|
Актуальність теми. Розвиток теорії юридичних фактів і фактичних складів привертає увагу фахівців починаючи з XVIII століття. І якщо спочатку дослідження були звернені до питань визначення юридичних фактів і фактичних складів, а також їхньої класифікації, то у подальшому усе помітніше вони пов язуються з виділенням суперечностей у цих феноменах, визначенням способів їхнього подолання із застосуванням правових норм. З ускладненням правової реальності, при збереженні правості законів та верховенства права [99, с. 83-96], виникають нові проблеми забезпечення витривалості правової сфери, досягнення стабільності правових відносин. Звідси підвищення інтересу до проблематики дефектності фактичних складів. Можна констатувати, що в сучасній юриспруденції ця тематика перебуває у стадії розробки, пошуку відповідних понятійних засобів, нормативних і процесуальних форм удосконалення наявних юридичних фактів і фактичних складів.
Фундаментальні основи для цього дослідження були закладені розробками фахівців, які вивчали передумови виникнення юридичних наслідків. Вагомий внесок у розвиток теорії юридичних фактів у цілому і проблеми фактичних складів, зокрема, зробили такі вчені-юристи, як: М.М.Агарков, який підкреслював небезпеку помилки при визначенні елементів фактичного складу, необхідних для виникнення зобов язання; Д.М.Бахрах, який класифікував дефекти управлінських актів на незначні та заперечливі, досліджуючи їх правові наслідки в адміністративних правовідносинах; В.Б.Ісаков, який у загальнотеоретичному правознавстві синтезував ознаки фактичного складу в уніфіковане визначення, докладно класифікував це правове явище, яке стало стрижнем у доктринальному розумінні дефектності фактичного складу; О.О.Красавчиков, який дав галузеве визначення дефектних юридичних фактів у цивільному праві; О.Ф.Ноздрачов, який представив розробку проблематики наслідків дефектності митних правил; В.М.Шуршалов, який приділяв увагу результатам загальнотеоретичних і галузевих досліджень дефектних юридичних фактів при укладенні міжнародних договорів та iн.
Таким чином, можна констатувати актуальність дослідження дефектів юридичних фактів і дефектності фактичних складів у найрізноманітніших галузях правового регулювання.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних і закордонних вчених з правознавства. Перспектива дослідження розвитку права була відзначена працями багатьох дореволю-ційних вчених-юристів. У цьому дисертаційному дослідженні використані праці Є.В.Васьковського, Н.М.Коркунова, Л.І.Петражицького, В.Ф.Тара-новського, Д.Д.Гримма.
Поняття, ознаки і функції права розглядалися багатьма вченими, які зробили свій внесок у скарбницю правознавства. Щодо ракурсу, у якому викладене це дисертаційне дослідження, виділимо розробки М.М.Агаркова, С.С.Алексеєва, Н.Г.Александрова, М.О.Баймуратова, Р.Ф.Васильєва, Д.М.Генкіна, Ю.І.Гревцова, Ю.А.Денисова, О.В.Дзери, П.Б.Євграфова, А.Д.Зайкіна, О.С.Іоффе, В.Б.Ісакова, С.Ф.Кечек яна, Н.Ковтун, О.Л.Копиленка, М.I.Козюбри, О.О.Красавчикова, А.В.Малька, Н.І.Матузова, Р.Надєєва, В.С.Нерсесянца, Л.І.Льохового, Ю.М.Оборо-това, П.М.Рабіновича, С.І.Реутова, Г.І.Садовського, Н.О.Саніахметової, В.Н.Синюкова, О.Ф.Скакун, О.К.Стальгевича, Б.Сташків, О.Ф.Фрицького, Р.Ф.Халфіної, Є.О.Харитонова, О.І.Харитонова, В.А.Тарасової, Г.І.Чанишевої, М.Д.Шаргородського, В.М.Шуршалова та ін. Правове забезпечення теоретичних положень виражене у залученні нормативного матеріалу і правозастосовної практики України.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є дослідження правової природи дефектності фактичних складів, їхнього генезису, способів прояву, правових наслідків, що породжені дефектними фактичними складами, і самого прояву дефектного фактичного складу у зв язках з іншими складовими механізму правового регулювання. У дисертації висвітлюються характерні ознаки дефектних фактичних складів, встановлюються причини їхньої появи і наслідки існування.
Відповідно до даної мети увагу зосереджено на вирішенні таких задач:
дослідити становлення теорії юридичних фактів у юриспруденції;
відобразити генезис поняття «юридичний факт» і класифікацію юридичних фактів у загальнотеоретичних і галузевих дослідженнях;
розкрити специфіку перешкоджаючих юридичних фактів і юридичних фактів-станів;
виділити особливості юридично значимих умов;
визначити поняття, зміст і класифікацію фактичних складів;
сформулювати відмітні ознаки і характерні риси понять порушення і дефекту, їх різновидів;
розглянути відхилення від правової моделі юридичних фактів і фактичних складів;
провести порівняльний аналіз понять дефекту і дефектності стосовно фактичних складів;
встановити характерні ознаки дефектних фактичних складів, виділити причини та правові наслідки їхнього існування.
Об єктом дослідження виступають юридичні факти і фактичні склади у їхньому впливові на досягнення правових наслідків.
