|
Актуальність теми дослідження. Відхід від принципів жорсткого планування розвитку народного господарства і переведення його на ринкові механізми регулювання економічних процесів, заохочення приватного підприємництва ставлять перед державою, законодавчими органами і всіма юристами серйозні завдання щодо детального правового регулювання майнових відносин у цілому і відносин власності зокрема. Для законотворчої і правозастосовчої практики як ніколи стало актуальним питання пошуку нових, більш ефективних форм управління. Внаслідок чого в законодавстві та теорії права стали з являтися нові властиві ринковому господарству правові категорії й інститути. Серед них особливе місце займають інститути довірчої власності та управління майном, сфера застосування яких в усьому світі має пряме відношення до діяльності трастових компаній та довірчих товариств на ринку довірчих послуг.
Досвід зарубіжних країн сьогодні показує, що в міру стабілізації та розвитку економіки України, підвищення добробуту її громадян, інтерес до діяльності та послуг, що надають своїм клієнтам довірчі товариства та трастові компанії, без сумніву буде зростатиме. Проте, законодавство України, яке визначає правове становище довірчих товариств і регулює їх довірчу діяльність, знаходиться в Україні ще на початковій стадії розвитку і має суттєві недоліки, а відтак виникає необхідність вивчення та порівняння досвіду правового регулювання діяльності трастових компаній в зарубіжних країнах та довірчих товариств в Україні, проведення наукового аналізу теоретичної та нормативної баз, на основі яких здійснюється у світі діяльність цих суб єктів цивільного права. Актуальність досліджуваної теми визначається також і взятим Україною курсом на інтеграцію у світовий економічний та правовий простір, вступом нашої країни до Ради Європи, і взятими в зв язку з цим зобов язаннями привести чинне законодавство, у тому числі й цивільне, у відповідність зі світовими стандартами.
Сьогодні процес глобалізації світової економіки обумовлює гармонізацію, конвергенцію й уніфікацію правових систем окремих країн світу, особливо в сфері приватного права, а тому чим більш ретельно ми будемо підходити до вивчення, порівняння й аналізу законодавств окремих країн, тим менш імовірним буде повторення помилок, яких нам вдалося б уникнути при більш серйозному вивченні тих питань, які стоять сьогодні на порядку денному перед законодавцем.
Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці відомих вчених, які займалися вивченням окремих концептуальних аспектів розглянутої проблематики. Серед авторів, роботи яких були проаналізовані в процесі дослідження, слід назвати таких, зокрема, вітчизняних та іноземних вчених як: О.О. Богатих, М.В. Венецька, Д.М. Генкін, О.Д. Голубович, Р. Давид, Е. Дженкс, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, В.А. Дозорцев, Л.Г. Єфімова, Є.Ф. Жуков, О.С. Іоффе, І.С. Канзафарова, В.М. Катрич, О.Р. Кібенко, М.І. Кулагін, І.М. Кучеренко, Р.А. Майданик, В.Г. Марчинський, Р.Л. Наришкіна, В. Перло, О.А. Підопригора, С.О. Сліпченко, М.М. Слюсаревський, І.В. Спасибо-Фатєєва, Д.І. Степанов, Є.О. Суханов, Є.О. Харитонов, Дж. Чарльзворт, Я.М. Шевченко та інші.
Проблема вдосконалювання правового регулювання діяльності довірчих товариств в Україні останнім часом стала однією з основних на шляху розвитку в нашій країні довірчої діяльності. Залишається актуальним і питання щодо правових форм, які опосередковують здійснення довірчих операцій. Рішення цих та інших питань дозволило б Україні не тільки вдосконалити існуючі сьогодні правові механізми управління власністю, але й створити в країні сприятливий для іноземного та вітчизняного інвестора інвестиційний клімат.
Цим і обумовлений вибір теми дисертаційної роботи та основні напрямки наукових пошуків.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов язана з комплексною програмою Одеського національного університету імені І.І. Мечникова “Правове забезпечення підприємницької діяльності в Україні” (державний реєстраційний номер 0101U008293).
Мета і завдання дослідження. Метою цього дослідження є комплексний аналіз особливостей правового регулювання діяльності трастових компаній в окремих країнах світу та довірчих товариств в Україні, а також напрацювання окремих теоретичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення українського законодавства в цій сфері.
