|
Актуальність теми. Утворення незалежної держави, активізація міжнародних економічних відносин та загальнолюдських стосунків стали чинниками, що зумовили створення в Україні власної законодавчої бази з питань здійснення зовнішньоекономічної діяльності та її невід ємної частини - законодавства про регулювання валютних операцій. Внаслідок здійснення ринкових перетворень, змін в економічній та валютній політиці, поступового переходу до економіки відкритого типу і ліквідації державної монополії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності значно розширилось коло валютних операцій. Тенденція до збільшення зовнішньоторговельних оборотів невідворотно привела до збільшення валютних операцій у кількісному відношенні, адже суб єкти господарської діяльності у процесі зовнішньої торгівлі почали укладати велику кількість договорів з оплатою в іноземній валюті. Водночас, в обігу на території України з явилась значна кількість готівкової іноземної валюти. Внаслідок цього виникли відносини, у ході реалізації яких здійснюються валютні операції, а іноземна валюта набула значної ваги як засіб здійснення міжнародних розрахунків, інвестицій та заощаджень. Так, у процесі здійснення українськими підприємствами зовнішньоторговельних операцій з більш, як 200 країнами світу, оборот зовнішньої торгівлі перевищив 31 млрд. доларів США [69]. Активізація та інтенсифікація валютних відносин і валютних операцій обумовили необхідність вдосконалення їх державного регулювання і появу нормативних актів, якими врегульовано широке коло валютних відносин.
Станом на 01.11.2003 року понад 140 банків мали банківські ліцензії та письмові дозволи на право здійснення операцій з валютними цінностями [208], що є одним з підтверджень того, наскільки широко валютні відносини розповсюджені у вітчизняній економіці. Адже наявність майже у кожного з існуючих в Україні банків статусу банку, уповноваженого на вчинення валютних операцій (а до їх числа входять як власні валютні операції банків, так і операції, які банки здійснюють за дорученням клієнтів), яскраво свідчить про значення валютних операцій в економіці держави та важливість їх чіткого науково обґрунтованого правового регулювання.
У цілому режим валютного регулювання визначається багатьма факторами, серед яких можна виділити такі: вплив міжнародних організацій та світового валютного ринку, внутрішнє економічне становище, закономірності функціонування грошово-кредитної системи країни, її валютного сектора та інші чинники. Одне з центральних місць серед таких чинників займає право, яке є головною формою управління валютним ринком України і з урегулюванням відповідних відносин вносить свої внутрішні корективи до механізму їх функціонування. Необхідність побудови правової держави означає, зокрема, втілення у життя принципів верховенства закону і закріплення на рівні закону основ регулювання валютних відносин, які сьогодні містяться у Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (141, далі - Декрет [141]), тобто акті, прийнятому вищим органом виконавчої, а не законодавчої влади. Згідно з пунктом 1.1 Застережень України до пункту 2а статті 30 (Додаток ІV) Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами - членами Україна лише протягом перехідного періоду, що не перевищує п яти років з дня підписання зазначеної Угоди (тобто до червня 1999 року), мала право застосовувати цей Декрет стосовно дочірніх компаній та філій компаній Співтовариства [304]. Нині цей час минув і Україна по суті вже більше чотирьох років порушує свої міжнародні зобов язання перед ЄС, що неприпустимо для держави, яка прагне бути правовою та посісти чільне місце у світі. Цей факт також обумовлює підвищений інтерес до правової складової частини режиму регулювання валютних операцій. Питання валютних відносин і державного управління ними - валютного регулювання - все частіше стають предметом обговорення науковців, практиків та широкої громадськості. Іноді ж вони постають досить гостро у масштабах усієї країни та вимагають термінового вирішення і вжиття заходів екстраординарного характеру. Так, валютні операції суб єктів зовнішньоекономічної діяльності України опинилися у центрі уваги світової громадськості у 2002-2003 роках – йдеться про події, які розгорнулись навколо втілення в Україні вимог FATF (Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей) [146] і привели до відчутних змін у правовому регулюванні валютних операцій у сторону посилення державного контролю за ними [91; 95 та інші].
