не тільки з точки зору сьогодення, але також й тих міжнародних умов, що можуть сформуватися під впливом різного роду чинників у майбутньому. Це, як вважає дисертант, має дуже важливе значення, оскільки цінність наукової праці полягає, зокрема, в умінні дати аналітиком обґрунтований прогноз коливань міжнародної кон юнктури, вчасно передбачити укриту небезпеку в тенденції, котра, на перший погляд, може мати локальний характер.
Так, власне, трапилося з інтернаціоналізацією організованої злочинності, коли це явище спочатку пов язувалося, скоріше, з етнічними чи з галузевими особливостями функціонування азійських триад, колумбійських картелів тощо у сфері міжнародної наркоторгівлі [221], аж «раптом» бурхливі процеси глобалізації міжнародного життя відкрили для транснаціональних злочинців небачені раніше можливості у всіх, без винятку, сферах, у міжнародних відносинах як на рівні мікро-, так і у макромасштабі.
Актуальність для України в контексті її європейського вибору мають теж роботи деяких європейських фахівців щодо транснаціональної злочинності, насамперед, Д.Манке та А.Політі [203; 204; 214; 215]. Хоча дисертант погоджується, в принципі, з висновком цих спеціалістів щодо компліментарного характеру фактора транснаціональної злочинності в актуальних міжнародних відносинах, не можемо проте погодитися з тим, що цей чинник окреслюється ними лише своєрідним тлом для інших, більш важливих, на їхню думку, проблем європейської безпеки. Тим більше, що однією з подібних, більш важливих для них проблем є, приміром, неконтрольоване поширення в світі зброї масового знищення, вірогідність доступу до неї міжнародних терористів. Але ж, здебільшого, через транснаціональні злочинні мережі, за посередництвом мафії відбувається нині купівля-продаж різного ґатунку зброї, у т.ч. небезпечної, екстремістами та терористами з різних регіонів планети. Дисертант на конкретних прикладах намагається довести цю тезу в дисертації.
Важливою частиною загальної історіографії з питань транснаціональної злочинності є аналітичні доробки щодо її економічної діяльності. Зокрема, Р.Фрей, П. ван Ханнеманн [186] досліджують процеси корпоратизації злочинних синдикатів. Загальним проблемам криміналізації економіки, інфільтрації організованої злочинності у відносини між суб єктами господарювання присвячені, серед інших, праці В.Поповича, О.Ярмоленка, М.Грабовського, Д.Кауфмана, А.Каліберди та інші роботи [133; 159; 189; 197; 204].
Предметом цих наукових доробок є, як правило, вплив організованої злочинності на національні економіки учасників міжнародних відносин, проте дуже слабо висвітлюються проблеми інфільтрації злочинних капіталів в міжнародні економічні відносини, особливо в умовах глобалізації.
Дослідженню відмивання злочинних капіталів, їхнього впливу на різні держави світу як розвинені, так і ті, що розвиваються, присвячені, серед інших, матеріали Л.Віоланте, І.Жмуйди, І.Каганця, Р.Кнапа, А.Кобякова, М.Коршунова [40; 54; 68; 72; 73; 80] та інші роботи [5; 169; 180]. Ці дослідження на досить багатій фактологічній базі досить точно відзеркалюють ступінь вразливості глобальної економіки та політики перед корупційним тиском неконтрольованого злочинного капіталу, неспроможність сучасної міжнародної системи контролю ефективно протидіяти проникненню капіталів транснаціональної злочинності всюди, де потрібні гроші, а вони, тобто гроші, власне кажучи, потрібні всюди і всім, у т.ч. дисертантам.
У своїх опублікованих роботах [44-51; 177] дисертант зосередився, насамперед, на аналізі як, власне, транснаціональної злочинності в контексті міжнародних відносин, так і супутних явищ, зокрема, корупції. Дисертант погоджується, в принципі, з думкою Дж.Ная щодо суперечності між актуальним правовим і соціально-політичним змістом корупції, що має каталізуючий ефект для її інтернаціоналізації. Хоча проблеми боротьби з корупцією національного масштабу досить вивчені, серед останніх доробок особливо слід відзначити працю Дж.Поупа [216], проте процеси її інтернаціоналізації все ще залишаються дослідженими вкрай недостатньо. Особливої значущості при цьому, як вважає дисертант, набуває тенденція поширення корупції в міжнародних організаціях. Корумповані мережі міжнародних чиновників, що фактично перебувають поза будь-яким контролем, все частіше дискредитують в очах злиденного населення країн третього світу ідею подання безкоштовної гуманітарної, фінансової та іншої допомоги, що за умов поширення корупції в міжнародних організаціях стає предметом купівлі-продажу для недобросовісних ділків.
