|
Актуальність теми дослідження. Процес реформування суспільного життя України на сьогоднішній час поєднаний із подоланням певних труднощів економічного, політичного й організаційного порядку, зумовлених перехідним етапом у розвитку країни, що створює сприятливе підґрунтя для вчинення ряду злочинних діянь, які перешкоджають нормальному розвитку сфери господарської діяльності. Одним із них є легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. В умовах поширення тіньової економіки це явище давно вже стало загальнодержавною проблемою і потребує вирішення саме на загальнодержавному рівні. Актуалізують цю проблему і внутрішні особливості легалізації „брудних” грошей як специфічного економічного процесу: адже тіньові фінансово-господарські операції завуальовані під легітимні, набувають форм прямого продовження криміногенних економічних відносин. Це підтверджує тезу, що сучасна ринкова економіка України будується значною мірою шляхом трансформації легальної економіки у тіньову. У ході такої метаморфози відбувається взаємозбагачення обох структур: легальна економіка постачає тіньовій усі види ресурсів, виробничий досвід, технології, менеджмент, а сама збагачується тіньовою економічною поведінкою, тіньовим економічним мисленням і поступово криміналізується. Відмивання грошей отримало значного поширення в усьому світі. Як відзначається у статистичних джерелах, річна частка відмивання грошей становить у світовій економіці 2-5%, тобто близько 800-1000 млрд. американських доларів. Цей злочин вчинюється все частіше й на Україні. Його небезпечність надзвичайно велика з огляду на те, що він завдає шкоди сфері господарської діяльності, є джерелом фінансування організованої злочинності, сприяє розвитку міжнародної корупції, може наносити шкоди суспільним відносинам у сфері громадської безпеки, правосуддя, власності.
Посягання на сферу господарської діяльності, особливо на суспільні відносини, що складаються з приводу заборони використання у ній майна, одержаного злочинним шляхом, законодавчо вважається тяжким злочином, який характеризується підвищеною небезпекою. Кримінальна норма про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК, далі по тексту – відмивання грошей, легалізація) уперше з явилася у Кримінальному кодексі України 2001 р. і була поміщена в розділі VII „Злочини у сфері господарської діяльності”. Згодом вона зазнала суттєвих змін і тепер сформульована наступним чином: Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом:
1. Вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ним, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, - карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або у особливо великому розмірі, − караються позбавленням волі на строк від восьми до п ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
Примітка 1. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи; 2. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були грошові кошти чи інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Варто зауважити, що ця норма після її зміни стала більш вдалою, внаслідок чого зникли деякі притаманні попередній редакції норми недоліки, однак і сьогодні вона залишається складною для сприйняття і застосування, тому її редакція потребує подальшого вдосконалення. Як зазначала практика, станом на травень 2002 р. в Україні було порушено лише 277 кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого ст. 209 КК України, при чому лише 53 справи було направлено до суду (19,13%). За інформацією (на той час) голови ДПА України М. Азарова з 1 вересня по жовтень 2002 року органами податкової міліції порушено 987 кримінальних справ за ст. 209 КК, однак лише 303 справи направлено до суду (30,7%). При цьому, більш ніж 40% кримінальних справ були порушені у зв язку з відмиванням доходів, одержаних внаслідок ухилення від оподаткування ). За 2003 р. у провадженні слідчих органів МВС, податкової міліції та СБУ знаходилося 239 кримінальних справ, порушених за ст. 209 КК, але до суду направлено лише 63 справи (26,3%).
Таке порівняно суперечливе застосування ст. 209 КК аж ніяк не свідчить, що вона малоефективна. Сам факт існування цієї кримінально-правової норми має попереджувальний вплив на потенційних злочинців, здатних надати правомірного вигляду використанню, володінню або розпорядженню доходами, одержаними злочинним шляхом. До того ж, наявність у КК України ст. 209 говорить про виконання нашою державою прийнятих на себе міжнародних зобов язань щодо встановлення кримінально-правового переслідування відмивання грошей, оскільки криміналізацію цього суспільно-небезпечного діяння було здійснено відповідно до ратифікованої Україною Конвенції „Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом” (Страсбург, 1990 р.).
