|
Актуальність теми Боротьба зі злочинністю потребує постійного вдосконалення оперативно-розшукової, слідчої, експертної та судової діяльності шляхом розширення можливостей використання науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві, в тому числі, в процесі доказування на досудовому слідстві. Це викликано кількісними і якісними змінами самої злочинності, набуттям нею нових характеристик і форм прояву.
Однак, аналіз практичної діяльності правоохоронних органів свідчить про наявність певного розриву між реальними можливостями науково-технічного потенціалу та сучасним станом його фактичного використання. У здійсненні практичних заходів щодо усунення або значного скорочення цього розриву повинні сприяти правові та наукові дослідження. Насамперед, існує нагальна потреба у теоретичному обґрунтуванні необхідності криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві як окремого виду діяльності, оскільки, саме наука криміналістика розробляє прийоми, способи та методи використання науково-технічних засобів, а також є каналом впровадження досягнень інших галузей науки та техніки в кримінальне судочинство.
Оскільки теорія доказування знаходиться на межі наук процесуального права та криміналістики, кожна з яких вивчає її зі своїх позицій, тому сучасні уявлення про теорію доказування повинні відображати її різні аспекти: процесуальні (мета, предмет, межі доказування, поняття і класифікація доказів тощо), а також криміналістичні (особливості збирання, дослідження, оцінки та використання доказів).
Криміналістика, зокрема, вивчає закономірності виникнення, виявлення та фіксації інформації, яка має доказове значення в розслідуванні злочинів. У зв язку з цим, одним із її завдань є розробка найбільш ефективних прийомів, методів, засобів і оптимальних процесуальних форм збирання, дослідження, оцінки та використання доказів. Йдеться про взаємозалежність та взаємообумовленість процесуальних і криміналістичних проблем доказування, у тому числі, в дослідженні інформаційних закономірностей та заснованих на їх пізнанні процесуальних і криміналістичних методів, засобів та способів доказування.
Таким чином, традиційні процесуальні питання теорії доказування (поняття доказування, стадії цього процесу, предмет, межі, суб єкти тощо) потребують розгляду та вирішення з позицій криміналістичного забезпечення.
Названим питанням приділялась певна увага у працях вчених-юристів: Ю.П. Аленіна, Л.Ю. Ароцкера, В.Д. Басая, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Варфоломеєвої, А.І. Вінберга, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.M. Грошевого, A.Я. Дубинського, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, І.П. Козаченка, О.Н. Колесніченка, В.П. Колмакова, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тищенка, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та ін. Разом з тим, у працях зазначених вчених-юристів об єктивно не могли бути розкриті всі аспекти даної проблеми, тому вони залишаються предметом дискусій протягом останніх років і потребують подальшого дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження визначена проблематикою удосконалення діяльності ОВС, яка передбачена п.10 Наказу МВС України № 635 від 30 червня 2002р. “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практичну діяльність органів внутрішніх справ України”, обговорювалась і отримала схвалення на засіданнях кафедри розслідування злочинів факультету підготовки слідчих та криміналістів НАВС України (протокол № 8 від 14 грудня 2000 р.), Вченої ради НАВС України (протокол № 19 від 29 грудня 2000 р.), включена до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт НАВСУ на 2002 р. п. 159 і Переліку дисертаційних досліджень з проблем держави та права України, затвердженого Управлінням координації і планування наукових досліджень Академії правових наук України. Основні положення дисертації входять складовими елементами до навчальних програм і тематичних планів із курсів кримінального процесу і криміналістики, спецкурсу “Доказування в досудових стадіях кримінального процесу України”, які викладаються у Навчально-науковому інституті підготовки слідчих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ України.
Мета і завдання дослідження визначаються необхідністю комплексного міждисциплінарного розгляду та іншими закономірностями наукового пізнання предмету дослідження, принципом єдності теоретичного і практичного підходів до його вивчення.