Відповідно до поставленої мети вирішувалися такі завдання:
- визначити поняття і правову природу інституту довірчої власності (трасту) та ті особливості, якими він характеризується;
- провести аналіз і дати характеристику основних принципів, на базі яких у світі здійснюється довірча діяльність і виникають взаємини між трастовими компаніями та їх клієнтами;
- порівняти чинне в різних країнах світу законодавство щодо регулювання довірчої діяльності та діяльності трастових компаній;
- провести аналіз законодавства України щодо довірчих товариств і розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази в цій сфері;
- з ясувати основні причини недостатньої ефективності й привабливості діяльності довірчих товариств на українському ринку.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі створення та діяльності трастових компаній і довірчих товариств на ринку довірчих послуг. Предмет дослідження – сукупність правових норм, що визначають правове становище трастових компаній в зарубіжних країнах та довірчих товариств в Україні, їх місце в системі юридичних осіб і регулюють надання довірчих послуг зазначеними суб єктами.
Методи дослідження. При проведенні порівняльно-правового аналізу чинного в окремих країнах світу законодавства щодо правового регулювання діяльності довірчих товариств і трастових компаній були використані такі загальнонаукові та спеціальні наукові методи: діалектичний метод, історичний метод, порівняльно-правовий, формально-логічний і системно-функціональний методи.
За допомогою діалектичного методу було досліджено формування та розвиток ідеї довірчих правовідносин і відповідних норм у цивільному праві України й окремих зарубіжних країн, а також проаналізовано хід становлення і розвитку самого законодавства, що регулює діяльність довірчих товариств та трастових компаній на ринку довірчих послуг у різних країнах світу. Історичний метод дозволив дослідити еволюцію розвитку відносин довірчої власності та довірчого управління, причини появи і розвитку трастової справи, а також відобразити закономірно існуючий зв язок між інститутом довірчої власності і трастовими компаніями як такими. Порівняльно-правовий метод було використано для виявлення особливостей і спільних рис, що існують у правовому регулюванні діяльності трастових компаній на ринках окремих країн світу та довірчих товариств в Україні. Формально-логічний метод дозволив проаналізувати зміст чинного в окремих країнах світу законодавства, яке регулює відносини щодо функціонування довірчих товариств та трастових компаній на ринку, а також зробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в цій сфері. За допомогою системно-функціонального методу було досліджено роль і значення трастових компаній та довірчих товариств серед інших суб єктів цивільного права у становленні трастової справи, а також у процесі здійснення самих довірчих операцій на користь їх клієнтів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням, в якому проведено порівняльно-правовий аналіз законодавств України й окремих зарубіжних країн щодо правового регулювання діяльності довірчих товариств та трастових компаній, а також визначені особливості правового становища трастових компаній в окремих країнах світу та довірчих товариств в Україні.
Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:
- обґрунтовано висновок про те, що у відносинах довірчої власності в англосаксонській системі права відсутній дуалізм титулу власника майна (тобто коли довірчий власник розглядається як повноправний власник за загальним правом, а вигодонабувач як власник за правом справедливості), а існування права власності за загальним правом і права власності за правом справедливості на ті ж самі активи в трастових правовідносинах сьогодні можна розглядати тільки як неправильне тлумачення, засноване лише на застосуванні неадекватних критеріїв оцінки і некоректної екстраполяції цивільно-правових термінів на чужорідні правовідносини; - з урахуванням існуючого досвіду діяльності трастових компаній в різних країнах світу вперше сформульовано наступне визначення довірчих операцій трастових компаній, а саме: довірчі операції трастової компанії – комплекс дій (юридичних та (чи) фактичних), пов язаних з наданням агентських та інших послуг за дорученням клієнта компанії та управлінням майном установника трасту чи довірчого управління, що здійснюється на користь та в інтересах вигодонабувача (ів) з метою отримання останнім певного позитивного ефекту чи задля досягнення визначеної установником трасту (довірчого управління) спеціальної цілі;
- на підставі вивчення досвіду країн неанглосаксонської системи права щодо існування в рамках однієї правової системи й інституту трасту, й інституту довірчого управління майном, обґрунтовано висновок, що спільне використання в правовій системі України й інституту довірчої власності, й інституту управління майном, зовсім не суперечить одне одному, а, навпаки, збагачує правові механізми управління активами фізичних і юридичних осіб, розширює підприємницьку практику; - набула подальшого аргументування доцільність введення в систему цивільного права України інституту агентування, що значно розширить можливості довірчих товариств при здійсненні ними довірчих операцій, оскільки надасть можливість здійснювати не тільки юридичні, а й фактичні дії не лише на користь суб єктів господарювання, що передбачено, зокрема, нормами нового Господарського кодексу України, а й інших суб єктів цивільного права;
