|
Актуальність теми дослідження. У зв язку із зміною політичної та економічної системи в Україні почався процес активізації діяльності громадян не тільки в галузі підприємництва, але і в соціальній сфері. Перехід від командно-адміністративної системи до ринкової економіки позначився процесом загострення економічної кризи. Поряд із відродженням підприємництва посилився процес розшарування суспільства та виявились окремі групи населення, які потребують допомоги та захисту. Держава, яка в останній час намагалася вирішувати проблеми соціального захисту населення, сьогодні постала перед необхідністю залучення до рішення цих проблем недержавних утворень.
Формування громадянського суспільства в Україні супроводжується підвищенням суспільно-громадської активності громадян, яка знаходить свій прояв в утворенні великої кількості неурядових організацій, які покликані вирішувати багато суспільно-значущих проблем. Єдиним гарантом формування цивілізованого демократичного суспільства стає створення незалежного некомерційного сектора в нашій країні, особливо сьогодні, коли досягення громадянської злагоди можливе лише шляхом милосердя та соціальної відповідальності. Відродження в Україні приватного благодійного сектору дозволить державі зняти з себе витрати та відповідальність за рішення багатьох соціальних завдань, які вона вирішити практично не в змозі.
Різні аспекти проблем, що виникають в процесі створення, функціонування та припинення юридичних осіб, в різний час були предметом численних наукових праць. Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові дослідження К. Абрамовича, Н.Ю. Беляєва, Л.Е. Бідного, В.І. Борисової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, С.В. Вороніна, Ю. Гамбарова, Е.Н. Гендзехадзе, П. Георгієвського, В.И. Герьє, А.Г. Гойхбарга, А.О. Гордона, О.В. Дзери, К. В. Ільинского, О.С. Йоффе, В.В. Качанова, Т.П. Коржихіна, Н.В. Козлова, Г.В. Кравченко, І.Ю. Краська, Н.С. Кузнєцової, Г.А. Кудрявцева, О.Ю. Літвіної, Е.Д. Максимова, А.И. Маляєва, Н.Н. Міщенко, Р.Л. Наришкіна, Т.Т. Попова, О.А. Пушкіна, П.І. Седугіна, А.А. Симоніна, І.С. Соколова, І.В. Спасибо-Фатєєвої, А.Д. Степанського, Д.Т. Субботіна, Є.А. Суханова, Я.М. Шевченко, А.Є Шерстибітова, Г.Ф. Шершеневича, Д.В. Шутько, Л.І. Щеннікова, А.І. Щиглик, Р.Б. Шишки, Ц.А. Ямпольскої та ін. Крім того, використані наукові праці зарубіжних правознавців – Б. Бромлі, В. Нельсена, Б. Хопкінса, Д. Іді, Г.Ульгорна та ін.
В Україні із прийняттям 16 вересня 1997 року Закону «Про благодійництво та благодійні організації» були визначені основні напрями і засади правового регулювання благодійництва та благодійної діяльності (далі – Закон). Закон дав досить поверхневе загальне визначення основних понять в сфері благодійності, зазначив організаційно-правові форми благодійних організацій. Однак, на жаль, поза законодавчим регулюванням та науковими дослідженнями все ж таки залишилося багато важливих аспектів правового регулювання діяльності благодійних юридичних осіб в Україні. Так, зокрема, сучасне цивільне українське законодавство, зазначаючи основні організаційно-правові форми юридичних осіб – товариства та установи, не наповнює їх жодним правовим змістом стосовно саме благодійних юридичних осіб. Таке положення викликано недостатньо розробленою науковою концепцією та теоретичною моделлю благодійних товариств та установ як благодійних юридичних осіб приватного права в національному цивільному законодавстві. Зв язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України “Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин у сучасній Україні”
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є: комплексний аналіз генезису, становлення та цивільно-правового статусу благодійних установ та благодійних товариств, як самостійних суб єктів цивільних правовідносин; розробка та обгрунтування оновленого поняття благодійної діяльності в Україні, її специфічних видів та ознак; комплексний правовий аналіз особливостей майнової правосуб єктності благодійних установ та благодійних товариств, а також юридичних осіб, які створені ними; опрацювання на основі дисертаційного дослідження теоретичних рекомендацій щодо вдосконалення цивільного законодавства України, яке регулює здійснення благодійної діяльності.
