|
Актуальність теми дослідження. Високий рівень взаємовідносин між державою та населенням можливий в умовах громадянського суспільства як типу соціальної організації. Саме громадянське суспільство з його рівням підкорення громадян законам здатне надати демократії цивілізованих форм. Сучасна демократія може існувати у вигляді представницької та безпосередньої демократії. Представництво ж народу здійснюється через політичні партії, які шляхом виборів на певний час отримують владу та намагаються реалізувати інтереси своїх прихильників.
Трансформації українського політичного режиму від тоталітарного до демократичного сприяло створення політичних партій (альтернативних КПРС) та їх бурхливе зростання в перші роки перебудови. Політичні партії в цей час взяли на себе велику політичну відповідальність за управління та поглиблення розвитку демократії.
Історія становлення в Україні політичних партій демократичного типу, що розгорталася з повсякчасним погодженням власних заходів з нормативно-правовими вимогами, та забезпечення їх утворення і функціонування в правових межах є сьогодні вельми актуальними. Значною мірою активність та цілеспрямованість цього процесу на зламі ХХ-ХХІ ст. залежала від спроможності українських законодавців критично підійти до запозичення прогресивного досвіду зарубіжних демократичних держав і створити таку нормативну базу, яка реально сприяла б формуванню і утвердженню партій нового типу. Процес правової інституціалізації політичних партій в Україні розпочався ще в період перебудови та закінчився прийняттям Закону України "Про політичні партії в Україні" 5 квітня 2001 року.
Вітчизняний досвід становлення багатопартійності продемонстрував, що формування сильних і впливових політичних партій можливе лише за умови існування ефективної системи правового регулювання порядку їхнього створення, статутної діяльності і, насамперед, їхньої участі у виборах та у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування. Проблема правового регулювання утворення і функціонування політичних партій має комплексний характер і не зводиться до розробки та прийняття законодавчих актів, що визначають порядок їх створення та здійснення ними статутної діяльності. Потрібний аналіз дієвості й ефективності застосування правових норм на практиці, своєчасне виявлення колізій, що вимагають свого правового рішення, оцінка адекватності правових норм до реалій і тенденцій політичного життя. Очевидно, що перехід до багатопартійної системи не завершується прийняттям відповідних нормативних актів, а припускає як передумови тривалий і не позбавлений протиріч процес організаційного і політичного становлення партій, освоєння ними існуючого політико-правового простору: пошук свого місця в ідейно-політичному і правовому спектрі суспільства та встановлення між партіями міцної системи міжпартійних контактів, здійснюваних у межах закону. У зв язку з цим особливого значення набуває вивчення історії інституціональних процесів, що відображають якісні зрушення в розвитку інституту політичних партій.
В юридичній науці незалежної України вже започатковано дослідження питань взаємодії держави та політичних партій (Лук янов Д.В.), але в теоретичному аспекті. Історико-правового аналізу поставленої проблеми в зазначених хронологічних межах не відбувалося. Дана робота є першою спробою заповнити існуючі прогалини у пізнанні досвіду, успіхів та невдач, здійсненні принципу політичного плюралізму в історії політико-правового розвитку України протягом понад століття. Розбудова незалежної української держави, формування політичної волі народу політичними партіями України та правове врегулювання їх діяльності вимагає врахування політично-правових традицій нашого народу, започаткованих першими політичними партіями на її території. Становлення багатопартійності в Україні, що розпочалося в кінці XIX – на початку XX ст., було перерване її забороною у радянський період і утвердженням монопартійної системи, тобто пануванням однієї партії — КПРС. Тільки у період перебудови відродився принцип політичного плюралізму, який отримав надійне закріплення в Конституції України 1996 р. Таким чином, актуальність вивчення генезису і розвитку багатопартійної системи в Україні взагалі і організаційно-правової побудови українських політичних партій в Запорізькому регіоні зокрема — у контексті пов язаності її правом — обумовлюється необхідністю належного (надійного і сталого) правового забезпечення дієвості політичних партій і водночас потребою встановлення правових меж їх діяльності задля досягнення конституційно визначеної мети — побудови демократичної правової соціальної держави. Правовою регламентацією відносин у сфері політики повинні створюватися необхідні юридичні умови для утвердження принципу політичного плюралізму, а межа в діяльності політичних партій має починатися там, де противники демократії намагаються засобами демократії ліквідувати саму демократію.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Запорізького державного університету на 2000 – 2005 рр. в межах спеціальної науково-дослідної теми юридичного факультету Запорізького державного університету "Основні напрямки реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції" (номер державної реєстрації 0104U004048).
