|
Актуальність теми дослідження. Науковий інтерес до проблем національної безпеки в Україні, принципових засад її організації та функціонування, взаємовідносин з іншими гілками державної влади має стійку тенденцію до зростання. Адже з утворенням незалежної держави виникла нагальна потреба у створенні ефективного механізму національної безпеки. Кризовий стан економіки нашої країни, а також суміжних з нею держав зумовлює вдосконалення власних інститутів національної безпеки.
Необхідність оптимізації організаційного впливу національної безпеки на суспільні процеси зумовлює потребу в з`ясуванні ролі органів національної безпеки у державному механізмі, насамперед, в юридичній літературі.
Дослідження проблем конституційного регулювання основ національної безпеки (далі — НБ) є основним із напрямків конституційного права. Важливе місце серед них належить вивченню конституційного права зарубіжних країн, без чого неможливе глибоке та всебічне оцінювання теоретичних та практичних засад органів державної влади, які утворюють власне національні системи безпеки цих країн.
Спеціальні комплексні монографічні дослідження із проблематики організаційно-структурних аспектів національної безпеки як зарубіжних країн, так і України на сьогодні відсутні.
Розв`язання на науковому рівні проблеми конституційно-правових основ НБ зумовлює на сьогодні вироблення певних уніфікованих стандартів та теоретичних положень, які були б спрямовані на практичне формування та законодавче закріплення відповідних моделей організації національної безпеки України. Одним із найважливіших органів національної безпеки України, передбачених Конституцією України, є Рада національної безпеки і оборони України (РНБО). Стаття 107 Конституції України встановлює, що «Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України». Цей інститут є принципово новим у механізмі держави і системи органів державної влади. Практично відсутні наукові дослідження з цієї проблеми, як у порівняльному, так і в безпосередньому відношенні, хоча роль цієї інституції відповідно до змісту Конституції надзвичайно велика, доленосна для держави і суспільства. Проте не визначено його статус щодо гілок влади, не відомо, які представники, якого рівня та на яких підставах мають входити до її складу, як здійснюється координація органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.
Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертаційного дослідження — з`ясувати конституційно-правовий статус органів національної безпеки і оборони в державах з різними формами правління (президентська республіка — США, президентсько-парламентська — Україна, Франція, парламентська республіка — ФРН, парламентська монархія — Велика Британія, Японія) та в державах з різними видами державного устрою (унітарний — Україна, Франція; федеративний — Росія, США), надати пропозиції щодо вдосконалення організації та діяльності РНБО України. Для досягнення поставленої мети в дисертації зроблено спробу вирішити основні завдання:
- розглянути основні складові системи органів національної безпеки, її структуру, принципи організації та діяльності;
- визначити роль та місце РНБО України в механізмі Української держави;
- надати характеристику конституційно-правового статусу РНБО України та показати співвідношення його з іншими органами державної влади;
- розкрити та теоретично обгрунтувати основні принципи формування та діяльності РНБО України;
- дослідити процес функціонування систем органів національної безпеки зарубіжних країн та визначити узагальнюючу модель процесу їх функціонування;
- визначити відмінності реалізації систем органів національної безпеки в законодавстві країн з різними формами правління та в державах з різними видами державного устрою і, зокрема, дію механізму реалізації цієї системи в конституційному законодавстві України;
- провести класифікацію основних функцій РНБО України та здійснити механізм реалізації цих функцій;
- спрогнозувати можливі форми та методи діяльності РНБО України в процесі реалізації відповідних норм Конституції та їхнє застосування за сучасних умов державотворення в напрямі підвищення їх ефективності.
Об`єктом дисертаційного дослідження є правовідносини, що виникають у процесі функціонування системи органів національної безпеки.
Предметом дослідження є конституційно-правові засади організації та діяльності одного з інститутів національної безпеки — Ради національної безпеки і оборони України.
Методологічні та науково-теоретичні засади дисертації.
Методологічною основою є комплексний підхід, зумовлений багатоаспектністю предмета дослідження і пов язаний з використанням системи таких загальнонаукових методів, як: аналіз та синтез, узагальнення, моделювання та теорії ігор. Окрім того, застосовувалися конкретно наукові методи: системний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, формально-логічний та ін.
В основу дослідження покладено, насамперед, порівняльно-правовий метод наукового дослідження, який дає змогу закцентувати увагу як на суто конституційно-правовому аспекті проблеми, так і на тих чинниках міжнародного права, що впливають на нормативне закріплення відповідних положень.
У процесі дисертаційного дослідження використовувались теоретичні положення, розроблені в теорії держави і права, конституційного права, історії держави і права, теорії державного управління, конституційного та адміністративного права зарубіжних країн.
Теоретичним підгрунтям для висновків дисертаційного дослідження стали праці : Арістотеля, Г.Гегеля, М.Грушевського, І.Канта, М.Коркунова, Н.Макіавеллі, Ш.Монтеск`є, Платона, Полібія та ін.; сучасних українських дослідників-правознавців: В.Авер`янова, Г.Атаманчука, А.Зайця, М.Козюбри, В.Кампо, В.Копєйчикова, Л.Кривенко, Є.Кравця, Є.Кубка, В.Погорілка, П.Рабіновича, Ю.Тодики, Є.Тихонової, Ю.Тихомирова, О.Фрицького, В.Цвєткова, В.Шаповала, Ю.Шемшученка та ін.
