|
Актуальність теми. Генезис державності суверенної та незалежної України на сучасному етапі нерозривно пов язаний з формуванням її фіскальної політики, що виявляється у регулюванні бюджетних доходів та видатків і виступає одним з основних факторів стабілізації соціально-економічного розвитку країни. Головну роль у здійсненні цього відіграє вирішення завдань щодо створення найбільш оптимальних юридичних основ та адекватних управлінських засад функціонування національної фіскальної системи [144, с. 3]. Особливої актуальності для належного організаційно-правового забезпечення цих процесів в Україні набуває потреба наукового узагальнення відповідного історичного досвіду на її теренах у часи складних суспільно-політичних трансформацій.
Одним із таких періодів історії України є остання третина ХVІІІ століття. Більшість українських земель у той час була включена до складу Російської імперії. Однак і вони суттєво різнилися між собою, бо історична доля окремих районів складалася неоднаково [30; 139]. Відмінність обставин їх попереднього розвитку, – впливу певних національно-культурних, господарсько-економічних, державно-політичних та юридично-правових традицій [220, с. 70–71], – диктувала Росії розходження і в підходах та принципах здійснення імперської політики. Регіоном, що мав особливий статус, була Південна Україна, за якою закріпилася назва Новоросія [100, c. 50].
Територія цього краю сформувалася та адміністративно визначилася в останню третину ХVІІІ століття, внаслідок активного просування російського абсолютизму на південь, під час якого до Російської імперії були приєднані величезні простори у зоні Північного Причорномор я та Приазов я [208, с. 202]. Для закріплення успіхів, одержаних у результаті вдало проведених військових кампаній, перед урядом Росії передусім постала проблема оборони та освоєння нових земель, їх інтеграції до імперії. Це зумовило спрямованість головного вектору політики російського самодержавства у Новоросії – прагнення до створення відповідної інфраструктури краю, що забезпечувала б реалізацію імперських амбіцій та планів у регіоні. Проте здійснення заходів по досягненню вказаної мети затруднювалося через те, що територія Південної України являла собою майже незалюднені степові пустощі. Зважаючи на це, основні завдання зовнішньої та внутрішньої політики у Північному Причорномор ї та Приазов ї російський абсолютизм міг вирішити лише за умов негайного заселення цих земель [148, с. 178], що надавало б можливість їх ефективної економічної експлуатації та надійної військової оборони.
Успішне розв язання зазначених проблем ускладнювалося через віддалене і водночас прикордонне розташування Новоросійського краю. За таких обставин ставало майже неможливим належним чином контролювати його населення та здійснювати на нього примусовий тиск [202, с. 132–141]. Разом із тим загострювалася потреба стабілізації ситуації у цьому районі та надійності його мешканців у разі війни на півдні.
Враховуючи специфіку регіону, російський уряд намагався впроваджувати свою політику в Новоросії більш гнучкими методами, а також використовувати нетрадиційні засоби щодо їх здійснення. Розуміючи неможливість термінового проведення колонізації цих земель адміністративно-силовими заходами, російський уряд у той час вдається до пошуку інших рішень. У такій ситуації неабиякого значення набувала необхідність налагодження особливих умов розвитку південного краю, які б мали приваблювати до нього переселенців та притягувати капітали. Ймовірно, що такі зміни повинні були знаходити свого виразу саме у встановленні сприятливих соціально-економічних умов життєдіяльності мешканців Новоросійського краю та виявлятись у впровадженні відповідної фіскальної політики Російської імперії стосовно його населення [210, с. 42–45]. Таким чином, колонізаційна та фіскальна політика на території Південної України у той час пов язувалися в єдиний вузол проблем [208, с. 205].
Оскільки фіскальні заходи мали виконувати роль одного з головних важелів при здійсненні внутрішньої політики держави, вони повинні були виявлятися через правові акти, що врегульовували суспільні відносини в означеній сфері. Зважаючи на це, дослідження фіскальної політики Російської імперії на території Південної України в окреслений період відтворювалося через аналіз її юридичного оформлення, що надало можливість з ясувати зміст і сутність розглядуваних процесів. Із розуміння змін у правовому полі випливає і пояснення причинно-наслідкового перебігу подій [268, с. 6]. Отже, потреба у здійсненні дослідження особливостей та специфіки організаційно-правового забезпечення фіскальної політики Російської імперії на території Південної України і обумовила науковий інтерес автора до зазначеної проблематики.
