|
Актуальність теми дослідження. Створення ефективного механізму системи державного управління, здатного забезпечити послідовне і неухильне проведення ринкових реформ, є важливим чинником побудови правової держави та економічно розвиненого суспільства в Україні.
Розпочате реформування системи державного управління передбачає радикальне оновлення усіх її основних елементів. Але без відповідальнішого ставлення посадових осіб цієї системи, наділених широким спектром владних повноважень, до виконання своїх професійних обов язків не можна розраховувати на позитивний ефект від цих новацій. Про це свідчить і досвід зарубіжних країн, де успіх запровадження ринкових та демократичних реформ був значною мірою пов язаний із спрямуванням національного законодавства на підвищену відповідальність державних службовців перед суспільством за наслідки своєї роботи та забезпечення ефективності витрачання коштів платників податків на їх утримання.
На сьогодні наукові надбання стосовно адміністративної відповідальності складаються переважно із досліджень радянських часів, окремих наукових праць українських вчених. Проте монографічних та дисертаційних досліджень, які б системно аналізували практичну реалізацію цього правового інституту в контексті об єктивних та суб єктивних чинників забезпечення ефективного функціонування органу виконавчої влади як системи управління, специфіки праці державних службовців, зокрема посадових осіб, практично немає.
Майже в кожному аспекті інституту адміністративної відповідальності ще залишились невирішеними чимало принципових проблем, а головне – не опрацьовано комплексного підходу до цього інституту відносно державних службовців органів виконавчої влади в умовах глобальних суспільних реформ.
Вітчизняне законодавство містить норми адміністративної відповідальності, які значною мірою декларують принцип рівності всіх громадян перед законом. На практиці ж означені норми передбачають ряд стягнень, що не враховують специфіку діяльності державних службовців у владних структурах. Позначаються і суттєві недоліки у питаннях процесуального характеру, що дозволяє правопорушникам у ряді випадків уникати відповідальності.
Сучасне реформування суспільства вимагає негайного розширення та прискорення наукових досліджень із цієї проблематики в світлі нового ідеологічно-правового спрямування. У системі органів виконавчої влади повинні діяти спеціальні норми адміністративної відповідальності, створені з урахуванням публічності і соціальної значущості діяльності державних службовців, впливу на інтереси суб єктів відповідальності та більш демократичних процедур виявлення і притягнення їх до такої відповідальності.
З огляду на це, а також враховуючи, що розробка питань відповідальності державних службовців органів виконавчої влади, їх посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність визначена Концепцією адміністративної реформи в Україні, Концепцією боротьби з корупцією на 1998–2005 роки та іншими документами як один з їх пріоритетів, обрана тема дисертаційного дослідження, підготовка якого дала змогу теоретично дослідити інститут адміністративної відповідальності та висунути конкретні пропозиції щодо його удосконалення та розробки проектів відповідних актів законодавства, є винятково актуальною.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною загальної теми, яку розробляють кафедри й наукові підрозділи Київського національного торговельно-економічного університету, зокрема тематичного плану держбюджетної науково-дослідної роботи за темою: “Актуальні проблеми комерційного права”, тема роботи затверджена його вченою радою. Напрямок дослідження відповідає Указу Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98 “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні”, Стратегії реформування системи державної служби в Україні, затв. Указом Президента України від 14 квітня 2000 р. № 599/2000, Комплексної програми підготовки державних службовців, затв. Указом Президента України від 9 листопада 2000 р. № 1212/2000, а також Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затв. Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000.
Мета і завдання дослідження. Дисертаційна робота мала за мету проведення комплексного аналізу стану та перспектив адміністративно-правового регулювання відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади; формування основних засад побудови системи заходів адміністративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади, а також визначення засобів виявлення і запобігання вчиненню ними правопорушень.