Визначення мети та завдань дослідження ґрунтується на філософському розумінні зв язку між метою пізнавального процесу та засобами її досягнення, між кінцевим результатом і стадіями дослідження, між загальними, особливими та поодинокими проявами предмета наукового аналізу дисертаційного дослідження.
На підставі цього, метою дисертаційного дослідження є визначення науково-обгрунтованих теоретичних положень і розробка відповідних рекомендацій щодо вдосконалення криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві.
· Виходячи з поставленої мети, в дисертації вирішуються наступні взаємопов язані між собою завдання: виявлення та розмежування процесуальних і криміналістичних особливостей процесу доказування на досудовому слідстві; розкриття взаємозв язку криміналістики і теорії доказування та обґрунтування необхідності криміналістичного забезпечення ефективного функціонування процесу доказування на досудовому слідстві; визначення поняття та змісту криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві;
· з ясування мети і завдань криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві; визначення сучасного стану, рівня, природи і характеру причин, які впливають на ефективність криміналістичного забезпечення процесу доказування при розкритті і розслідуванні злочинів та шляхів його удосконалення; розроблення рекомендацій щодо криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві та їх впровадження у діяльність правоохоронних органів та у навчальний процес юридичних навчальних закладів.
· формування пропозицій з оптимізації прийомів та методів процесу доказування.
Об єктом дослідження виступають відносини, які охоплюють теоретичні засади та практику організації і здійснення криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві. Предметом дослідження є особливості криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві як окремого виду діяльності, спрямованого на комплексне вирішення правових, організаційних та науково-методичних проблем розслідування злочинів. Методи дослідження Методологічною основою дисертації є діалектико-матеріалістичний метод пізнання соціально-правових явищ і процесів, загальнонаукові методи, а також положення конституційного, кримінально-процесуального та кримінального права України.
Специфічність мети та завдань дослідження зумовили необхідність використання наступних різноманітних методів:
· історичний – при визначенні етапів виникнення, становлення та розвитку криміналістичного забезпечення розслідування злочинів як об єкту та предмету наукових досліджень;
· порівняльно-правовий – при аналізі співвідношення норм чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства України щодо предмета доказування у кримінальному судочинстві, а також норм кримінально-процесуального законодавства країн ближнього та дальнього зарубіжжя;
· системний – при визначенні місця доказування в системі кримінального процесу;
· соціологічні – анкетування, інтерв ювання 123 слідчих ГСУ МВС України, 96 слухачів та курсантів НАВС України слідчої спеціалізації, вивчення офіційних та бібліографічних джерел – у процесі збирання та накопичення емпіричного матеріалу по темі дослідження;
· статистичні – при вивченні та аналізі 283 кримінальних справ, анкетуванні слідчих з метою оцінки сучасного стану, визначення критеріїв ефективності функціонування та перспектив удосконалення криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві;
· структурно-функціональний – при розгляді процесу доказування та його криміналістичного забезпечення як окремих видів діяльності відповідних суб єктів;
· формально-логічний – при визначенні предмету криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві шляхом виділення його з предметів існуючих і вже відомих;
· юридичного аналізу – при з ясуванні змісту процесуальних норм що регулюють процес доказування на досудовому слідстві та розробленні пропозицій до чинного законодавства.
Положення дисертації, висновки і рекомендації ґрунтуються на нормах Конституції України, актах кримінального, кримінально-процесуального законодавства України, інших законах та нормативних актах суверенної держави з питань діяльності правоохоронних органів, забезпечення гарантій прав і свобод громадян, підвищення ефективності боротьби зі злочинністю. При підготовці дисертації опрацьовані наукові праці з кримінального процесу, криміналістики та судової експертизи, філософії права, психології, педагогіки, наукознавства, теорії управління, соціології.