Об єктом дослідження є суспільні відносини, пов язані з генезисом і розвитком політичних партій в період з кінця ХІХ ст. до середини 80-х рр. ХХ ст. та в часи перебудови і формування незалежної Української держави (1985 – 2001), що подані на матеріалах Запорізького регіону.
Предмет дослідження – правові основи - нормативно-правові акти та політико-правова ідеологія -, згідно (чи всупереч) яким відбувалося формування політичних партій в центрі й на місцях (на прикладі Запорізького регіону); особливості програмних настанов партій та їх реалізації відповідно до існуючих нормативно-правових вимог в кожний історичний період. Хронологічні рамки дослідження (кінець ХІХ ст. – 2001 р.) зумовлюються тим, що перші політичні партії в Україні створюються наприкінці ХІХ ст., а їх офіційна правова інституціалізація відбулася, коли 5 квітня 2001 року було прийнято Закон "Про політичні партії в Україні".
Метою дослідження є виявлення загальних закономірностей динаміки правових взаємовідносин держави та політичних партій, що створювалися і легітимно існували в Україні в період з кінця ХІХ ст. до 2001 року, з ясування організаційних та правових засад діяльності політичних партій в Україні, встановлення їх місця і ролі в розбудові демократичної правової держави в Україні (на прикладі Запорізького регіону) та тенденцій у правовому забезпеченні їх функціонування. Відповідно до поставленої мети в дисертаційному дослідженні передбачено вирішити такі основні завдання:
- диференціювати та систематизувати політико-правові ідеї та концепції, які втілені в програмах політичних партій, що існували на території України наприкінці ХІХ – початку ХХ ст., з ясувати співвідношення політичних партій і держави у політичній системі суспільства того часу з метою проведення історичних аналогій;
- простежити становлення однопартійної системи у контексті її правової регламентації, що відбувалася в радянській Україні з сер. 20-х років до сер. 80-х рр. ХХ ст.;
- охарактеризувати основні етапи перебудови радянської політичної системи, висвітлити правові підстави процесу зародження політичних партій у цей період;
- проаналізувати й узагальнити правову регламентацію партійного будівництва в Україні в цілому, та в Запорізькому регіоні зокрема за період з 1989 до 2001 рр.;
- дослідити динаміку правової інституціалізації політичних партій в незалежній Україні (1991 – 2001 рр.);
- розкрити історико-правовий процес виникнення та формування багатопартійності в Запорізькому регіоні за період з 1989 до 2001 рр.;
- подати герменевтичний аналіз програмних документів українських політичних партій, які діяли в Запорізькому регіоні під час формування багатопартійної системи;
- висвітлити роль політичних партій в процесі розбудови демократичної правової держави та показати перспективи організаційної та правової побудови політичних партій в Україні та їх осередків у Запорізькому регіоні.
