|
Актуальність теми дослідження обумовлюється не лише потребами практики державного будівництва, але й необхідністю наукового вивчення цього нового для України явища. Якщо говорити конкретно, в контексті даного дослід-ження, то найменш розробленими в науковому плані є питання визначення довго-строкової державної імміграційної політики, шляхів і методів адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні. Між тим, не визначивши на науковій основі політики держави стосовно адміністративно-правового забезпечення імміграційного процесу, не можна ефективно розв язувати інші питання в цій сфері. Регулювання державою процесом імміграції за таких обставин завжди відбуватиметься методом спроб і помилок, який з розвитком продуктивних сил коштує суспільству все дорожче.
Наукове осмислення проблеми необхідне для розв язання таких практичних завдань, як створення відповідної загальнодержавної та регіональних інформацій-но-статистичних баз для прийняття управлінських рішень, передусім, з питань працевлаштування іммігрантів та біженців, інших шукачів притулку, максималь-ного використання їх потенціалу для самоутримання та розвитку економіки України, обмеження можливостей проникнення на територію країни нелегалів, усунення негативних наслідків нелегальної імміграції, а головне – для розробки законодавчо-нормативних актів у сфері подальшого вдосконалення форм і методів адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграцій-ного процесу в Україні.
Захист державних інтересів потребує забезпечення системою правових, організаційних та фінансових заходів. Адміністративно-правовий вплив на імміграційний процес в Україні все ще є недостатнім. Сьогодні управління імміграцією здійснюють більше десяти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України. В той же час відсутня належна координація їх діяльності, чітко не визначена сфера їх впливу та відповідальності.
Вивчивши та проаналізувавши дану проблематику доводиться констатувати, що зміст чинного імміграційного законодавства не повністю відповідає об єктив-ним тенденціям розвитку суспільних відносин. У значній мірі таке становище пов язане з недостатнім розумінням вагомості досліджуваної проблеми державни-ми органами, які формують внутрішню політику держави та правоохоронними органами, які відповідають за втілення цієї політики і, як результат цього – наявність малоефективної системи вироблення та здійснення державної політики у даній сфері.
Сьогодні в Україні назріла гостра необхідність дослідження проблеми імміграції взагалі, та адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу зокрема, адже заміна режиму, що існував у часи СРСР на демократичний та утворення незалежної держави поставили Україну перед цілим комплексом невирішених в цій частині правової науки та практики завдань.
На початку ХХІ століття в період європейської інтеграції, назріла гостра потреба систематичного і комплексного дослідження питання імміграції з враху-ванням законодавства як європейського так і інших регіонів світу. Інтегрування України у європейські та світові інституційні структури вимагає приведення її чинного законодавства з питань імміграції до європейських та міжнародних стан-дартів. Аналіз чинного законодавства більшості європейських країн щодо проблеми імміграції дає унікальну можливість використати його прогресивні положення при удосконаленні вітчизняного законодавства у досліджуваній сфері.
Імміграційні проблеми носять багатоаспектний характер, приваблюють дослідників різних галузей знань: істориків, соціологів, філософів, політологів, демографів, правників тощо, які кожен вивчає по-своєму.
Насамперед, слід відзначити, що питання міграції в широкому розумінні цього слова розроблялись і в науковій літературі минулого історичного періоду. При наявності відомих на той час ідеологічних догм, вченими-правниками були досягнуті вагомі результати у даній сфері, які неможливо залишити поза увагою в сучасних дослідженнях. Значний внесок у дослідження теорії та практики міграційних процесів у минулому внесли такі вчені як: Ж. Зайончковська, А. Король, О. Лармін, І. Матлін, В. Моісеєнко, В. Переведенцев, В. Покмігевський, А. Попова, В. Просвірін, Г.Романєнкова, Л. Рибаковський, Н. Тихомиров, Ж. Тощенко, А. Хомра та інші. Їх наукові праці складають лише невелику частину того багатого скарбу, опрацюван-ня якого дає можливість отримати нові знання і сприяє поясненню нових видів і форм міграції в сучасних умовах. Крім цього, відзначимо, що багато хто з великих учених минулого не тільки глибоко аналізував у своїх роботах параметри існуючих на той час міграційних процесів, але й на підставі наявного наукового матеріалу виявляв їхні тенденції, що дуже актуально в останні роки.
