|
Актуальність теми. Підпал – вкрай небезпечний злочин. Його підвищена небезпека обумовлюється тим, що сам спосіб вчинення загрожує не тільки майну, на яке був спря-мований намір злочинця, але, в ряді випадків, життю і здоров ю багатьох людей. Такі зло-чини відносяться до небезпечних посягань на основи конституційного ладу і безпеку дер-жави, економічну, екологічну та суспільну безпеку і суспільний порядок, на життя, здоров я громадян, їх майнові та інші права, що захищаються Конституцією України і міжнарод-ним правом.
Сучасний стан боротьби зі злочинами, пов язаними з підпалами, рівень правового, криміналістичного й організаційно-управлінського забезпечення їх розкриття, розсліду-вання та запобігання створюють передумови для глибокого і всебічного дослідження кон-цептуальних і окремих питань даної проблеми.
Правовим, криміналістичним і організаційно-управлінським проблемам доказування у справах, пов язаних з підпалами (стосовно завдань органів внутрішніх справ), і присвя-чена дана дисертація.
Визначаючи ступінь наукової розробленості проблеми, можна сказати, що на даний час в правовій літературі недостатньо висвітлені питання доказування у справах про під-пали з метою приховування злочинів. Вирішення завдань посилення боротьби з даними злочинами неможливе без підвищення рівня наукового і законодавчого забезпечення такої діяльності. Актуальність проблеми обумовлюється тим, що підпал як спосіб приховування злочинів не тільки сам становить підвищену небезпеку, але і використовується для зни-щення або приховування слідів інших тяжких злочинів. Так, підпал найчастіше викорис-товується для приховування таких тяжких злочинів як вбивство, розкрадання, знищення або пошкодження чужого майна. Складність розслідування злочинів, прихованих підпа-лом, з точки зору організації і доказування його обставин, значною мірою визначається характером дії вогню як рушійного процесу, що тягне за собою знищення багатьох слідів як злочину, так і самого підпалу.
Актуальність, складність і багатоплановість проблем боротьби зі злочинами, пов язаними з підпалами, теоретична і практична значимість виникаючих тут питань обумо-вили інтерес до них з боку фахівців в галузі кримінального процесу, криміналістики, кри-мінального права, кримінології. Різним аспектам розкриття, розслідування і запобігання злочинів цієї категорії присвячені роботи М.В. Безуглова, М.С. Брайніна, Т.В. Варфоломе-євої, А.С. Григор яна, Г.Г. Зуйкова, М.І. Ісраілова, Г.Н. Казакова, А.Я. Качанова, В.Г. Лу-кашевича, Г.М. Міньковського, Б.В. Мегорського, С.П. Мітричева, А.В. Мішина, Р.А. Мі-уської, А.П. Рижакова, М.С. Строговича, 3.Е. Шимакова, М.П. Яблокова та інших.
Важливе значення для розробки розглянутих у дисертації проблем доказування ма-ють фундаментальні праці Ю.П. Аленіна, Р.С. Бєлкіна, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, А.В. Іщенка, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, П.П Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, В.А. Образцова, І.Ф. Пантєлєєва, А.Б. Сахарова, М.Я. Сегая, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила, О.О. Эйсмана та інших. Незважаючи на зна-чущість раніше проведених досліджень, далеко не всі аспекти теми належним чином ви-вчені, а деякі виникли останнім часом у зв язку з перетвореннями в суспільстві. Особливо це стосується кримінально-процесуальних, криміналістичних і організаційно-управлінських питань доказування під час досудового провадження.
Таким чином, проблеми доказування у справах про підпали мають потребу в пода-льшому дослідженні, що припускає перегляд і відновлення концептуальних підходів із урахуванням досягнень як сучасної правової доктрини, так і позитивних досягнень право-охоронної практики. Зазначені обставини й обумовили вибір теми дисертаційного дослі-дження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження ви-конано згідно з Пріоритетними напрямами фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005рр. (Наказ МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2000-2005 рр. (рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. за № 9 КМ/1.) Робота включена до планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України і кафедри теорії кримінального процесу та судоустрою цього закладу.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає в тому, щоб на основі порівняльного аналізу законодавства, опублікованих робіт з проблем доказування та узагальнення кри-мінальних справ визначити особливості предмету доказування у справах про підпали і внести науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення чинного Кримінально-процесуального кодексу України і практики реалізації його норм правозастосовчими ор-ганами.
Відповідно до мети автор поставив перед собою такі завдання:
- з ясувати поняття, сутність, зміст і структуру предмету доказування та його зна-чення для процесу розслідування;
- дослідити криміналістичну характеристику елементів предмету доказування у справах про підпали та розкрити її значення для побудови версій на початковому етапі розслідування; - внести пропозиції щодо вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства України для забезпечення результативного доказування в процесі розслідування підпалів.
