|
Актуальність теми. Характерною особливістю становища людини і громадянина у демократичному суспільстві є всебічна забезпеченість реального здійснення широкого кола прав і свобод, важливими з яких є право на працю та на об єднання у професійні спілки.
Але складні політичні та соціально-економічні процеси, що проходять у країні, нагально вимагають вдосконалення правової бази. Разом із активізацією законотворчості істотно збільшується роль досліджень в галузі права, зокрема, трудового.
З прийняттям Конституції України чинне законодавство з питань правового статусу суб єктів трудового права необхідно привести у відповідність з Основним Законом держави. Для забезпечення цього процесу потрібна серйозна наукова основа, на яку буде спиратись у своїй діяльності законодавець.
Дослідженню правового статусу суб єктів трудового права присвячені роботи: М.Г. Александрова, С.С. Алексєєва, Б.К. Бегічева, Я.І. Безуглої, К.М. Варшавського, В.С. Венедиктова, І.С. Войтинського, Л.Я. Гінцбурга, В.М. Горшеньова, І.В. Зуба, Р.І. Кондратьєва, А.М. Курінного, Л.І.Лазор, А.Р. Мацюка, Б.П. Пастухова, В.І. Прокопенка, А.І. Процевського, В.Г. Ротаня, О.В. Смирнова, З.К. Симорота, І.О. Снігірьової, Є.Б. Хохлова, А.І. Цепіна, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенко та інших авторів.
В сучасних умовах дослідження з вказаної теми завдяки корінним змінам економічної та політичної ситуації в нашій країні набуло нового значення. В зв язку з цим важлива роль відводиться дослідженню діяльності органів і організацій, які повинні забезпечити захист прав та інтересів людини праці. Найбільш чисельними серед таких утворень є професійні спілки. Проблеми діяльності професійних спілок як представників і захисників інтересів найманих працівників та суб єктів трудового права у різних ракурсах досліджували О.М. Бондаренко, Ю.М. Гершанов, Г.С. Гончарова, В.М. Догадов, Р.З. Лівшиць, А.М. Мацюк, Г.К. Москаленко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, З.К. Симорот, В.І. Смолярчук, І.О. Снігірьова, А.І. Цепін, Б.О. Шеломов, Л.С. Явіч та інші.
Проте, незважаючи на ґрунтовні дослідження, проблеми професійних спілок як суб єктів трудового права не тільки не втратили своєї актуальності, а ще більше загострилися.
Донині залишається спірним питання щодо визначення профспілок як суб єктів трудового права та як сторони трудового відношення. Багато авторів ототожнюють ці два поняття. У зв язку з цим виникає проблема дослідження правового статусу профспілок як суб єктів трудового права та як сторони трудового правовідношення. Розмежування цих двох понять дасть змогу чітко визначити, коли саме професійні спілки можуть виступати суб єктами трудового права, а коли стороною трудового правовідношення. У чинному Кодексі законів про працю України закріплені окремі повноваження профспілок щодо виникнення, зміни і припинення трудових відносин найманих працівників, їх компетенція по забезпеченню охорони праці та по представництву і захисту трудових прав. Проте вказані права профспілок розпорошені по всьому КЗпП; у діючому законодавстві не знайшли свого закріплення питання форми реалізації прав профспілок. Положення про діяльність профспілок, які містяться в окремих нормативних актах, не знайшли свого відображення в Кодексі законів про працю України.
Зв язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане в межах планів науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Розвиток трудового права України в сучасних умовах” (2000–2002 рр., державний реєстраційний № 1010001006), “Правове регулювання трудових відносин та пенсійного забезпечення наукових та науково-педагогічних працівників” (2000-2004 рр., державний реєстраційний № 0102007077).
Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження правових проблем регулювання відносин, що виникають в процесі представництва і захисту профспілками прав та інтересів найманих працівників за сучасних умов, визначення перспектив їх розвитку, а також розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення норм трудового законодавства, що регулюють ці питання.
