|
Актуальність теми. Найважливішим завданням для всіх державних інституцій України, кожної із гілок влади, науковців-теоретиків та практиків є втілення засад Конституції України в реальне життя. Реалізація Основного Закону – це гарантія становлення України як суверенної, незалежної, держави. Однією із сфер реформування на сучасному етапі в Україні є система державного управління. Перед Україною після набуття незалежності постала нагальна проблема трансформації адміністративної системи, успадкованої від радянських часів, у якісно нову систему, що грунтується на принципах правової, соціально орієнтованої демократичної держави. Багато складових елементів механізму державного управління в Україні характеризуються на сьогодні як такі, що гальмують суспільний розвиток, організуючий вплив яких на суспільні процеси не задовольняє потреб динамічного розвитку громадянського суспільства.
Невеликими перетвореннями у цій сфері відбутися не можна, адже йдеться про радикальну зміну ідеології державної діяльності з визнанням пріоритетності прав людини і громадянина. Головним завданням адміністративної реформи і реформи адміністративного права є на сьогодні зміна призначення усієї сфери публічного права як такої, що має захищати права людини і громадянина, і порушення такого захисту повинно тягти відповідальність держави. Відтак у системному реформуванні українського суспільства права людини мають стати головною метою, яка покликана принципово змінити історичну парадигму стосунків між державою і людиною.
Оскільки адміністративне право є однією з основних галузей вітчизняного права, втіленням права публічного на національному рівні, що несе головне навантаження публічно-правового регулювання управлінської діяльності, воно водночас виступає основним засобом юридичного супроводження процесу адміністративної реформи. Разом із тим, сучасне адміністративне право України також потребує зміни його теоретичного підгрунтя, формування нової доктрини, яка відповідала б вимогам становлення й розвитку демократичної правової держави. Таким чином, на противагу колишній доктринальній традиції, сучасне адміністративне право має стати галуззю законодавства, спрямованою на забезпечення й захист прав людини. Тому виникає нагальна необхідність теоретичного опрацювання відповідних проблем адміністративного права, створення сучасного теоретичного підґрунтя розвитку цієї галузі, уточнення системи та структури адміністративно-правових відносин, підстав їх виникнення тощо.
Слід зазначити, що в юридичній науці в цілому і окремих її галузях, мабуть, немає більш дискусійного питання, ніж питання про сутність і особливості правових відносин. Це пояснюється тим, що проблема правових відносин взагалі є кардинальною для правової теорії, і, крім того, дає уявлення про предмет відповідної галузі. Саме у правових відносинах найбільш яскраве відображення знаходять специфічні особливості механізму правового впливу на суспільні відносини. То ж природним є те, що на всіх етапах розвитку юридичної науки цим питанням приділялася значна увага як у контексті дослідження загальних проблем визначення поняття та встановлення його сутності, так і у тих наукових розвідках, спеціальним предметом яких були власне правовідносини як правова категорія, співвідношення останніх з іншими видами суспільних відносин, структура, підстави виникнення та механізм їхнього функціонування. Звернення до теоретичних проблем однієї з найважливіших категорій адміністративного права – адміністративно-правових відносин, їх аналіз з радикально нових позицій має прискорити адаптацію вітчизняного адміністративного права до найкращих його моделей, що склалися в світі. Необхідність дослідження і всебічного аналізу сутності адміністративно-правових відносин зумовлена також появою нових категорій у адміністративному праві. Змінюються правові засоби й методи впливу публічної влади на економічну сферу і зв язки господарюючих суб єктів тощо. Отож, змінюється природа впливу держави на відповідну сферу суспільних відносин, що також знаходить прояв у зміні сутності адміністративно-правових відносин.