Для досягнення вказаної мети дослідження були визначені наступні завдання:
- сформулювати та обгрунтувати поняття благодійної юридичної особи;
- сформулювати нормативне визначення благодійної діяльності як однієї з інституційних ознак благодійної юридичної особи;
- вдосконалити законодавчу модель та чітко окреслити характерні риси благодійної установи та благодійного товариства шляхом з ясування їх юридичної природи та відмінностей від інших видів юридичних осіб –суб єктів цивільних правовідносин;
- здійснити комплексний аналіз особливостей правосуб єктності благодійної установи та благодійного товариства;
- розкрити особливості змісту та здійснення майнових прав благодійної установи та благодійного товариства;
- з ясувати доцільність та наукову виправданість виділення благодійного фонду як самостійної організаційно-правової форми в системі юридичних осіб України;
- розробити та обгрунтувати теоретичні конструкції можливих видів господарської діяльності благодійних юридичних осіб;
- дослідити правову природу юридичних осіб, що створені благодійними юридичними особами та особливості правосуб єктності цих суб єктів цивільних правовідносин;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, що присвячене правовому регулюванню діяльності благодійних юридичних осіб.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі створення, діяльності та припинення благодійних товариств та установ.
Предметом наукового дослідження є сукупність нормативних актів, що регулюють порядок створення, діяльності та припинення благодійних установ та товариств як благодійних юридичних осіб приватного права України. Методи дослідження. Для проведення досліження використовувалися історичний, діалектичний, формально-логічний, порівняльний, системний та статистичний підхід вивчення правових явищ. Це дало змогу простежити якісні та кількісні зміни у правовму регулювання суспільних відносин, що пов язані з благодійництвом та благодійною діяльністю. Автор використовував такі пошукові принципи, як істинність, об єктивність, конкретність, історизм, плюралізм дисертаційного дослідження і такі логічні прийоми як аналіз, синтез та порівняння. З філософсько-світоглядного погляду дисертаційне дослідження грунтується на системних загальнолюдських ціннісних орієнтирах, які пояснюють та характеризують такий феномен, як право.
Діалектичний метод пізнання правових явищ використовувався при розгляді порядку виникнення, діяльності та припинення благодійних установ та благодійних товариств як самостійних суб єктів цивільних правовідносин. Формально-логічний метод – використовувався для характеристики понять благодійництво та благодійна діяльність, особливостей правового положення благодійної установи, благодійного товариства, обгрунтування наявності протиріч між здійсненням благодійною юридичною особою одночасно благодійної та підприємницької діяльності. Системно-структурний метод – використовувався для виділення ознак, що притаманні поняттям “благодійна діяльність”, “господарська діяльінсть” благодійних юридичних осіб. Порівняльний метод – був застосований при проведенні компаративного аналізу правового положення благодійних юридичних осіб в зарубіжних країнах, а також при співставленні обсягу майнової правосуб єктності підприємницьких товариств та благодійних товариств. Історичний метод – використовувався при проведенні аналізу генезису понять „благодійництво”, „благодійна діяльність”, „благодійна юридична особа”, їх екстраполяції та закономірностях розвитку з моменту виникнення до сучасності. Статистичний метод – використовувався для з ясування абсолютних кількісних співвідношень та питомої ваги благодійних юридичних осіб серед інших організаційно-правових форм юридичних осіб.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексним теоретичним дослідженням правового положення благодійних установ та благодійних товариств, особливостей їх участі в цивільних майнових правовідносинах. В дисертації обгрунтовуються такі висновки та положення:
1. Щодо визначення поняття благодійної діяльності виділені наступні ознаки благодійної діяльності, а саме:
безоплатність – це здійснення благодійної діяльності без зустрічної дії майнового чи немайнового характеру з боку отримувача (реципієнта) благодійної допомоги;
добровільність – це здійснення благодійної діяльності благодійником на підставі власного волевиявлення без будь-якого примусу з боку інших осіб;
усвідомленість – це здійснення благодійної діяльності на підставі стійких власних переконань, осмислене неотримання (недоотримання) благодійником певного матеріального еквіваленту або тих прав, які необхідні самому благодійнику;
цільовий (вибірковий) характер - це надання благодійної допомоги саме тій особі, яка потребує такої допомоги та надання саме тієї допомоги, яка їй дійсно необхідна.
