|
Актуальність теми. Здобуття державної незалежності та переборення наслідків тоталітаризму поставили перед відновленою українською державою завдання власного відтворення та розвитку на вихідних ідеях гуманізму, права та демократії. Серед основоположних засад існування української демократичної державності чільне місце посідає принцип народовладдя. Ствердження принципу народовладдя в державно-правовій практиці неможливе без всебічного наукового осмислення цього явища. Водночас, переважна більшість фахових робіт присвячена спеціальним проблемам функціонування механізму народовладдя, тоді як загальнотеоретичні питання й досі лишаються маловивченими. Особливо це стосується дослідження первинного владного суб єкта – народу, самого народовладдя, вирішення низки пов язаних з їх існуванням теоретичних та прикладних проблем.
Відсутність в Україні комплексних досліджень народовладдя з позицій теорії держави і права унеможливлює теоретичне осмислення сутності демократичної держави, а внаслідок цього, - і якісне вдосконалення інститутів здійснення влади народу в практичній площині. Створення наукової моделі народовладдя зумовлює потребу високого рівня узагальнення. Потенціал теорії держави і права, як науки про загальні закономірності виникнення, становлення, функціонування та розвитку державно-правових явищ, дозволяє на відповідному методологічному рівні здійснити поступ до розв язання цього завдання. Окрім цього, актуальність дослідження в умовах України визначається стратегічною перспективою розвитку – вступом до Європейського Союзу. 8 лютого 2001 року Президентом України був проголошений конкретний термін до якого Україна має виконати всі вимоги для приєднання до Європейського Союзу – 2011 рік. Політична і правова інтеграція до Євросоюзу, як зазначається у Концепції реформування політичної системи України, “може бути досягнута лише у результаті набуття українським суспільством цивілізаційних якісних характеристик”, що неможливо без ствердження інститутів народовладдя як політичних реалій. Саме ці обставини визначають актуальність обраної теми дисертації, її науково-практичну важливість для розвитку демократії в нашій державі.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми “Розвиток прав людини як головна частина розвитку демократичних процесів в правовій соціальній державі України” № 0186.0.070866. Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання специфічними засобами теорії держави і права висновків щодо поняття, юридичної природи, становлення та розвитку народовладдя; заповнення прогалин в науці теорії держави і права з цього питання; обґрунтування необхідності вдосконалення існуючих форм народовладдя; вирішення низки теоретичних та практичних проблем їх реалізації.
Відповідно до поставленої мети в дисертаційному дослідженні ставляться та вирішуються такі наукові задачі:
- аналіз та узагальнення досліджень за проблематикою дисертації, їх критичне осмислення з позицій сучасного розвитку юридичної науки; - визначення поняття народу, його юридичної природи та специфіки;
- дослідження соціального феномену влади, зокрема народної, її загальних ознак як в цілому, так і відносно демократичної системи;
- визначення поняття та ознак народовладдя як сутності демократичної держави у порівнянні з формою та явищем; - визначення поняття легітимації влади народом та дослідження її місця в механізмі здійснення народовладдя;
- аналіз форм здійснення народовладдя, надання правової характеристики їх структури та змісту; - - - визначення та класифікація функцій народовладдя, аналіз їх змісту;
- дослідження основних практичних проблем здійснення народовладдя та розробка пропозицій щодо їх вирішення.
Об єктом дослідження є принцип народовладдя і його реалізація в Україні.
Предметом дослідження є загальнотеоретичні проблеми, що виникають у процесі становлення, розвитку та функціонування народовладдя, а також шляхи їх розв язання. Методи дослідження. Для досягнення наукової об єктивності результатів використовується широкий комплекс методів дослідження. Методологічною основою дисертації виступає загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати явище народовладдя у його розвитку, взаємодії та взаємозв язку з іншими явищами. Із спеціальних методів наукового дослідження застосовано: порівняльний – при дослідженні генези політико-правових ідей про народ, владу, а також при порівнянні вітчизняної, зарубіжної та міжнародної теорії і практики в царині народовладдя; формально-логічний та формально-догматичний – під час аналізу наукових джерел, законодавства, практики Конституційного суду України; системно-структурний та функціональний – для визначення системного характеру народовладдя, висвітлення його форм та аналізу функцій; соціологічний – при визначенні умов і чинників, що впливають на здійснення народовладдя. Теоретична і практична основа дисертаційного дослідження. Теоретико-концептуальні засади дисертаційного дослідження ґрунтуються на працях і висновках українських та іноземних вчених різних історичних періодів у галузі теорії та історії держави і права, конституційного права України та зарубіжних країн, представників інших галузей науки: С.С.Алексєєва, А.О.Безуглова, М.Вебера, Г.Гегеля, М.Гроха, Р.Даля, Ю.А.Дмитрієва, П.Б.Євграфова, Ю.Є.Єрьоміна, А.П.