Разом з тим все гостріше постає необхідність лібералізації валютного ринку України та законодавчого впорядкування відносин на ньому. Про це багато дискутувалося з різних трибун вченими, банкірами, підприємцями, представниками влади тощо [75, с. 69]. В юридичній літературі теж неодноразово відзначалась жорсткість обмежень, встановлених валютним законодавством України [41, с. 324]. Подібні заяви лунали і з боку керівництва Національного банку України, але так і не набули одноголосності. З одного боку, нинішній Голова Національного банку України п. Тигіпко С.Л. визнає, що «… валютна лібералізація допоможе громадянам України», з іншого - керівник департаменту валютного регулювання НБУ п. Яременко дуже обережно висловлюється з приводу доцільності вдосконалення проекту закону про валютне регулювання, заявляючи при цьому, що Україна не повинна орієнтуватися у цьому аспекті на Росію, де такий закон вже давно прийнято, оскільки у Росії «…спостерігається хибний надлишок капіталу. Вітчизняному ж капталу є де «прикластися» і на Україні» [75, с. 70]. Проте, на мою думку відсутність сьогодні в Україні чіткого, системного та науково обґрунтованого механізму державного регулювання валютних операцій цілком очевидна, про що, зокрема, йтиметься у нашому дослідженні. Такий стан речей не повинен фіксуватися надовго, оскільки у разі його збереження жорсткість режиму валютного регулювання може стати гальмом на шляху розвитку експортного та інвестиційного потенціалу вітчизняної економіки і уповільнити інтеграцію України до світового співтовариства.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у контексті загального плану роботи кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вона випливає з цільової комплексної програми «Вдосконалення правового становища суб єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки України» (номер державної реєстрації 0198 W 004863), що розроблялась на юридичному факультеті у період із 1 січня 1997 року до 31 грудня 2000 року і є складовою частиною комплексної теми «Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні» (розробляється з 1 січня 2000 року).
Водночас тема дисертаційного дослідження пов язана із питаннями вдосконалення банківської системи України, її правової бази, адаптації до вимог Європейського Союзу та приведення національного законодавства України у відповідність з європейськими стандартами, що знайшло своє відображення у таких документах як Указ Президента України «Про затвердження стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» від 11 червня 1998 року № 615/98, «Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 30 серпня 2000 року № 1033, «Про програму інтеграції України до Європейського Союзу» від 14 вересня 2000 року № 1072, у Комплексній програма розвитку банківської системи України на 2003-2005 роки та інших.
Мета і завдання дослідження полягає у розкритті змісту дії фінансово-правових норм, якими регулюються відносини у сфері здійснення валютних операцій, їх місця у системі валютно-правового регулювання, а також у виявленні ефективності втілення за їх допомогою валютної політики Української держави. Ця мета обумовила завдання, які поставлені у процесі роботи на дисертацією:
- дослідити валютні операції як правову категорію, їх систему і види;
- проаналізувати поняття, зміст і правове регулювання валютних операцій в Україні;
- зосередити основний напрям дослідження на питаннях державного регулювання валютних операцій, окремих його інструментів і механізмів, проаналізувати їх систему;
- сформулювати висновки щодо вдосконалення правового регулювання валютних операцій і здійснення їх на практиці, а також вдосконалення відносин з управління валютним ринком України, його регулювання і контролю за валютними операціями.
Валютні операції являють собою досить широке коло відносин. Тому у цій роботі увагу зосереджено на таких аспектах цієї теми, як державне управління валютним ринком України і регулювання валютних операцій та участь у ньому уповноважених банків. Аналіз застосування і правового регулювання цивільно-правових договорів, на підставі яких реалізуються валютні операції, є проблемою, що потребує окремого дослідження, тому автор не розглядав їх у своєму дисертаційному дослідженні.
Об єкт і предмет дослідження. Об єктом дослідження у цій роботі є публічно-правові відносини у сфері державного регулювання валютних операцій. Очевидно, що вони виникають та реалізовуються здебільшого у процесі укладення та виконання договорів цивільно-правового характеру. Але ця тема у певному розумінні є безмежною - в іноземній валюті можуть укладатися більшість угод (правочинів) і сам по собі їх опис не є завданням цього дослідження. Валютне регулювання здійснюється з метою підтримки стабільності національної грошової одиниці України і аналіз валютного законодавства свідчить, що виділення валютних операцій в окрему групу та охоплення їх різновидів здійснюється саме з метою державного управління, регулювання і контролю за ними. Договірні цивільно-правові відносини у загальному масиві валютних відносин лише виражають факт волевиявлення сторін на здійснення валютної операції. Тому загальний об єкт цього дослідження - валютні операції - пов язаний з особливим предметом - правовим режимом здійснення цих операцій, впливом на них з боку держави, зокрема, аналізом окремих інструментів та механізмів цього впливу.
