|
Актуальність теми дослідження. Підвищення ефективності законодавчої діяльності Верховної Ради як єдиного органу законодавчої влади в державі, забезпечення поліпшення її якості – особливо відповідальний напрямок парламентської реформи в Україні. Досвід роботи Верховної Ради України в умовах незалежності свідчить, що законодавча діяльність вищого представницького органу не може бути однозначно визнана позитивною чи негативною. Позитивним є те, що значно розширилося коло суспільних відносин, які регулюються безпосередньо законами, а негативним те, що деякі з цих законів досить далекі від досконалості. Сьогодні стає дедалі очевидним, що ефективність і дієвість законів залежить від того, наскільки є чіткими та узгодженними норми щодо їх ініціювання, розгляду та затвердження. Звичайно, це повинні бути такі правила, які створені на основі вивчення сучасної технології прийняття законів, врахування передових світових зразків здійснення законодавчої діяльності. Законодавчий процес - це процес, який розпочинається із ініційованої парламентом законодавчої ініціативи або внесення законопроекту до парламенту, охоплює реалізацію законодавчої ініціативи у парламенті і завершується введенням в дію закону.
У зв язку з цим, особливого значення набуває критичне осмислення проблем продукування законів, як з точки зору підтримання позитивного досвіду, так і з позиції, врахування недоліків, виправлення помилок у законодавчому процесі на всіх його стадіях. Актуальність теми даного дослідження зумовлена: 1) місцем парламенту у державному механізмі та здійсненні ним законодавчої функції; 2) необхідністю створення належного правового регулювання законодавчого процесу з врахуванням позитивного досвіду інших країн; 3) потребою у прийняті дієвих законів та створенні якісного законодавства вцілому; 4) завданням створення науково-обгрунтованої, комплексної системи управління законодавчим процесом; 5) необхідністю пошуку шляхів оптимізації парламентських процедур; 6) прямуванням до подальшої професіоналізації парламенту.
Підвищенням ролі парламенту, вдосконалення законодавчого процесу, покращення якості законів є для країни, яка задекларувала свій демократичний вибір, об єктивною необхідністю. Потреба в їх науковому осмисленні не тільки не втратила своєї актуальності, а й завдяки докорінним змінам, які стались в економічному та політичному житті України, набула якісно нового значення. Зв`язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Робота виконана у відповідності до планів наукових досліджень відділу теорії держави і права Інституту держави і права НАН України ім. В.М. Корецького а також планами пріоритетної проблематики фундаментальних та прикладних досліджень Інституту держави і права імені В.М.Корецького, зокрема, згідно комплексних цільових програм "Теоретико-методологічні проблеми законності" № RK0102U001597 та "Теоретико-методологічні основи розвитку правової системи України" № RK0101U001010.
Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження полягає в комплексному аналізі теоретичних та практичних проблем законодавчого процесу, науковому визначенні його змістовного обсягу, визначенні стадій законодавчого процесу, розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства, а також у використанні отриманих наукових знань у правовій діяльності.
· У відповідності з метою, об єктом і предметом дисертаційного дослідження автором поставлені для розв язання наступні наукові задачі: уточнити визначення законодавчого процесу та відмежувати його від споріднених понять;
· дослідити стадії законодавчої процедури;
· охарактеризувати існуючі у науковій літературі погляди щодо визначення законодавчого процесу його стадій;
· удосконалити класифікацію принципів законодавчого процесу, дослідити зміст спеціальних принципів законодавчого процесу;
· визначити і систематизувати критерії перевірки законодавчих актів та розкрити їх зміст;
· зробити порівняльно-правовому аналіз процесу розробки законопроектів; дослідити проблемні правові аспекти реалізації права законодавчої ініціативи в українському парламенті та напрями їх розв язання;
· дослідити роль комітетів парламенту у законодавчій діяльності парламенту;
· визначити напрямки удосконалення законодавчих процедур; внести пропозиції по вдосконаленню вітчизняного законодавства в аспекті підвищення ефективності законодавчого процесу.
Об єктом дослідження є законодавчий процес, як процес діяльності уповноважених органів по створенню нормативних актів, що мають найвищу юридичну силу – законів України.
Предметом дослідження є теоретичні проблеми законодавчого процесу, а саме визначення сутності, його особливостей і складових, місця у правовій дійсності, тенденцій розвитку та удосконалення.
Методи дослідження. Дисертація виконана за допомогою використання системи взаємопов язаних, взаємодоповнюючих, загальнонаукових, спеціальних методів і засобів наукового дослідження, застосування яких забезпечує достовірність знання та вирішення поставлених перед дослідником цілей та задач. Методологічну основу дисертації складає загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати інститут законодавчого процесу у динаміці його становлення та розвитку. Із застосуванням системно-структурного та формально-логічного методу досліджуються критерії перевірки законодавчих актів; системного – досліджуються принципи законодавчого процесу, стадії законодавчого процесу; порівняльно-правового – порівнюється правове регулювання законодавчого процесу у демократичних країнах та в Україні, визначаються тенденції його розвитку; статистичного – досліджується ефективність парламентських засідань.
