|
Актуальність теми. Правова захищеність особи - одна з фундаментальних ознак правової держави, що передбачає наявність системи ефективних юридичних засобів реалізації і захисту прав особи. У цій системі особливе місце посідає суд, покликаний здійснювати захист прав, свобод та законних інтересів громадян. Сильна, незалежна судова влада здатна справляти істотний вплив на всі сторони життєдіяльності держави, активно допомагати її формуванню як держави правової.
Конституція України стала основою для розбудови нового етапу правової системи нашої держави. З 1 вересня 2001 року набув чинності новий Кримінальний кодекс України. Ці та інші законодавчі акти заклали підвалини для реформування кримінально-процесуального законодавства відповідно до реалій сьогодення, в тому числі у питаннях, що стосуються порядку та форм застосування спеціальних психологічних знань.
Водночас аналіз судової практики засвідчує недостатнє використання досягнень науково-технічного прогресу, новітніх наукових технологій зокрема, психологічних, у ході розгляду кримінальних справ у суді, що зумовлене відсутністю усталеного понятійно-категоріального апарату, чіткого й одностайного визначення правознавцями понять "спеціальні психологічні знання", "спеціаліст-психолог", "консультант-психолог" та їх змісту, а також суб єктів, меж і форм застосування спеціальних психологічних знань. Взаємовідносини судді та осіб, які володіють спеціальними знаннями, збирання і передавання їм для дослідження об єктів, участь у цьому процесі судді ще мало вивчені. Бракує в Україні й монографічних та дисертаційних досліджень щодо комплексного застосування спеціальних психологічних знань саме при розгляді кримінальних справ у суді в їх гносеологічному, проблемному та процесуальному аспектах.
Отже, аналіз законодавства, літературних джерел, судової практики дозволяє зробити висновок про актуальність обраної теми дослідження.
Воно зумовлене важливістю теоретичного узагальнення проблем використання психології для підвищення ефективності судової діяльності; необхідністю систематизації наявного досвіду застосування здобутків психологічної науки у кримінальному процесі та висвітлення можливостей обізнаної особи (консультанта, психолога-експерта, спеціаліста-психолога), а також судді, який отримав психологічну підготовку, сприяти правовому захисту громадян; потребами судової практики щодо використання психологічних знань. У роботі проаналізовано також проблеми взаємозв язку різних форм використання психологічних знань у кримінальному процесі, закономірності й особливості їх залучення в різних категоріях кримінальних справ; висвітлюються традиційні та нові форми їх застосування у процесі розгляду кримінальних справ у суді.
Окремі аспекти досліджуваної проблеми розглядалися у монографіях та наукових збірниках:
українських вчених та практиків, зокрема, В. Андросюка, Н. Алікіної, П. Біленчука, І. Волкової, В. Гончаренка, Ю. Грошевого, С. Дидківської, Я. Кондратьєва, В. Коновалової, М. Костицького, В.Лисиченка, В. Маляренка, Г. Матусовського, М. Міхеєнка, О. Михайленка, В. Молдована, І. Мостової, Г. Нагорного, В. Нора, М. Панова, М. Салтевського, М. Сегая, 3. Смітієнко, 3. Соколовського, В. Тація, В. Тертишника, В. Циркаля, Т. Шаркової, В. Шибіка, В. Шепітька; зарубіжних фахівців С. Абельцева, В. Бохана, Р. Бєлкіна, В. Васильєва, А. Вінберга, Р. Гаузера, Г. Доспулова, А. Дулова, О. Ейсмана, Ю. Конишева, М. Коченова, Й. Кудрявцева, В. Махова, Є. Мельникової, В. Нагаєва, О. Ратінова, Т. Сахнової, Ф. Сафуанова, О. Ситковської, М. Сєліванова, І. Сорокотягіна, М. Строговича та багатьох інших, які присвятили свої праці питанням методології наукового пізнання, доказування та використання спеціальних психологічних знань у кримінальному судочинстві. Серед інших досліджень, в яких розглядалися окремі аспекти цієї теми, слід назвати концепції Є.Аронсона, Т.Уілсона, Р.Ейкерта, С.Спорера. Вчені прагнули вирішити проблему психологічного забезпечення судочинства в межах західної традиції. Але проблему теоретичного аналізу застосування спеціальних, у тому числі психологічних, знань у кримінально-процесуальній діяльності судових органів України не вичерпано.
