|
Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах від рівня розвитку автомобільного транспорту, ступеня безпеки його руху по автошляхах значною мірою залежить успішність реалізації соціально-економічних програм нашої держави, стратегічного курсу на інтеграцію України до Європейського Союзу. Створення транспортних транснаціональних коридорів, які будуть проходити через Україну, стимулює подальший розвиток автотранспорту. Однак, ці процеси мають і негативні наслідки – зростання кількості дорожньо-транспортних пригод, збільшення аварійності, що тягне за собою значні людські жертви та матеріальні збитки. Так, протягом 1996 – 2001 років в Україні було вчинено 176,7 тис. дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 27 948 осіб та понад 195,2 тис. отримали поранення різного ступеня тяжкості. У 2002 році зареєстровано понад 34,5 тис. автопригод, в яких загинуло 5982 і поранено 37,9 тис. осіб.
Автотранспорт – це джерело підвищеної небезпеки і завдання держави не тільки стимулювати його розвиток та використання, але й забезпечувати його безпечне функціонування. Забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється як шляхом встановлення спеціальних груп норм, правил і стандартів, так і створенням певних організаційних структур, державних органів із відповідною компетенцією, у тому числі і щодо застосування заходів державного примусу до порушників загальнообов язкових правил. Серед усіх державних органів, які мають повноваження щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, Державна автомобільна інспекція МВС України (далі - ДАІ) посідає особливе місце у зв язку з тим, що чинне законодавство покладає на неї найширший обсяг повноважень у цій сфері.
Дослідженню особливостей правовідносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху присвячене значне коло науково-теоретичних розробок, особливо останніми роками. У них висвітлено проблеми використання міліцією адміністративно-правових засобів забезпечення безпеки дорожнього руху (В.Єгупенко [120], В.Новиков [156], О.Салманова [177, 178]), адміністративна відповідальність за порушення норм, правил і стандартів у сфері дорожнього руху (В.Развадовський [169]), проблеми державного управління безпекою дорожнього руху та діяльність ДАІ як суб єкта державного управління (С.Гусаров [111]), державне управління дорожнім рухом (В.Грошевий [110]), організаційно-правові питання профілактики дорожньо-транспортних пригод та діяльність ДАІ у цій сфері (О.Домашенко [119]), значення безпеки людини як базової та провідної ідеї, що повинна спрямовувати формування правової свідомості громадян у галузі дорожнього руху (О.Міленін [153]), історія розвитку ДАІ (Я.Хом як [200, 201, 202, 203]). У 1970 – 1980-х роках технічний аспект проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху дослідили В.Бабков [88, 89], В.Іванов [127], В.Сіденко [101] та інші. Останнім часом, у 2002 році, такі питання дослідив Л.Сопільник [187]. На підставі визнання єдності соціального і технічного аспектів дорожнього руху О.Домашенко [119], В.Новиков [156] обґрунтовують доцільність застосування терміну “соціотехнічна природа дорожнього руху”.
З позицій соціального управління, історико-правового та профілактичного змісту забезпечення безпеки дорожнього руху побіжно відображено у працях М.Афанасьєва [131], Д.Бахраха [94, 95, 96], А.Васильєва [135], І.Голосніченка [108], С.Гончарука [109], Є.Додіна [117], М.Єропкіна [121], Г.Клінковштейна [131], А.Клюшніченка [132], О.Остапенка [159], Л.Попова [77], Ф.Фіночка [197], І.Шахріманьяна [204], О.Якуби [209] та інших. В цілому державна система забезпечення безпеки дорожнього руху була розглянута у дослідженнях В.Майорова [145, 146], Б.Россинського [173, 174], І.Рема [171], окремі боки її функціонування дослідили – І.Веремеєнко [102], Р.Денисов [112], В.Жульов [123], Л.Ігнатов [128], В.Лук янов [144], Ю.Тунік [196].