З часу становлення України як незалежної, суверенної держави була опублі-кована значна кількість робіт, серед яких можна відзначити наукові праці таких вчених, як: Ю. Бузницького, А. Бабенко, В. Колпакова, О. Кузьменко, О.Малиновської, В. Новіка, С.Пирожкова, О. Піскуна, І. Прибиткової, Ю.Римаренка, Ю.Тодики, В. Трощинського, М.Шульги, П. Чалого, С. Чеховича, О. Шамшура, В.Шаповала, які мають важливе значення для вдосконалення імміграційного процесу, правового статусу іноземних громадян, осіб без громадянства та інституту деліктного права, що регулює відносини з цією категорією громадян, однак питання адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні цими авторами висвітлюються фрагментарно.
Важливе місце в дисертаційному дослідженні посідають праці відомих віт-чизняних та зарубіжних вчених-адміністративістів: В. Авер янова, В.Афанасьєва, Г.Атаманчука, О. Бандурки, Д. Бахраха, Г. Забарного, Р. Калюжного, С. Ківалова, Л.Коваля, Н. Нижник, О. Остапенка, Л. Савченко, М. Тищенка, В. Пєткова, В.Поповича, В. Шамрая, В. Шкарупи та інших, які стали фундаментальною осно-вою для подальшого дослідження питань, що розглядаються.
Вивчаючи та аналізуючи адміністративно-правовий вплив на сучасний іммі граційний процес не можна залишити поза увагою наукові здобутки у цій сфері західних дослідників. Серед найбільш вагомих наукових праць заслуговують на увагу роботи Г.Вербунта, К. Гордона, П. Дрю, Л. Классена, Д. Кубата, Е.Реджинальда, Т.Хаммара, Л. Холборн. Ці, та ряд інших робіт, належать до загальнотеоретичних досліджень з даної проблематики, тобто узагальнюють досвід вивчення окремих аспектів взаємодії державних органів щодо регулювання імміграційним процесом. Їх наукова цінність полягає в тому, що вони дають загальну концептуальну основу для вивчення імміграційної політики в сучасній Україні.
В роботі здійснено аналіз усіх чинних законодавчих актів України, які регламентують діяльність правоохоронних органів усіх рівнів у сфері адміністра-тивно-правового регулювання імміграційним процесом, основних міжнародних документів з даної проблематики, статутів провідних міжнародних неурядових організацій, їх основних функцій і завдань.
Саме тому предметом даного дослідження є взаємодія правоохоронних органів України щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання імміграційним процесом у сучасних умовах, вивчення механізму протидії нелегальній імміграції в Україні через аналіз співпраці правоохоронних органів усіх рівнів.
Об єктом дисертаційного дослідження є комплекс адміністративно-правових заходів забезпечення правоохоронними органами України усіх рівнів сучасного імміграційного процесу та механізму протидії нелегальній імміграції.
Мета та основні завдання дослідження полягають у спробі, виходячи з дотримання універсальних прав людини, світових та європейських стандартів, у контексті визначених положень Конституції України та сучасної юридичної науки дослідити сучасний стан адміністративно-правового забезпечення правоохорон-ними органами усіх рівнів імміграційного процесу в Україні з його обов язковим системним та комплексним аналізом, практичним осмисленням, правовим і політичним усвідомленням та виявити на цій основі шляхи становлення, розвитку та вдосконалення імміграційного законодавства України, розробити та науково обгрунтувати організаційно-управлінські форми та методи його адміністративно-правового забезпечення.