Методи дослідження. Методологічна база роботи поєднує в собі загальні та спеціальні методи наукового дослідження. Щодо загального методологічного фундаменту дисертація виконана в річищі філософської діалектики та принципу історизму. Принцип діалектичного пізнання та історизму дозволив дослідити проблеми формування правової бази організації та діяльності політичних партій в Україні за період з 1989 до 2001 рр., представити досліджувані в роботі проблеми в їх розвитку і взаємозв язку, всебічно проаналізувати специфіку й ефективність соціальних та правових норм і принципів, за допомогою яких регулювалася організація та діяльність політичних партій, а також відстежити і представити динаміку змін в правовій регламентації функціонування народжених політичних партій в Україні через виявлення внутрішніх суперечностей їх формування, які обумовлюють розвиток партійної системи в цілому. У дослідженні широко задіяні конкретно-наукові методи: порівняльно-правовий, формально-юридичний, історико-правовий, системний, структурно-функціональний та певною мірою соціологічний. Серед всіх щойно перелічених методів одними з ключових та найбільш ефективних виявилися системний та структурно-функціональний методи. Ці методи використані при дослідженні мети, завдань, правових основ та організаційних засад створення і функціонування політичних партій. Аналіз нормативного матеріалу, який визначав правові основи організації та діяльності політичних партій, затребував застосування формально-юридичного та порівняльно-правового методів дослідження. При вивченні історико-правових матеріалів, насамперед документів про створення партійних осередків у Запоріжжі, використовувався герменевтичний метод, який дозволяє, виходячи із сучасної позиції та новітніх знань, зрозуміти й інтерпретувати глибинний зміст історичних документів. Джерельну базу, в першу чергу, склали нормативно-правові акти СРСР, УРСР та незалежної України (Конституція України, Закони України "Про політичні партії в Україні", "Про об єднання громадян", ряд міжнародно-правових документів та ін.), які відображають динаміку правової інституціалізації політичних партій в Україні. Важливе значення для висвітлення процесу організаційно-правової побудови українських політичних партій на містах має нормативно-правовий матеріал, що був опублікований з метою регулювання організації та діяльності політичних партій місцевими органами влади та управління Запорізького регіону. Задіяні матеріали Центрального державного історичного архіву України в м. Києві, Центрального державного архіву громадських об єднань України, Державного архіву Запорізької області та документи, які передані Секиринським Д.О. (одним з організаторів партійного руху в Запоріжжі) до Державного архіву Запорізької області.
Теоретичну основу дослідження склали праці вчених в галузі загальної теорії держави і права, історії держави і права, конституційного права та інших юридичних наук. Зокрема, істориків права: В. Базіва, С. Білошицького, О. Гараня, В. Гончаренка, , В. Румянцева, І. Сафронової, О. Скрипника, М. Томенко та ін. Теоретичне обґрунтування дисертаційного дослідження базується на працях вчених минулого й сучасності: А. Білоуса, М. Вебера, І. Гладуняка, М. Дюверже, В. Журавського, С. Заславського, Ю. Коргунюка, В. Литвина, Д. Лук янова, І. Музики, М. Примуша, Ю. Юдіна та ін. В роботі також використовувались політологічні праці, зокрема В. Бабкіна, Л. Дунаєвої, В. Ковтуна, Т. Кузьо, Й. Рисіч, В. Черепанова, Ю. Шведи та ін. Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є першим цілісним і комплексним історико-правовим дослідженням процесу формування політичних партій в Україні на принципах багатопартійності (кінець ХІХ – 20-ті рр. ХХ ст.), монопартійності (сер. 20-х рр. – сер. 80-х рр. ХХ ст.), відновлення багатопартійності (кін. 80-х – сер. 90-х рр. ХХ ст.), узаконеного політичного плюралізму (1996 р. – поч. ХХІ ст.) та порядку легалізації правового статусу політичних партій в незалежній Українській державі, простеженому на основі конкретних історичних політико-правових матеріалів Запорізької області.