Загалом питання державного регулювання валютних операцій дуже широке і може стати предметом всеохоплюючого дослідження різних галузей правової науки. Так чи інакше, ці питання суміжні з митним законодавством (наприклад, у частині регулювання операцій по переміщенню валютних цінностей через митний кордон України), з податковим законодавством (адже валютний контроль у певній частині здійснюють органи державної податкової служби) і т.д. Але у нашому дослідженні увага зосереджена саме на банківських валютних операціях, оскільки банківська система посідає центральне місце у регулюванні і контролі валютних операцій і сьогодні є найбільш розвинутим сегментом фінансового ринку України, на фоні якого найкраще аналізувати питання державного регулювання валютних операцій, що стали предметом нашого дисертаційного дослідження. При цьому не маються на увазі лише власне банківські операції в іноземній валюті, у тому значенні, який терміну «банківські операції» надає стаття 47 чинного Закону України «Про банки і банківську діяльність» [110]. Йдеться про регулювання валютних операцій різних суб єктів та різних типів, за умови, що вони здійснюються через банки або ж за їх участю, у тому числі і за участю Національного банку України, як важливої складової частини банківської системи України. Це - абсолютна більшість валютних операцій, і тому роль банківської системи у їх здійсненні (зокрема, робота уповноважених банків) знаходиться у центрі уваги у цьому дослідженні.
Глибинна суть цих відносин полягає в організації належного функціонування валютного ринку України, яке у цілому не може охоплюватись лише цивільно-правовими нормами і нормами адміністративного права, оскільки передбачає не лише організаційно - правові заходи, а й функціонування фінансового механізму. Розкриття цього механізму можливе лише з позицій єдиної фінансової діяльності держави, впливом на них світової валютної системи, формування валютного курсу, відносно якого валютні операції відіграють у певному розумінні як формуючу, так і підпорядковану роль, оскільки у остаточному підсумку він формується під впливом цілого ряду чинників.
Предметом нашого дослідження є фінансово-правові норми, якими виражається воля і забезпечуються інтереси держави у сфері регулювання валютних відносин, валютного ринку України і створюється режим правового регулювання валютних операцій.
Методологічною основою дослідження стала сукупність методів юридичного аналізу, дослідження юридичної форми фінансових відносин. Роль керівних методів, законів і категорій склали загальнофілософські висновки, логіка та методологія наукового дослідження.
Діалектичний метод зумовлює дослідження питань валютно-правового регулювання з урахуванням суперечностей, що закладені у природі цих відносин, аналізі інтересів сторін, держави, міжнародних та іноземних інституцій, постійній змінюваності валютних відносин тощо. Особливе значення має розгляд цих питань у єдності їх економічного змісту і правової форми, розмежування яких і вимагає застосування формально-логічного методу.
Системний підхід дозволяє розглядати валютні операції як явище у системі валютних відносин і їх правового регулювання, зважено оцінити сукупність валютних відносин і їх загальний результат та його суспільне значення, надати системного характеру державному управлінню ними. Системний підхід при розгляді питань цієї теми обумовлює і необхідність урахування суттєвого впливу світового валютного ринку на валютну систему України, розуміння змін у ньому з найбільш широких позицій і одночасно оцінку можливостей розвитку валютних операцій та їх правового регулювання з позицій необхідності дотримання стабільності грошової одиниці України.
Історико-правовий метод є невід ємною частиною будь-якого юридичного дослідження, однак у сфері валютних операцій він має певні об єктивні обмеження, оскільки за часів існування Радянського Союзу валютні операції не мали широкого розповсюдження, а справжній розвиток вони отримали лише за умов відкритої ринкової економіки.
Застосування порівняльного методу має два аспекти - співставлення правового регулювання валютних операцій в Україні із процесами у світі, іноземних державах та країнах, які щойно почали розвивати свою валютну систему.
Особливе методологічне значення мало застосування висновків та фактографічних даних економічної науки, які, однак, не можуть бути прямо застосовані у процесі юридичного дослідження, аналізу, а потребують переведення у площину юридичних категорій і можуть лише використовуватися у роботі, але не становити її зміст. Фінансово-правовому регулюванню підлягають далеко не всі економічні відносини і процеси, а лише ті з них, які є вольовими, виражають відносини між людьми. Тому використання досліджень економічного характеру зводиться, насамперед, до аналізу їх висновків.