У процесі дисертаційного дослідження були використані роботи таких відомих зарубіжних вчених, як І.Бачило, Б.Курашвілі, Б.Лазарєва, Г.Маршала, А.Шлесінгера, Г.Веделя, М.Вайле, Л.Гуліка, В.Грекунаса, А.Файоля, Д.Емерсона.
Наукова новизна дослідження. Дисертація є першим у вітчизняній науці конституційного права цілісним і комплексним дослідженням монографічного характеру, яке присвячено проблемам конституційно-правових засад Ради національної безпеки і оборони України. Теоретичні положення, які містяться в дисертації, є авторською концепцією конституційно-правових засад організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України. Новизна дослідження полягає як у самій постановці проблеми дослідження, так і в засобах її розв`язання. У межах проведеного дослідження отримано результати, що мають наукову новизну:
- запропоновано авторське визначення поняття «національної безпеки»:-це здатність особи, суспільства та держави, до захисту та стан їх захищенності від сукупності об`єктивно існуючих негативних факторів, які створюють реальну небезпеку національним інтересам України;
- сформульовано авторське визначення поняття “Рада національної безпеки і оборони України”: - це загальнодержавний, цілісний, системний, спеціалізований, міжвідомчий, колегіальний, постійно діючий, консультативно-дорадчий орган у сфері національної безпеки, за допомогою якого здійснюється координація та контроль діяльності органів виконавчої влади у цій сфері;
- визначено поняття конституційно-правового статусу Ради національної безпеки і оборони України: — як ролі і місця її органу в суспільстві і державі, які полягають, насамперед в допоміжному, дорадчому характері;
- запропоновано авторську концепцію системи принципів формування та функціонування РНБО України, до яких належать, зокрема, загальні та спеціальні. До загальних принципів можна віднести такі принципи як: забезпечення суверенності і незалежності держави; унітарності (єдності, соборності) держави; мирного вирішення спорів; адекватності заходів захисту національних інтересів реальним та потенційним загрозам; додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність. Спеціальні можна поділити на такі принципи: мінімізації ступенів у ієрархічній структурі РНБО; організаційної забезпеченості функцій; забезпечення «гнучкості» організаційної структури РНБО; виключення дублювання та різнорівневої диференціації функцій; - запропоновано авторську концепцію визначення поняття функцій РНБО України, яке можна розглядати як основні напрями і види її діяльності у сфері національної безпеки і оборони;
- здіснено авторську класифікацію основних функцій РНБО України. За критерії їх класифікації слід брати, на наш погляд, насамперед, основні елементи її діяльності: об`єкт-суб`єкт-способи. Згідно з цими критеріями основні функції РНБО України можна розподілити на об`єктні, суб`єктні та технологічні. Пріоритетними серед них є об`єктні функції, такі як: забезпечення політичної, економічної, екологічної, науково-технічної та соціальної безпеки. Технологічними функціями РНБО України є: забезпечення інформаційної та воєнної безпеки, координації та контролю органів системи національної безпеки, стратегічного планування та програмування системи органів національної безпеки, бюджетно-фінансового та матеріально-технічного забезпечення тощо. Головними серед технологічних функцій РНБО України є функції: координації та контролю органів системи національної безпеки; стратегічного планування та програмування системи органів національної безпеки та ін.;
- на підставі застосування методу системно-цільового аналізу організації і діяльності органів національної безпеки та моделі РНБО, яка формується на базі діючих організаційних структур різних служб і взаємодії її структурних одиниць з об`єктами зовнішнього середовища та враховуючи військово-політичну обстановку в світі та можливості держави по відбиттю агресії - запропоновано формування структури органів національної безпеки і РНБО України, зокрема .
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки проведеного дослідження створюють основу для подальшого поглибленого теоретичного вивчення організації та діяльності системи органів національної безпеки, удосконалення організаційно-структурних форм органів системи національної безпеки, що спрямовані на підвищення ефективності їх діяльності. Автор намагався в рамках науки конституційного права створити цілісне уявлення про організаційно–структурні аспекти РНБО України, показати її роль та місце у механізмі Української держави та визначити принципові моменти структурної побудови РНБО України та системи органів національної безпеки. Висунуті та обгрунтовані дисертантом положення мають значення для вдосконалення правової регламентації структурної побудови системи органів національної безпеки та її подальшого вдосконалення та викладання відповідних навчальних спецкурсів.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження були апробовані на кількох науково-практичних конференціях та «круглих столах», у тому числі:
— на міжнародній науково–практичній конференції «Право та культура: теорія і практика» (м.Київ, травень 1997р.);
— “на круглому столі» «Правова реформа в Україні» (м.Київ, січень 1999р.).
Публікації. Основні положення дисертації теоретичного і практичного характеру були викладені в трьох статтях, що опубліковані в журналі «Право України» (1999, №8; 2000, №7; 2000, № 9 ) та двох статтях, опублікованих у збірнику наукових праць «Держава і право» ( 2000, №6; 2000, №9). Структура та обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом у 195 сторінок складається із: титульної стотрінки; змісту; вступу; трьох розділів, які містять одинадцять підрозділів; висновку та списку використаних джерел із 197 найменувань.
| 
