|
Актуальність теми. Впродовж останніх десятиріч Україна виборола свою незалежність і утвердилась як самостійна держава у світовому співтоваристві. Вона робить впевнені кроки в напрямку оновлення всіх сфер суспільного життя, його демократизації, залучення до надбань сучасного цивілізаційного розвитку, європейських цінностей.
Важливим чинником успішного просування шляхом глибинних демократичних перетворень є розширення соціальної бази діяльності держави, делегування окремих функцій держави інститутам громадянського суспільства та органам місцевого самоврядування. Зазначений підхід до реалізації завдань та функцій держави вимагає перегляду організаційної побудови держави, дослідження основних напрямків взаємодії механізму держави з недержавними об єднаннями громадян, які спільно створять надійну систему щодо задоволення різнобічних потреб та інтересів людини і громадянина, добробут українського суспільства.
Виконання головного обов язку держави – утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ч. 2 ст. 3 Конституції України) неможливе без існування надійної правоохоронної системи, бо саме на неї покладається основний тягар по забезпеченню захисту прав, свобод і законних інтересів населення та суспільства в цілому від злочинних зазіхань.
В період існування Радянського Союзу, до складу якого входила і Україна, правоохоронні органи розглядалися як структурний елемент єдиної централізованої державної влади. Вони були тією силою, яка виконувала в основному репресивні функції. Сьогодні, виходячи з конституційної норми про те, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, переглядається та визначається сучасне місце та роль правоохоронних органів у механізмі держави України. До останнього часу ці питання обговорювалися та вивчались у межах теорії державного управління, кримінального процесу, судових та правоохоронних органів, орієнтованих на розробку теоретико-прикладних аспектів організаційно-правового механізму реалізації правоохоронної функції держави та місця в цьому процесі правоохоронних органів. Потреби узагальнення та систематизації отриманих результатів дослідження вимагають висвітлення цих проблем і з точки зору теорії держави і права, орієнтованої на розробку понятійного апарату, організаційної побудови, правового механізму функціонування, визначення генеральної мети правоохоронних органів у суспільстві.
Актуальність зазначеної тематики привертала та продовжує привертати увагу вітчизняних науковців (А.М. Бандурки, Ю.М. Грошевого, С.Д. Гусарєва, М.С. Кельмана, О.І. Коваленка, А.М. Колодія, Я.Ю. Кондратьєва, В.В. Копєйчикова, С.Л. Лисенкова, М.І. Мельника, А.Ю. Олійника, Н.М. Оніщенко, В.Ф. Погорілка, М.К. Подберезького, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, В.Д. Сущенка, В.Я. Тація, Ю.М. Тодики, М.В. Цвіка, М.І. Хавронюка, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка, О.В. Шмоткіна, Л.П. Юзькова), які дослідили сутність, зміст, форми діяльності державних органів у механізмі держави, напрями їх взаємодії з інститутами громадянського суспільства. Змістовні дослідження проведені російськими фахівцями, які займаються проблемами організації та діяльності правоохоронних органів (Ю.Е. Аврутін, Е.П. Григоніс, А.П. Гуляєв, В.І. Рохлін, Н.М. Рудяков, М.Н. Смірнов, О.В. Солнишкова, Ю.М. Соловей, С.В. Степашин, А.Н. Харитонов, Е.Б. Хохлов). Проте ці праці потребують адаптації до особливостей національного законодавства, традицій, рівня розвитку суспільних відносин українського суспільства.
Однак багато проблем та аспектів функціонування правоохоронних органів та організацій в механізмі держави залишаються дослідженими не в повному обсязі або фрагментарно. Такими проблемами, зокрема, є: зміст та організаційно-правовий механізм реалізації правоохоронної функції державними та недержавними суб єктами правоохорони, процес соціалізації організації та функціонування правоохоронних органів, налагодження їх тісної взаємодії з недержавними правоохоронними структурами та населенням країни, що і обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана відповідно до державних програм, зокрема: Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/98; Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки, схваленої рішенням колегії МВС України від 18.12.2000 р. № 9 км/1; Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки, затвердженої Рішенням колегії МВС України від 10.01.2003 р. Вона також є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України: Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 роки (п. 3.1.); Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки, затверджених наказом МВС України від 30.06.2002 р. № 635 (п. 11), та Плану роботи кафедри теорії держави і права на 2003-2004 навчальний рік Національної академії внутрішніх справ України (розділ 1 п. 12).