Багатоаспектність проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху визначила необхідність базування теоретичного аналізу проблеми адміністративно-правового статусу ДАІ на положеннях теорії права - С.Алексєєв [81, 82, 83, 84], С.Комаров [136], В.Лазарєв [142], О.Петришин [124], О.Скакун [181], М.Цвік [124], здобутках вчених з теорії управління, адміністративного права - В.Авер янова [71, 72], О.Бандурки [91, 92, 93], Ю.Битяка [78, 79], С.Ківалова [80], Л.Коваля [133, 134], Ю.Козлова [85], А.Комзюка [138], В.Коноплянко [139], Д.Лук янця [143].
Нормативну основу роботи складають Конституція України, закони, підзаконні акти, зокрема, відомчі акти МВС України, законодавство Російської Федерації (у контексті питань, розглянутих у дисертації). Емпірична база дослідження складається з узагальнення практики застосування адміністративного законодавства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, публікацій в періодичних виданнях, довідкової літератури, статистичних матеріалів щодо діяльності ДАІ. Однак проблема адміністративно-правового статусу ДАІ залишилась, на цей час, поза увагою науковців і потребує докладного висвітлення.
Викладене свідчить про актуальність і необхідність широких узагальнень нагромадженого наукою адміністративного права та теорії управління, іншими юридичними науками теоретичного і емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій, що мають місце, і обґрунтування на цій підставі способів вирішення проблеми вдосконалення адміністративно-правового статусу ДАІ.
Зв язок з науковими програмами, планами, темами. Робота відповідає п.2 розпорядження Президента України від 21 вересня 2002 р. №322 “Про додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху”, спрямована на виконання Державної програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів (постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №456), Програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000 – 2005 рр. (рішення колегії МВУ України від 16.12.1999р.), Програми організаційних і практичних заходів щодо розвитку та впровадження новітніх технологій та технічних засобів в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні на період 2000 – 2005 рр. (рішення колегії МВС України від 16.12.1999р.), Програми організації практичних заходів щодо розвитку та застосування новітніх технологій і технічних засобів в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні на період 2000 – 2005 рр. (рішення колегії МВС України від 16.12.1999р.). Дисертаційне дослідження виконане у межах та відповідно Розділу ІV Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на 2002 – 2005 роки, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 р. №635, планів наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ (п.3.1. Перспективних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на період 2000 – 2005 р.р.), п.1.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 – 2005 роки, затверджені наказом МВС України від 30 червня 2002 р. №635.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, чинного законодавства та узагальнення практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового статусу ДАІ, виробити пропозиції та рекомендації щодо його вдосконалення.
Відповідно до поставленої мети дисертант визначив наступні задачі:
- проаналізувати місце ДАІ у системі органів виконавчої влади, до повноважень яких належить забезпечення безпеки дорожнього руху;
- визначити особливості юридичної природи адміністративно-правового статусу ДАІ, його зміст і структуру;
- з ясувати особливості правового регулювання організації діяльності ДАІ;
- провести класифікацію та здійснити аналіз прав та обов язків ДАІ;
- провести аналіз особливостей правозастосовчої діяльності ДАІ;
- встановити, якою мірою прогалини у чинному законодавстві впливають на діяльність ДАІ щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; - проаналізувати підстави та порядок притягнення працівників ДАІ до адміністративної та дисциплінарної відповідальності;
- провести аналіз взаємодії ДАІ з іншими державними органами і громадськими організаціями щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства про правовий статус ДАІ та науково-практичні рекомендації для підвищення ефективності діяльності ДАІ щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об єктом дисертаційного дослідження є правовідносини у сфері дорожнього руху.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання визначення та реалізації адміністративно-правового статусу ДАІ.
Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої в роботі мети та задач дослідження, його об єкта та предмета. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження сутності адміністративно-правового статусу, поглиблення понятійного апарату здійснюється за допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного (підрозділи 1.2, 1.3). Останній використовується для характеристики проблемних питань правозастосовчої діяльності ДАІ (підрозділ 2.2). Історико-правовий метод використаний для дослідження проблеми становлення органів ДАІ (підрозділ 1.1). За допомогою порівняльно-правового методу досліджені особливості юридичної відповідальності працівників ДАІ (підрозділ 2.3). Методи класифікації, групування, системно-структурний застосовано для визначення видів прав та обов язків (підрозділ 2.1), групування підстав дисциплінарної відповідальності (підрозділ 2.3). Компаративний метод та документальний аналіз застосовувались для дослідження проблеми взаємодії ДАІ із іншими державними органами та громадськістю (підрозділ 2.5). Для формулювання пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення адміністративно-правового статусу ДАІ застосовані порівняльно-правовий метод, документальний аналіз, метод класифікації (розділ 2).
Наукова новизна одержаних результатів визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей, тенденцій розвитку адміністративно-правових відносин та напрямків вдосконалення законодавства, норми якого регулюють місце ДАІ у системі державних органів та її роль у вирішенні проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху. На підставі аналізу досягнень української правової науки, робіт російських вчених-адміністративістів, чинного законодавства України та Росії, у дисертації уперше проведене комплексне монографічне дослідження адміністративно-правового статусу ДАІ. В роботі розглядаються права та обов язки ДАІ, аналізуються проблеми, пов язані із їх реалізацією, досліджуються особливості адміністративної та дисциплінарної відповідальності працівників ДАІ. Аналіз норм чинного законодавства як основи адміністративно-правового статусу ДАІ дозволив зробити рекомендації стосовно його вдосконалення. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що в ньому:
1. Обґрунтовано положення про те, що адміністративно-правовий статус ДАІ містить у собі такі елементи: компетенція, правозастосування, юридична відповідальність. 2. Сформульовані принципи організації ДАІ: принцип розподілу влад; принцип постійності і детермінованості складу і повноважень ДАІ МВС України; принцип верховенства права; принцип законності; принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина у діяльності органів ДАІ; принцип відповідальності держави (посадових осіб) за свою діяльність перед громадянами. Підданий аналізу їх зміст.
3. Визначено поняття правового регулювання організації діяльності ДАІ як специфічного виду соціального регулювання, що полягає у нормотворчій діяльності уповноважених органів щодо організації ДАІ як структурної складової системи органів виконавчої влади, а також забезпечення взаємодії ДАІ (їх посадових осіб) із громадськістю з метою забезпечення безпеки дорожнього руху. 4. Правове регулювання організації діяльності ДАІ проаналізовано на засадах основних способів (дозволів, зобов язань, заборон) та правового режиму. Правове регулювання організації діяльності ДАІ є спеціально дозволеного типу, оскільки органи ДАІ (їх посадові особи) мають діяти за принципом “заборонено все, крім прямо дозволеного законом” (ст.19 Конституції України). Норми, якими врегульована організація діяльності ДАІ МВС України, в основному зобов язальні та заборонні. Правовий режим організації діяльності ДАІ МВС України створюється системою нормативно-правових актів, які відрізняються один від одного багатьма ознаками – юридичною силою, назвою, органами, що їх приймають, порядком набрання чинності, однак мають одне спрямування – упорядкування, узгодженість, взаємодія структурних одиниць ДАІ (їх посадових осіб) між собою, між собою та органами (підрозділами) МВС України, а також із громадськістю для реалізації завдань ДАІ, визначених чинним законодавством. Проведений аналіз надав підставу для висновку про необхідність набуття ДАІ статусу органу управління.
5. Удосконалено класифікацію прав та обов язків ДАІ, проведене їх структурування та аналіз. Усі обов язки і права класифікуються на загальні, визначені функціонуванням ДАІ як структурного підрозділу у системі МВС України, та спеціальні, які має тільки ДАІ. Структурування прав проведено через право вимагати, право на позитивні дії (право на фактичне володіння соціальними благами та їх використання, правоутворюючі повноваження), праводомагання. Визначено, що серед загальних та спеціальних прав ДАІ переважають правоутворюючі повноваження та праводомагання. Таким правам кореспондуються обов язки активної поведінки: конституційні, загальні та спеціальні.
