|
Актуальність теми наукового дослідження зумовлена перш за все активною трансформацією на демократичних засадах політичної, економічної, правової та соціальної систем і приведенням їх у відповідність зі світовими стандартами. Досконалість і ефективність правової системи держави визначається рівнем і обсягом наукових досліджень у всіх без винятку галузях права, в тому числі й цивільного. Що ж стосується необхідності наукового дослідження права власності політичних партій, то вона визначається економічними, соціальними та, власне, юридичними причинами.
Економічні передумови ґрунтуються на об єктивних економічних процесах і на тому, що політичні партії є власниками необхідного для їх статутної діяльності майна. Об єктивно вони є учасниками економічних за природою відносин власності, що викликає потребу їх збалансування через цивільно-правовий механізм.
Соціальні причини дослідження – це необхідність збереження соціального спрямування діяльності політичних партій через застосування цивільно-правових методів і механізмів. Така необхідність виплаває із змісту ст. 36 Конституції України, яка передбачає право громадян на свободу об єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод. Невизначеність засад майнової діяльності призводить до залежності партій від „спонсорів”, унаслідок чого соціальна спрямованість їх діяльності втрачається. Адекватне меті діяльності політичних партій позитивне регулювання відносин їх власності також може попередити ризик перетворення партій в засіб обстоювання та протегування не інтересів електорату, а неприйнятних для суспільства і держави вигод вузького кола осіб.
Юридичні причини дослідження права власності політичних партій полягають у нерозробленості проблематики в цивілістичній доктрині та існуванні прогалин у національному законодавстві щодо врегулювання питань відносно набуття, здійснення та захисту політичними партіями права власності. Суперечності чинного законодавства зумовлюють невизначеність правового становища структурних одиниць політичних партій, а також їх об єднань (блоків, коаліцій, союзів, тощо). Це не завжди дає можливість визначитися з тим, хто з них має право на здійснення повноважень власника, хто повинен нести цивільно-правову відповідальність, тягар власності, та пов язані з ним обмеження. Особливої уваги потребує дослідження підстав та способів набуття політичними партіями права власності, оскільки прогалини в чинному законодавстві не лише дають можливість незаконного фінансування цих суб єктів, але й спричиняють нечітке врегулювання відносин у разі легального набуття політичними партіями права власності. Доцільним буде визначення найбільш прийнятних засобів, механізмів та форм здійснення захисту політичними партіями права власності і з ясування легітимності тих засобів, механізмів і форм, які реально ними застосовуються у повсякденні.
Проблемі правового режиму права власності об єднань громадян, різновидом яких виступають політичні партії, приділяли увагу у своїх наукових, зокрема, дисертаційних дослідженнях К. Альчієв, М. Бєляєва, Т. Боднар, В. Борденюк, Л. Віткявічус, А. Глушецький, Є. Додіна, Н. Ісаєва, В. Качанова, Г. Кудрявцева, Г. Ковальова, О. Масляєв, Г. Міщенко, В. Мельников, М. Примуш, Є. Слєпньов, О. Соловйов, Ю. Юдін. Однак стосовно права власності політичних партій цілісного дослідження досі не проведено.
Зв язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Робота виконана відповідно з Розділом V Послання Президента України до Верховної Ради України „Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011рр.”, розділом І „Тематики пріоритетних досліджень на період 2002-2005рр.”, затвердженої Наказом МВС України №635 від 30 червня 2002р., п.1.3. та 1.4. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005рр.
Мета та завдання дослідження. Метою наукового дослідження є комплексне дослідження особливостей правового регулювання відносин власності політичних партій України. Вивчаючи проблему, аналізуючи і узагальнюючи теоретико-правові та цивільно-правові науки, використовуючи наукові здобутки і досвід закордонних країн, законодавчу та нормативну базу регулювання відносин власності, а також практику, досвід і напрацювання судів України при вирішенні справ, предметом розгляду яких були відносини, пов язані з набуттям, володінням, користуванням та розпоряджанням політичними партіями майном, ставиться за мету формулювання дефініції та особливостей права власності політичних партій, визначення місця права власності політичних партій в системі права власності України, вивчення підстав та способів формування майнових фондів та їх правового режиму. Досягнення зазначеної мети повинно стати передумовою розробки та внесення для нормативного закріплення пропозицій щодо вдосконалення цивільного законодавства України та практики вирішення однорідних питань.
