|
Актуальність теми. Питання забезпечення організації суспільної життєдіяльності, структури і механізмів регулювання соціальної взаємодії, належної організації публічної влади, складаючи стрижневу проблематику праводержавознавства, завжди перебувають в епіцентрі досліджень юридичної науки. Трансформації публічної влади в напрямку плюралізації від найпростіших її форм у первісному суспільстві до надскладних багаторівневих сучасних конструкцій поряд із можливістю усвідомлення характерних ознак цього феномена створювали об єктивну необхідність теоретичного обґрунтування найоптимальнішого співвідношення її підсистем, що, у свою чергу, потребує окремого дослідження соціальної природи місцевого самоврядування та його місця в системі публічної влади в цілому. Ця проблема є універсальною, адже знаходить свій вияв у державотворчій практиці та юридичній науці усіх країн розвинутої демократії, проте конкретні умови розбудови в Україні демократичної, правової державності обумовлюють якісну специфіку її вирішення. Цьому сприяють, передовсім, процеси становлення громадянського суспільства, тенденції до відособлення публічно-владних інституцій, відсутність усталених демократичних традицій, недосконалість політичної культури. Як наслідок, у співвідношенні окремих рівнів публічної влади домінує вектор протистояння, а не взаємодії, тенденція відокремлення, а не взаємозумовленості, що потребує запровадження специфічних моделей і механізмів.
Розробка цієї проблематики покликана привести до зміни характеру юридичної науки, розширення її предметного поля за рахунок виходу за межі виключно проблем законодавчого регулювання діяльності державного механізму, зокрема – дослідження функціонування публічної влади в цілому, окремих її підсистем і передовсім загальнотеоретичних засад місцевого самоврядування.
Відсутність єдиного теоретичного підходу до визначення природи місцевого самоврядування обумовлює існування внутрішньо суперечливої системи організації місцевої влади – правове закріплення останньої відбувалось хаотично, акти чинного законодавства про місцеве самоврядування, прийняті в різний час, ґрунтуються на різних ідеологіях і концептуально не узгоджені між собою.
Теоретичне дослідження ролі інституту місцевого самоврядування в системі публічної влади, його співвідношення з організацією державної влади є першим вітчизняним дослідженням відповідної проблематики і дає змогу побудувати оптимальну систему органів місцевого самоврядування, визначити їх компетенцію відповідно до іманентно властивої природи цього інституту, його реальних можливостей впливу на суспільство.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт сектору проблем формування та функціонування органів державної влади Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України за темою «Правові основи організації та функціонування органів держави» № 0100v006579.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є виявлення природи феномена місцевого самоврядування, загальних закономірностей його функціонування в системі публічної влади, оптимальних шляхів взаємодії з підсистемою державної організації, формулювання узгодженої теоретико-правової концепції місцевого самоврядування, застосовної до державотворчих процесів в Україні.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд основних задач:
· дослідити структуру і механізми соціальної регуляції на різних етапах розвитку суспільної організації, висвітлити їх характерні закономірності;
· з ясувати формоутворюючі ознаки феномена самоврядування, його співвідношення з іншими формами реалізації владного потенціалу;
· простежити розвиток і зміну наукових уявлень про співвідношення і взаємодію місцевого самоврядування та держави, встановити їх теоретичну обґрунтованість й застосовність у сучасних умовах;
· розкрити загальнотеоретичні закономірності взаємовідносин окремих підсистем публічної влади, зокрема місцевого самоврядування і держави;
· проаналізувати характер прав територіальних громад, соціальну природу місцевого самоврядування, правове регулювання цього інституту;
· розкрити загальнотеоретичні закономірності взаємовідносин держави і громадянського суспільства в контексті проблематики місцевого самоврядування й ряду інших сучасних інституцій;
· встановити характерні ознаки місцевого самоврядування і запропонувати загальнотеоретичне визначення відповідного поняття.
Об єктом дослідження є система публічної влади, принципи побудови і взаємодії окремих її підсистем, місцеве самоврядування як підсистема публічної влади.