Інформаційною базою дослідження стали праці вчених-юристів та аналіз питань валютного регулювання вчених-економістів як вітчизняних, так і зарубіжних (слід мати на увазі, що валютний ринок України є сегментом світового валютного ринку, зміни на якому досить відчутно впливають на внутрішні валютні відносини). Оскільки валютні відносини на території нашої країни практично почали розвиватись лише з набуттям незалежності і побудовою відкритої економіки, то у цьому дослідженні використовувались головним чином сучасні роботи.
Нормативні акти, що становлять основну спрямованість дослідження, є сукупністю джерел валютного права і у кількісному відношенні серед них переважають акти Національного банку України. Велика їх кількість свідчить про необхідність проведення систематизації валютного законодавства. У процесі його здійснення все більш необхідним є врахування вимог міжнародних організацій, виражених у багатьох документах з метою входження українських банків до світового валютного ринку і створення умов для розвитку міжнародних економічних відносин.
Статистичні матеріали необхідні для оцінки ефективності валютної політики держави, тенденцій розвитку операцій на валютному ринку України.
Ступінь дослідження теми. Питання правового регулювання валютних операцій не достатньо висвітлені в юридичній літературі, хоча валютні відносини, в остаточному підсумку зводяться саме до валютних операцій. При оцінці ступеня дослідження питань цієї теми слід мати на увазі, що у радянський період дослідження валютних відносин у зв язку з їх нерозповсюдженістю взагалі були вкрай обмежені. В якості поодиноких прикладів можна назвати праці А.Б. Альтшулера [7], І.П. Айзенберга [1; 2] та деякі інші роботи економічного характеру. Питання про валютні операції, як правило, розглядається в економічній літературі у числі інших при розгляді валютних відносин у цілому, валютного регулювання [16; 37; 38], валютних ризиків [39] та інших. З числа праць, безпосередньо присвячених валютним операціям, можна назвати дослідження І.Я. Носкової [23; 24], Л.П. Петрашко [30], Лізелотт Сурен [34], І.Т. Балабанова [8; 9], деякі колективні праці, в яких валютні операції отримали належне висвітлення [22; 44; 45; 50; 51; 54; 60]. Питання державного регулювання валютного ринку і валютних операцій у них чітко на перший план не виступають, хоча і стають предметом аналізу у наукових доробках з питань фінансового ринку України у цілому [35]. Однак економічний аспект теми про валютні операції не може замінити юридичного. До того ж, у ньому не можуть бути розділені фінансово-правові і цивільно-правові моменти, що, на нашу думку, є дуже важливим при висвітленні правової суті валютного регулювання.
В якості праць загального характеру, де згадуються питання валютних операцій і їх правового регулювання, можна виділити дослідження з фінансового права у цілому [13; 27; 55; 56; 57; 58; 59], банківської справи [40; 49 та інші] та банківського і валютного права [14; 41; 46 та інші]. Так, у юридичній літературі питання про правове регулювання валютних операцій спеціально розглядалось у числі інших досліджень з питань валютного права такими аналітиками банківського права як Є.В. Карманов [17 та інші], О.А. Костюченко [20; 21], О.О. Качан [18], О.М. Олійник [25], І.Б. Завірюха [15], О.П. Орлюк [26] та інших. Особливо слід відмітити роботи з валютного права Алісова Є.О. [4; 5; 6 та інші].
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що правові питання здійснення валютних операцій у цій роботі досліджені з позицій їх фінансово-правового регулювання, режиму здійснення, розкриття природи державного впливу на валютний ринок України та операції, що здійснюються на ньому. Основна увага у роботі зосереджена на характеристиці та розкритті змісту державного регулювання валютних операцій і його складових. Регулювання валютних операцій розглядається не у загальному контексті валютних відносин, а з деталізацією окремих аспектів державного впливу на них, що вкрай важливо як для юридичної доктрини, так і для практики. До того ж, через швидку зміну підзаконних нормативних актів, які, на жаль, сьогодні містять найбільш значну частину норм права, що регулюють валютні операції в Україні, за останній час ця тема набула нових рис та характеристик, які потребують детального вивчення.