Зв язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до тематичного плану науко-дослідної роботи кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету ім. В.Стефаника як складова теми “Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності”.
Мета і завдання дослідження. Головними напрямами наукового аналізу дисертант визначив: а) подальший розвиток теорії інституту спеціальних психологічних знань у межах сучасних методологічних підходів на основі вітчизняних та зарубіжних концепцій його розвитку, судової практики, а також власних емпіричних досліджень визначеного об єкта; б) розробку теоретичних і практичних рекомендацій, правових і організаційних питань широкого використання спеціальних психологічних знань у суді на сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу; в) обгрунтування пропозицій щодо удосконалення правової регламентації використання спеціальних психологічних знань у суді.
Дисертаційне дослідження має теоретично-прикладний характер і відповідно до поставленої мети спрямоване на вирішення таких завдань:
- визначити методологічні і методичні способи дослідження спеціальних психологічних знань та їх використання у суді;
- розкрити загальну характеристику суті, значення й видів спеціальних психологічних знань та уточнити поняття "спеціальні психологічні знання";
- визначити місце і роль спеціальних психологічних знань у судовій діяльності;
- окреслити теоретичні та правові засади використання спеціальних психологічних знань та виявити проблеми, що перешкоджають ширшому використанню судом досягнень психології під час розгляду кримінальних справ;
- дати класифікацію суб єктів застосування спеціальних психологічних знань і форм реалізації цих знань обізнаними особами;
- з ясувати суть і значення підстав для використання спеціальних психологічних знань суддею, консультантом, спеціалістом або експертом;
- на основі глибокого наукового аналізу теоретичного і емпіричного матеріалу отримати нові знання про об єкт дослідження та довести необхідність їх вираження у правовій науці та кримінально-процесуальному законодавстві.
Об єктом дослідження став процес розгляду судом кримінальних справ у злочинах проти життя, здоров”я та статевої недоторканості особи.
Предметом дослідження є особливості використання спеціальних психологічних знань у суді при розгляді кримінальних справ, їх суть, значення, форми реалізації, проблеми процесуального регулювання та застосування.
Методи дослідження. Вирішуючи поставлені завдання, автор використовував сукупність різних методів, однак основним був діалектичний метод пізнання соціально-правових явищ. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовано: логіко-семантичний метод (для вивчення та поглиблення понятійного апарату "спеціальні психологічні знання", "судово-психологічна експертиза" тощо); метод системного аналізу (використовувався, зокрема, в процесі порівняння загальної норми, що регулює використання спеціальних знань у суді, та спеціальних норм, що її конкретизують та обмежують); структурний (застосовувався при визначенні системи форм використання спеціальних психологічних знань у суді); статистичний (використовувався для аргументації необхідності використання спеціальних психологічних знань у суді, зокрема консультанта-психолога, у процесі дослідження підстав проведення судово-психологічної експертизи); метод моделювання і прогнозування (використання його дало можливість сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного КПК України) та інші. Завдяки порівняльно-правовому методу визначено рівень розвинутості кримінально-процесуального законодавства, що регулює відносини у сфері використання спеціальних психологічних знань у суді та шляхи його удосконалення. Конкретними методами дослідження були аналіз документів (проаналізовано понад 90 кримінальних справ, інших процесуальних документів), та проведено анкетування 85 суддів, також використовувалися статистичні методи обробки даних, що були отримані шляхом анкетування суддів.
Надійність та вірогідність отриманих даних забезпечується теоретично-методологічними обгрунтуваннями вихідних положень, цілісною організацією дослідження, поєднанням математичних методів обробки експериментальних даних з їх якісним аналізом, достатньою репрезентативністю вибірки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автор зробив спробу з урахуванням сучасних досягнень науки комплексно дослідити використання спеціальних психологічних знань, їх суті, значення, місця й ролі у розгляді кримінальних справ судом.