Предметом дослідження є сутність дефектності фактичного складу, а також особливостей щодо правових наслідків, що настають, визначення дефекту стосовно існування юридичних фактів і фактичних складів. У дисертаційному дослідженні, поряд із загальнотеоретичним вивченням юридичних фактів і фактичних складів представлено комплексну розробку правоперешкоджаючих юридичних фактів, що вперше використовується в аналогічній тематиці. Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є наукові методи, які базуються на вимогах об єктивного і всебічного аналізу питань і проблем юридичних фактів і фактичних складів у правовому регулюванні. В основу методології дослідження покладений весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування в сучасній юриспруденції. З цією метою в роботі використовувалися класична і сучасна методологія дослідження правових явищ, зокрема системний метод, який дозволив розглядати фактичний склад як систему неоднозначних структурних елементів, що взаємодіють між собою і виконують певні функції стосовно один одного; метод моделювання, який дозволив виходячи із суми факторів сформувати якусь абстрактну модель та ін. Дослідження окремих питань роботи зумовило необхідність залучення статистичного методу, що ґрунтується на кількісних засобах одержання даних, які об єктивно відображають стан, динаміку і тенденції розвитку юридико-фактичних явищ. Так, цей метод був використаний при розробці понятійних проблем здійснення ідентифікаційної діяльності у правовій сфері. Особливого значення для дослідження набув функціональний метод, який використовувався для виділення з усієї сукупності фактичних обставин, що мають юридичне значення, складів структурних частин з погляду їхнього соціального призначення, функцій, зв язків між ними. При проектуванні структури дисертаційної роботи незамінним став логічний метод, який має властивість поетапного переходу до досліджуваних об єктів і послідовної взаємопов язаної фіксації результатів їхнього вивчення. Так, цей метод дозволив перейти від поняття юридичного факту до їхньої класифікації, розглянути складові фактичного складу та різного роду порушення у фактичних складах. Наукова новизна одержаних результатів. Дисертацiя є першим в українськiй лiтературi монографiчним дослiдженням, пов язаним з виділенням у змісті фактичного складу юридичних фактів і юридично значущих умов. При такому підході розкриваються нові грані фактичних складів, а юридично значущі умови з являються як необхідні компоненти, що входять до їхньої структури. Така позиція набула свого розгорнутого обґрунтування у дисертаційному дослідженні.
Новизною відрізняється наведений у дисертації розгляд питання про взаємозв язок дефекту у фактичному складі з його дефектністю. При цьому важливо підкреслити, що наявність будь-якого порушення при настанні юридичного факту, який входить до фактичного складу, деформує структуру останнього і породжує не регламентовані у правовій нормі наслідки. Однак, такий фактичний склад не може характеризуватися як дефектний. Дефектним фактичний склад стає тільки за наявності у ньому дефектного юридичного факту або за відсутністю необхідного складового елементу. У дисертації запропоновано ряд нових концептуальних у науковому плані і важливих для практики понять, положень і висновків, одержаних особисто здобувачем:
удосконалена класифікація юридичних фактів;
конкретизовано поняття та специфіка перешкоджаючих юридичних фактів;
уперше доведено поняття юридично значущих умов і розкрито їхню специфіку;
запропоновано авторське визначення поняття фактичного складу;
запропоновано авторське визначення і сформульовані та обґрунтовані поняття «порушення» і «дефект», розглянуті їхні різновиди;
уперше проведено порівняльний аналіз понять дефекту і дефектності стосовно фактичного складу;
– з нових позицiй визначенi причини та ознаки дефектних фактичних складів, встановлені їхні правові наслідки. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропонований у дисертації розгляд проблеми фактичних складів дозволяє побачити, що ефективність правового регулювання досягається лише у тому випадку, коли воно спирається на наявну реальність, яка адекватно відображена в юридичних фактах і фактичних складах, що спричиняє необхідність їх повного і точного встановлення без будь-яких дефектів та порушень. Сформульованi в нiй пропозиції та висновки можуть бути використанi: у нормотворчості важливим є не тільки закріплення у правових нормах фактичних передумов правовідносин, але й відображення наслідків «патологічних» проявів при функціонуванні цих передумов. Таким чином, щоб уникнути неконтрольованого розвитку правовідносин, що виникають при настанні юридичних фактів, які мають відхилення від норми права, необхідно передбачити можливість дефекту цих фактів у нормативно-правовому акті і визначитися з розвитком правових наслідків, що ними породжуються. З урахуванням зростаючого різноманіття порушень фактів і фактичних складів у сучасному правовому регулюванні, проблема дефекту юридичного факту і дефектності фактичного складу є одним із напрямків у справі удосконалення механізму дії права;
– у науково-дослідній сферi – для удосконалення відповідних тем дослідження, для подальшого аналізу теоретичних і практичних проблем становлення і розвитку теорії юридичних фактів і фактичних складів;
у навчальному процесі – при вивченні підстав виникнення, зміни або припинення правовідносин – юридичних фактів і фактичних складів, а також для удосконалення відповідних розділів навчальної дисципліни «Теорія держави і права», а також галузевих юридичних дисциплін. Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано на кафедрі теорії держави і права Одеської національної юридичної академії, де основні положення і висновки роботи обговорювалися на засіданнях кафедри. Окремі результати дослідження доповідалися на конференціях: 3-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської державної юридичної академії (Одеса, 2000); 4-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2001); Ювілейній науково-практичній конференції «155-річний досвід підготовки правознавців на Півдні України» (Одеса, 2002); 5-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2003), І Всеукраїнській науковій конференції студентів і аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2002).
Результати дисертаційного дослідження використовувались автором у навчальному процесі, а саме, при проведенні лекцій і практичних занять з теорії держави і права, зокрема за темою «Правовідносини» та «Механізм дії права».
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у восьми публікаціях, надрукованих у спеціальних виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
| 