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз організаційної побудови механізма держави для вивчення, узагальнення та конструктивно-критичного осмислення теоретико-правових питань функціонування правоохоронних органів у механізмі держави України, спрямованих на підготовку практичних пропозицій і рекомендацій удосконалення організаційно-структурної побудови, соціально-правової орієнтації та механізму реалізації компетенції органів внутрішніх справ. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
· дослідити з позиції сучасної науки теорії держави і права поняття і зміст категорії "механізм держави";
· визначити сутність та організаційну побудову механізму держави України;
· розглянути системоутворюючі основи правоохоронних органів;
· визначити основні критерії формування, структуру та перспективи розвитку правоохоронних органів України;
· проаналізувати соціальну направленість діяльності правоохоронних органів;
· розкрити соціальну, правову, організаційну орієнтацію розвитку органів внутрішніх справ у суспільстві;
· з ясувати на прикладі недержавної служби охорони характер взаємодії правоохоронних органів з недержавними правоохоронними організаціями.
Об єктом дослідження є загальні тенденції організаційно-структурної побудови та функціонування правоохоронних органів у механізмі держави.
Предметом дослідження є теоретико-правові питання функціонування правоохоронних органів у механізмі держави.
Методи дослідження. Для розв язання поставлених завдань використані:
– загально-філософські методи: історичний метод для дослідження процесу виникнення, формування та розвитку поняття "механізм держави"; системно-науковий підхід до дослідження механізму держави як цілісного утворення складеного з відносно самостійних підсистем; структурно-функціональний підхід для з ясування елементного складу правоохоронної системи; метод аналізу та синтезу для виявлення елементного складу та взаємодії органів державної влади; метод абстрагування для формулювання спільних ознак правоохоронних органів та організацій; метод індукції для встановлення спільних ознак правоохоронних органів на підставі ознак, притаманних окремим органам правоохорони;
– спеціально-наукові методи: порівняльно-правовий метод для встановлення подібності (відмінності) процесу формування місії правоохоронних органів Великої Британії, США та України; конкретно-соціологічний метод для з ясування рівня довіри населення до "силових структур";
– приватні методи: формально-юридичний (нормативно-догматичний) метод для дослідження складу апарату держави як специфічного соціально-правового феномена; метод тлумачення права для дослідження змісту правових норм чинного законодавства, які регулюють процес функціонування правоохоронних органів та організацій в механізмі держави.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є комплексним дослідженням, в якому на основі системного підходу, відповідно до реалій сьогодення, розглянуто зміст поняття "механізм держави". Розкриті системоутворюючі основи правоохоронних органів. Охарактеризовано соціальну направленість діяльності правоохоронних органів, як суб єктів правоохоронної системи. На прикладі органів внутрішніх справ дисертантом запропоновано модель організаційно-правового розвитку правоохоронних органів – модель соціалізованого типу. На підставі критичного аналізу національного законодавства, яке регулює діяльність правоохоронних органів, уточнено поняття "правоохоронний орган", визначено суб єкти правоохорони та види державних правоохоронних органів. На цій основі спрогнозовано систему правоохоронних органів майбутнього. У дослідженні на теоретичному рівні, проаналізувавши досвід зарубіжних країн, пошукачем сформульовано основні напрями діяльності та організації взаємодії недержавних правоохоронних структур з державними правоохоронними органами. Як результат дисертаційного дослідження, його наукову новизну визначають такі основні положення:
· сформульовано на основі системного підходу авторське визначення поняття "механізм держави", як системи державних організацій, які шляхом здійснення певного виду державної діяльності створюють і підтримують в "працездатному" стані відповідні умови для забезпечення матеріальних, соціальних, духовних потреб громадянського суспільства;
· встановлено елементний склад та розкрито зміст правоохоронної системи: мету правоохоронної системи, об єкти правоохоронної системи, суб єкти правоохоронної системи, нормативну підсистему, правоохоронні відносини, правоохоронну діяльність;