Слід зазначити, що, попри наявність досліджень у цій сфері, вони стосувалися лише радянських адміністративно-правових відносин, природа яких не відповідає сучасному станові речей у цій сфері. Що ж до обставин, з якими пов язане виникнення, зміна, припинення або інші трансформації правовідносин, то спеціальні дослідження у цій галузі з явилися відносно недавно і, крім того, ґрунтувалися, головним чином, на положеннях загальної теорії права щодо визначення, характеристики та класифікації юридичних фактів, без дослідження особливостей, що властиві їм у окремих галузях права. Такий стан речей у зазначеній галузі й досі залишається практично незмінним.
Таким чином, існує нагальна необхідність заповнити прогалини в наукових розвідках сутності адміністративно-правових відносин на сучасному етапі, дослідити підстави їх класифікації, уточнити критерії такої класифікації та встановити специфіку статики та динаміки окремих видів адміністративно-правових відносин.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану наукової діяльності кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії і є частиною загальної науково-дослідницької програми академії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101U001195). Дисертацію виконано як розділ науково-дослідницької роботи кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії «Правові основи адміністративної реформи в Україні».
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в дослідженні категорії адміністративно-правових відносин, з ясуванні їх правової природи, підстав виникнення, припинення та трансформацій; встановлення співвідношення з іншими категоріями адміністративного права України. Для досягнення мети були поставлені такі задачі:
здійснити аналіз формування концепції правових відносин у вітчизняній правовій науці;
дослідити механізм взаємозв язку правовідносин, суспільних відносин та норм права;
проаналізувати адміністративно-правові відносини як категорію публічного права;
здійснити аналіз поняття та характерних ознак адміністративно-правових відносин на сучасному етапі державотворення в Україні;
з ясувати сутність та зміст адміністративно-правових відносин;
встановити специфіку суб єктного складу адміністративно-правових відносин;
проаналізувати існуючі класифікації адміністративно-правових відносин з метою їхньої уніфікації;
обґрунтувати концептуальне бачення регулятивних та охоронних адміністративно-правових відносин;
дослідити поняття, специфіку та види підстав виникнення і трансформації адміністративно-правових відносин;
уточнити критерії класифікації вказаних юридичних фактів та значення окремих їх видів у загальному контексті аналізу категорії адміністративно-правових відносин.
Об єктом дослідження є концепція адміністративно-правових відносин, взята у діалектичному взаємозв язку із концепціями загальної категорії правовідносин та спеціальної категорії публічних правовідносин, котрі розглядаються як правові феномени, які взаємно впливають одне на одне, проявляються ззовні одне за допомогою іншого і у кінцевому підсумку забезпечують поступальний розвиток одне через одне.
Предметом дослідження є адміністративно-правові регулятивні відносини та адміністративно-правові охоронні відносини, взяті у загальному контексті їх виникнення, розвитку та трансформацій, як публічних правовідносин, а також їхні елементи та структура, підстави їхнього виникнення, зміни та припинення; адміністративно-правові норми та засоби їх реалізації.
Методи дослідження. У процесі аналізу досліджуваних проблем, які охоплюються дисертаційним дослідженням, було використано відповідні загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання. Серед найважливіших із них слід виділити такі: діалектичний (за допомогою якого адміністративно-правові відносини досліджувалися як складова частина соціальних відносин, існуючий порядок регулювання відносин нормами адміністративного права, структурні особливості адміністративно-правових відносин. Його застосування дозволило також визначити трирівневу структуру категорії адміністративно-правових відносин, розглядаючи їх у контексті загально-теоретичного поняття правовідносин; як правовідносини публічного права, а також як категорію власне адміністративного права); функціональний (дозволив розглянути під відповідним кутом зору види адміністративно-правових відносин, з ясувати особливості та функціональне призначення регулятивних адміністративно-правових відносин, а також їх функціонально-системні зв язки з охоронними адміністративно-правовими відносинами); порівняльно-правовий (застосовувався при аналізі низки аспектів проблеми, що складає предмет дисертаційного дослідження, був також використаний для порівняння різних підходів до визначення та характеристики адміністративно-правових відносин у різних правових системах); історичний метод (оскільки адміністративно-правові відносини розглядаються у глибокій історичній перспективі, як результат тривалого розвитку загальної теорії права і науки адміністративного права, то за його допомогою визначаються закономірності розвитку адміністративного права та основних його категорій); догматичного (логічного) аналізу (при здійсненні висновків і пропозицій, які містяться в дисертації, з врахуванням вимог відносно визначеності, несуперечливості, послідовності і обґрунтованості суджень і здійснення в межах загальнотеоретичних і адміністративно-правових конструкцій з використанням понятійного апарату відповідних галузей науки).