Найістотніші результати дослідження, які відображають особистий внесок автора в розробку зазначеної проблеми:
- вперше робиться спроба здійснити компаративістсько-правовий аналіз програмних документів і статутів політичних партій, які існували в Україні наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. та наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. Встановлено, що революційні партії кінця ХІХ - поч. ХХ ст. відкидали нормативно-правовий базис суспільства, а еволюційні (реформістські, консервативні) партії кінця ХХ- поч. ХХІ ст. прагнули діяти в його межах;
- вперше пропонується періодизація становлення багатопартійної системи в Україні, основними віхами якої визнана легітимація та легалізація політичних партій у відповідності до етапів перебудови і державного будівництва незалежної України та ступенів розвитку політико-правової свідомості суспільства; уточнені поняття термінів: політична партія; регіональне відділення політичної партії; багатопартійна система; партійне будівництво, перебудова, політико-правова свідомість, правова інституціалізація та інші, в результаті герменевтичного аналізу змістів політичних і державно-правових документів у зазначений період з урахуванням їх динаміки;
- вперше встановлені етапи правової інституціалізації політичних партій України та показане поступове історичне зростання ролі політичних партій до рівня "двигуна", який призводить до дії державний механізм та забезпечує його нормальне функціонування. Акцентовано увагу на значимості офіційного закріплення правового статусу політичної партії та введення у правові рамки взаємовідносин між державою і політичними партіями; установлено, що політичні партії як інститути політичної системи суспільства, головною ознакою яких є боротьба за владу в державі, мають суттєвий вплив на організацію виборчого процесу в державі, здійснення представництва інтересів громадян в органах державної влади, забезпечення наступності влади, вироблення правової політики держави; встановлено, що партія як політико-правовий інститут, з одного боку, є ланкою вертикального зв язку між державою та суспільством, а з іншого боку, партії в демократичних системах представляють складну мережу горизонтальних зв язків громадянського суспільства. Діяльність партій таким чином являє собою найважливіший механізм розподілу та перерозподілу владних ресурсів як у державі, так й у суспільстві;
- прогнозуються можливі тенденції розвитку політичних партій в Україні та їх осередків у Запорізькому регіоні в контексті вдосконалення чинного законодавства. Автор дослідження пропонує внести наступні зміни в чинне законодавство України про політичні партії та нормативні документи саме політичних партій: 1) уточнити визначення політичної партії (у Законі України "Про політичні партії України"), беручи за головну ознаку партії – боротьбу за владу через участь у виборах; 2) внести усім політичним партіям у власні статути такі норми, які повинні містити заходи відповідальності членів партії за перехід з однієї фракції парламенту до іншої; 3) доповнити Закон України “Про політичні партії” нормою, яка б давала визначення “регіонального відділення політичної партії” або уточнення поняття “партійного осередку”, маючи за мету раціональну організацію виборчого процесу до місцевих рад депутатів на пропорційній основі.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані: у правотворчій діяльності — як теоретичний матеріал при удосконаленні чинного законодавства України; у практичній діяльності політичних партій — для ефективності взаємодії політичних партій та законодавчих органів держави й органів місцевого самоврядування з метою побудови демократичної, правової, соціальної держави; у навчальному процесі — при підготовці відповідних розділів підручників та посібників з історії держави та права України, у розробці та викладенні загальних та спеціальних курсів з історії держави та права України, історії державного управління, в науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки роботи доповідалися на: 1) щорічній міжнародній науково-практичній конференції "Запорізькі правові читання" (м. Запоріжжя, 2002); 2) щорічній міжнародній науково-практичній конференції "Запорізькі правові читання" (м. Запоріжжя, 2003); 3) Науковій конференції ЗДУ (м. Запоріжжя, 2004); 4) щорічній міжнародній науково-практичній конференції "Запорізькі правові читання" (м. Запоріжжя, 2004). Вони також обговорювалися на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Запорізького державного університету.
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у шести наукових статтях (із них чотири – у фахових виданнях).
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які загалом містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 187 сторінок, з них основного тексту – 166 сторінок. Кількість використаних джерел – 234.
| 