Написання даної роботи має за мету вирішення наступних завдань:
1) сформулювати дефініцію права власності політичних партій;
2) встановити місце права власності політичних партій в системі права власності України;
3) дослідити підстави та способи набуття права власності політичних партій і систематизувати їх;
4) визначити перелік суб єктів права власності політичних партій;
5) окреслити кількісний та якісний склад об єктів права власності політичних партій і обмеження щодо володіння ними;
6) відобразити засоби та механізми, допустимі для захисту права власності політичних партій;
Об єктом дослідження є правовідносини власності, учасниками яких є політичні партії України, та перспективи вдосконалення їх регулювання.
Предметом дослідження є національне та закордонне законодавство у сфері регулювання правовідносин власності політичних партій, юридична доктрина, правозастосовча та судова практика, пов язана із набуттям і здійсненням політичними партіями України права власності.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система методів та прийомів наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод використовувався при вивченні формування та розвитку суспільних відносин власності політичних партій як різновиду більш складних суспільних відносин (п.1.1.). Застосування логіко-семантичного методу дозволило сформулювати ряд визначень і понять, зокрема, при дослідженні об єктів та суб єктів права власності політичних партій та підстав його набуття (п.2.1., 2.2., 3.1.). Історичний метод дозволив розглянути еволюцію поняття права власності і його зміст у різні періоди розвитку держави та права (п.1.1., 2.3.). Порівняльно-правовий метод широко застосовувався для аналізу регламентації підстав і способів набуття права власності, передбачених законодавством України, у порівнянні із законодавством країн СНД і Європи (п.2.1.). Догматико-юридичний метод був використаний для виявлення прогалин у законодавстві України щодо регулювання відносин власності політичних партій і для розробки пропозицій з його вдосконалення (п.1.2., 2.2.). Системно-структурний метод використовувався при визначенні місця права власності політичних партій в системі права власності України (п.1.2.).
Науковою базою дисертаційного дослідження є наукові праці як видатних вчених дореволюційного і радянського періоду, так і сучасної України та зарубіжжя у галузях теорії держави і права, цивільного і цивільно-процесуального права. Зокрема теоретичну основу роботи складають праці М.М. Агаркова, Ч.Н. Азімова, М.І. Брагінського, А.В. Венедиктова, В.В. Вітрянського, І.П. Грєшнікова, І.О. Дзери, О.В. Дзери, М.В. Домашенка, О.С. Йоффе, В.П. Камишанського, О.А. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, М.І. Кулагіна, В.В. Луця, О.І Масляєва, Д.І. Мейєра, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, О.А. Пушкіна, З.В. Ромовської, А.П. Сергєєва, О.Ф. Скакун, К.І. Скловського, О.М. Соловйова, Є.А. Суханова, В.А. Тархова, Ю.К. Толстого, Р.С. Халфіної, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, Р.Б. Шишки, ін.
В роботі також було використано праці іноземних вчених, зокрема Дж. Локка (D. Lock), Ф.-К. Савіньї (F.-K Savigny), А. Сміта (A. Smith), А. Бринца (A. Brinz), О. Гірке, (О. Gierke), Ф. Бауера, (F. Bauer), А.М. Оноре (A. Honorй), Л.С. Беккера (L.S. Becker), Дж. Уолдорна (J. Waldorn).
Наукова новизна отриманих результатів відображається у наступних основних положеннях та висновках:
1. Уперше в цивільному праві адаптовані дефініції суб єктивного та об єктивного права власності політичних партій, які відображають його походження та сутність. Зокрема, під правом власності політичних партій в об єктивному сенсі слід розуміти систему норм права, які регулюють і охороняють суспільні відносини щодо виникнення, набуття, захисту і припинення права власності політичних партій як суб єктів цивільних правовідносин, а також визначають зміст суб єктивних повноважень партії як власника і встановлюють заборони, обтяження і обмеження щодо його здійснення. Водночас право власності політичних партій України в суб єктивному сенсі визначено як найбільш повне речове право, яке дає його суб єкту – політичній партії - можливість за своєю волею і незалежно від волі інших осіб вільно здійснювати відносно приналежного майна будь-які дії (включаючи володіння, користування та розпоряджання), поєднану з можливістю їх обмеження чи припинення лише у випадках і порядку, встановленому законом, та необхідністю несення тягаря права власності.
2. Уперше визначено місце права власності політичних партій в системі права власності України, а саме: воно повинно розглядатися як різновид права власності об єднань громадян як суб єктів права приватної власності непідприємницьких товариств - юридичних осіб приватного права.
3. Запропоновано змінити законодавчо визнану юридичну підставу набуття політичною партією права власності при фінансуванні її діяльності приватними фізичними та юридичними особами. В якості різновиду договору пожертви запропоновано змішаний договір підтримки і дано його авторське визначення. Договір підтримки – це договір за яким одна сторона (спонсор) зобов язується безвідплатно передати у майбутньому іншій стороні (підтримуваній особі) у власність чи строкове користування майно, надати послуги, виконати роботу.
