|
Актуальність теми. Проблема узгодженості та взаємодії міжнародно-правового та національно-правового механізмів регулювання суспільних відносин є традиційною в науці міжнародного права. І це закономірно, оскільки для реалізації міжнародно-правових норм необхідні адекватні дії внутрішньодержавних органів влади (законодавчої, виконавчої та судової), які в сукупності забезпечували б належне виконання державою міжнародно-правових зобов язань. Належна внутрішньодержавна імплементація норм міжнародного права, яка остаточною мірою втілюється у відповідних актах правозастосування, становить важливу умову ефективного функціонування всього механізму міжнародно-правового регулювання.
Проте, місце та роль судових органів держави, які виступають основною ланкою застосування правових норм, і, зокрема, органів конституційної юрисдикції, в механізмі імплементації норм міжнародного права ще не отримала належного висвітлення в міжнародно-правових дослідженнях і на сьогодні становить актуальну проблему. Причетність органів конституційної юрисдикції як до норм національного, так і норм міжнародного права обумовлює необхідність існування адекватного механізму їх застосування і водночас приведення у відповідність до міжнародно-правових зобов язань держави національно-правових актів. В цьому плані актуальним є дослідження теоретичних та практичних аспектів застосування норм міжнародного права органами конституційної юрисдикції як в Україні, так і у інших державах європейського регіону, враховуючи накопичений останніми значний досвід застосування міжнародного права в національному судочинстві.
Актуальність дослідження обумовлена, крім того, потребами уніфікації та гармонізації законодавства в європейському регіоні, а також роллю органів конституційної юрисдикції в процесі захисту прав особи та у вирішенні спеціальних питань конвенційності національних законів європейських держав.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація є складовою комплексної науково-дослідної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова державності України”, науково-дослідницької роботи кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Інтеграція України у світовий та європейський простір” (державний реєстраційний № 011БФ048-01).
Мета і задачі дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз внутрішньодержавної імплементації норм міжнародного права органами конституційної юрисдикції й розробка на цій основі науково-теоретичних та практичних рекомендацій щодо застосування норм міжнародного права національним органом конституційної юрисдикції.
Відповідно до поставленої мети визначено наступні задачі:
- узагальнення сучасного бачення співвідношення міжнародного та національного права з урахуванням історичних аспектів становлення та розвитку концепцій такого співвідношення, а також форм та засобів запровадження до національних правових систем норм міжнародного права;
- виявлення особливостей конституційної імплементації норм міжнародного права та місця, ролі і функцій органів конституційної юрисдикції держав-членів Ради Європи, серед них - України, в системі внутрішньодержавної імплементації норм міжнародного права;
- характеристика функцій контролю конституційності міжнародних договорів; контролю відповідності норм національних законів положенням Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року; контролю відповідності норм національних законів міжнародним договорам, а також досвіду їх здійснення органами конституційної юрисдикції європейських держав;
- узагальнення правових наслідків та особливостей міжнародно-правової мотивації актів, що приймаються органами конституційної юрисдикції європейських держав при застосуванні норм міжнародного права;
- виявлення особливостей конституційної юрисдикції України в питаннях застосування норм міжнародного права.
Об єктом дисертаційного дослідження є процес міжнародно-правового регулювання суспільних відносин через застосування національними органами конституційної юрисдикції норм міжнародного права.
Предметом дисертаційного дослідження є особливості процесу застосування норм міжнародного права органами конституційної юрисдикції європейських держав (включно України).