При написанні даного дослідження використовувалися здобутки наукової діяльності вчених-криміналістів В.П. Бахіна, І.В. Гори, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, І.П. Красюка, В.А. Колесника, В.С. Кузьмічова, О.О. Садченка, П.В. Цимбала, І.О. Ієрусалимова, які безпосередньо займалися розробкою питань криміналістичного забезпечення розслідування злочинів протягом 1980-2004 рр., а також здійснювався порівняльний аналіз власних та отриманих ними даних з проблем вдосконалення слідчої діяльності. При підготовці дисертації, формулюванні основних положень, висновків та пропозицій автором використовувався особистий досвід практичної діяльності на посаді слідчого ОВС та викладача кафедри кримінального процесу факультету підготовки слідчих Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів НАВС України. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що зміст дослідження складають результати комплексного міжгалузевого аналізу широкого кола недостатньо розроблених та дискусійних питань стосовно криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві.
· До числа основних нових наукових положень роботи слід віднести: авторське тлумачення особливостей процесу доказування на досудових стадіях кримінального процесу;
· подальший розвиток проблеми встановлення місця та ролі криміналістики у теорії та практиці доказування, віднесення до спеціальних завдань криміналістики забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві;
· надання та обґрунтування авторського розуміння сутності та змісту криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві на відміну від наявних його визначень у криміналістичній літературі; пропозиції до характеристики і структури, термінологічного апарату та визначення перспектив удосконалення криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві;
· конкретизація визначення предмета криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві безпосередньо через його складові, а саме: криміналістичні знання, освіту і техніку;
· формулювання цілей та завдань діяльності відповідних суб єктів криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві;
· визначення критеріїв ефективності криміналістичного забезпечення доказування на досудових стадіях кримінального процесу та основних напрямів щодо його вдосконалення;
· рекомендації щодо оптимізації правової, організаційної та методологічної бази криміналістичного забезпечення доказування на досудовому слідстві;
· пропозиції щодо удосконалення деяких норм чинного КПК України з питань, що стосуються предмета дослідження та їх реалізація при підготовці проекту КПК України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні автором пропозицій щодо удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України, процесу доказування та використання доказів у кримінальному процесі, розвитку положень теорії криміналістики, які відображають зв язок науки і практики, розробки конкретних заходів вдосконалення діяльності слідчих органів та функціонування системи професійної підготовки їх кадрів.
Узагальнені пропозиції внесені до проекту КПК України та направлені до Верховної Ради України, прийняті і використовуються Головним слідчим управлінням МВС України. Результати дослідження знайшли відображення у підготовленій автором навчальній програмі з курсу “Доказування на досудовому слідстві”, методичних рекомендацій “Теоретичні та практичні шляхи удосконалення криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві”, а також у навчальному процесі різних за відомчою підпорядкованістю вузів, зокрема, Національної академії внутрішніх справ України, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Національного університету “Києво-Могилянської академії”, про що свідчать відповідні акти.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням в процесі якого при висвітленні окремих питань щодо предмета криміналістичного забезпечення розслідування злочинів, його завдань, криміналістичних аспектів забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві використані наукові праці опубліковані у співавторстві, які супроводжуються обов язковим на це посиланням (загальний обсяг 0,5 д.а., особистий внесок здобувача 0,4 д.а.).
Апробація результатів дисертації здійснені при обговоренні на засіданнях кафедри розслідування злочинів та міжкафедральному семінарі при рекомендації роботи до захисту в спеціалізованій вченій раді Національній академії внутрішніх справ України. Основні результати роботи доповідалися на різних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів у сучасних умовах” (травень 2001 р., м. Київ), на міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми криміналістики” (березень 2001 р., м. Донецьк ), на науково-практичній конференції “Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах” (квітень 2002 р., м. Київ).
Публікації За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових статей, 5 з яких у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 тези доповідей у збірниках наукових праць за результатами науково-практичних конференцій.
Структура роботи обумовлена предметом дослідження, метою і завданнями. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 205 сторінок, з яких 150 – основного тексту, 31 – додатків. Список використаної літератури складається з 239 джерел.
| 