4. Отримало подальший розвиток положення щодо визнання юридичної підстави набуття права власності при здійсненні членами політичної партії статутного обов язку із сплати членських та вступних внесків. В якості підстави пропонується розглядати факт сплати членських внесків, який виступає у формі юридичного поступку як різновиду правомірних юридичних дій.
5. Уперше визначено і дано теоретичне обґрунтування юридичної підстави набуття права власності політичних партій при прямому та непрямому державному фінансуванні, якою визнається складний юридичний склад як нерозривна єдність одиничних юридичних фактів, що настають у чітко визначеній послідовності.
6. Підставою виникнення права власності при проведенні політичними партіями громадсько-політичних заходів запропоновано визнавати цивільно-правовий договір на надання послуг, замовником у якому можуть виступати виключно фізичні особи.
7. Обґрунтовано, що одноособовим суб єктом права власності політичної партії на майно, в т.ч. майно її територіальних організацій, повинна визнаватися політична партія як цілісна, організаційно єдина та майново відокремлена юридична особа, а правове становище територіальних організацій має бути зведено до становища філій та представництв.
8. Уперше аргументовано доцільність створення об єднань політичних партій (виборчих блоків, коаліцій тощо) у організаційно-правовій формі некомерційних союзів, і наділення їх правами юридичних осіб, які повинні визнаватися єдиними суб єктами права власності на передане їм при заснуванні майно, з одночасним збереженням політичними партіями-засновниками зобов язальних прав на майно блоків у частині майна, отриманого в порядку державного фінансування їхньої діяльності.
9. Обґрунтовано позицію про визнання приналежності політичних партій та блоків політичних партій до різновиду непідприємницьких товариств як юридичних осіб приватно-публічного права, у яких приватна сторона діяльності проявляється в порядку їх створення та участі у цивільно-правових відносинах, а публічна – в характері та специфіці здійснення основної статутної діяльності та ролі, яку вони відіграють у політичному житті держави і суспільства.
10. Уперше з урахуванням цільового характеру майна проведено групування об єктів права власності політичних партій і дано їхню характеристику.
11. Уперше сформульовано висновок про те, що здійснення політичною партією права власності повинно обумовлюватися метою її діяльності і спеціальним правовим режимом приналежного майна, який би сприяв найбільш повному досягненню статутних цілей. Виходячи з цього, охарактеризовано особливості здійснення партією повноважень власника щодо володіння, користування та розпоряджання об єктами різної класифікаційної приналежності.
12. Отримало подальший розвиток положення про те, що порядок і підстави застосування засобів і способів захисту права власності не повинні відрізнятися від порядку та підстав, які допустимі для застосування іншими суб єктами цивільного права. Можливість використання публічно-масових форм захисту внаслідок їх невідповідності законодавству і праву має бути виключена повністю.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для подальшого вивчення інституту права власності інших видів об єднань громадян, видів та конструкцій юридичних осіб. Окремі положення дослідження можуть бути включені в зміст курсу лекцій з цивільного права, а також використовуватися при проведенні практичних та семінарських занять з предмета „Цивільне право України”.
На їх основі доцільно сформулювати зміни та доповнення до Законів України „Про політичні партії в Україні” та „Про вибори народних депутатів України”, нормативних актів, що регламентують майнові відносини політичних партій. Положення дисертації можуть бути використані в діяльності ЦВК України, Міністерства юстиції України, правоохоронних органів при здійсненні нагляду за дотриманням політичними партіями вимог виборчого законодавства.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження були оприлюднені на: міжнародній науково-практичній конференції ад юнктів, аспірантів і магістрів „Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития” (Росія, м. Бєлгород, Белгородський юридичний інститут МВС Росії, травень 2003р.), міжвузівській науково-практичній конференції „Міжнародна діяльність правоохоронних органів” (м. Дніпропетровськ, 24 квітня 2003 р.), науково-практичній конференції „Проблеми цивільного права та процесу в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ” присвяченій пам яті проф. О.А. Пушкіна (м. Харків, 21 травня 2003р.), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, 20 червня 2003 р.), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 23 квітня 2004 р.), науково-практичній конференції „Проблема юридичної особи у цивільному праві України” (м. Харків, 21 травня 2004 р.). матеріали дослідження були використані автором під час участі у конкурсі „Регіональна аналітика” (м. Харків, січень - травень 2004р.), а також при підготовці ним у співавторстві курсу лекцій „Цивільне право України”, виданого за ред. проф. Р.Б. Шишки.
Публікації. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження викладено у чотирьох наукових статтях, опублікованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також у шести тезах наукових доповідей і повідомлень.
| 