Предметом дослідження є відносини, які виникають між державою і місцевими територіальними спільностями, загальнотеоретичні питання їх співвідношення та взаємодії в демократичному суспільстві, правова регламентація місцевого самоврядування.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об єктивності дисертантом застосовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Методологічною основою дослідження є універсальні методи діалектики, які використовувалися на всіх етапах для розкриття закономірностей співвідношення державної влади і місцевого самоврядування в процесі їх розвитку, взаємодії та взаємозв язку з іншими суспільними явищами. На окремих етапах дослідження автор використовував спеціальні методи: порівняльно-історичний – під час аналізу еволюції форм самоврядних структур у процесі розвитку суспільства; логічний – для формулювання визначення поняття “місцеве самоврядування»; метод системного аналізу – при вивченні системи влади в суспільстві, співвідношення державної влади і місцевого самоврядування як підсистем публічної влади; метод моделювання та прогнозування – при розробці рекомендацій щодо оптимізації правового регулювання досліджуваного інституту; синергетичний метод – при аналізі рушійних механізмів організації й діяльності місцевих співтовариств, форм взаємодії між ними і державою; компаративний метод – при дослідженні особливостей організації місцевого самоврядування в різних країнах; формально-юридичний – при тлумаченні правових норм та розробці законодавчих пропозицій.
Наукова новизна дисертації. Наукова новизна визначається передусім тим, що ця робота є першим в українській правовій літературі комплексним загальнотеоретичним дослідженням природи місцевого самоврядування, його сутності та ролі в системі публічної влади, співвідношення з організацією державної влади в суспільстві в умовах розбудови правової демократичної державності.
Наукова новизна одержаних результатів виявилася в таких теоретичних положеннях і висновках дисертації:
1) вперше подається комплексне визначення феномена місцевого самоврядування як форми публічно-владного регулювання соціальною спільнотою (групою індивідів, об єднаних спільними інтересами завдяки компактному проживанню на певній території) окремих сфер власної життєдіяльності, що, на відміну від централізованого державного управління, здатне забезпечити найбільш повне виявлення і реалізацію інтересів такої спільноти;
2) по-новому розглянуто систему публічної влади; обґрунтовано як найбільш юридично значущу класифікацію її підсистем залежно від рівнів соціальної інтеграції, що мають зовнішньо-інституціоналізовані механізми виявлення і реалізації волі індивідів. Такими рівнями пропонується визнати владу світового співтовариства, державну владу, муніципальну владу, владу в об єднаннях громадян, сімейну владу, на відміну від термінів «економічна влада», «соціальна влада», «ідеологічна влада», «політична влада», що стосуються насамперед сфер впливу а не видів влади;
3) доводиться необґрунтованість будь-яких спроб виведення прав міських громад залежно від моменту їх утворення як октройованих державою, або навпаки, як таких, що виникли раніше за неї: історично, інституціональне оформлення двох важливих форм організації суспільства – держави і місцевого самоврядування має синхронний, взаємообумовлений характер, відбувається одночасно та є об єктивно закономірним;
4) вперше робиться спроба вирішити проблеми функціонування місцевого самоврядування в контексті загальних категорій «демократія», «народовладдя», «народний суверенітет», проаналізовано співвідношення відповідних феноменів в інтегральному поєднанні традиційних положень теорії демократії та сучасних західних концепцій, зроблено висновок, що, на відміну від терміна «демократія», який пов язується виключно з організацією державної влади і відбиває зовнішню форму, поняття «народовладдя» і «самоврядування» вживаються насамперед щодо сутності, змісту, характеризуючи, зокрема, стан реалізованості ідеї належності суспільної влади її першоджерелу – соціальній спільності. Водночас поняття «народовладдя» є більш вузьким порівняно з поняттям «самоврядування», фактично зводиться до самоврядування державно-організованого суспільства;
5) по-новому обґрунтовано потребу запровадження в категоріальному апараті загальної теорії держави та права конструкцій, що відбивають поділ і співвідношення індивідуальної і колективної (публічної) сфер соціуму. На відміну від традиційної проблематики громадянського суспільства, що відображає співвідношення суспільного потенціалу і держави, цей поділ окреслює проблематику співвідношення індивіда (особистості) і суспільства, а також окремих форм публічності між собою, особливо актуальну в умовах істотної диверсифікації сфери публічного;