За період існування у кримінальному законі норми про легалізацію (в редакції Закону України від 16 січня 2003 р. „Про внесення змін та доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України”) в науці кримінального права не з явилося жодного комплексного дослідження юридичних ознак складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України. Вирішення низки питань кримінальної відповідальності за легалізацію, запропоновані юристами на рівні окремих наукових статей, розділів підручників, науково-практичних коментарів до КК, має, як вбачається, фрагментарний і багато в чому спірний характер. Сама диспозиція цієї статті достатньо складна, що породжує серед юристів різне за своїм змістом тлумачення ознак складу розглядуваного злочину. Викладені положення й зумовили вибір теми дисертації, у якій реалізовано спробу дослідити кримінально-правовий зміст об єктивних і суб єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 209 ККУ, проаналізувати його кваліфікуючі й особливо кваліфікуючі ознаки а також відмежувати його від суміжних злочинів.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в дослідженні об єктивних і суб єктивних ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, формулюванні можливих змін і доповнень до чинного законодавства. Для її досягнення були поставлені такі завдання:
- дослідити та визначити родовий, безпосередній об єкт та предмет легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- розкрити зміст поняття „легалізація (відмивання)”;
- провести аналіз змісту форм, у яких зовні виражається об єктивна сторона легалізації, і визначити момент закінчення злочину стосовно кожної форми;
- проаналізувати ознаки складу легалізації, які характеризують суб єкт і суб єктивну сторону злочину;
- з ясувати зміст кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак даного злочину;
- визначити критерії відмежування легалізації від суміжних злочинів;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції ст. 209 КК.
Об єктом дослідження виступає легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, як один із злочинів у сфері господарської діяльності.
Предметом дослідження є норми чинного кримінального законодавства, практика їх застосування, тенденції та закономірності розвитку кримінального законодавства про відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, наукові погляди та розробки щодо цієї проблеми.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання й загальної теорії кримінального права. У процесі дослідження застосовувалися наступні наукові методи: логіко-історичний (з урахуванням розвитку об єкта дослідження, вчення, що його відбиває, понять, які сформувалися в кінцевому підсумку); порівняльно-правовий (при аналізі законодавчих і підзаконних норм, суджень і вчень юристів, які займалися розглядуваною проблематикою); догматичний (при дослідженні змісту законодавчих положень про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом); системно-структурний (у з ясуванні недоліків норми, що передбачає кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом); логіко-нормативний (при формулюванні пропозицій щодо змін чинної редакції ст.209 КК); діалектичний (при обґрунтуванні елементів складу злочину легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) та ін.
Під час написання цієї монографічної роботи використовувалися досягнення наук кримінального, цивільного, господарського, корпоративного права, загальної теорії права, психології та ін.
Теоретичною основою дослідження стали наукові положення, які сформульовані в доктрині кримінального права та містяться у працях таких вітчизняних та зарубіжних дослідників, як–от: П.П. Андрушко, Л.А. Апель, А.С. Беніцький, В.Т. Білоус, М.В. Бондарева, Л.К. Виноградова, А.Ф. Волобуєв, Л.М. Доля, О.О. Дудоров, М.Г. Іванов, О.Г. Кальман, Є.В. Ковалевська, В.М. Киричко, М.Й. Коржанський, М.В. Корнієнко, Ю.В. Коротков, Н.Ф. Кузнєцова, В.В. Лавров, В.О. Мандибура, П.С. Матишевський, Г.А. Матусовський, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, О.В. Наумов, В.А. Нікуліна, М.С. Обиход, О.І. Перепелиця, П.Г.Пономарьов, В.М. Попович, В.І. Сергеєв, Є.Л. Стрєльцов, Ю.М. Сухов, В.Я. Тацій, Г.А. Тосунян, В.В. Хахулін, Г.М. Хлупіна, А.М. Хочунський, В.І. Шакун, В.Ю. Шепітько, І.В. Шишко, П.С. Яні, та ін.
