|
Актуальність теми. Важливим чинником побудови правової держави та економічно розвинутого суспільства в Україні є створення ефективного механізму системи державного управління, в якій особливе місце в умовах ринкової економіки займає особа керівника державного підприємства, установи, організації.
За умов соціально-економічних перетворень суспільства відбуваються певні зміни в методах управління державними підприємствами, установами, організаціями, які потребують відповідного правового врегулювання. Для підняття ефективності управління певним соціальним формуванням одним із найголовніших напрямів є створення організаційно-правових механізмів контролю, що обумовлюють поведінку і правомірну управлінську діяльність керівника, який очолює і представляє це формування в зовнішньому середовищі. Одним із важливих елементів механізму забезпечення прийняття (неприйняття) та реалізації ним відповідальних управлінських рішень є певна соціальна, юридична, зокрема, адміністративно-правова відповідальність.
Правове регулювання адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації, вдосконалення правових норм, що регламентують попередження його адміністративних правопорушень, внесення доповнень до чинного законодавства щодо питання вдосконалення відповідальності керівника вимагає ґрунтовних наукових досліджень, покликаних адекватно відобразити проблемну ситуацію, повўязану із вищенаведеними трансформаційними змінами. Слід зазначити, що нині названій проблемі, від вирішення якої залежить подальше вдосконалення інституту адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації, в науково-теоретичних працях вітчизняних вчених у зазначеному аспекті майже не приділялось уваги, також практично відсутні правові приписи в нормативно-правових актах, які регулюють повноваження керівника та його відповідальність, не визначені в повному обсязі й інші складові його правового статусу. В КУпАП закріплена адміністративна відповідальність посадових осіб, але відсутня - керівників державних підприємств, установ, організацій як посадових осіб, що мають спеціальний статус, яка згідно КУпАП ототожнюється із відповідальністю посадових осіб. З цього приводу слід зазначити, що відповідальність керівника не може стояти на одному рівні з відповідальною діяльністю посадових осіб в зв язку з тим, що керівникові надано право керувати від імені організації, яку він очолює, представляти організаційні інтереси за її межами – в макро-соціальному середовищі, і маючи досить широкі управлінські повноваження, керівник одночасно повинен нести підвищену відповідальність щодо службової або посадової особи. Потреба в подальшому комплексному, системному дослідженні проблем, що виникають при здійсненні вищезазначеного питання, очевидна, особливо на стику трьох галузей наукових знань – теорії управління, права, економіки, оскільки розбудова національної державності залежить від успіху проведення економічних реформ в Україні. В центрі цих подій стоїть особа керівника, від якого, шляхом прийняття (неприйняття) управлінського рішення, залежить безпосередньо успіх як організації, яку він очолює, так і опосередковано - успіх взагалі всього процесу реформування держави. Дисертаційне дослідження проведене з урахуванням зміни акцентів, пов язаних із можливістю зменшення суспільних відносин, що охороняються кримінально-карними засобами, і збільшення обсягу суспільних відносин, які охороняються адміністративно-карними засобами. В ході проведеного дослідження враховані розробки провідних українських і зарубіжних вчених з питань адміністративної відповідальності, державного управління, державної служби, теорії управління, психології, таких як В.Авер янов, О.Андрійко, Д.Бахрах, І.Бачило, Ю.Битяк, Ж.Ведель, В.Венедиктов, І. Голосніченко, С. Дубенко, С. Дячук, Д.Калаянов, Р.Калюжний, С.Ківалов, В.Князєв, В.Коваленко, Л.Коваль, М.Коваль, В.Колпаков, А.Комзюк, Р.Корнута, І.Куян, Д.Лук янець, В.Марчук, П.Мельник, М.Мельник, М. Мескон, О.Недбайло, Н. Нижник, В. Олефір, В.Опришко, В.Пєтков, О.Петришин, В. Попович, Л.Савченко, І.Самощенко, Ю.Старилов, М.Тищенко, М. Фарукшин, В.Цвєтков, В.Шамрай, Ю.Шемшученко, В.Шкарупа, А.Щербак та багатьох інших фахівців.