· на основі аналізу національного законодавства доведено, що систему правоохоронних органів України на сучасному етапі утворюють: у широкому розумінні – суд, прокуратура і правоохоронні органи по боротьбі зі злочинністю; у вузькому – тільки правоохоронні органи по боротьбі зі злочинністю (органи міліції, податкової міліції, Служби безпеки України, Управління державної охорони, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, державної митної служби, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державної прикордонної служби);
· запропоновано на основі досвіду зарубіжних країн, беручи за критерій забезпечення правопорядку у певній сфері суспільних відносин, а також класифікацію злочинів у Кримінальному кодексі України, класифікацію адміністративних правопорушень у Кодексі України про адміністративні правопорушення та в інших законах України, характер і цінності об єкта посягання, майбутню систему правоохоронних органів України;
· на основі аналізу зарубіжного досвіду та можливих варіантів (моделей) соціальної, правової, організаційної орієнтації розвитку органів внутрішніх справ у суспільстві, запропоновано впровадити:
– з точки зору соціально-правової орієнтації і механізму реалізації компетенції – соціалізований тип органів внутрішніх справ, перетворити їх у систему обслуговування населення;
– з точки зору соціальної організації та внутрішньоорганізаційного механізму функціонування – такий тип органів внутрішніх справ, де основним механізмом реалізації внутрішньоорганізаційних правових та управлінських відносин є принцип координації;
· на основі аналізу зарубіжного досвіду здобувачем обгрунтовано необхідність створення недержавної системи охорони, яка б доповнила відповідну державну систему. Запропоновані варіанти налагодження тісного співробітництва недержавних правоохоронних організацій (на прикладі недержавної служби охорони) з державною системою, основні критерії правильного підбору державними органами партнерів з приватного охоронного сектора для проведення спільної діяльності, сформульовано перелік охоронних послуг, які можуть надавати недержавні охоронні структури.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:
– у процесі подальшого розвитку теоретико-методологічних та концептуальних засад системи правоохоронних органів;
– у науково-дослідницьких цілях – для подальшої розробки суті та змісту понять "механізм держави", "правоохоронна система", "правоохоронна функція", "правоохоронний орган", "правоохоронна організація";
– у правотворчій роботі – як теоретичний матеріал для розробки нового законодавства та вдосконалення діючої нормативно-правової бази, що регламентує функціонування правоохоронних органів та організацій;
– у практичній діяльності правоохоронних органів та організацій – для вдосконалення процесу реалізації правоохоронної діяльності та налагодження тісної взаємодії між собою;
– у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з теорії держави і права України та конституційного права України, судових та правоохоронних органів України; у викладанні таких дисциплін, як "Теорія держави і права", "Конституційне право України", "Судові та правоохоронні органи України"; у науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дисертації. Головні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювались на кафедрі теорії держави і права та конституційного права Національної академії внутрішніх справ України.
Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчального курсу з теорії держави і права, зокрема при проведенні семінарських занять з тем: "Функції держави", "Механізм держави", "Правоохоронна система".
Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані на науково-теоретичній та науково-практичних конференціях, а саме:
– науково-практичній конференції "Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності" (м. Дніпропетровськ, 27 – 28 квітня 2000 року, доповідь опублікована);
– науково-практичній конференції "Недержавна система безпеки підприємництва як суб єкт національної безпеки України" (м. Київ, 16 – 17 травня 2001 року, доповідь опублікована);
– міжвузівській курсантській (студентській) науково-практичній конференції "Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням" (м. Донецьк, 26 жовтня 2001 року);
– науковій конференції професорсько-викладацького складу Київського інституту внутрішніх справ за підсумками наукових досліджень у 2000 році на тему: "Україна незалежна: актуальні проблеми розвитку" (м. Київ, 5 квітня 2001 року);
– ІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Українська національна ідея – проблеми відповідальності" (м. Львів, 16 – 17 травня 2002 року, доповідь опублікована).
Публікації. Основні положення змісту дисертаційного дослідження відображено в чотирьох публікаціях автора у фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що мають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (255 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 203 сторінки, з яких 181 – основний текст.
| 