Джерельною базою дисертації послужив Кримінальний кодекс України. При написанні дисертації було вивчено сучасне кримінальне законодавство України, Росії, а також США, Німеччини, Італії та інших провідних держав, нормативні акти й інструкції, що стосуються протидії відмиванню грошей, використано вітчизняну судову практику.
Наукова новизна результатів полягає в тому, що дисертація є самостійною, завершеною науковою працею, першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних проблем кримінальної відповідальності за легалізацію в редакції норми від 16 січня 2003р. На захист винесено наступні нові положення:
1. На підставі визначення родового об єкту вперше розкривається основний безпосередній об єкт легалізації як суспільні відносини, що складаються з приводу заборони використання у сфері господарської діяльності доходів, одержаних злочинним шляхом;
2. Обґрунтовується, що різні предмети злочину, передбаченого ст. 209 КК, з погляду кримінального закону, мають однакове юридичне значення. Ці предмети володіють тільки їм властивими загальними ознаками: а) фізична ознака – предмет цього злочину повинен мати характеристику речі, що має вартість та ціну; б) юридична ознака - предмет одержується від вчинення певного злочину, що передував легалізації. Наведено додаткові аргументи щодо віднесення до предмету легалізації права на майно.
3. Визнано необґрунтованим формулювання законодавцем: а) фізичної ознаки предмету легалізації (доходи – у назві, кошти або інше майно – у диспозиції), та б) його юридичної ознаки (одержаний внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом). Крім цього, обґрунтовано недосконалість положень п.1 примітки до ст. 209 КК щодо предмету. Пропонується у назві статті визначати предмет легалізації як майно, а у диспозиції – як грошові кошти чи інше майно.
4. По новому визначається поняття суспільно-небезпечного діяння, що виражається у легалізації (відмиванні) доходів, як суспільно-небезпечна дія з грошовими коштами або іншим майном, одержаними від вчинення певного злочину, що вчинюється у формах, передбачених законом, та полягає у наданні формально законного вигляду таким коштам та майну при їх використанні у сфері господарської діяльності. Наведено додаткові аргументи щодо синонімічності термінів „легалізація” та „відмивання”.
5. Обґрунтовується необхідність виключення з диспозиції ст. 209 КК таких форм легалізації, як набуття, володіння та використання коштів або майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, оскільки вони не мають самостійного значення і охоплюються формами легалізації, які виділені автором.
6. Пропонується визначати у диспозиції ст. 209 КК одну з форм легалізації саме так, як було передбачено у редакції статті 209 КК до її зміни (05.04.2001 р.) – використання грошових коштів та майна, одержаних злочинним шляхом, для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності.
7. Визнано необґрунтованим формулювання такої форми легалізації, як вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження предмету чи володіння ним, прав на предмет, джерела його походження, місцезнаходження, переміщення. Пропонується визначати цю форму легалізації, як дії, вчинені з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню предметом злочину.
8. Обґрунтовується, що мета даного злочину (надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню предметом) хоча і випливає з назви статті, однак її необхідно спеціально передбачити у тексті кримінально правової норми, як обов язкову ознаку суб єктивної сторони всіх форм легалізації. Пропонується виключити з диспозиції статті мету приховування та маскування, яка передбачена стосовно такої форми легалізації як вчинення інших дій.
9. Дістала подальше обґрунтування проблема суб єкту легалізації, яким може бути як особа, що безпосередньо вчинила первинний злочин, так і особа, яка легалізувала кошти, одержані злочинним шляхом іншою особою.
10. Пропонується нова редакція ст. 209 КК.