Проте існують й інші проблеми. Зокрема, на шлях організованої злочинної діяльності стають все частіше релігійні секти, новітні тоталітарні культи. Мережева побудова цих сект полегшує їхню інтеграцію, наприклад, в систему міжнародного наркообігу, поширення радіоактивних і високотоксичних матеріалів тощо. Значна кількість цих структур у сутності є транснаціональними кримінальними організаціями, при цьому передбачити стратегію їхньої поведінки фактично неможливо, а кримінальне переслідування сект може спровокувати дуже серйозні наслідки, що продемонстрував, зокрема, терористичний удар мережі “Аум Синріке” в токійському метро в 1995 році. Проблема інтеграції кримінальних і релігійних структур в контексті глобалізації міжнародного життя потребує, як вважає дисертант, додаткового та ґрунтовного вивчення.
Серед інших питань, що наразі досить слабо досліджені, дисертант окремо зупинився в своїх статтях на проблемі делегітимізації держави, її переродження, тобто зрощення фінансово-політичної еліти держави з організованою злочинністю, її транснаціональними формами. Було визначено п ять основних характеристик і наслідків цього процесу як для держави, так і для міжнародних відносин, суб єктом яких вона виступає. Дисертант вважає, що процес переродження держави в його міжнародному вимірі має яскраво виражений конфліктогенний характер, сприяє напруженості у дво- та багатосторонніх стосунках, є проявом суперечностей сучасного світу. З поглибленням розколу між багатою Північчю та бідним Півднем відсталі держави світової периферії матимуть все менше можливостей протистояти впливу транснаціонального злочинного капіталу, що, ймовірно, призводитиме, серед інших наслідків, до перетворення цих слабких державних організмів на своєрідні притулки для злочинців, створення на їхній території безпечних баз діяльності для потужних транснаціональних кримінальних організацій, а з цим посилення втручання у внутрішні справи цих відсталих держав з боку країн “золотого мільярда”. В такий спосіб може значно підвищуватися потенціал конфліктності у міжнародних відносинах.
Інша група робіт охоплює дослідження, що ілюструють конкретними прикладами негативний вплив транснаціональної злочинності. Характерний стиль цих досліджень – публіцистичний. Серед них можна, зокрема, відзначити, перш за все праці С.Агафонова [1], а також зарубіжних журналістів [213; 232; 235].
Подібні роботи насичені графіками, діаграмами, таблицями, які виконані на основі соціологічних опитувань та інших матеріалів. Певною мірою пропагандистський характер цих робіт водночас компенсується багатим фактичним матеріалом щодо способів інфільтрації організованої злочинності у міжнародні відносини, зв язків сучасного світу політики з криміналом та можливостей боротьби з транснаціональними формами злочинності.
Окрему групу складають роботи, що стосуються описання головних сфер діяльності нинішньої транснаціональної злочинності. В основному, це підсумкові аналітичні доповіді міжнародних організацій, повідомлення та виступи фахівців на міжнародних конференціях, семінарах, симпозіумах, а також оглядові матеріали спецслужб, про які вже йшлося.
В цих роботах широко використаний фактичний матеріал, підкріплений фотодокументами. Характерною особливістю цих доробок є їхня висока насиченість статистичною інформацією, іменами, прізвищами та іншими даними щодо проблематики.
Важливу роль у дисертаційному дослідженні відіграли статті у провідних наукових часописах [12; 26; 28; 32; 33; 39; 115; 116; 143; 146; 166; 173; 231; 233]. Ця група джерел дозволяє познайомитися з авторським баченням тематики, інколи дискусійним, проте однаково важливим з огляду на потребу у всебічному вивченні впливу транснаціональних злочинних структур на міжнародні відносини. В цих роботах широко використані методи порівняння, аналогії тощо. Матеріали наукових часописів вигідно відрізняються від монографічних видань своєю оперативністю у реагуванні на зміни характерні для динаміки розвитку організованої злочинності у міжнародному масштабі, використанням найновіших даних, ідей та пропозицій, а також наявністю авторських рекомендацій щодо розв язання наукової проблеми, що дозволило дисертанту прослідкувати еволюцію концепцій, дефініцій та наукових підходів щодо визначення самої організованої злочинності та її транснаціональних форм, а з іншого боку – систематизувати та класифікувати ці підходи.
В самостійну групу джерел слід об єднати, як зазначалося, аналітичні випуски, доповіді, матеріали спеціалізованих журналів, бюлетенів і брошур, виданих Міжнародною організацією кримінальної поліції (ІНТЕРПОЛ) та її національними бюро. Ці дослідження несуть у собі не стільки науковий, скільки практичний зміст. Водночас сильною стороною згаданих робіт є їхня потужна інформативна спрямованість. За розмаїттям конкретних справ і фактів, багатою статистикою можна прослідкувати загальні тенденції розвитку організованої злочинності, визначити пріоритети у боротьбі з нею, віднайти ефективні способи та методи локалізації криміналітету. Важливість цієї джерельної бази пояснюється ще й тим, що ці матеріали дозволяють ознайомитися з найсучаснішими підходами зарубіжних фахівців-практиків до боротьби з транснаціональною злочинністю.