Теоретичною базою дисертаційного дослідження є праці В. Б. Авер янова, С. С. Алексєєва, Г. В. Атаманчука, Д. М. Бахраха, Ю. П. Битяка, А. С. Васильєва, О. В. Венедиктова, І. О. Галагана, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, А. І. Єлистратова, З. Д. Іванової, О. С. Йоффе, В. Б. Ісакова, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, Б. О. Кистяківського, Ю. М. Козлова, А. А. Козловського, М. І. Козюбри, А. М. Колодія, В. К. Колпакова, І. Б. Коліушка, А. Т. Комзюка, В. В. Копейчикова, А. П. Коренева, М. М. Коркунова, О. О. Красавчикова, Є. Б. Кубка, Є. В. Курінного, Я. М. Магазинера, М. М. Марченка, П. Є. Недбайла, В. С. Нерсесянца, М. П. Орзіха, І. М. Пахомова, П. С. Пацурківського, Г. І. Петрова, П. Д. Пилипенка, Л. Л. Попова, П. М. Рабіновича, В. М. Селіванова, В. М. Синюкова, О. Ф. Скакун, В. Д. Сорокіна, Ю. М. Старилова, В. Ф. Тарановського, Ю. О. Тихомирова, В. С. Толстого, Є. М. Трубецького, О. Ф. Фрицького, Р. О. Халфиної, Є. О. Харитонова, В. В. Цвєткова, М. В. Цвіка, В. К.Шкарупи, О. П. Юристи, В. О. Юсупова, Л. С. Явича, М. К. Якимчука та ін.
Вивчення та аналіз праць зазначених науковців дали змогу визначити й оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання, що постали на сучасному етапі реформування теорії адміністративного права та визначити шляхи їх вирішення.
Емпіричну основу дослідження складає законодавство України, міжнародні нормативно-правові акти та законодавство зарубіжних країн.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вітчизняній науці адміністративного права пострадянської доби здійснене комплексне монографічне дослідження концептуальних питань визначення поняття, сутності та особливостей окремих видів адміністративно-правових відносин. На цьому підґрунті сформульовано і розвинуто низку авторських положень щодо характеристики адміністративно-правових відносин з виокремленням декількох рівнів останніх: як категорії загальної теорії права, категорії публічного права та категорії власне адміністративного права. Крім того, обґрунтовується авторське бачення сутності деяких нових категорій адміністративного права, що з явилися останнім часом, і на цій основі пропонуються уточнення дефініцій низки категорій і понять адміністративно-правових відносин.
У межах проведеного дослідження одержано результати, що мають наукову новизну.
Елементи наукової новизни полягають, зокрема, у наступному:
вперше обґрунтовано висновок, що важливою тенденцією розвитку теорії адміністративного права останнім часом є поступове витіснення вчення про особливі владні відносини і заміна цього вчення концепцією характеристики адміністративно-правових відносин, як врегульованих правовими нормами відносин, що спрямовані на забезпечення правопорядку і безпеки громадян та суспільства;
вперше визначено, що поняття правовідносин є багатоплановим і визначення та характеристика його можливі на декількох рівнях: загальнотеоретичному, галузевотеоретичному та конкретно-галузевому. вперше доведено, що на першому рівні характеристика правовідносин може бути дана у найбільш абстрактному вигляді як категорія, що існує та підлягає аналізу в межах загальної теорії права взагалі.