Актуальність дослідження даної теми посилюється і завдяки проведеному автором аналізу стану її наукової розробленості, в результаті чого було встановлено відсутність спеціальних комплексних історико-правових наукових робіт подібного характеру [206, с. 126]. Таким чином, відчувається нагальна потреба у здійсненні дослідження, що надавало б цілісне уявлення про фіскальну політику Російської імперії на південноукраїнських землях у вказаний період, а також відповідне організаційно-правове забезпечення цих процесів.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Цільової комплексної програми НАН України „Актуальні проблеми національного державотворення”, Наказу МВС України № 635 від 30.06.02 р. про пріоритетні напрямки досліджень, а також згідно з Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001–2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Враховуючи актуальність дослідження та нагальну потребу у поглибленні знань стосовно зазначених проблем [206], виявлення особливостей організаційно-правового забезпечення фіскальної політики Російської імперії на території Південної України в окреслений період і є головною метою даної дисертації.
Досягнення мети наукової роботи передбачило вирішення ряду дослідницьких завдань. Насамперед, для здійснення найбільш повного та ґрунтовного дослідження, слід було проаналізувати наукову спадщину вчених, які розглядали певні аспекти вказаної проблематики, а також визначити джерелознавчі та методологічні засади дослідницької роботи.
Крім того, для виявлення специфіки організаційно-правового забезпечення фіскальної політики Росії на території Південної України в останній третині ХVІІІ століття передусім виникла потреба визначення загальних рис указаних процесів на рівні усієї імперії. Для цього слід було проаналізувати державно-правові умови налагодження фіскальної політики російського абсолютизму в окреслений період, з ясувати її зміст і головні тенденції розвитку. Дослідження вказаних проблем зумовило необхідність висвітлення процесу правового регулювання складання бюджету держави, формування її доходної частини та здійснення видатків. Для забезпечення повноти комплексного дослідження також виникла потреба надання характеристики організаційно-правових засад формування і функціонування органів влади Російської імперії, що встановлювали та впроваджували її фіскальну політику.
Вирішення зазначених проблем дозволило перейти до систематизованого та послідовного аналізу особливостей організаційно-правового забезпечення фіскальної політики Російської імперії на території Південної України, з ясування її змісту, сутності, а також загальної спрямованості. Для цього необхідно було дослідити законодавчі та інші правові акти, предметом регулювання яких були фіскальні відносини, розкрити їх характерні риси, що надало можливість висвітлити налагодження особливої фіскальної політики на південноукраїнських землях, а також визначити принципи її встановлення та умови впровадження.
Таким чином, об єктом цього дослідження є суспільні відносини, пов язані з реалізацією фіскальної політики Російської імперії на території Південної України у зазначений період. Предметом його є правові акти, в яких виявлялись особливі положення щодо її встановлення, та специфічні умови їх впровадження відповідними органами влади Російської держави.
При визначенні хронологічних меж дослідження автор спирався на існуючі в науці підходи щодо періодизації історії Росії, України та розвитку Новоросійського краю. Враховувалися й потреба відображення безперервності історичного процесу та вимога виявлення основних причинно-наслідкових зв язків, чим пояснюється необхідність виходу за межі вказаного періоду [210, с. 41–47].
Подією, що визначила початок досліджуваного історичного зрізу, стало прийняття у 1764 році закону про створення Новоросійської губернії, яким було започатковано розповсюдження на населення Південної України дії єдиного правового поля – сукупності норм права Російської імперії, що врегульовували суспільні відносини на цій території. Зважаючи на те, що регулювання фіскальної політики виступало у той час одним із основних факторів досягнення головних цілей та завдань російського абсолютизму в регіоні, її юридичному оформленню і приділяється значна увага в цьому та наступних законодавчих актах. Закінчується дослідження аналізом ситуації у цій сфері в середині 90-х років ХVІІІ століття, коли зміцнення позицій Росії в Північному Причорномор ї і Приазов ї та успіхи освоєння цих земель спонукали її уряд до змін у внутрішній соціально-економічній, а також фіскальній політиці Російської імперії на території Південної України, що і виявилося у відповідному організаційно-правовому забезпеченні цих процесів [211].