З метою уточнення соціальної значимості профспілок як суб єктів трудового права в ринкових умовах в дисертації на науковій основі вирішуються такі головні завдання:
аналіз розвитку законодавства, що регулює діяльність профспілок та визначення його етапів;
визначення сутності профспілок як організації по захисту трудових прав працівників та закріплення лише за ними права на представництво трудящих;
аналіз норм, які в сучасних умовах суперечать приписам законодавства про профспілки і (або) ускладнюють, виключають повністю або частково реалізацію їх захисних та представницьких функцій;
проведення класифікації прав профспілок за їх цільовим призначенням, за сферою діяльності та соціальній спрямованості; визначення місця професійних спілок як суб єктів трудового права в системі трудового права;
аналіз дискусійних питань з проблем індивідуального та колективного представництва і захисту прав та інтересів найманих працівників;
окреслення шляхів подальшого розвитку та удосконалення правового регулювання діяльності профспілок як суб єктів трудового права та сторони колективних трудових відносин, формулювання моделей правових норм, що регулюватимуть їх діяльність в новому Трудовому кодексі України. Об єктом дослідження є правовідносини, в які вступають профспілки при здійсненні представництва і захисту прав та інтересів найманих працівників.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні проблеми діяльності профспілок як суб єктів трудового права.
Методи дисертаційного дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний метод, формально-логічний, історичний, нормативно-порівняльний, формально-юридичний та інші.
Діалектичний метод дозволив розглянути поставлені автором проблеми діяльності профспілок як суб єктів трудового права в їх розвитку та взаємо-зв язку. Застосування історичного методу у дисертаційному дослідженні дозволило показати розвиток теорії з питань діяльності профспілок та розвиток чинного законодавства і обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми. При тлумаченні правових норм застосовувався формально-логічний метод. З використанням цього методу досліджувалась та формувалась модель відносин між профспілками та іншими суб єктами трудового права, що надало можливість виявити шляхи вдосконалення цієї моделі, виявити суперечливості в понятійному апараті професійних спілок як суб єктів трудового права та як сторони трудового правовідношення і сформулювати висновки і рекомендації щодо подальшого розвитку діяльності профспілок. Формально-юридичний метод застосовувався для формулювання нових правових норм і удосконалення вже існуючих. За допомогою нормативно-порівняльного методу дисертантом проведе-ний аналіз як внутрішнього трудового законодавства України, так і міжнародно-правових норм та законодавства країн з високорозвиненою економікою і країн близького зарубіжжя, що регулює питання діяльності профспілок. Це дало можливість всебічно і критично оцінити зарубіжне законодавство і ообґрунтувати необхідність імплементації деяких норм зарубіжного законодавства в трудове законодавство України.
Основні положення і висновки дисертації ґрунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, практики його застосування, досягнень загальної теорії права, корпоративного, трудового, цивільного права, інших галузей юридичної науки України та зарубіжних країн.
Теоретичну базу дослідження становлять праці таких вчених України, як Н.Ф. Болотіної, В.С. Венедиктова, Н.Д. Гетьманцевої, Г.С. Гончарової, М.І. Данченка, І.В. Зуба, В.В. Жернакова, Д.О. Карпенка, Л.І.Лазор, І.О. Лосиці, А.Р. Мацюка, П.Д. Пилипенка, О.І. Процевського, В.І. Прокопенка, В.Г. Ротаня, З.К. Симорота, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, І.М. Якушева, О.М. Ярошенко та інших вчених.
У роботі були використані також праці вчених колишнього СРСР: М.Г. Александрова, Г. П. Алексєєва, К.М. Варшавського, Л.Я. Гінцбурга, В.М. Догадова, Р.З. Лівшиця, В.Г. Малова, В.І. Нікітінського, В.М. Смир-нова, Л.О. Сироватської, І.О. Снігірьової, О.І. Чистякова, Б.О. Шеломова та інших.