Вищеназвані наукові методи використовувалися автором в більшій чи меншій мірі при досліддженні всіх аспектів теми дисертації. Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній правовій науці цілісним дослідженням, в якому комплексно, системно розглядаються теоретичні та практичні проблеми законодавчого процесу в Україні. Новими найсуттєвішими результатами дисертаційного дослідження є такі основні положення та висновки:
1) уточнено визначення законодавчого процесу та відмежування від споріднених понять (законотворчий процес, законодавча діяльність), яке ґрунтується на розумінні його як процесу, який розпочинається із ініційованої парламентом законодавчої ініціативи або внесення законопроекту до парламенту, охоплює реалізацію законодавчої ініціативи у парламенті і завершується введенням в дію закону.
2) удосконалена класифікація принципів законодавчого процесу, уточнений перелік і розкритий зміст спеціальних принципів (стабільності законодавства; законності законодавчого процесу; його доступності; наукової обґрунтованості; плановості; системності та прогнозованості; ефективності та послідовності; надійності; професійності учасників);
3) вперше сформульовані і систематизовані критерії перевірки законодавчих актів з метою оцінки їх якості і ефективності; 4) перше розкритий зміст критеріїв оцінки законодавства: на відповідність Конституції України і діючому праву;на дотримання прав і свобод людини і громадянина; на дотримання конституційних принципів і вимог правової держави; дотримання принципів формування інститутів права; відповідності принципу мінімальної достатності права; відповідності міжнародним договорам України; та інш.); 5) на основі порівняльно-правового аналізу та вітчизняної практики сформульовано рекомендації по раціоналізації процесу розробки законопроектів на усіх етапах (розробки концепції, роботи над текстом проекту, організаційно-технічного та фінансового забезпечення, наукової експертизи та інш.);
6) на основі вітчизняної практики обґрунтована потреба надання права законодавчої ініціативи парламентським комітетам та посилення гарантій Кабінету Міністрів у реалізації ним права законодавчої ініціативи;
7) обґрунтована необхідність закріплення кількості комітетів на рівні закону, запропонована оптимізація предметного розподілу компетенції комітетів по підготовці законопроектів до розгляду та діяльності їх в цілому;
8) на основі аналізу законодавчої діяльності парламенту аргументовано доведено необхідність і визначено напрямки удосконалення законодавчих процедур: покращення порядку реєстрації, відкликання та повернення законопроектів, посилення ролі Погоджувальної ради фракцій, потреби унормування статусу висновку експерта та інш.
9) на підставі результатів дослідження, теоретичних і практичних висновків, які викладено у дисертації, зроблено сформульовані аргументовані пропозиції щодо удосконалення нормативно-правової основи законодавчого процесу, його стадій.
Практичне значення одержаних результатів. Зроблені в десертаційній роботі теоретичні висновки вказують на те, що дане дисертаційне дослідження є самостійним науковим пошуком у науці теорії держави і права. Теоретичні висновки та практичні рекомендації можуть бути використані:
- у правотворчій сфері – як теоретична база при розробці, прийнятті законів України, що стосуються законодавчого процесу й удосконаленні законодавства вцілому;
- у правозастосовчій сфері – запропоновані рекомендації спрямовані на удосконалення діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування у процесі законотворення;
- у науково-дослідницькій сфері – стати основою для подальшого дослідження законодавчого процесу;
- у навчальному процесі – положення і висновки дослідження можуть бути використані у процесі викладання курсу “Загальна теорія держави і права” при читанні лекцій, проведенні семінарів, спецкурсів з даної дисципліни; вдосконаленні програм та підготовці навчальної, довідкової та методологічної літератури; у науково-дослідницькій роботі студентів, аспірантів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім.Корецького НАН України. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції доповідались автором на науковій конференції "Методологічні проблеми розвитку правової науки" (Харків,13-14 грудня 2002 р.). Основні положення дисертації викладені у наступних публікаціях:
1. Погорєлова З. Поняття законодавчого процесу та його відмежування від споріднених понять // Вісник запорізького юридичного інституту МВС України. – 2001. – №4. – С.63– 72.
2. Погорєлова З. Принципи законодавчого процесу // Вісник запорізького юридичного інституту МВС України. – 2002. – № 1. – С.3-5.
3. Погорєлова З. Критерії перевірки законодавчих актів // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №10. – С.85 – 88.
4. Погорєлова З. О. Процедура проведення слухань у комітетах Верховної Ради України і міжнародний досвід // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – №3. – С. 50 – 61.
5. Погорєлова З.О. Проблеми реалізації права законодавчої ініціативи в діяльності українського парламенту // Парламентська реформа: теорія і практика. – К.:Інститут законодавства Верховної Ради України, 2001. – Вип. 6. – С. 210 – 223.
6. Погорєлова З.О. Проблеми правової експертизи проектів законодавчих актів (формальні критерії перевірки) // Методологічні проблеми правової науки: Матеріали міжнародної наукової конференції. Харків, 13-14 грудня 2002 р. / Упорядники М.І. Панов, Ю.М. Грошевий. – Х.: Право, 2003. – С.171 – 174.
Структура роботи відповідає меті і завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що включають сім підрозділів, висновків та списку використаної літератури – усього 156 джерел. Обсяг основного тексту – 151 сторінка друкованого тексту. Повний обсяг – 173 сторінки.
| 