2. Виходячиі із визначених ознак формулюється оновлене нормативне визначення поняття „благодійна діяльність”:
благодійна діяльність – це добровільна, усвідомлена, безкорислива діяльність громадян та юридичних осіб з метою безоплатного або на умовах популяризації винятково свого імені (найменування), торговельної марки надання набувачам необхідної майнової, гуманітарної, організаційної та іншої допомоги.
3. Вперше визначається поняття „благодійна юридична особа”, як непідприємницької організації приватного права, що створюється однією або кількома особами у формі товариства або установи з метою здійснення благодійної діяльності.
4. Зроблений висновок про необхідність виділення двох основних організаційно-правових форм благодійних юридичних осіб – благодійні товариства та благодійні установи. У зв язку із цим вперше дається визначення благодійної установи та благодійного товариства:
благодійна установа – це благодійна юридична особа, що створюється однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом об єднання (виділення) їхнього майна для здійснення благодійної діяльності за рахунок цього майна;
благодійне товариство – це благодійна юридична особа, створена шляхом об єднання осіб, що мають право участі в цій організації (яка не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками) з метою здійснення благодійної діяльності.
5. Вперше, на підставі комплексного дослідження особливостей участі благодійних товариств та установ в цивільних правовідносинах робиться висновок, що вони є суб єктами суто спеціальної, а не „змішаної” чи „загальної” правоздатності. Головна особливість, що обумовлює спеціальний характер цивільної правоздатності благодійної установи та благодійного товариства, полягає в меті їх створення – здійсненні благодійної діяльності.
6. Вперше, на підставі теоретичного аналізу особливостей виникнення права власності благодійних юридичних осіб та майнової правосуб єктності обгрунтовується теза про недоцільність та практичну невиправданість законодавчого закріплення обов язку засновників (учасників) благодійної установи та благодійного товариства сформувати статутний фонд зазначених суб єктів цивільних правовідносин. 7. Вперше зроблено висновок, що оптимальним засобом правового регулювання відносин із здійснення благодійної діяльності на пільгових умовах є договір про благодійництво. Пропонується наступне визначення договору про благодійництво:
договір про благодійництво – це договір, відповідно до якого одна сторона (благодійник) зобов язується передати безоплатно або на пільгових умовах майно у власність, а інша сторона (реципієнт благодійної допомоги) зобов язується прийняти це майно та використовувати його виключно в благодійній діяльності на користь інших юридичних та фізичних осіб.
8. Формулюється висновок, що діяльність юридичної особи, яка створена благодійною юридичною особою, повинна відповідати цілям і завданням діяльності благодійної юридичної особи-засновника та носити характер спеціальної правоздатності з метою недопущення використання коштів та майна благодійної організації на цілі, які не носять характер благодійницьких.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що в результаті проведеного дослідження на базі основних його положень розроблений проект конкретних формулювань та пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про благодійнцтво та благодійну діяльність, визначено місце цих правових норм в системі чинного цивільного законодавства. Висновки та рекомендації, що містяться в роботі, можуть використовуватися в законотворчій діяльності – під час опрацювання проекту Закону “Про непідприємницькі організації в Україні”, вдосконаленні Закону України “Про благодійництво та благодійні організації”, внесенні змін та доповнень до ЦК України. Пропозиції автора можуть бути використані в практичній роботі органів юстиції, судів та діяльності самих благодійних юридичних осіб. Основні положення роботи можуть бути використані в навчальному процесі в юридичних ВУЗах в процесі викладання загального курсу „Цивільне право України” та відповідних спецкурсах: „Непідприємницькі юридичні особи”, “Правовий статус об єднань громадян”, а також студентами при підготовці наукових праць під час навчального процесу.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації апробовані при її обговоренні на засіданнях відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права НАН ім. В.М. Корецького, а також в наукових повідомленнях.
Результати дослідження оприлюднені автором на 4-х міжнародних науково-практичних конференціях: „На порозі тисячоліть: сучасні підходи до розвитку громад та регіонів” (14-15 березня 2000 року, Ужгород, Україна); „Конституційне будівництво в Україні: теорія і практика” – конференція присвячена 4-й річниці Конституції України (1-3 червня 2000 року, м. Ужгород, Україна); “Державне управління та місцеве самоврядування в Україні: шляхи реформування” (17-20 вересня 2000 року, Ужгород, Україна); „Правовий статус національних меншин” (28 травня 2003 року, Ужгород, Україна).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано чотири статті, три з яких входять до переліку наукових фахових видань, а також тези чотирьох доповідей на міжнародних наукових конференціях.
| 