Просторово-географічні межі визначені за принципом адміністративно-територіального поділу Російської імперії. Одним із регіонів, що виокремився за вказаною ознакою, був Новоросійський край, особливості розвитку якого зумовлювалися розповсюдженням у межах його адміністративно-територіальних одиниць сукупності норм права, що призначалися для регулювання суспільних відносин саме на території Південної України [202].
Під час визначення методологічних засад та методів проведення дисертаційного дослідження вихідними виступили фундаментальні ідеї та досягнення провідних науковців, а також об єктивні умови та потреби дослідницької роботи.
З метою найбільш повного її методологічного забезпечення автор спирався на такі принципи: сцієнтизм, додатковість, однозначність тлумачення, історизм, позитивізм, багатофакторність, кореляція.
Крім того, автор дійшов висновку про необхідність використання ряду наукових підходів щодо здійснення дослідження: конкретно-історичного, науково-пізнавального, системно-структурного, структурно-функціонального, ціннісно-орієнтаційного, багатоаспектного, комплексного.
Спираючись на попередні методологічні здобутки, автором було визначено комплекс методів, а саме - філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові.
Серед філософських методів автор виділяє діалектику, що дозволила дослідити державу та право з урахуванням складності динаміки процесів і у взаємозв язку з іншими явищами. Загальнонаукові методи репрезентують: аналіз, що застосовувався для з ясування особливостей та специфіки фіскальної політики Російської імперії щодо окремих районів або певних станів населення; синтез, який використовувався для демонстрації загальних тенденцій у фіскальній політиці Росії тощо; а також індукція; дедукція та ін. Серед методів спеціальних наук статистичні використовувалися для підрахування кількісних показників – земельних роздач, певних правових актів тощо. Соціологічні методи застосовувалися для збору та обробки інформації, а також для оцінки певних соціальних фактів. Історичні методи дозволили використовувати проблемний розгляд подій у поєднанні з факторами дотримання хронології та регіонального підходу. Спеціальні правові методи об єдналися довкола формально-юридичного та порівняльно-правового. Застосування формально-юридичного методу надало можливість визначити основні юридичні поняття, охарактеризувати їх головні ознаки, провести класифікацію, а також тлумачити певні положення тощо. З допомогою порівняльно-правового методу проведено зіставлення різних елементів права – принципів та норм, відображених у правових актах, окремих інститутів та галузей права, а також порівняння певних правових відносин, їх змісту, сутності тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на підставі критичного аналізу правових актів, архівних матеріалів, значна частина яких уперше введена до наукового обігу, а також узагальнення теоретичної науково-дослідницької бази, у дисертації вперше здійснено комплексне історико-правове дослідження юридичних умов установлення та впровадження фіскальної політики Російської імперії на території Новоросії, що розглядається як один із головних факторів колонізації зазначеного регіону. В цілому, наукову новизну дисертації відбивають результати дослідницької роботи, що конкретизуються у наступних положеннях:
– У досліджуваний період російським абсолютизмом не було розроблено концепцію розвитку фіскальної політики держави. Через це фіскальні заходи імперського уряду часто характеризувалися відсутністю планомірності та виваженості, що виявлялося у відповідному організаційно-правовому забезпеченні вказаних процесів. Проте, з самого початку розглядуваного періоду в законах було чітко визначено основні пріоритети фіскальної політики імперської влади у Новоросії: її мету (сприяння створенню інфраструктури краю, необхідної для задоволення імперських амбіцій), завдання (колонізація та освоєння регіону), а також методи здійснення (заходи щодо створення умов, які б притягували в край населення та капітали, що виявлялося у наданні переселенцям деяких соціально-економічних прав, фіскальних привілеїв та пільг).