Комплексність зазначеної мети передбачає постановку і вирішення ряду завдань, основними серед яких є:
1) виявлення суспільних суперечностей, що мають об єктивне та суб єктивне підгрунтя із визначенням пріоритетів подальших наукових розробок з питань адміністративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади в Україні;
2) визначення поняття посадової особи органу виконавчої влади як суб єкта адміністративної відповідальності;
3) аналізу сучасної практики реалізації норм адміністративної відповідальності в системі органів виконавчої влади;
4) обгрунтування необхідності існування та визначення провідних принципів побудови на загальних класифікаційних підставах систем спеціальних заходів адміністративної та дисциплінарної відповідальності щодо державних службовців органів виконавчої влади і окремо – категорії посадових осіб;
5) опрацювання шляхів удосконалення порядку проведення службового розслідування;
6) теоретичного обгрунтування необхідності запровадження інституту правового нагляду, його функціонального змісту, значення для забезпечення реалізації норм адміністративної відповідальності та впливу на законність в системі державного управління;
7) внесення пропозицій щодо комплексного вдосконалення норм чинного та перспективного законодавства України з урахуванням результатів дисертаційного дослідження, міжнародного досвіду та необхідності поступового приведення норм національного законодавства у відповідність із міжнародними стандартами.
Об єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини щодо нормативного урегулювання інституту адміністративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади.
Предметом дисертаційного дослідження є система адміністративно-правових норм та норм інших галузей права, що визначають порядок притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади. В межах цієї загальної проблеми визначається мета і завдання дисертаційного дослідження.
Методологічна та теоретична основа дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є теорія наукового пізнання соціально-правових явищ. Водночас застосовувались загальнонаукові, та спеціальні методи і підходи, зокрема, порівняльно-правовий, системно-структурний, історико-правовий, логіко-юридичний, конкретно-соціальний та інші методи дослідження.
Правову основу дослідження складають: Конституція України, закони України, міжнародне законодавство, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, галузеве законодавство України, відомчі нормативні акти, що регулюють відносини у сфері державної служби та відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади України.
У процесі підготовки дисертації, поряд з роботами з адміністративного та трудового права, автор використовував вітчизняні та зарубіжні праці з загальної теорії права, державного управління, філософії, соціології, педагогіки, психології, економіки та іншу спеціальну літературу, що стосується теми дисертаційного дослідження.
Емпірічну базу дослідження становить практика розгляду справ про адміністративні правопорушення (500 справ), практика розгляду судами справ про корупційні діяння (350 справ). Статистичні дані отримані зі Зведених звітів Головдержслужби України про виконання вимог Закону України “Про боротьбу з корупцією” в центральних та місцевих органах виконавчої влади за 1998–2002 рр., довідки Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України про стан роботи по виконанню Закону України “Про боротьбу з корупцією” за 2001 р., оперативної інформації від центральних органів виконавчої влади про підвищення кваліфікації державних службовців та обсяги фінансування за 2001 р., монографічних досліджень і засобів масової інформації.
Теоретичною основою дослідження стали наукові здобутки, ідеї та висновки з питань юридичної відповідальності, адміністративного і трудового права, державної служби, теорії управління, психології – В.Авер янова, О.Андрійко, Д.Бахраха, І.Бачило, Ю.Бітяка, Ж.Веделя, С.Дубенко, С.Дячука, Р.Калюжного, В.Князєва, В.Коваленка, М.Коваля, Ю.Козлова, І.Коліушка, В.Колпакова, Р.Корнути, В.Кудрявцева, І.Куяна, Д.Лук янця, В.Мадіссона, В.Марчука, П.Мельника, М.Мельника, К.Муздибаєва, О.Недбайло, Н.Нижник, Л.Ніколаєвої, О.Оболенського, В.Олефіра, І.Пахомова, О.Петришина, В.Поповича, М.Руденка, І.Самощенка, Ю.Старилова, М.Фарукшина, Д.Чечота, В.Цвєткова, Ю.Шемшученка, В.Шамрая, В.Шкарупи, А.Щербака та багатьох інших фахівців, які досліджували відповідні проблеми як в Україні, так і в інших країнах світу.