- Відповідно до мети сформульовано такі завдання дослідження: дослідити, що імміграція не є випадковим і тимчасовим для України явищем, а вже давно і, по-своєму, суттєво впливає на внутрішнє і зовнішнє становище держави;
- обгрунтувати необхідність розробки довгострокової державної політики щодо адміністративно-правового регулювання імміграційним процесом;
- визначити основні принципи даної політики, виходячи з геополітичного становища України, її участі в міжнародних відносинах та в міжнарод-ному поділі праці, з урахуванням власних національних інтересів;
- проаналізувати існуючий досвід адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу, набутий економічно розвинутими країнами, насамперед тими, які створили власну економіку виключно за рахунок фізичних, інтелектуальних, фінансових ресурсів іммігрантів, знайти в цьому досвіді корисні для України моменти;
- розробити науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення в Україні управлінської структури, яка займається адміністративно-право-вим регулюванням імміграційного процесу та комплекс адміністративно-правових заходів, які забезпечуватимуть проведення імміграційної полі-тики в інтересах України з одночасним урахуванням діючих міжнародних норм у сфері дотримання прав людини;
- систематизувати заходи щодо адміністративно-правової протидії право-охоронними органами усіх рівнів нелегальній імміграції на загально-державному рівні, які повинні реалізовуватися завдяки ефективному функціонуванню особливого механізму, основними компонентами якого є організаційно-структурні утворення, адміністративно-правові заходи, нормативне забезпечення. Цей механізм повинен стати системною складовою частиною загальнодержавного механізму впливу щодо со-ціально негативних явищ.
Теоретична і методологічна основа дослідження полягає в узагальненні досвіду, суспільних знань і практики, які відображають об єктивні закономірності еволюції міграційних процесів, зокрема такого їх різновиду як імміграція та її адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами держави. Методологія дослідження передбачала використання таких загальновизнаних ме-тодів, як історичного і логічного, системного і порівняльного аналізу, статистич ного і прогностичного, вивчення громадської думки, опитування іммігрантів. Використання названих теоретико-методологічних підходів дозволило всесторонньо розглянути інститут національного міграційного права, проаналі-зувати його місце та роль в системі правового статусу людини та громадянина в науці адміністративного права України, отримати нижченаведені наукові та практичні результати.
Наукова новизна отриманих результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертація є одним з небагатьох у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням правових основ взаємодії правоохоронних органів усіх рівнів щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання сучасним імміграційним процесом.
У результаті проведеного дослідження сформульовані нові положення, запропоновані дисертантом особисто.
Уперше: - обгрунтовано основні принципи імміграційної політики України, які перед-бачають: диференційований підхід держави до легальних іммігрантів, біженців, інших категорій іммігрантів – з одного боку, та нелегалів – з другого; наявність в державі необхідної для прийняття відповідних управлінських рішень інформа-ційно-статистичної бази даних; обов язкове залучення легальних іммігрантів до суспільно корисної праці; забезпечення на цій основі їх самоутримання та сприян-ня розвиткові економіки України; активну участь України у відповідних системах міждержавного та міжнародного співробітництва; залучення коштів і ресурсів за-рубіжних країн, неурядових організацій для розвитку вітчизняної міграційної служби та працевлаштування іммігрантів; вдосконалення і подальший розвиток законодавчо-нормативної бази з проблем імміграції відповідно до загальновизна-них міжнародних актів і в інтересах України; наявність чіткого плану дій відповід-них державних органів влади України щодо реалізації імміграційної політики;
- аргументовано положення про те, що цілісність системи державного управ-ління імміграційним процесом в Україні може бути досягнута лише шляхом пого-дженого і гармонійного розвитку функціональної, адміністративно-організаційної, фінансово-економічної та регіональної структур багатовідомчої міграційної служ-би України та чіткої, скоординованої діяльності правоохоронних органів усіх рівнів;
- доведено необхідність перенесення акцентів державної політики в боротьбі з нелегальною імміграцією із сфери подолання її негативних наслідків у площину запобігання проникненню на територію України нелегалів.