– На загальноімперському рівні ситуація надзвичайно ускладнювалась і через нездатність уряду до розроблення основного фінансового закону держави – бюджету. За таких обставин фактично унеможливлювалось планування доходів та видатків Російської імперії і досягнення їх збалансованості. Це обумовлювало постійну нестачу в державній скарбниці, збільшення бюджетного дефіциту, зростання державного боргу, що відбувалося в ситуації подальшого фіскального перевантаження населення. Зазначені прояви виявлялись і в окремих регіонах та адміністративних одиницях. Однак стосовно Новоросійського краю дефіцит коштів та ресурсів, необхідних для розвитку регіону, враховувався з самого початку. При цьому його покриття передбачалося не за рахунок збільшення фіскального тиску на населення Новоросії, а завдяки наданню державної допомоги, що закріплювалось у законодавстві.
– Дедалі більші потреби Російської держави в коштах та ресурсах, при постійному їх дефіциті, сприяли оформленню у той час визначальної тенденції у фіскальній сфері – прагненні абсолютистського уряду до отримання якомога більшого обсягу державних доходів, що відбувалося за рахунок постійного зростання фіскального тиску на населення. Тому російський абсолютизм вдавався до збільшення розмірів податей та зборів, посилення експлуатації державних повинностей, фіскальних монополій і регалій тощо. Водночас у Новоросії запроваджувався принципово інший варіант урегулювання означених процесів, що характеризувався наданням населенню цих земель значних соціально-економічних прав, суттєвих фіскальних привілеїв і пільг щодо сплати податей та зборів, а також відбування повинностей. Це доповнювалося наданням можливостей отримання від держави позик та іншої матеріальної допомоги, в тому ж разі і без вимог їх повернення.
– Аналіз змісту матеріально-правових норм, які врегульовували доходи і видатки держави та фіскальне навантаження на населення, саме і виявив зазначені вище тенденції. Зокрема, якщо таким нормам права у Російській імперії була притаманна імперативність, то для норм права, що розповсюджували свою юридичну силу на Південну Україну, була властива диспозитивність, яка виявлялась у заохочувальному та рекомендаційному характері впливу на суб єктів фіскальних відносин. Відмінності існували і у розподілі норм права за функціональною спрямованістю. Так, охоронні норми іноді передбачали різні види юридичної відповідальності, при цьому для мешканців Новоросії більш помірковані. Поряд з тим серед юридичних норм за характером правових приписів зобов язувальні та заборонні були більш типовими для загальноімперських законів, тоді як уповноважувальні мали більше розповсюдження у Південній Україні. Зміст структурних елементів норм права імперських законів також відрізнявся від змісту тих, що діяли у Новоросійському краї. Перші закріплювали: в гіпотезі – юридичний факт-обмеження; у диспозиції – юридичний обов язок, або заборону; в санкції – покарання. Другі здебільшого містили: в гіпотезі – юридичний факт-стимул; у диспозиції – суб єктивне право, законний інтерес, привілеї та пільги; у санкції – заохочення. Це зумовило й відмінність у методах правового регулювання. Якщо у загальноросійських масштабах типовим був імперативний метод, то для південноукраїнського регіону – диспозитивний. Відповідно і способи правового регулювання різнились. Якщо на загальноімперському рівні переважали обмеження та заборони, то для Новоросії були характерними дозволи, що відбивалося й у відповідних засобах правового регулювання.
– Аналіз нормативно-правового забезпечення формування та функціонування органів влади, які впроваджували фіскальну політику абсолютистської Росії, дає підставу стверджувати, що в результаті організаційно-структурних змін сформувалася складна бюрократична система із заплутаними повноваженнями, звітністю та контролем, що зумовило фактичну її неспроможність до виконання покладених на фіскальний апарат завдань. Стосовно ж установ, які впроваджували фіскальну політику на території Південної України у той період, можна зазначити, що зміни їх організаційно-правових засад відтворювались у напрямку використання особливих форм і методів діяльності. Структура та функції таких інститутів і установ свідчать про наявність загальної державної мети щодо забезпечення впровадження специфічної фіскальної політики в краї.
– Пов язуючи інформацію про характеристику стану організаційно-правового забезпечення фіскальної політики Росії з відповідними проявами на південноукраїнських землях, у дослідженні наголошується на існуванні суттєвих відмінностей в означений період. Їх сутність полягала у встановленні юридичних положень, які виявляли у той час тенденцію до створення для мешканців Новоросійського краю особливих сприятливих умов, що повинні були стимулювати до переселення на ці землі та утримувати на них поселенців, а також притягувати до регіону капітали. Вказані особливості відбивались у розбіжностях не тільки із загальноімперськими тенденціями, але й з урегулюванням подібних проблем на інших українських землях.