Нормативною базою дисертаційного дослідження є Конституція України, Конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці, чинне законодавство України та зарубіжне законодавство.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше проведено комплексне цілісне дослідження проблем діяльності професійних спілок як суб єктів трудового права в умовах ринкової економіки з метою вдосконалення правового урегулювання відносин, в які вступають професійні спілки, здійснюючи представництво і захист прав та інтересів найманих працівників.
Автором одержано такі результати, що становлять наукову новизну:
1. Вперше дано класифікацію етапів розвитку правового регулювання повноважень профспілок у сфері праці та проаналізовано і визначено особливості кожного з цих етапів:
1) перший етап – становлення й удосконалення законодавства про професійні спілки (1918 - 1922 роки); 2) другий етап – удосконалення законодавства про профспілки (1922 - 1970 роки); 3) третій етап – третя кодифікація трудового законодавства та подальший його розвиток (1970 – 1986 роки); 4) четвертий етап – етап перебудови та переходу України до ринкової економіки, побудови правової демократичної держави ( 1986 рік і донині).
Розвиток законодавства про професійні спілки як суб єкти трудового права характеризується:
а) повною спадкоємністю норм Кодексів законів про працю 1918, 1922, 1971 років, яка полягає не у механічному перенесені усіх норм, що регулюють повноваження профспілок у сфері праці, з одного кодексу до іншого, а в поглибленні та розширенні змісту кожного перенесеного пункту (статті), введення до нового кодексу нових прав профспілок;
б) обмеженням прав профспілок у регулюванні окремих право-відносин при здійснені захисту прав та інтересів робітників і службовців, порівняно з першою редакцією Кодексу законів про працю УРСР 1971 року.
2. Дістала подальший розвиток позиція вчених щодо можливості розгляду профспілок як суб єктів трудового права та як сторони колективних трудових відносин і зроблено розмежування цих двох понять.
3. Вперше обґрунтовано висновок про необхідність законодавчого закріплення порядку та строків надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця щодо працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів в разі звернення роботодавця з поданням до вищестоящого виборного органу первинної профспілкової організації.
4. З погляду нових соціально-економічних відносин поглиблено аналіз основних видів діяльності профспілок та зроблено новий висновок, що колективні трудові відносини виступають формою реалізації представницьких прав профспілок, а їх правовий міст складає представництво профспілками інтересів найманих працівників перед роботодавцем або уповноваженим ним органом. Право профспілок представляти інтереси трудящих складає основний юридичний зміст колективних трудових відносин і як загальне повноваження являє собою комплекс конкретних прав по представництву інтересів найманих працівників у галузі виробництва, праці, побуту і культури. 5. Додатково аргументовано та удосконалено висновок, що весь комплекс представницьких прав профспілок за своєю функціональною спрямованістю поділяється на чотири основні групи: організаційно-управлінські права; права у сфері локального правотворення (встановлення умов праці); права у сфері правозастосовчої діяльності (застосування умов праці); контрольно-наглядові права.
6. Вперше запропоновано доповнити Конституцію України статтею наступного змісту: “Держава створю умови для розвитку профспілкових
об єднань і об єднань роботодавців, які взаємодіють з органами влади на засадах соціального партнерства”.
7. Дістала подальшого розвитку аргументація висновку про необхідність внесення до нового Трудового кодексу України окремого розділу “Соціальне партнерство”, що включатиме норми, які визначають поняття соціального партнерства, сторони та суб єкти соціального партнерства, його основні принципи, види та форми. 8. Вперше вноситься пропозиція про прийняття Положення про взаємодію роботодавця або уповноваженого ним органу та первинної профспілкової організації, де будуть зафіксовані принципи і форми їх взаємодії, права та обов язки, а також взаємодія між трудовим колективом та іншими громадськими організаціями.