Отримали подальший розвиток питання:
- виявлення можливостей і доцільності залучення Україною для боротьби з нелегальною імміграцією коштів та інших ресурсів держав, передусім, сусідніх з Україною, які зацікавлені в обмеженні потоків нелегалів, котрі потрапляють на їх територію, використовуючи Україну як тимчасовий “відстійник”, своєрідну тран-зитну зону для подальшої імміграції в Західну Європу;
- розробки методики проведення процедури надання статусу біженця в Україні, яка включає: спеціальні методи перевірки достовірності поданих заявни-ком даних (інтерв ю, ідентифікація особи, експертиза документів та ін); порів-няльний аналіз отриманої інформації з урахуванням загальної ситуації в країні походження біженця; підготовку експертного висновку щодо доцільності надання притулку в Україні; забезпечення консультаціями та допомогою для соціальної адаптації, працевлаштування визнаних біженців та членів їх родин; подальший контроль за їх перебуванням в Україні. Джерела та емпіричний матеріал дослідження. Нормативну основу дисертаційної роботи становлять: Конституція України, законодавчі акти України, відомчі нормативні акти, міжнародно-правові документи, законодавство зарубіж-них держав з питань імміграції, яке використовувалося в дослідженні.
В роботі узагальнено відповідні теоретичні та практичні матеріали Організації Об єднаних Націй (ООН) Управління Верховного Комісара у справах біженців ООН (УВКБ ООН), Міжнародної Організації з Міграції, Міжнародної Організації Праці, Ради Європи, Європейського Союзу та враховано дослідження та висновки науки адміністративного права України і адміністративного права зарубіжних країн, міжнародного публічного права, теоретичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних фахівців.
Всесторонньому дослідженню проблеми адміністративно-правового забез-печення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні сприяли також опубліковані в минулому та сучасні праці в галузі права, історії, демографії, філософії, українознавства, соціології, політології. У процесі роботи над дисерта-цією використані здобутки теоретичної західної імміграційної наукової думки та найсучасніший практичний досвід багатьох країн світу у сфері імміграції.
Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням, містить нові наукові знання у сфері теоретико-методологічних, методичних та практичних підходів щодо вдосконалення державного управління та адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні. Науково-аналітичні, теоретико-методологічні, методичні, практичні висновки та рекомендації зроблені автором на основі джерелознавчого аналізу, опрацювання даних первинної, загальнодержавної та міжнародної статистики, аналітичних матеріалів правоохоронних відомств України, а також власних спостережень за час практичної роботи на посаді старшого інспектора відділення паспортної роботи та громадянства відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Львівській області.
Матеріал, який міститься в дисертації, її основні положення та висновки можна використати в науковій і навчальній літературі, в процесі викладання курсу адміністративного права, а також як допоміжний матеріал для подальших дослід-жень проблем імміграції.
Апробація результатів дослідження. Підсумки дослідження проблеми в цілому, окремих її аспектів, отримані узагальнення та результати було оприлюд-нено на науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методоло-гія та практика” (м.Львів, 23 січня 2003 р.), на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Розвиток демократії та місцевого самоврядування в Україні” (м.Дніпропетровськ, лютий 2003 р.), на науково-практичній конференції “Кримінальний Кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдоско-налення кримінального законодавства)” (м.Львів, 4-5 квітня 2003 р.), а також використано на заняттях зі службової підготовки з працівниками відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВСУ у Львівській області та на курсах першопочаткової підготовки оперативних працівників у Львівському училищі першопочаткової підготовки протягом 2000-2003 навчальних років.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки, сформульовані в дисертації знайшли відображення в дев яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дисертації. Визначається метою та завданням дослідження, відповідає логіці наукового пошуку та вимогам ВАК і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з них основного тексту – 183 сторінки. Додатки на 17 сторінках. Список використаних джерел – 19 сторінок (207 найменувань).
|