Об єктом дослідження є обставини, що підлягають доказуванню у справах про під-пали як правове явище.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми, які стосуються процесу доказування у справах про підпали, а також правові норми, які регулюють цей процес.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальні закони та кате-горії теорії пізнання. Для вирішення завдань за темою дослідження використовувалися: а) загальнонаукові методи (спостереження, опису, порівняння, класифікації) – для визначен-ня типових ознак обставин, що складають предмет доказування у справах про підпали; б) історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний і порівняльний методи - для вивчення розвитку уявлень про предмет доказування та його нормативно-правове ре-гулювання, для узагальнення матеріалів кримінальних справ з метою виявлення типових обставин, що підлягають доказуванню у справах про підпали з метою приховування зло-чинів; в) соціологічні (анкетування й інтерв ювання) – використовувались при вивченні і узагальненні правозастосовчої практики правоохоронних органів; г) статистичний метод використовувався для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані в результаті вивчення 137 кримінальних справ даної категорії; узагальнені дані анкетування 187 слідчих ОВС, 189 співробітників Державного пожежного нагляду; статистичні дані Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МНС України. Використовувався також особис-тий досвід дисертанта, набутий за час роботи у слідчому підрозділі системи МВС.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, у якому висвітлено особливості предмету доказу-вання у справах про підпали з метою приховування злочинів. На підставі аналізу емпірич-них даних, вивчення нормативно-правових актів і опублікованої літератури в дисертації викладено такі положення, висновки й рекомендації, що, на думку автора, складають її новизну:
вперше:
- обґрунтовано, що коло обставин, які складають предмет доказування (статті 64 та 23 КПК) має орієнтовний, а не вичерпний характер;
- обґрунтовано, що встановлення мети у справах про підпали свідчить про усвідом-лення особою сутності дій, спрямованих на її досягнення, і внесено відповідні пропозиції щодо внесення доповнення до пункту 2 статті 64 КПК України;
- обгрунтовано, що визначений процесуальним законом предмет доказування є зага-льним для усіх категорій кримінальних справ, а його особливості виявляються стосовно окремих груп і обумовлюються специфічними обставинами;
- запропоновано положення про те, що для визначення обставин, які підлягають до-казуванню на досудовому слідстві і в суді, мають застосовуватися однакові терміни;
- обгрунтовано, що мотив підпалу є не факультативним, а обов язковим елементом предмету доказування у справі;
набули подальшого розвитку:
- пропозиції щодо з ясування способу вчинення підпалу для приховування злочину і його вплив на встановлення інших елементів предмета доказування;
- пропозиції щодо порядку визначення розміру заподіяної підпалом шкоди;
- пропозиції про внесення змін до статті 23 КПК із зазначенням на обов язок встано-влювати під час розслідування "безпосередні обставини, які сприяли злочину", а застосу-вання заходів щодо їх усунення не пов язувати із закінченням провадження у справі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані авто-ром висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані: а) у за-конотворчій роботі – при внесенні змін і доповнень до чинного Кримінально-процесуального кодексу України, при доопрацюванні проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України; б) у практичній діяльності органів дізнання, слідства, прокуратури, суду та Державного пожежного нагляду; г) у навчальному процесі – при на-писанні окремих розділів підручників і навчальних посібників з курсу "Кримінальний процес України", при вивченні слухачами, курсантами і студентами юридичних закладів освіти курсу "Кримінальний процес України".
Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес і науково-дослідну роботу Академії внутрішніх справ України та Факультету №2 Академії пожеж-ної безпеки України (Акт впровадження від 11 квітня 2003 року). Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені у виступах автора на засіданнях кафедри теорії кримінального процесу та судоустрою Національної академії внутрішніх справ України і наукових конференціях: Науково-практична конференція сту-дентів і аспірантів "Україна у 20 столітті: уроки, проблеми, перспективи", м. Київ, Міжна-родний інститут лінгвістики та права, 25 квітня 2001 року; Міжвузівська курсантська (студентська) науково-практична конференція "Проблеми взаємопорозуміння ОВС з насе-ленням", м. Донецьк, Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 26 жовтня 2001 року; Науково-практична конференція „Профілактика злочинів та правопорушень серед неповнолітніх", м. Київ, 21 лютого 2002 року.
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації, сформульова-ні в дисертації, викладені автором в трьох наукових статтях, опублікованих у фахових ви-даннях ВАК України. Всього за темою дисертації опубліковано пЧять наукових праць.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку та вимогам ВАК України і складається із вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел та дода-тків. Загальний обсяг дисертації становить 177 сторінки. Список використаних джерел становить 18 сторінок (194 найменування). Додатки містяться на 8 сторінках.
| 