Зайця, І.О.Ільїна, В.Т.Кабишева, Д.А.Керімова, В.Кірова, О.І.Ковлєра, М.І.Козюбри, Д.Кола, В.Ф.Котока, В.В.Копейчикова, Л.С.Мамута, Ж.Марітена, Р.Міхельса, Ш.Л.Монтеск є, О.Г.Мурашина, В.С.Нерсесянца, Х.Ортеги-і-Гасета, О.В.Петришина, В.С.Петрова, В.Ф.Погорілка, П.М.Рабіновича, В.В.Речицького, Д.Сарторі, В.Старосольського, І.А.Старостиної, В.Я.Тація, В.Д.Ткаченка, Ю.М.Тодики, М.Фуко, Ю.Хабермаса, М.В.Цвіка, Е.М.Черніловського, В.Є.Чиркіна, Б.М.Чичерина, В.М.Шаповала, В.Д. Яворського, К.Ясперса, О.О.Ященка та інших. Емпіричною основою дослідження є міжнародно-правові акти, вітчизняне та зарубіжне законодавство, проекти нормативно-правових актів, практика Конституційного Суду України, довідкова література, аналітичні та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації обгрунтовано низку концептуальних понять, теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства, до яких належать:
- уперше з позицій сучасного рівня юридичної науки визначено поняття народовладдя як сутності держави, що характеризується належністю та здійсненням влади народом відносно себе та у власних інтересах у правовій, демократичній формі на засадах гарантування та втілення прав і свобод людини;
- дістало подальший розвиток вчення про те, що народовладдя виступає принципом демократичної державності, а відтак системотворчою, сутнісною ознакою демократії, де інші ознаки є умовами, які об єктивують, формалізують та обслуговують народовладдя;
- удосконалено знання про взаємозв язок народовладдя, демократії та держави в якості сутності, внутрішньої форми та явища; вперше комплексно досліджено та визначено категорію “народ”, розглянуто її громадянський та національний аспект;
- вперше обґрунтовується висновок, що перехід народного суверенітету в державний здійснюється через перманентну легітимацію влади; вперше дається юридичне розуміння легітимації влади як процесу набуття або підтвердження владної уповноваженості державою, її апаратом та посадовими особами через їх схвалення народом, відповідно до встановлених ним юридичних процедур; встановлюються елементи юридичного складу легітимації влади – легалізація та раціональна легітимність.
- дістала подальший розвиток характеристика представницької форми здійснення народовладдя: формулюється її вертикальна та горизонтальна структура; визначаються та обґрунтовуються поняття “первинне народне представництво” та “вторинне народне представництво”;
- - удосконалено вчення про систему функцій народовладдя: установча функція розглядається в розтині на державно-установчу та конституційно-установчу; замість виборчої функції пропонується функція уповноваження, як єдність виборчої діяльності та діяльності з призначення посадових осіб; впроваджується державно-організаційна функція, що визначається як спрямованість діяльності державного апарату на здійснення народовладдя в країні; дістало подальший розвиток положення про необхідність юридичного закріплення обов язку участі громадян України в голосуванні;
- стверджується, що для найбільш повного втілення волевиявлення народу є доцільним впровадження бікамералізму національного парламенту, де нижня палата формується за пропорційною виборчою системою преференцій, а верхня – за мажоритарною системою із наявністю механізмів підконтрольності та підзвітності депутатів виборцям.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження спрямовано на поглиблення знань про правові засади народовладдя та їх вдосконалення. Сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницьких цілях – для подальшої розробки теорії народовладдя та демократії;
- у правотворчій роботі – як теоретичний матеріал при розробці, прийнятті та вдосконаленні законів України, що регламентують аспекти здійснення влади народом;
- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників із теорії держави і права, у викладанні курсу теорії держави і права, в науково-дослідницькій роботі студентів;
- у правовиховній роботі серед населення дисертація може слугувати підвищенню рівня правової та політичної культури громадян України, формуванню їх світогляду в політико-правовій сфері суспільних відносин, сприяння відновленню та зміцненню демократичних традицій українського народу. Апробація результатів дисертації була здійснена автором у виступах на засіданнях і науково-методичних семінарах кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, при читанні лекцій і проведенні семінарських та практичних занять із курсу теорії держави і права. Основні тези наукової роботи викладені в доповідях на науково-практичній конференції “Ландшафти гуманітарного знання: пошук спільних орієнтирів” (м. Харків, жовтень 1999 р.), ІV Семінарі творчої молоді України (м. Ірпінь, травень 2000 р.), на науково-практичній конференції молодих вчених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м. Харків, червень 2001 р.).
Публікації. Сформульовані в дослідженні положення, висновки та пропозиції викладені автором у п яти наукових публікаціях, зокрема, в 3-х статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України. Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, 3-х розділів, які загалом містять 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 203 сторінок, із них основного тексту – 180 сторінок. Кількість використаних джерел – 357.
| 