Практичне значення одержаних результатів полягає у наступному:
- в науково-дослідницькій роботі – як матеріал для обговорення і подальшої розробки проблеми господарських злочинів;
- для правотворчої діяльності пропонується модель кримінально-правової норми про відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, яка може бути використана з метою подальшого вдосконалення кримінального законодавства;
- у правозастосовчій діяльності – при кваліфікації легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- у навчальному процесі – при викладанні курсу Особливої частини кримінального права України, при підготовці навчальної та методичної літератури з відповідної тематики, у науково-дослідній роботі студентів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація була предметом наукової дискусії на засіданні кафедри кримінального права №1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Низка її положень обговорювалася на міжнародних та республіканських конференціях, що відбувалися у м. Києві (1998 р.), м. Харкові (2001, 2003 р.), а також у науково-практичних семінарах які проходили у Міністерстві юстиції України (1998 р.) та Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (2000 - 2003 р.р.). Окремі положення дисертації були використані при підготовці науково-практичного посібника „Законодавство Європейських держав та США в боротьбі з організованою злочинністю в сфері економіки: кримінологічний, кримінальний, міжнародно-правовий аспекти”.
Публікації. По темі дисертації автором опубліковано вісім статей, серед яких три статті в спеціалізованих наукових виданнях, та наукова доповідь:
1. Чаричанский А.А. Вопросы уголовной ответственности за легализацию (отмывание) доходов, полученных преступным путем.− Харьков: Нац. юрид. акад. Украины, // Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій.− 1999.− № 35.− С.121-128;
2. Чаричанський О.О. Про механізм протидії легалізації (відмиванню) прибутків, одержаних незаконним шляхом // Вісник Акад. прав. наук України. Харків.: Право, 1999.− № 3.− С.177-185 3. Чаричанський О.О. Деякі питання суб єкта легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом // Право України.−2003.−№ 11.– С. 54
4. Чаричанський О.О. Визначення поняття „легалізації” (відмивання)” доходів, одержаних незаконним шляхом // Зб. наук. пр. Харківського центру вивчення організованої злочинності. Харків. – 2000.−вип. 1 – С. 81;
5. Чаричанський О.О. Кримінальна відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом у світі Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. // Мала енциклопедія нотаріуса: Науково-практичний журнал, № 3 (9). – червень 2003 р;
6. Законодавство Європейських держав та США в боротьбі з організованою злочинністю в сфері економіки: кримінологічний, кримінальний, міжнародно-правовий аспекти (науково-практичний посібник) / Афанасьєв В.В., Буроменський М.В., Шостко О.Ю., Чаричанський О.О., Зайда В.В. Харків: Інститут вивчення проблем злочинності АПрН України. –2001. – 132 с.;
7. Афанасьєв В.В., Буроменський М.В., Шостко О.Ю., Чаричанський О.О., Зайда В.В. Деякі питання боротьби з організованою злочинністю в США та окремих європейських країнах // Збірник наукових праць НДІ ВПЗ АпрН України. Харків: Право. – 2000. вип.4.− С.95-122;
8. Чаричанський О.О. Проблема визначення об єкта легалізації (відмивання) прибутків, одержаних незаконним шляхом // Збірник наукових праць Харківського центру вивчення організованої злочинності. Харків: 2001.− вип.2 – С. 154;
9. Чаричанський О.О. Предмет легалізації (відмивання) прибутків, одержаних незаконним шляхом // Збірник наукових праць Харківського центру вивчення організованої злочинності. Харків: 2002 . вип.4. – С. 214.
Структура дослідження. Відповідно до мети, предмета і логіки дослідження дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного із розділів, загальних висновків та списку використаних джерел, де послідовно розкриваються об єктивні та суб єктивні ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, її кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, а також відмежування від суміжних злочинів. Повний обсяг дисертації – 205 сторінок, із них список використаних джерел – 15 сторінок (170 найменувань).
|
