|
Актуальність теми дослідження. Конституція України стала фундаментом реформування правової системи України, створення якісно нової системи державного механізму, через запровадження поділу єдиної державної влади на самостійні гілки – законодавчу, виконавчу та судову.
За таких умов особливої актуальності набули питання побудови та діяльності системи місцевих органів державної виконавчої влади, які потребують особливої уваги, оскільки вони максимально наближені до населення і безпосередньо втілюють у життя норми Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів. Пошук оптимальної моделі територіальної організації влади пов язаний з децентралізацією та деконцентрацією повноважень центральних органів виконавчої влади, розмежуванням та збалансуванням з метою уникнення дублювання повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади, державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
До прийняття Конституції України 1996р. органи виконавчої влади становили, по суті, єдину систему органів державної влади нарівні з представницькими органами – радами народних депутатів, незважаючи на їхню істотну відмінність від останніх з функціонально-структурного погляду.
Після створення, місцеві державні адміністрації, як органи виконавчої влади загальної компетенції стали організаційними центрами, що об єднують оперативне керівництво господарською, соціально-культурною та адміністративною діяльністю на відповідній території. Свої повноваження, щодо здійснення управління дорученими галузями (сферами) суспільного життя держадміністрації реалізують через відповідні галузеві і функціональні відділи та управління, на які покладається головне навантаження по вирішенню поставлених перед ними завдань. В науці адміністративного права, після прийняття Конституції України недостатньо уваги приділено дослідженню правового положення відділів та управлінь, їх системи, структури, повноважень. Необхідно також зазначити, що відділи та управління держадміністрацій залишилися поза межами конституційного регулювання, оскільки вони не включені до органів місцевої державної виконавчої влади.
Правовий статус та компетенція кожного органу держави визначається його конкретним призначенням, місцем в загальній системі державних органів. Вказані елементи є основними і для дослідження правового положення відділів та управлінь держадміністрацій, так як вони розкривають їх державно-правову природу.
Відділи та управління обласної і районної держадміністрації мають схожий правовий статус, порядок формування і діяльності, за виключенням територіальних меж, порядку підпорядкування та інш. Тому в дисертаційному дослідженні основна увага приділена відділам (управлінням) облдержадміністрації, з застереженням щодо особливостей формування відділів (управлінь) районної держадміністрації.
В юридичній літературі питання про державно-правову природу відділів та управлінь держадміністрацій є спірним. Одні автори (В.Б. Авер янов, А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський) вважають їх територіальними органами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інші ж (В.В.Зуй) розглядають їх тільки як структурні підрозділи держадміністрацій. В літературі також існує думка (О.В. Д яченко), що відділи та управління держадміністрацій є місцевими органами державної виконавчої влади. В більшості наукових публікацій з адміністративного права та державного будівництва правовий статус відділів і управлінь місцевих держадміністрацій взагалі не розглядається. Існування різних точок зору з приводу правового положення відділів та управлінь держадміністрацій пояснюється недостатньою розробкою правовою наукою питань системи, компетенції, організаційної структури та форм їх діяльності. Слід відмітити, що в юридичній літературі є роботи, які присвячені державним виконавчим органам влади в цілому і майже відсутні дослідження діяльності структурних підрозділів держадміністрацій. Викладене свідчить про необхідність широких узагальнень та обґрунтування на цій підставі шляхів визначення правового статусу відділів та управлінь держадміністрації, уточнення їх правового положення, завдань, чим і обумовлена актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми №0186.0.070865 „Права людини і проблеми вдосконалення організації і діяльності органів законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні”.
Мета і основні завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному розгляді теоретичних і практичних проблем функціонування відділів та управлінь місцевої держадміністрації і характеристиці основних елементів їх правового статусу. Для досягнення поставленої мети автором була приділена увага вирішенню таких завдань:
розгляду правового статусу відділів і управлінь держадміністрації та обґрунтуванню їх місця в системі місцевих органів державної виконавчої влади;
аналізу порядку формування відділів та управлінь держадміністрації, визначенню шляхів удосконалення їх системи;
вивченню, аналізу й оцінці нормативних актів, що закріплюють правовий статус відділів та управлінь;
виявленню специфіки компетенції галузевих відділів та управлінь держадміністрації та шляхів її оптимізації;
дослідженню форм та методів реалізації компетенції відділів та управлінь держадміністрації;
визначенню шляхів удосконалення законодавства з питань функціонування відділів та управлінь держадміністрації;
розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення діючого законодавства.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі організації та діяльності відділів і управлінь місцевих державних адміністрацій.