Як результат дослідження на захист виносяться такі положення:
1) правовий режим обмежень та засоби валютного регулювання визначаються, головним чином, змістом валютної політики України і необхідністю підтримання стабільності національної грошової одиниці - гривні. За цих умов їх зміна шляхом вдосконалення валютного регулювання залежить від об єктивних обставин і волі органів політичної влади, яка має втілюватися в Основних напрямах грошово-кредитної політики України, які розробляє Рада Національного банку України;
2) правове регулювання валютних відносин має владний, імперативний, публічний і тим самим фінансово-правовий характер, водночас передбачаючи договірний характер здійснення більшості валютних операцій;
3) з метою вдосконалення валютного законодавства необхідно прийняти Закон про валютне регулювання та валютний контроль, а також систематизувати численні нормативні акти НБУ щодо відносин на валютному ринку України та вдосконалити правові форми його діяльності. Вносяться пропозиції щодо структури Закону;
4) необхідні більш точні визначення валюти, валютних цінностей, валютних операцій, розмежування їх із суміжними категоріями, зокрема, розмежування понять «іноземна валюта», «валютні цінності» та «гроші», понять «валютні операції» та «угоди (правочини) з валютними цінностями»;
5) з метою більш багатогранного і глибокого розуміння суті і змісту валютних операцій необхідно розробити їх детальну класифікацію, в якій слід виділити нові види операцій. Зокрема, пропонується поділ валютних операцій за їх характером на поточні та капітальні, а також їх поділ за економічним змістом;
6) слід виділити в окрему систему, що має власні категорії, державне регулювання валютних операцій, режим їх обмежень, інструменти валютного регулювання, провівши таким чином розмежування понять «валютне» і «валютно-правове» «регулювання». Таким чином, підкреслюється публічно-правовий характер відносин, пов язаних із державним регулюванням валютних відносин, засоби впливу держави на валютні відносини чітко розмежовуються на правові та економічні. Останні не є предметом цієї роботи;
7) необхідне зміцнення правових засад валютної політики і управління валютними відносинами, зокрема, слід вжити конкретних заходів щодо втілення у валютних відносинах принципу верховенства закону. Так, пропонується закріпити сукупність інструментів державного регулювання валютних операцій на рівні закону і також на рівні закону передбачити чіткі межі повноважень Національного банку України по запровадженню нових і модифікації вже існуючих засобів регулювання;
8) у розрізі кожного із інструментів регулювання валютних операцій необхідно вдосконалити правове регулювання відносин, що виникають у сфері ліцензування валютних операцій, обов язкового продажу валюти, розрахункових відносин тощо. Зокрема, пропонується уточнення переліку та юридичного значення дозвільних документів (ліцензій), що видаються на право здійснення валютних операцій, законодавче визначення переліку валютних операцій, які дозволяє здійснювати той чи інший дозвіл (ліцензія), уніфікація порядку видачі індивідуальних ліцензій, визначення механізму та умов обов язкового продажу валюти на рівні закону та інше.
Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні висновків та пропозицій з проблематики державного регулювання валютних операцій в Україні з метою їх вдосконалення. Одним із основних напрямів роботи є спроба ще раз провести межу між приватними і публічними засадами у здійсненні валютних відносин. Ці результати можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсу фінансового права та спеціальних курсів, а також у сфері наукових досліджень при подальшій розробці питань правового регулювання валютних відносин. Вважаємо, що валютні операції у них мають посісти окреме структурне місце. Крім того, результати цього дослідження можуть бути використані у законотворчій роботі органів державної влади та управління, зокрема при створенні закону, що замінить собою чинний нині Декрет, а також у практичній діяльності комерційних банків та інших учасників валютних відносин.
Особистий внесок здобувача полягає, перш за все, в самостійній ініціативній постановці питання про валютні операції, їх дослідженні, формулюванні деяких концептуальних підходів, внесенні конкретних пропозицій і висновків, що виносяться на захист.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, принципові ідеї і висновки дослідження були викладені в авторських публікаціях, а також були використані:
1) у виступі автора на науково-практичній конференції «Міжнародний досвід та реалії України», що відбулася 05.02.2003 року в Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України;
2) у роботі Першої фондової торговельної системи, членом Банківського комітету якої є автор;
3) у пропозиціях, висловлених автором у ході роботи Асоціації українських банків, зокрема, її постійно діючої Комісії з питань боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, членом якої він є;
4) у роботі закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», співробітником якого є автор, та у роботі Науково-виробничого підприємства «Райз-Агро»;
5) при виконанні Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України науково-дослідних робіт.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані у шести статтях у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків (як до кожного розділу, так і до роботи у цілому), списку використаних джерел (всього 260 найменувань) та виносок. Загальний обсяг основного тексту дисертації - 176 сторінок.
|