додатково обґрунтовано, що на другому (адміністративно-теоретичному) рівні категорія правовідносин теж характеризується у загальному вигляді, але вже на рівні теорії галузі права, передусім, на рівні досліджень поняття, ознак та сутності категорій адміністративного права, яке, у свою чергу, виступає як складовий елемент класичної дихотомії “публічне право – приватне право”. вперше робиться висновок, що на конкретно-галузевому (конкретно-адміністративному) рівні визначення правовідносин, має враховуватися цільова спрямованість правового регулювання (визнання) відповідних суспільних відносин, визначаються обставини, що впливають на їхнє виникнення та реалізацію, а відтак приймається рішення про застосування (характер реалізації) норми відповідної галузі права;
вперше під кутом зору формування цілісної теорії адміністративно-правових відносин проаналізовано зв язок адміністративно-правових відносин з адміністративно-правовою нормою, вплив форм реалізації норм на встановлення, зміну та припинення адміністративно-правових відносин;
з врахуванням авторського бачення особливостей сучасного етапу розвитку теорії адміністративного права України запропоновано власну дефініцію адміністративно-правових відносин, як врегульованих правовими нормами відносин, що виникають та існують між суб єктами публічного права, і спрямовані на впорядкування стосунків у суспільстві, забезпечення засобами державного примусу правопорядку, добробуту та безпеки громадян і суспільства;
вперше доведено, що так звані «приватно-правові відносини» не перебувають у такому безпосередньому зв язку з правовою нормою, як правовідносини публічного права, а тому традиційна характеристика правовідносин як суспільних відносин, врегульованих нормами права, головним чином, стосується відносин, які виникають у сфері публічних галузей права (передусім, адміністративних, усіх процесуальних тощо);
запропоновано авторське бачення таких категорій, як «адміністративно-правовий договір», що є засобом кореляції стосунків учасників адміністративних відносин на засадах координації та реординації; «адміністративний правочин», який являє собою дію, спеціально спрямовану на встановлення, зміну або припинення адміністративно-правових відносин; «акт управління», що трактується як правомірна дія уповноваженого суб єкта в межах наданої йому законом компетенції, «адміністративно-правова норма», що розуміється як встановлене, санкціоноване або ратифіковане державою, формально визначене і забезпечене можливістю державного примусу правило поведінки суб єктів, що діють у галузі державного управління та сфері забезпечення публічного правопорядку, призначенням і безпосередньою метою яких є організація й регулювання суспільних відносин (а також сприяння цій меті), що забезпечує виникнення та функціонування адміністративно-правових відносин, а також умови реалізації учасниками цих відносин своїх прав та виконання покладених на них обов язків.
вперше запропоновано найголовнішим критерієм класифікації правовідносин визначати сферу права, у якій вони виникають та реалізуються. Зокрема, обґрунтовується позиція, що для адміністративно-правових відносин такою сферою є галузь публічного права; вперше пропонується розмежування адміністративно-правових матеріальних відносин (включаючи сюди правила процедури їх реалізації) і адміністративних процесуально-правових відносин, які розглядаються у дисертації в якості самостійних категорій адміністративного права як права публічного. При цьому процедурні правовідносини трактуються як форма реалізації норм адміністративного права і не порушеного суб єктивного адміністративного права або виконання адміністративного обов язку. Натомість процесуальні правовідносини пропонується розглядати як форму адміністративного процесу – спеціального виду судової діяльності, що відбувається в рамках відповідного адміністративно-процесуального законодавства;
знайшли подальшого розвитку підстави виникнення, припинення та трансформацій адміністративно-правових відносин;
вперше запропоновано класифікацію юридичних фактів з врахуванням особливостей цієї категорії стосовно галузі публічного права. Зокрема, вперше визначено тип поведінки учасників сфери державного управління і його вплив на виникнення адміністративно-правових відносин;
вперше окреслено умови, за яких конкретні права та обов язки виникають безпосередньо із самого змісту адміністративно-правової норми;
вперше обґрунтовано позицію, згідно якій адміністративно-правове порушення розглядається, передусім, не як підстава виникнення охоронних адміністративно-правових відносин, а як підстава трансформації загальних регулятивних адміністративно-правових відносин у конкретні адміністративно-правові охоронні правовідносини.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
– у науково-дослідній сфері висновки дисертаційного дослідження розвивають теорію адміністративного права, зокрема, її загальну частину, а саме – теорію адміністративно-правових відносин і є підґрунтям для подальшого формування і вдосконалення вітчизняної теорії адміністративного права. Запропоновано нові висновки та сформульовано низку дефініцій адміністративного права. Теоретичні положення, пропозиції і висновки дисертації можуть стати базою для подальшого вдосконалення концепції адміністративно-правових відносин, їх складових частин, підстав виникнення, припинення і трансформації;
– у сфері правотворчості – висновки, пропозиції та дефініції, сформульовані у дисертації, можуть бути використані у законотворчій діяльності – в процесі підготовки та удосконалення низки законодавчих та підзаконних актів, зокрема, проектів Адміністративно-процедурного кодексу, Кодексу про адміністративні проступки тощо.