9. Зроблено новий аргументований висновок, що правосуб єктність уповноважених первинною профспілковою організацією виборних органів є похідною від правосуб єктності первинної профспілкової організації, оскільки виникає в результаті наданих їм певних повноважень і може бути обмеженою в разі бажання первинної профспілкової організації самостійно реалізовувати певне право.
10. Запропоновано статтю 36 Конституції України доповнити словами, що право на свободу об єднання та право на участь у професійних спілках мають не лише громадяни України, а кожна людина. 11. Дістало подальшого розвитку та обґрунтовано положення про необхідність повернення профспілкам права законодавчої ініціативи шляхом внесення доповнення про це до статті 93 Конституції України.
12. Вперше запропоновано частину 5 статті 41 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” та частину 5 статті 252 КЗпП України викласти в наступній редакції: “Профспілковим працівника, звільненим від роботи на підприємстві, в установі, організації, після закінчення строку повноважень надається попередня робота (посада), а при її відсутності – інша рівноцінна робота (посада) у тій чи іншій (за згодою працівника) організації. При неможливості надати відповідну роботу (посаду) за попереднім місцем роботи в разі реорганізації підприємства, установи, організації роботодавець або правонаступник, а при ліквідації організації – профспілка (не нижче районної) зберігає за звільненим профспілковим працівником його середній заробіток на період працевлаштування, але не більше 6 місяців, а у разі навчання або перекваліфікації – на строк одного року. Час роботи звільнених профспілкових працівників, обраних у профспілкові органи, зараховується їм до загального та спеціального трудового стажу”.
13. Вперше обґрунтовано висновок про доцільність розповсюдження гарантій, передбачених для працівників, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, і на представників профспілок з охорони праці, оскільки вони наділені певними правами щодо здійснення контролю за додержанням роботодавцем, всіма працівниками підприємства, установи, організації вимог нормативних актів про охорону праці.
14. На підставі аналізу законодавчого регулювання діяльності професійних спілок вносяться нові пропозиції щодо змін та доповнень до чинного трудового законодавства України, які регулюють виникнення, зміну та припинення трудових відносин найманих працівників і роботодавців, питання охорони праці, колективних трудових відносин.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях проблем діяльності професійних спілок як суб єктів трудового права та сторони колективних трудових відносин.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції автора можуть бути використані в правотворчості:
при удосконаленні проекту Трудового кодексу України та інших законодавчих і підзаконних актів України, призначених регулювати трудові відносини і, зокрема, діяльність профспілок по представництву і захисту прав та інтересів найманих працівників. Обґрунтовані в дисертації рекомендації сприятимуть більш ефективному застосуванню на практиці норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини між профспілками та іншими суб єктами трудового права.
Отримані результати можуть використовуватися у навчальному процесі в юридичних й інших навчальних закладах при вивченні дисципліни “Трудове право України”, а також при написанні підручників, науково-практичних посібників і розробці методичних рекомендацій.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, виконаним автором особисто. З метою отримання достовірного наукового результату дисертантом проаналізовано і критично осмислено широке коло нормативних актів та наукових досліджень, обґрунтовано теоретичні положення й сформульовано практичні рекомендації, які спрямовані на підвищення ефективності представництва і захисту трудових прав та інтересів найманих працівників професійними спілками. Реалізуючи мету та поставлені завдання, автором одержано результати, які характеризують новизну роботи. Це дає змогу кваліфікувати зроблені дисертантом висновки та пропозиції як вагомий внесок до науки трудового права.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях, зокрема, на науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (Київ, 19 квітня 2001 року); на міжнародній науково-практичній конференції “Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід” (Одеса, 9 листопада 2001 року); на міжнародній науковій конференції “Україна: шляхами віків” (Київ, 15 травня 2002 року).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені в чотирьох статтях, опублікованих в наукових журналах та збірниках наукових праць, які входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України та трьох збірниках тез науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Структура дисертації визначена з урахуванням мети і завдань наукового дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев яти підрозділів, висновків і списку використаних джерел (193 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки. Основного тексту – 182 сторінки.
| 