– Завдяки вперше здійсненому систематизованому аналізу правової бази автор дійшов висновку про створення в останній третині ХVІІІ століття у Новоросії оригінального правового поля – сукупності норм права Російської імперії, що врегульовували суспільні відносини на окресленій території, в яких і відбивались указані вище відмінності. Водночас, зважаючи на вимоги постійних змін у законодавстві, зумовлених прагненням російського абсолютизму до вдосконалення правової бази та намаганням своєчасно пристосовуватися до змін ситуації в регіоні, а також, у зв язку із цим, нових пріоритетів російської внутрішньої політики в краї, правове поле Новоросії охарактеризовано як таке, що діяло у перехідний період. Врешті-решт, у ньому і виявлялися зміни у фіскальній політиці абсолютистської Росії щодо населення Південної України.
Практичне значення одержаних результатів наукової роботи полягає у можливості використання її матеріалів, положень та висновків у подальших дослідженнях, присвячених аналізу ролі фіскальної політики держави та значення належного організаційно-правового забезпечення цих процесів для стабілізації соціально-економічного розвитку країни.
Матеріали дослідження можуть бути корисними і при підготовці навчально-методичної літератури, а також у процесі викладання історико-правових дисциплін, окремих спецкурсів тощо.
Апробація результатів дисертації здійснювалась автором у формі доповідей та повідомлень на 5 наукових конференціях, у тому числі міжнародних, серед яких: „Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної правової держави Україна” (Львів, 4 – 5 травня 2001 р.), „Державно-правові проблеми Північного Причорномор я: історія і сучасність” (Харків, 26–29 травня 1999 р.) та ін. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на кафедрі теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, а також знайшли відображення у навчально-методичних матеріалах з курсу “Історія держави і права України”, розробка яких здійснювалась автором на кафедрі теорії та історії держави і права Юридичної академії МВС України.
Основні результати дослідницької роботи і головні положення дисертації викладені у наступних наукових публікаціях:
1. Саксонов В.Б. Введение губернской системы управления на территорию Южной Украины // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 7. – С. 132–141.
2. Саксонов В.Б. Особливості прямого оподаткування у фіскальній системі Росії ХVІІІ століття // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС. – 1999. – № 1. – С. 48–54.
3. Саксонов В.Б. Правове регулювання фіскальної політики Російської імперії на території Південної України в середині 60-х років ХVІІІ століття // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС. – 2000. – № 2. – С. 45–59.
4. Саксонов В.Б. Деякі аспекти фіскальної політики російської імперії на території Таврійської області у 80-ті роки ХVІІІ століття // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Спецвипуск. – С. 102–105.
5. Саксонов В.Б. Фіскальна політика Росії у ХVІІІ столітті: актуальність вивчення і проблеми дослідження // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2000. – № 4. – С. 125–130.
6. Саксонов В.Б. Управління фінансами Російської імперії в останню третину ХVІІІ століття // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 11. – С. 186–193.
7. Саксонов В.Б. Фіскальна політика Російської імперії як фактор колонізації Південної України у середині ХVІІІ століття // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 14. – С. 202–207.
8. Саксонов В.Б. Здійснення фіскального контролю на території Південної України в останню чверть ХVІІІ століття // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 2. – С. 60–67.
9. Саксонов В.Б. Правове регулювання фіскальних відносин як фактор упровадження внутрішньої політики держави у другій половині ХVІІІ століття (на прикладі Новоросійського краю) // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2002. – № 2. – С. 41–47.
10. Саксонов В.Б. Особливості та специфіка правового регулювання фіскальної політики Російської імперії на території Південної України в останню третину ХVІІІ ст. // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2003. – № 1. – С. 273–279.
11. Саксонов В.Б. Організаційно-правове забезпечення фіскальної політики Російської імперії на українських землях: до питання про історіографію проблеми // Вісник Національного Університету внутрішніх справ. – 2003. – № 24. – С. 150–156.
| 