6) вперше у вітчизняній науці комплексно досліджено і визначено систему факторів, які обумовлюють відособлення управлінських структур від регульованої ними соціальної системи. Обґрунтовано, що максимальний потенційно можливий ступінь відособлення управлінських структур прямо пропорційно залежить від розмірів, рівня складності організації тієї чи іншої соціальної системи, характеру реалізованих нею інтересів і відповідно міри їх однорідності. Забезпечення найоптимальнішого співвідношення між напрямками діяльності владних інституцій і сутністю інтересів керованої системи, що й утворює феномен самоврядування, характерне насамперед для найпростіших соціальних організацій і навпаки, по мірі їх ускладнення потребує впровадження складних додаткових механізмів;
7) дістав подальший розвиток аналіз концепцій місцевого самоврядування. Зроблено висновок, що громадівська та державницька теорії лише доповнюють одна одну, їх протиставлення є наслідком використання окремих положень без урахування контексту виникнення, протистояння методологій, підходів до розуміння державно-правової дійсності, випливає з різності методологічних установок того чи іншого дослідника, його світогляду у сфері держави та права;
8) вперше комплексно проаналізовано функціональну спрямованість місцевого самоврядування, запропоновано класифікацію реалізованих ним завдань, щодо кожного з видів обґрунтовано форми і принципові засади взаємодії між територіальними громадами і державою;
9) дістало подальший розвиток дослідження моделей нормативно-правового регулювання компетенції місцевого самоврядування, зроблено висновок про оптимальність загальнодозволеного типа правового регулювання, можливість наділення територіальної громади лише правами, а не повноваженнями, запропоновано механізми впливу та розподілу відповідальності суб єктів самоврядування і держави;
10) обґрунтовується природний характер права індивіда на ініціативне вирішення питань місцевого значення, що не порушує правомірних інтересів інших суб єктів, пропонується визнати похідними від нього права територіальної громади та повноваження її органів;
11) вперше на загальнотеоретичному рівні обґрунтовано співвідношення місцевого самоврядування з підсистемами громадянського суспільства і державної організації, зроблено висновок, що місцеве самоврядування є особливим інститутом у системі суспільства;
12) дістала подальший розвиток концепція громадянського суспільства. На прикладі сучасних інституцій визначаються межі її науково-дослідного потенціалу, більш універсальною в умовах зближення держави і суспільства пропонується визнати концепцію розподілу публічної та індивідуальної підсистем суспільної організації.
Практичне значення одержаних результатів полягає:
· у науково-дослідницькій сфері – матеріали дослідження можуть стати підґрунтям для подальшої розробки концепції публічної влади, загальнотеоретичних досліджень природи місцевого самоврядування, взаємодії держави і місцевого самоврядування, його правового регулювання;
· у правотворчій сфері – висновки та пропозиції можуть бути використані при розробці системи законодавства, що регулює діяльність місцевого самоврядування;
· у навчальному процесі – положення й висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників з курсів «Загальна теорія держави і права», «Муніципальне право», «Історія держави і права», викладанні відповідних навчальних дисциплін;
· у правовиховній сфері – запропоновані положення можуть бути матеріалом у роботі по підвищенню рівня правової культури населення та державних службовців.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданні сектору проблем формування та функціонування органів державної влади Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України (5 січня 2004 року, протокол № 1), на Вченій раді Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України (20 травня 2004 року, протокол № 5; 14 червня 2004 року, протокол №6).
Положення дисертації доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування» (м. Харків, 4 – 5 грудня 2001 року); «Правові проблеми реформування регіональної влади» (м. Харків, 12 квітня 2002 року); ХІІ Харківських політологічних читаннях (м. Харків, 2001 року); на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток демократії та демократична освіта в Україні» (м. Одеса, 24–26 травня 2002 року); на науковій конференції молодих учених та здобувачів «Нове законодавство України та питання його застосування» (м. Харків, 26–27 грудня 2003 року); на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні» (м. Харків, 25 травня 2004 року).
Публікації. Сформульовані в дослідженні положення, висновки та пропозиції викладені автором у 9-ти наукових публікаціях, зокрема в 4-ох статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, які загалом містять 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 214 сторінок, із них основного тексту – 190 сторінок. Кількість використаних джерел – 291.
| 