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склали загальнонаукові і спеціально-правові методи дослідження. З числа загальнонаукових методів дослідження застосовувалися філософські, матеріалістичні методи пізнання суспільного розвитку, засновані на визнанні його об єктивності і відомої закономірності. Із спеціально-наукових методів в дисертаційному досліджені дисертант використовував метод порівняльного правознавства (порівняльно-правовий метод), за допомогою якого досліджувалися подібні аспекти застосування норм міжнародного права органами конституційної юрисдикції європейських держав, а також питання, пов язані з міжнародно-правовими зобов язаннями держав функції органів конституційної юрисдикції, що дозволило виділити національно-специфічні і універсальні риси діяльності цих органів; метод комплексного аналізу використовувався для дослідження окремих видів конституційного контролю, зокрема контролю конституційності міжнародних договорів як на стадії їх ратифікації, так і після набуття ними чинності для держави; контролю конвенційності національних законів та контролю відповідності національних законів нормам міжнародних договорів; метод системного аналізу використовувався для розгляду здійснення органами конституційної юрисдикції функцій, пов язаних з міжнародно-правовими зобов язаннями держави, як складової частини внутрішньодержавної імплементації норм міжнародного права взагалі і, зокрема, як складової окремої гілки органів державної влади, яка наділена повноваженнями контролювати відповідність різних за рівнем норм: міжнародних і національних норм, для виявлення елементів, що складають взаємозв язків між нормами міжнародного та національного права з метою наступного аналізу їх взаємодії та узгодженості в досягненні функціональної ролі окремих елементів; метод формально-логічного тлумачення застосовувався з метою однотипного підходу до конституційних та законодавчих норм щодо статусу і діяльності органів конституційної юрисдикції в різних правових системах для подальшого аналізу реалізації ним своїх функцій, пов язаних з міжнародно-правовими зобов язаннями держави; історичний метод використовувався для дослідження становлення і розвитку наукової думки щодо співвідношення норм міжнародного та національного права, а також закріплення в конституціях держав положень щодо введення норм міжнародного права (звичаєвих та договірних) до національних правових систем, це дозволило точніше оцінити сучасний стан конституційної імплементації норм міжнародного права і відповідність умовам суспільного розвитку.
Теоретична основа дослідження.
Дослідження проблематики дисертації, аналіз історії розвитку наукової думки щодо застосування норм міжнародного права органами конституційної юрисдикції, а також сформульовані в дисертації теоретичні висновки грунтуються на загальних досягненнях науки міжнародного та конституційного права зарубіжних країн, в тому числі на результатах досліджень вітчизняних і іноземних вчених, вчених радянського періоду, наукових робіт сучасних дослідників проблем міжнародного права та його взаємозв язку з національним правом. Зокрема, на результати дисертації вплинули праці Д. Анцилотті, А.Ш. Арутюняна, Г.Г. Арутюняна, І.Баршица, О. Бланкенагеля, С.В. Боботова, Л.Ф. Браво, Я. Броунлі, В.Г. Буткевича, М.В. Буроменського, М.В. Вітрука, А.С. Гавердовського, В.Даневського, В.Н.Денисова, В.К. Дябло, Б.С. Ебзєєва, М.Л.Ентіна, В.І Євінтова, В.К. Забігайла, І.Зайдль-Гогенвельдерна, О.В.Задорожнього, Д.Л. Златопольського, Г.В.Ігнатенка, О. Кайла, О. Камі, Г. Кельзена, І.І. Лукашука, Д.Б. Лєвіна, Ф.Люшера, В.В.Маклакова, П.Ф. Мартиненка, М. Мерлен-Демартіс, Л.Х. Мінгазова, Н.В.Міронова, М.О. Мітюкова, В.В.Мицика, В.І. Муравйова, Р.А. Мюллерсона, Нгуен Куок Диня, М.А. Нуделя, Ж.Й. Овсепян, П.М. Радойнова, М.Ф. Селівона, Б.О.Страшуна, М.В. Тесленко, О.І.Тіунова, Л.Д. Тимченка, Б.М. Топорніна, Г.Тріпеля, В.О. Туманова, Є.Т. Усенка, Л. Фаворо, Г.Г.Фітцморіса, М. Фромона, А.Цорна, С.В. Черниченка, В.Є. Чиркіна, В.М.Шаповала, С.В. Шевчука, Ю.Л.Шульженко, Б.В.Щетініна та інших вчених.
Особливе місце в дослідженні займають положення вітчизняного та іноземного законодавства, міжнародних договорів та практики органів конституційної юрисдикції.
Наукова новизна одержаних результатів. В дослідженні запропоновано комплексне бачення процесу здійснення органами конституційної юрисдикції внутрішньодержавної імплементації норм міжнародного права, а також висновки щодо правових наслідків застосування норм міжнародного права органами конституційної юрисдикції. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням ролі органів конституційної юрисдикції в механізмі внутрішньодержавної імплементації норм міжнародного права. Основними положеннями, які характеризують її наукову новизну, є:
1. В роботі узагальнено сучасні концепції співвідношення міжнародного та національного права, а також способи імплементації норм міжнародного права. Конституційний механізм імплементації визначається прийнятим в державі загальним підходом до запровадження та визначення місця норм міжнародного права в національних правових системах.
2. Визначено роль, місце та функції органів конституційної юрисдикції європейських держав в системі внутрішньодержавної імплементації норм міжнародного права (зокрема, функції контролю конституційності міжнародних актів, контролю конвенційності національних законів, контролю відповідності національних законів нормам міжнародних договорів).