– у навчально-методичній роботі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників та підручників з адміністративного права і державного управління, при читанні загальної частини курсу адміністративного права, в розробленні спецкурсів з теоретичних проблем адміністративного права.
– у правовиховній сфері – положення і висновки дисертації можуть бути використані для підвищення рівня правової культури населення, формування фахової правосвідомості студентів юридичних вузів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, загальної теорії права, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі особистих досліджень авторки. У співавторстві опубліковані монографії «Рецепції приватного права: парадигма прогресу» (здобувачкою розроблено підрозділ 1.2. «Право як елемент цивілізації», підпункт 3.4., що стосується характеристики спартанського права як права публічного (с. 55-57), підпункт 4.2.1. вплив стоїцизму на формування публічного права (с. 62-64), підпункт 5.3., де дається характеристика публічно-правових засад в рецепції римського права Візантії після Юстиніана (с. 102-114), у підпункті 5.6. авторкою дана характеристика державно-правових поглядів мислителів Нового часу (с. 123-130) (обсяг 2 друк.арк.); «Виконавча влада і адміністративне право» (здобувачкою розроблено главу 3 «Сутнісні ознаки адміністративного права як галузі публічного права» (0,5 друк.арк.); навчальний посібник «Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції» (авторкою розроблено Розділ «Поняття та категорії порівняльного правознавства», підпункти 3 «Приватне і публічне право», 4 «Європейська правова система» Розділу І підпункт 2 «Державні інститути (інституції)» Розділу ІІ підрозділ 6 Німецьке адміністративне право» Розділу ІІІ підрозділ 5 «Адміністративне право Великої Британії» Розділу ІV, підрозділи 5 «Адміністративістика Російської Імперії», 6 «Радянська доктрина адміністративного права», 7 «Реформування адміністративного права у незалежній Україні» Розділу V. (6 друк.арк.); підручник «Адміністративне право України» (авторкою розроблено підпункт 1.3. «Історія становлення адміністративного права» Глави ІІІ, Глави ІV, VІІ, VІІІ, ХХV (5 друк.арк.); статті «Римське приватне право і управління торговим обігом» (здобувачкою розроблено положення про особливості управління торговим обігом у Стародавньому Римі (0,3 друк.арк.); «Держава і економіка: управління і регулювання» (здобувачкою розроблено положення про співвідношення між регулюванням та управлінням) (0,1 друк.арк.); «Візантійський тип духовності і Україна» (здобувачкою розроблено визначення впливу Візантійського світогляду на формування засад публічного права в Україні) (0,2 друк.арк.); «Перестройка» и пересмотр советской доктрины права» (характеристика трансформації радянської доктрини права у галузі публічного права) (0,3 друк.арк.); «До питання про значення дихотомії «приватне право – публічне право» (здобувачкою розроблено питання визначення та характеристики публічного права, значення розподілу права на публічне і приватне) (0,25 друк.арк.); «Морське право: приватне і публічне» (здобувачкою розроблені питання характеристики публічно-правових елементів морського права) (0,2 друк.арк.); «Підприємницьке право у дихотомії: публічне право – приватне право» (здобувачкою здійснена характеристика публічно-правових елементів у підприємницькому праві) (0,3 друк.арк.); «Приватне і публічне право та деякі аспекти теорії правовідносин» (авторкою розроблено питання впливу публічного права на правовідносини, що виникають у цій сфері) (0,3 друк.