Використані загальнотеоретичні праці зарубіжних і вітчизняних вчених, зокрема, О. В. Аграновської, А. Альберта, О.Ф.Зотова, В.П. Казимирчука, В.В. Копєйчикова, М. І. Матузова, П.М. Рабіновича, Ю. А. Тихомирова, А.Ф. Плахотного, О.Ф. Скакун, В.В.Томашова, А.Хедоурі та інших.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в контексті проведення в нашій державі адміністративно-правової реформи, її напрямок відповідає “Програмі роботи з керівниками підприємств, установ і організацій”, затвердженої Указом Президента України від 10 листопада 1995 р. № 1035 / 95, Указу Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22.07.1998 р. №810/95, Стратегії реформування системи державної служби в Україні, Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 рр. Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративної й кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України відповідно з її Пріоритетними напрямами наукових досліджень, як частина науково-дослідної роботи академії. Мета і завдання дослідження полягають у проведені аналізу сучасного стану управлінської діяльності керівника державного підприємства, установи, організації, пов язаних з нею теоретичних засад його відповідальності за прийняття ним рішення, дії чи бездіяльності та визначення пропозицій з удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність керівника.
- Комплексність зазначеної мети передбачає постановку та вирішення наступних завдань: виявлення соціально-необхідної значимості керівника в суспільстві, державі та його відповідальності за прийняті ним рішення, дії чи бездіяльність у сфері управління; аналіз еволюційного розвитку відповідальності керівника відповідно тенденції розвитку економіки та виробництва;
- визначення алгоритму оптимізованої структури відповідальності керівника взагалі та розроблення на його засадах відповідальної-акцентованої моделі сучасного керівника;
- теоретичне обґрунтування необхідності вдосконалення інституту правового статусу керівника державного підприємства, установи, організації, який визначений у Господарському кодексі України (п.7ст.73), для задоволення потреб реалізації щодо адміністративної відповідальності керівника;
- визначення понять “службова особа”, “посадова особа”, а також “керівник” як суб єкт в адміністративній відповідальності;
- внесення пропозицій щодо комплексного вдосконалення норм чинного законодавства з питань адміністративної відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій з метою приближення національного законодавства до міжнародних стандартів.
Об єктом дослідження є система суспільних відносин, що виникають у процесі управлінської діяльності керівника державного підприємства, установи, організації, пов язаних із прийняттям (неприйняттям) та реалізацією управлінських рішень у макро-, мікро-, мезосоціальних і особистісному середовищах, а також відповідальності за їх неправомірність.
Предметом дослідження є система адміністративно-правових норм, що визначають процедуру, пов язану з прийняттям рішень, дій чи бездіяльністю із застосуванням мір адміністративної відповідальності відносно керівника, який у процесі управління державним підприємством, установою, організацією вчиняє протиправні дії.
Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтувалась на принципах єдності теорії і практики, дотримання об єктивності щодо емпіричного вивчення предметів і явищ, у вирішенні завдань якого використовувалися загальнотеоретичні й спеціально-наукові методи пізнання. На основі діалектичного методу була відмічена наявність складної діалектичної системи взаємовідношень керівника із суспільством та організацією, якою він керує [п.1.1.], а також визначена діалектика загального та одиничного, соціального й особистісного моментів зазначеної відповідальності [п.1.3]. Метод системного аналізу застосовувався з метою співставлення різних нормативно-правових актів стосовно їх дії з урегулювання адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації [п.3.3.]. За допомогою історичного методу досліджувався підхід до розгляду відповідальності керівника на окремих етапах розвитку суспільства [п.1.2.]. Структурно-функціональний метод використовувався при аналізі окремих компонентів структури відповідальності керівника [п.1.3.], а також для з ясування елементного складу моделі правового статусу керівника державного підприємства, установи, організації [п.2.2.]. Застосування порівняльно-правового методу дало змогу використати досвід зарубіжних країн при визначенні понять “посадова особа”, “керівник” [п.2.2.]. Логіко-семантичний метод дозволив визначити окремі ключові категорії та поняття [п.п.1.1., 2.2., 3.1., 3.2.]. При розробці відповідально-акцентованої моделі сучасного керівника використовувався метод моделювання [п.2.1.]. Метод графічного зображення був застосований при визначенні динаміки розвитку відповідальності керівника в історії суспільства і дозволив визначити циклічність зазначеної проблеми відповідно до великих та малих періодів розвитку економічних та виробничих відносин у суспільстві [п.1.2.], а також - ряд інших загальнонаукових і спеціальних методів.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим спеціальним комплексним дослідженням сучасного інституту адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації як суб єкта управлінських відносин у певному середовищі, яка містить аналіз та перспективи його вдосконалення.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд положень, висновків, пропозицій, основні з яких:
уперше:
- визначена соціально-необхідна значимість керівника та його відповідальності в управлінні державно-господарськими процесами в ході прийняття (неприйняття) та реалізації ним управлінських рішень на окремих і сучасному етапах розвитку суспільства;
- обґрунтована закономірність, яка відображає невиразну роль відповідальності керівника під час економічного підйому в країні, пов язану із зменшенням кількості порушень у цьому процесі і, навпаки, знижки темпу розвитку економічного стану зумовлюють значимість (віддзеркалення) його відповідальності, тобто відбувається процес посилення останньої;
- розроблений і логічно складений алгоритм оптимізованої структури відповідальності керівника, який передбачає динаміку її розвитку під час здійснення управлінської діяльності та сприяє процесу реалізації персональної відповідальності керівника;
- запропонована модель правового статусу керівника та уточнені основні компоненти зазначеного статусу, які мають узгоджуватися з його відповідально-акцентованою моделлю, що притаманна сучасному етапу державотворення в Україні, та які віддзеркалюють особливості адміністративної відповідальності керівника;
- вноситься пропозиція визначити керівника як окремого суб єкта адміністративної відповідальності, започаткувавши цю назву в КУпАП; подальшого розвитку набув підхід до розгляду питання адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації як посадової особи, що має спеціальний статус, де проблема відповідальності поєднується з аналізом його індивідуальних та загальних якостей, професійною компетентністю, стилем управління та його індивідуальними ціннісними орієнтаціями, культурою управлінської діяльності, що повною мірою відповідає вимогам моделі сучасного керівника.
- удосконалено створення спеціального термінологічного апарату з питань, що торкаються адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації взагалі та адміністративної, зокрема, а також вживання таких понять, як: ,,керівник державного підприємства, установи, організації”; “адміністративний проступок керівника державного підприємства, установи, організації”; “адміністративна відповідальність керівника державного підприємства, установи, організації” тощо.
- внесена пропозиція про можливість створення загального Положення про правовий статус керівника державного підприємства, установи, організації для використання в практичній діяльності.
Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю оновити чинне законодавство та прискорити його розвиток відносно питань, які торкаються відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій. Результати проведеного дослідження дозволили запропонувати внесення змін і доповнень до КУпАП, проекту Адміністративно-процесуального кодексу України, Господарського кодексу України, Митного кодексу України, Закону України “Про боротьбу з корупцією”, Закону України “Про охорону праці”, Закону України “Про оплату праці”. Запропоновані пропозиції щодо внесення змін і доповнень у нормативно-правові акти, направлені у Комітет із правових питань Верховної Ради України, де вони опрацьовуються. Положення дисертації можуть бути використані в подальших наукових розробках із питань діяльності керівників державних підприємств, установ, організацій, при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів курсів: “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність”, “Трудове право”, а також у спецкурсі “Правове забезпечення управлінських рішень” та окремі положення дисертаційного дослідження знайшли своє впровадження в науково-дослідну діяльність та навчальний процес Національного аграрного університету (акт впровадження № 38 від 17 листопада 2003 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана автором самостійно з використанням останніх досягнень теорії науки управління та практики застосування адміністративної відповідальності щодо керівника державного підприємства, установи, організації. Всі сформульовані в дисертації положення та висновки ґрунтуються на підставі особистих теоретичних і практичних досліджень автора. Ідеї співавтора В.Г.Лукашевича в дисертації не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи були обговорені та схвалені на засіданні кафедри адміністративного права та адміністративної й кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України. Основні положення дослідження оприлюднювалися на науково-практичних конференціях: міжнародна наукова конференція “Влада та культура”, (м.Запоріжжя, 1999 р.), наукова конференція “Наука і вища освіта” (м.Запоріжжя, 2000 р.), міжвузівська науково-теоретична конференція професорсько-викладацького складу та студентів, присвячена Всесвітньому Дню прав людини “Права людини в Україні: проблеми і перспективи” (м.Київ, 2003 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені у п яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, визначених ВАК України як фахові для спеціальності “Правознавство”. Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел, найменувань, додатків. Повний обсяг дисертації становить 216 сторінок, з них основного тексту 188 сторінок.
|