Найважливішими з теоретичних положень, висновків та практичних пропозицій, сформульованих у дисертації, є:
- нові засади обгрунтування основ використання спеціальних психологічних знань, що застосовуються під час розгляду кримінальних справ судом;
- авторське визначення змісту поняття "спеціальні психологічні знання";
- нове визначення поняття й змісту використання спеціальних психологічних знань у суді;
- одержані науково-практичні результати з числа положень, висновків та практичних пропозицій є новими з погляду термінологічного визначення поняття, суті, форми і правових основ використання спеціальних психологічних знань та способів вирішення проблемних питань, їх застосування у практичній діяльності під час розгляду кримінальних справ у суді;
- обгрунтовані теоретичні положення про те, що для забезпечення правильної організації й об єктивності пізнання обставин злочину суддя повинен залучати фахівців з галузі психології;
- авторська концепція структури спеціальних психологічних знань, суб єктів (суддя, консультант, спеціаліст, експерт), об єктів, способів і форм реалізації суб єктами спеціальних психологічних знань у суді;
- доведено, що суддя має право без обмежень застосовувати в установленому законом порядку свої спеціальні знання. Суддя не має права застосовувати свої спеціальні психологічні знання тільки у випадках, коли закон зобов язує його під час деяких судових дій залучати конкретних спеціалістів (психолога, педагога тощо), та для проведення експертиз;
- обгрунтовано доцільність розширення випадків (зазначених у КПК) обов язкового призначення психологічної чи комплексної психолого-психіатричної експертизи;
- запропоновано доповнити Кримінальний Кодекс України новою нормою про обов язкове проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи для встановлення стану обмеженої осудності.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що поданий дисертантом матеріал, сформульовані висновки, положення та пропозиції можуть бути використані у правотворчій діяльності для підготовки нового і вдосконалення чинного кримінально-процесуального та іншого законодавства України; в подальших наукових розробках проблем використання спеціальних психологічних знань у суді; в навчальному процесі - при підготовці відповідних програм, лекцій та інших навчально-методичних матеріалів для студентів юридичних закладів освіти; в методичному забезпеченні практичної діяльності суддів.
Особистий внесок здобувача. Дослідження проведене автором самостійно, а використані в дисертації роботи подаються з обов язковим посиланням на них.
Апробація результатів дисертації. Головні висновки, положення та рекомендації автора обговорювалися на розширеному засіданні кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника та на міжкафедральному семінарі в Національній академії внутрішніх справ України.
Вони використані й апробовані дисертантом у ході підготовки наукових статей, пропозицій та зауважень до проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України та чинного Кримінального кодексу України.
Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднені під час обговорення нового кримінально-процесуального законодавства на таких заходах:
- наукова міжнародна конференція, присвячена проблемам права на зламі тисячоліть (Дніпропетровськ, 13-14 лютого 2001 року);
- міжвузівська науково-практична конференція, присвячена захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності (Донецьк, 27 квітня 2001року);
- міжнародна науково-практична конференція “Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации” (Бєлгород, 25-26 квітня 2002 року);
- ІІІ міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми суїцидології” (Київ, 16-18 травня 2002 року);
- науково-практична конференція “Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки” (Івано-Франківськ, 24 травня 2002 року);
- міжнародна науково-практична конференція “Нове кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України” (Луганськ, 30-31 травня 2002 року);
- науково-практична конференція “Новий Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України” (Івано-Франківськ, 3-4 жовтня 2002 року);
- регіональна міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, 18 квітня 2003року)
Публікації. Основні результати дослідження викладені автором у одинадцяти наукових статтях, п”ять з яких опубліковані у фахових виданнях ВАК України.
Структура роботи визначена предметом та зумовлена метою і завданнями наукового дослідження. Вона виконана відповідно до вимог ВАК і складається з вступу, трьох розділів, що містять дев ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел (245 найменувань) та 10 додатків. Загальний обсяг роботи становить 208 сторінок.
| 