арк.); «Реалізація та захист суб єктивних прав через призму класифікації правовідносин» (авторкою розроблено питання специфіки реалізації та захисту прав в залежності від їх видів) (0,25 друк.арк.); «Європейські правові системи: проблеми класифікації» (здобувачкою розроблено питання значення поділу права на приватне та публічне, а також вплив питомої ваги публічно-правових елементів на типологію тієї чи іншої правової системи) (0,3 друк.арк.); «Загальна аварія як підстава виникнення правовідносин» (здобувачкою розроблено питання характеристики загальної аварії як підстави виникнення публічно-правових відносин) (0,2 друк.арк.); «Приватні та публічні правовідносини представництва» (авторкою розроблено питання правовідносин представництва як публічно-правової категорії) (0,25 друк.арк.); «Категорії “приватного”, “публічного” та “соціального права” у загальній системі права» (здобувачкою розроблено питання характеристики публічного права, відмінності його від приватного та соціального права) (0,25 друк.арк.); «Порушення особистих немайнових прав як підстава виникнення охоронних правовідносин» (здобувачкою розроблено питання характеристики охоронних правовідносин, поняття особистих немайнових прав) (0,3 друк.арк.); «Структура правового відношення з погляду дихотомії: Приватне право – публічне право» (здобувачкою розроблено питання впливу публічного права на специфіку структури правовідносин, що виникають у цій сфері) (0,3 друк.арк.).
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії. Результати дослідження доповідались на загальноукраїнських і міжнародних конференціях та науково-практичних семінарах: «Правові проблеми становлення громадянського суспільства в Україні» (січень 2000 р., м. Київ, тези опубліковані), «Проблеми вдосконалення сімейного законодавства України» (7 груд. 2001 р., м. Одеса), «Римське право і сучасність» (21 груд. 2001 р., м. Одеса, тези опубліковані), «Конституція України – основа модернізації держави та суспільства» (21-22 черв. 2001 р., м. Харків, тези опубліковані), «Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період» (14-15 трав. 2002 р., м. Хмельницький, тези опубліковані), «Римське право і сучасність» (6-7 груд. 2002 р., м. Одеса, фіксований виступ), «Право і лінгвістика» (18-21 верес. 2003 р., м. Сімферополь – м. Ялта, тези опубліковані), «Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування» (23-25 трав. 2003 р., м. Одеса, тези опубліковані), «Методологія приватного права» (30 трав. 2003 р., м. Київ, тези опубліковані), «Становлення та розвиток корпоративного права в Україні» (26-27 верес. 2003 р., м. Івано-Франківськ), «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (13-14 лют. 2003, м. Львів, тези опубліковані), «Римське право і сучасність» (14-15 трав. 2004 р., м. Одеса, тези опубліковані); «Право і лінгвістика» (23-26 верес. 2004 р., м. Ялта, тези опубліковані).
Результати дисертаційного дослідження широко використовувалися у навчальному процесі при читанні курсів «Адміністративне право», «Порівняльна адміністративістика», спецкурсів «Проблеми теорії адміністративного права», «Адміністративна відповідальність», «Біржове право» та ін.
Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у одній одноособовій монографії, двох підручниках, двох колективних монографіях, розділах у навчальному посібнику, 30 статтях у журналах та збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженому ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п ятьох розділів, 16 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 435 сторінок. Список використаних джерел складає 678 найменувань і займає 57 сторінок.
|