Для вирішення завдань дисертаційного дослідження дисертантом оброблено також значний обсяг матеріалів МВС України та інших відомчих документів, зокрема, документи ЦРУ та ФБР США, ФСБ Російської Федерації [14; 41; 43; 64; 71; 77; 78; 126; 180; 181; 205]. Всі ці матеріали дозволяють прослідкувати полеміку спеціалістів, політичних і державних діячів при підготовці та реалізації відповідних політичних і правових рішень, формуванні засад міждержавного та міжнародного співробітництва у боротьбі з транснаціональними формами злочинності, тероризмом і корупцією.
Важлива група джерел, використаних при підготовці дисертації, представлена спеціалізованими збірками інформаційних агентств, насамперед агентства ІТАР-ТАРС, газетними публікаціями, енциклопедичними даними тощо [27; 34-37; 58; 82-103]. Ці джерела дозволили підкрипити ті чи інші висновки дисертанта конкретним фактичним і статистичним матеріалом, допомогли дати цікаві ілюстративні приклади щодо ролі та місця предмету дослідження в сучасних міжнародних відносинах, а також дозволили визначити основні напрямки діяльності, принципи організації та джерела фінансування найпотужніших транснаціональних кримінальних організацій.
Інформаційні повідомлення та журналістські розслідування містять дані про спрямування і результати діяльності тих чи інших кримінальних організацій, дозволяють судити про ефективність сучасної політичної і правової системи боротьби з організованою злочинністю на національному та міжнародному рівнях, допомагають висвітлити брудні оборудки політичних діячів, правоохоронців, бізнесменів та інших представників світової еліти [117; 125; 229].
Між тим, слабкою стороною цих матеріалів є їхня ангажованість, залежність від політичних уподобань авторів, гонитва за “смаженим”, інколи відверто низький рівень аналізу та відсутність узагальнень.
Окрема група джерел включає тексти інтерв ю, проведених автором дисертації зі співробітниками МВС, МЗС України, спеціальних служб, Адміністрації Президента та Ради національної безпеки й оборони України, народними депутатами України-членами Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю, працівниками фонду “Чисті руки”, науковцями з Міжвідомчого науково-дослідного центру з питань боротьби з організованою злочинністю, Національного інституту стратегічних досліджень, Академії державного управління при Президенті України, Національного університету внутрішніх справ та Інституту політики.
В цілому було проведено 15 інтерв ю з фахівцями, які мають безпосереднє відношення до вивчення проблеми організованої злочинності та її міжнародних форм, формування зовнішньої політики України та політики національної безпеки. Інтерв ю тривали, в середньому, від однієї години до двох, респондентам пропонувалося відповісти на 10 заздалегідь підготовлених запитань, що ставились у відкритій формі.
Це дало можливість з ясувати позицію респондента з тієї або іншої проблеми і сприяло отриманню додаткової корисної інформації в рамках обговорюваного питання. Відкрита форма запитань сприяла тому, що інтерв ю проходили у формі вільної бесіди, оскільки під час відповідей на основні запитання завжди виникали додаткові, заздалегідь не підготовлені запитання.
Основні положення дисертації були опубліковані в наступних статтях і матеріалах:
1. Дорошенко А., Овсій І. Організована злочинність: міжнародний аспект // Політика і час. – 1997. – № 3. – С. 41 – 51.
2. Дорошенко А. Проблеми політизації організованої злочинності // Нова політика. – 1997. – № 6. – С. 38 – 45.
3. Дорошенко А. Терор і тероризм // Політика і час. – 1997. – № 8. – С. 14 – 21 (закінчення у № 9, с. 29 – 36).
4. Дорошенко А. Антимафія: європейський вимір України // Розвиток підприємництва в Україні і європейський правовий досвід. – К.: Інститут приватного права та підприємництва АПрН України, 1998. – С. 20 – 30.
5. Дорошенко А., Овсій І. Спрут, що охоплює планету // Політика і час. – 1998. – № 5. – С. 28 – 34 (закінчення у № 6, с. 28 – 36).
6. Дорошенко А., Овсій О. Тоталітарні секти: нова міжнародна загроза // Політика і час. – 1998. – № 11 – 12. – С. 45 – 54.
7. Дорошенко А. Законодавство України і питання боротьби з політичною злочинністю: проблеми гармонізації з міжнародним правом // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К.: Парламентське видавництво, 1998. – С. 377 – 380.
8. Дорошенко А. Організована злочинність як фактор політичного процесу // Віче. – 2000. – № 10. – С. 90 – 101.
9. Doroshenko A. European standards and struggle against corruption of state machinery // EU – Enlargement to the East: public administration in Eastern Europe and European Standards. – Warsaw, 2000. – P. 201 – 214.
|