3. Проаналізовано функцію контролю конституційності міжнародних договорів, що здійснюється у формі попереднього (превентивного, контролю a priori) та наступного контролю (репресивного, контролю a posteriоri). В європейських державах ці форми визначаються конституцією держави та спеціальним законодавством.
4. Доведено, що контроль конвенційності національного закону є контролем відповідності його або його окремих положень основоположним договорам Європейського Союзу та Європейській конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року. Йдеться про нову контрольну функцію органів конституційної юрисдикції європейських держав, в конституціях яких визнано пріоритет норм щодо захисту прав людини.
5. Виявлено, що закріплення повноважень по контролю відповідності національних законів нормам укладених міжнародних договорів є свідченням стійкої тенденції в практиці органів конституційної юрисдикції європейських держав, оскільки цей контроль дозволяє ефективно адаптувати норми національного законодавства до міжнародно-правових зобов язань держави.
6. Встановлено, що в залежності від форми контролю конституційності міжнародних договорів до правових наслідків рішень органів конституційної юрисдикції відносять:
- у випадку визнання цим органом неконституційним міжнародного договору, який не набув чинності для держави, можливим є перегляд Конституції держави або застосування інституту застережень до міжнародного договору;
- у разі визнання неконституційним чинного для держави міжнародного договору, міжнародний договір втрачає чинність для держави з моменту, визначеного в рішенні органу конституційної юрисдикції, компетентним органом державної влади виноситься рішення про денонсацію неконституційного міжнародного договору або його дія призупиняється в іншій спосіб.
7. Визначено, що міжнародно-правова мотивація рішень органів конституційної юрисдикції визначає правову позицію органу конституційної юрисдикції щодо застосування норм міжнародного права та їх тлумачення з урахуванням їх специфіки та наявної практики.
8. Виявлено, що особливістю конституційної юрисдикції України є здійснення Конституційним Судом України функції контролю конституційності договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов язковість, а також чинних міжнародних договорів України. Функція контролю конвенційності національних законів та функція контролю відповідності національних законів міжнародним договорам України фактично здійснюються Конституційним Судом України, проте остаточного законодавчого закріплення не набули.
Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості їх використання в роботі Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Міністерства юстиції України, у практиці судів загальної юрисдикції. В роботі сформульовано конкретні пропозиції по вдосконаленню матеріально-правового регулювання застосування норм міжнародного права Конституційним Судом України та правових наслідків встановлення невідповідності міжнародних договорів Конституції України. Практичні рекомендації автора з цього приводу направлено до Верховної Ради України з метою можливого врахування при роботі над проектом нової редакції Закону України “Про міжнародні договори України”. На думку автора, в цьому Законі доцільно закріпити право Конституційного Суду України надавати висновки щодо конституційності чинних міжнародних договорів України та міжнародних договорів України, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов язковість, а також заборонити введення в дію та застосування визнаного Конституційним Судом України неконституційним міжнародного договору, внесеного до Верховної Ради України для надання згоди на його обов язковість.
Теоретичні положення, обґрунтовані автором у дисертаційному дослідженні, використано в навчальному процесі при проведені практичних занять із курсів “Порівняльне конституційне право”, “Правничі системи сучасності”.
Апробація результатів дисертації.
Основні наукові положення дисертації оприлюднено у виступах на: міжнародному семінарі “Дія норм міжнародно-правових документів у національному законодавстві”, організованому Консорціумом “Верховенство права”, Венеціанською комісією Ради Європи та Місією ОБСЄ в Україні, 7-8 жовтня 1998 року (м. Львів); науково-практичній конференції 20 квітня 1999 р. в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ); міжнародному семінарі “Відносини між конституційним судом та омбудсменом в контексті захисту прав людини”, організованому Конституційним Судом України, Венеціанською Комісією Ради Європи, АРД/Чеккі Консорціумом “Верховенство права” та Німецьким Фондом міжнародно-правового співробітництва, 1-2 липня 1999 року (м. Київ); міжнародному семінарі “Виконання рішень конституційних судів” 28-29 жовтня 1999 року (м. Київ); Конференції керівників Секретаріатів Конституційних судів, 25-26 листопада 1999 року (м. Київ); науково-практичній конференції 24-25 квітня 2003 р. в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ), міжнародному семінарі “Юридична методологія – основа гармонізації законодавства України до законодавства ЄС”, 13-14 листопада 2003 року (м. Київ).
Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження викладено дисертантом у чотирьох наукових статтях у фахових виданнях.
| 