6. Здійснене узагальнення прав та обов язків ДАІ за напрямками її діяльності, які розташовані за ознакою пріоритетності щодо реалізації завдання із забезпечення безпеки дорожнього руху: захист від протиправних посягань; профілактична; нормотворча; організаційна; контрольно-наглядова (за станом автомототранспорту, за автошляхами); реєстраційно-екзаменаційна; робота за зверненнями громадян; підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів; фінансова.
7. Проведено характеристику юридичної відповідальності працівників ДАІ за Законом України “Про боротьбу з корупцією”.
8. Запропоновано класифікацію підстав дисциплінарної відповідальності працівників міліції: загальні, спеціальні. Загальними названі підстави, визначені Законом України “Про міліцію”. Спеціальними – ті, які встановлені Законом України “Про боротьбу з корупцією” та окремими нормами Кодексу законів про працю України. Визначена необхідність встановлення на рівні закону підстав та порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, в якому окремим розділом передбачити відповідні норми щодо осіб, на яких розповсюджується дія Дисциплінарних статутів. 9. На основі проведеного аналізу елементів адміністративно-правового статусу ДАІ сформульовані пропозиції щодо його вдосконалення, зокрема обґрунтована необхідність встановлення на рівні КпАП України повноважень працівників ДАІ щодо розгляду деяких категорій справ про адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху до запровадження системи адміністративних судів, запропонована редакція проекту Закону України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення”, обґрунтована необхідність розробки та прийняття Закону України “Про міліцію місцевого самоврядування в Україні”. Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані у дослідженні висновки і рекомендації мають важливе значення для теорії адміністративного права і удосконалення діяльності ДАІ щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Дослідження поглиблює існуючі погляди на адміністративно-правовий статус ДАІ, його права та обов язки, правозастосування, особливості юридичної відповідальності. Пропозиції та рекомендації щодо удосконалення чинного адміністративного законодавства, особливо тієї частини, яка регулює сферу дорожнього руху, юрисдикційні повноваження працівників міліції можуть бути використані при розробці комплексних державних та локальних програм, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху.
Результати дисертаційного дослідження використовуються при викладанні дисципліни “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”. Вони можуть використані при викладанні дисциплін “Адміністративне право України”, “Судові та правоохоронні органи”, у діяльності органів ДАІ. Крім того, основні положення роботи можуть бути використані при написанні відповідного підрозділу навчальних посібників із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась по розділах і в цілому на засіданнях кафедр управління в органах внутрішніх справ, адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ. Автор виступав з повідомленнями за матеріалами дисертаційного дослідження на науково-практичних конференціях у Національному університеті внутрішніх справ, доповідались на науково-практичній та міжнародній науковій конференціях: “Реформа охорони громадського порядку” (м.Київ, 2000), “Впровадження новітнього законодавства та нових форм роботи в практичну діяльність правоохоронних органів” (м.Харків, 2003). Основні положення роботи використані при підготовці постанови Кабінету Міністрів України “Правила дорожнього руху”. Здобутки наукового дослідження використані у спільній роботі Науково-дослідного центру з безпеки дорожнього руху МВС України та Національної академії внутрішніх справ України, Національним центральним бюро Інтерполу в Україні, яка вперше в історії відзначена Державною премією України у галузі науки і техніки 2000 р. Голові Комітету Верховної Ради України з питань правового забезпечення правоохоронної діяльності направлені пропозиції щодо проекту Закону України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення”.
Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані у десяти публікаціях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, включених у переліки, затверджені ВАК України.
Структура роботи. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об єднують сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації (до списку використаних джерел) складає 169 сторінок. Список використаних джерел складається з 209 найменувань і займає 20 сторінок.
|