Предметом дисертаційного дослідження є відповідні правові норми, що закріплюють юридичну природу, функції, форми і методи реалізації компетенції відділами та управліннями держадміністрації. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Головним з них є діалектичний метод пізнання, на основі якого розглянутий порядок формування відділів та управлінь в сучасних умовах та особливості їх діяльності. За допомогою історико-правового методу досліджувалося вітчизняне законодавство минулих років, що стосувалось діяльності місцевих органів державного управління. Дисертант застосовувала структурно-функціональний підхід до виявлення особливостей відділів та управлінь, в якості структурних підрозділів держадміністрації. При з ясуванні системи відділів та управлінь, проведенні їх класифікації на види застосовувався системно-структурний метод. Метод порівняльно-правового аналізу використовувався при дослідженні практики роботи місцевих органів державного управління протягом різних історичних періодів. Прикладні питання дисертаційного дослідження розроблені на основі узагальнення матеріалів практичної діяльності галузевих відділів та управлінь Харківської та Дніпропетровської обласних держаних адміністрацій, ряду районних держадміністрацій названих областей, із використанням результатів наукових досліджень адміністративного права, загальної теорії держави і права, теорії управління, конституційного права, державного будівництва та місцевого самоврядування.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення про сутність, порядок формування, зміст, форми та методи діяльності, компетенцію, організаційну структуру місцевих органів державного управління, що містяться в роботах вчених-теоретиків права: А.І. Єлістратова, В.А. Кубинського, Н.І. Матузова, П.М. Рабіновіча, Ю.М. Тодики та інших.
При написанні роботи також використовувалися роботи українських та російських вчених-адміністративістів: В.Б. Авер янова, В.М. Анохіна, Г.В. Атаманчука, В.Г. Афанасьєва, О.П. Альохіна, О.М. Бандурки, К.С. Бєльського, Д.М. Бахраха, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяка, В.Г. Вишнякова, І.П. Голосніченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, М.І. Корнієнко, О.Д. Крупчана, Б.М. Лазарєва, Н.Р. Нижник, В.І. Новосьолова, А.О. Селіванова, Ю.А. Тихомирова, О.Ф. Фрицького, В.В. Цвєткова, О.М. Якуби, Ц.А. Ямпольської та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Дана робота є одним з перших комплексних досліджень проблем формування та діяльності відділів та управлінь місцевої державної адміністрації в умовах незалежної, правової держави України, в якому на теоретичному рівні проаналізовано правовий статус відділів та управлінь як місцевих органів державного управління, їх сутність, порядок формування, організаційну структуру, компетенцію, форми та методи діяльності. Наукова новизна міститься також у зроблених автором висновках, сформульованих поняттях і пропозиціях з удосконалення чинного законодавства. Найбільш значимими, що мають як теоретичне так і практичне значення, вбачаються такі положення дисертації, які виносяться на захист:
– подальшого розвитку дістали питання становлення системи місцевих органів державної виконавчої влади за період незалежності України;
– вперше, на основі аналізу сутності, правового статусу, компетенції відділів та управлінь місцевої державної адміністрації, вони визначаються в якості самостійних органів державного управління;
– одержали подальшого обґрунтування питання класифікації відділів та управлінь місцевих держадміністрацій в залежності від характеру виконуваних функцій та об єктів впливу на: галузеві, функціональні, допоміжні, наводиться їх поділ в залежності від завдань, основних напрямів роботи та компетенції;
– наводиться авторське бачення компетенції відділів та управлінь – як встановленої нормативними актами сукупності повноважень, що здійснюються в рамках предметів відання держадміністрації, у межах відповідної території, згідно з завданнями, функціями і місцем у системі галузевих органів державного управління, підпорядкованості адміністрації, а також центральному органу виконавчої влади відповідної галузі;
– сформульовані поняття та визначені види форм діяльності відділів та управлінь держадміністрації, наведено поняття їх актів управління, як державно-владних приписів, які приймаються одноособово керівниками цих органів, мають галузеву приналежність, обов язкові для виконання усіма підвідомчими об єктами та спрямовані на вирішення завдань, що поставлені перед відділом чи управлінням;
– обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення системи і функцій відділів та управлінь місцевих державних адміністрацій, запропоновані методичні рекомендації щодо розробки Положень про відділи та управління;
– здійснено аналіз організаційної структури відділів та управлінь, надані рекомендації по її удосконаленню;
– вперше на основі комплексного підходу сформульовані рекомендації щодо подальшого підвищення ефективності діяльності відділів та управлінь, пропозиції по оптимізації форм їх діяльності;
– подальшого розвитку дістали проблеми розмежування повноважень між відділами і управліннями держадміністрацій та органами місцевого самоврядування;
– наведені конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.
– Практичне значення результатів дослідження. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані: – у науково-дослідницькій сфері для відтворення цілісної картини правового регулювання діяльності відділів і управлінь держадміністрації та для подальших наукових розробок у таких галузях права, як конституційне, адміністративне, фінансове право та теорії державного управління; – у правотворчій діяльності при підготовці та вдосконаленні нормативно-правових актів, що стосуються формування і діяльності відділів та управлінь держадміністрації; у навчальному процесі під час викладання адміністративного права, вивченні питань державного управління у юридичних вищих навчальних закладах освіти;
у практичній діяльності при реалізації відділами і управління належних їм повноважень. Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Положення та висновки дисертації були предметом обговорення на науково-практичних конференціях („Правові проблеми реформування регіональної влади”. – Харків, 2002; „Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування”. – Харків, 2001; „Право власності: проблеми забезпечення, реалізації та захисту”. – Харків, 2001; „Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития”. – Бєлгород, 2003).
Публікації. Основні положення дисертації викладені в 4-х статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, визначених ВАК України, і 4-х тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань, предмета й логіки дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінок. Кількість використаних джерел складає 284 найменування і займає 28 сторінок.
| 