Наукова новизна отриманих результатів. Представлена дисертація є першим комплексним дослідженням сучасного інституту адміністративної відповідальності державних службовців органів виконавчої влади, їх посадових осіб з огляду на особливості управлінських відносин як сфери його функціонування, містить аналіз стану та перспектив його врегулювання адміністративно-правовими методами.
У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень, запропоновані здобувачем особисто, основні з яких такі:
– дістало подальшого розвитку обгрунтування взаємозв язку юридичної відповідальності, прав та обов язків посадових осіб органу виконавчої влади як управлінської системи;
– уперше виокремлені об єктивні та суб єктивні суспільні суперечності, які, значною мірою, поглиблюються через неякісні норми юридичної відповідальності щодо посадових осіб органів виконавчої влади і незадовільну практику правопоновлення в Україні;
– удосконалений спеціальний понятійний апарат з питань юридичної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади, зокрема, запропоновано визначення поняття “посадова особа органу виконавчої влади”, яке є відправним у дослідженні багатьох питань державної служби в Україні;
– висунуті пропозиції щодо створення спеціальної термінології інституту адміністративної відповідальності відносно посадових осіб органів виконавчої влади України; уперше сформульовані поняття: “юридична відповідальність посадової особи органу виконавчої влади”, “посадова відповідальність”, “адміністративний проступок посадової особи органу виконавчої влади”, “дисциплінарний проступок посадової особи органу виконавчої влади”, “адміністративна відповідальність посадової особи органу виконавчої влади”, “дисциплінарна відповідальність посадової особи органу виконавчої влади”;
– уперше визначені провідні принципи побудови системи адміністративних і дисциплінарних стягнень щодо державних службовців органів виконавчої влади, яка враховує особливість статусу посадових осіб із практичною її побудовою;
– дістав подальшого розвитку порядок проведення службового розслідування в органах виконавчої влади з урахуванням міжнародного досвіду;
– уперше теоретично обгрунтована необхідність запровадження та визначено основні засади нового правового інституту – правового нагляду.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. За результатами проведеного дослідження розроблене наукове розуміння адміністративної відповідальності окремої категорії державних службовців – посадових осіб органів виконавчої влади як комплексного інституту, що поєднує позитивний і ретроспективний аспекти. За наслідками цієї роботи стає можливим запровадження системного підходу до розробки заходів правового впливу на винних осіб; виявлення і запобігання вчиненню ними правопорушень.
Практичне значення одержаних результатів визначається за можливістю вдосконалити чинне та перспективне адміністративне законодавство, норми інших галузей права та спеціальне законодавство з питань відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади завдяки розробленим автором положенням.
Результати дослідження, зокрема пропозиції про внесення змін до законів України “Про державну службу”, “Про боротьбу з корупцією”, а також щодо проекту Кодексу України про адміністративні правопорушення використовуються у роботі Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (акт впровадження від 10.09.2003 р.).
Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради України використовує висновки та пропозиції в ході роботи над проектами Адміністративного процесуального кодексу України, законів України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо відповідальності за порушення строків розгляду звернень)”, “Про Концепцію державної кадрової політики України”, “Про прийняття Кодексу поведінки державного службовця” (акт впровадження від 04.09.2003 р.)
Відповідні положення дисертації використані Міжвідомчим науково-дослідним центром з проблем боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України у підготовці засідання Комітету на тему: “Про стан виконання правоохоронними та іншими державними органами законів України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” і “Про боротьбу з корупцією” та заходи щодо посилення боротьби з цими явищами (10 липня 2002 р.), у підготовці пропозицій до проекту Указу Президента України “Про посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією (листопад 2002 р.) (акт використання результатів від 15 серпня 2003 р.).