- обґрунтовано і напрацьовано конкретні рекомендації щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює діяльність довірчих товариств і здійснення ними довірчих операцій. Зокрема запропоновано:
· доповнити розділ І книги третьої нового Цивільного кодексу України главою “Право довірчої власності”, де визначити основні правові характеристики інституту довірчої власності; змінити назву глави 70 Цивільного кодексу України “Управління майном” на “Договір управління майном”, тому що у трактуванні глави 70 Цивільного кодексу України поняття “управління майном” фактично було необґрунтовано звужено і зведено, зрештою, тільки до договору управління майном, тоді як загальновідомо, що управління майном, згідно з чинним законодавством України, може мати не тільки договірний характер, але виникати, наприклад, і на підставі закону. В цій главі, зокрема, пропонується встановити, що право здійснення довірчих операцій щодо майна фізичних та юридичних осіб за договором управління майном мали б лише довірчі товариства та банки; змінити організаційно-правову форму довірчих товариств з товариства з додатковою відповідальністю на повне товариство, що, зокрема, дозволить посилити відповідальність довірчих товариств перед клієнтом у разі зловживання з боку довірчих товариств довірою та їх недобросовісної поведінки;
· оскільки інститут довірчої власності передбачає високий ступінь довіри між учасниками трасту, то в якості додаткової юридичної гарантії пропонується передбачити Законом України “Про довірчі товариства”, що довірчі товариства повинні сплачувати певній державній установі (наприклад, це може бути Національний банк України) внески у відсотковому співвідношенні до вартості майна, яке передається останнім з боку їх клієнтів для здійснення щодо нього довірчих операцій. За рахунок цих внесків держава створює гарантійний фонд, з коштів якого у випадку зловживання довірою довірителя будуть виплачуватися певні компенсації довірителям і вигодонабувачам, а також задовольнятися вимоги кредиторів;
· законодавчо закріпити класифікацію довірчих товариств на приватні, тобто ті, що можуть надавати довірчі послуги тільки заздалегідь визначеному колу осіб (наприклад, тільки юридичним особам), і професійні, які зможуть надавати свої послуги необмеженому колу осіб, а тому повинні мати більший розмір статутного фонду. При цьому треба встановити, що професійні довірчі товариства мають називатися трастовими компаніями, оскільки зможуть здійснювати управління майном клієнтів як на базі інституту довірчої власності, так й інституту управління майном, в той час як приватні довірчі товариства повинні надавати довірчі послуги своїм клієнтам, використовуючи замість інституту довірчої власності, інститут управління майном.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в таких сферах:
- у науково-дослідній сфері – матеріали дослідження можуть бути використані для подальших наукових досліджень правової природи довірчих правовідносин, а також діяльності трастових компаній та довірчих товариств на ринку довірчих послуг;
- у правотворчій сфері – покладені в основу дисертації висновки можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства України, що регулює діяльність довірчих товариств на ринку і здійснення ними довірчих операцій;
- у навчальному процесі – результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсів “Корпоративне право”, “Цивільне і торгівельне право зарубіжних країн”, “Римське приватне право” і “Цивільне право”.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі цивільно-правових дисциплін економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.
Одержані в результаті дослідження висновки оприлюднювалися на: науково-практичній конференції “Становлення і розвиток правової системи України” (Київ, 21 березня 2002 р.), міжвузівській курсантській (студентській) науковій конференції “Проблеми цивільного права та цивільного процесу на сучасному етапі розвитку законодавства” (Донецьк, 5 квітня 2002 р.), II всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Крок у майбутнє” (Київ, 22-24 травня 2002 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми підготовки фахівців на новому етапі розбудови української держави” (Херсон, 14-15 листопада 2002 р.), міжнародно-практичній конференції “Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми” (Одеса, 15 травня 2003 р.). Публікації. Основні положення і результати дослідження містяться в десятьох наукових публікаціях, з яких п ять статей опубліковано у фахових виданнях і п ять тез доповідей на науково-практичних конференціях.
| 