Результати дослідження впроваджені в науково-дослідну діяльність та навчальний процес Київського національного торговельно-економічного університету (довідка від 03.09.2003 р.; акт впровадження від 03.09.2003 р.).
Положення дисертації можуть бути використані у подальших наукових розробках з питань відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади, при підготовці підручників, монографій, навчальних посібників, практикумів, методичних матеріалів із курсів “Адміністративне право і адміністративний процес”, “Трудове право”, “Теорія права”, “Державне управління”, інших правових та економічних дисциплін, а також відповідних спецкурсів залежно від специфіки навчального закладу.
Результати дослідження можуть бути використані при підготовці нормативних актів з питань відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади як концептуального, так і прикладного характеру, а також у правозастосовній діяльності органів виконавчої влади та правоохоронних органів щодо застосування відповідних правових джерел.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційного дослідження отримані автором особисто і становлять собою розробку удосконаленої системи адміністративних і дисциплінарних стягнень, заходів забезпечення виявлення службових проступків, їх кваліфікації. Все це дає змогу досягати комплексного позитивного впливу на стан законності і загальну ефективність роботи в органах виконавчої влади.
Усі опубліковані праці є авторськими.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи були обговорені на засіданні кафедри комерційного права Київського національного торговельно-економічного університету, а також на засіданні кафедри адміністративного права та адміністративної й кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України. Основні висновки і положення дисертації викладені у ряді наукових статей, опублікованих у наукових фахових журналах “Право України”, “Підприємництво, господарство і право”, “Вісник прокуратури” та збірниках наукових праць, представлені на чотирьох науково-практичних конференціях: Другій національній науково-практичній конференції “Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування” (м. Суми, 25–27 травня 2000 р.); Науковій конференції професорсько-викладацького складу Київського національного торговельно-економічного університету за підсумками науково-дослідних робіт за 1999–2000 рр. (м. Київ, 1–2 березня 2001 р.); Науково-практичній конференції “Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції” (м. Київ, 14–15 лютого 2003 р.); Третій національній науково-практичній конференції “Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування” (м. Одеса, 23–25 травня 2003 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені у восьми наукових статтях, опублікованих у наукових фахових журналах, а також збірниках тез виступів на науково-практичних конференціях:
§ Старцев О.В. Актуальні проблеми юридичної відповідальності посадових осіб у сфері управлінської діяльності//Право України. – 2000. – №11. – С. 112–114.
§ Старцев О.В. Посадова особа – державний службовець як суб єкт юридичної відповідальності//Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №4. – С. 73–76.
§ Старцев О.В. Удосконалення заходів дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади України в умовах реформування державної служби//Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №11. – С. 44–47.
§ Старцев О.В. Проблеми вдосконалення порядку проведення службового розслідування та прийняття рішення у дисциплінарній справі в Україні//Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №12. – С. 49–52.
§ Старцев О.В. Питання вдосконалення інституту адміністративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади України//Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №10. – С. 59–63.
§ Старцев О.В. Юридична відповідальність посадових осіб органів виконавчої влади //Вісник прокуратури. – 2003. – № 4. – С. 81–86.
§ Старцев О.В. Удосконалення відповідальності державних службовців як необхідна передумова демократизації українського суспільства//Зб. наук. пр. – Суми: ВВП “Мрія” ЛТД, “Ініціатива”, 2000. – С. 241–243.
§ Старцев О.В. Про поняття посадової відповідальності державних службовців у сфері виконавчої влади//Зб. наук. пр. – Київ: ТОВ “АДЕФ-Україна, 2003. – С. 278–281.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та восьми підрозділів, висновків, списків посилань та використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 205 сторінок, у тому числі 15 сторінок становить список посилань (163 найменування) та 17 сторінок – перелік використаних джерел (197 найменувань). Дисертація містить одну схему, одну таблицю а також п ять актів впровадження результатів дисертації.
| 
