|
Актуальність теми. Згідно з нормами Конституції України забезпечення реалізації та захисту прав людини є головним обов язком демократичної, соціальної, правової держави. У цьому, серед інших гілок влади, виконавча влада посідає особливе місце, адже, як зазначено в проекті Концепції реформи адміністративного права України, саме вона є найбільш наближеною до забезпечення потреб людини і є тією владою, з якою особа має ті або інші контакти практично повсякденно – через відносини з органами виконавчої влади, їхніми посадовими і службовими особами громадянам надається можливість практично скористатись більшістю з наданих їм Конституцією і законами України прав, виконувати покладені на них обов язки. Завдяки цьому саме незаконні рішення, дії, бездіяльність органів виконавчої влади, їх посадових і службових осіб завдають найбільшої шкоди інтересам громадян, хоча у межах встановлених процедур правовий захист держави гарантується і у випадку порушення прав та законних інтересів громадян іншими суб єктами, що здійснюють державно-владні управлінські функції (органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими чи службовими особами, іншими суб єктами, які здійснюють владні управлінські функції на підставі законодавства або на виконання делегованих повноважень).
Громадянин може скористатися декількома шляхами захисту, якщо вважає, що його права порушено незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб. Вони є частинами єдиного механізму захисту прав особи що, доповнюючи одна одну, покликані у більш повному обсязі гарантувати захист прав громадян. Їх дієвість є однією з визначальних характеристик правової держави.
Судове оскарження громадянами незаконних рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб, через поширення Конституцією України юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в Україні, а також і через суттєві юридичні гарантії здійснення правосуддя, посідає провідне місце серед способів захисту прав громадян у сфері виконавчої влади.
Новий етап розвитку інституту судового оскарження громадянами неправомірних рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб в Україні пов язаний із створенням такої форми захисту прав громадян у сфері виконавчої влади, як адміністративна юстиція, що передбачає формування системи адміністративних судів і запровадження відповідних процедур їх діяльності.
Зважуючи на те, що оскарження громадянами незаконних рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб в Україні ще з радянських часів регламентовано цивільно-процесуальними нормами – запровадження адміністративної юстиції потребує прийняття низки правових актів (перш за все, Адміністративного процесуального кодексу), що становитимуть нормативно-правову основу цього інституту. При цьому треба наголосити на важливості якісного, науково-обґрунтованого процесуального забезпечення функціонування адміністративних судів, оскільки, у протилежному випадку, може бути скомпрометована сама ідея адміністративної юстиції в Україні.
Незважаючи на правові умови та прихильне ставлення більшості адміністративістів до запровадження адміністративної юстиції, розробка проблем оскарження громадянами незаконних рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб у судах, з урахуванням запровадження судової спеціалізації та адміністративного судочинства у цих справах, є для вітчизняної адміністративно-правової науки значною мірою новим напрямом наукового пошуку. Цілий ряд питань, які пов язані із запровадженням адміністративної юстиції, потребують ґрунтовних наукових досліджень, що покликані створити необхідну наукову базу для прийняття відповідних правових актів. Саме тому для адміністративно-правової науки є актуальним і необхідним проведення дослідження усього комплексу проблем, пов язаних з адміністративною юстицією: починаючи з аналізу відносин між громадянином і суб єктом, який здійснює державно-владні управлінські функції, якщо громадянин вважає, що при реалізації таких функцій порушено його права і законні інтереси, до комплексного аналізу процесуальної форми здійснення адміністративної юстиції та напрацювання науково-обґрунтованих рекомендацій щодо її впровадження. Тим більше, що для цього роду досліджень зусиллями таких вчених, як В. Б. Авер янов, М. О. Баймуратов, Д. М. Бахрах, І. П. Голосніченко, В. М. Горшеньов, Є. В. Додін, І. М. Зайцев, О. Б. Зеленцов, С. В. Ківалов, І. Б. Коліушко, М. В. Косюта, В. М. Кудрявцев, Л. О. Николаєва, М. П. Орзіх, Г. Л. Осокіна, І. В. Панова, В. Г. Перепелюк, П. М. Рабінович, В. І. Ремньов, Н. Г. Саліщева, В. Д. Сорокін, Ю. М. Старилов, В. С. Стефанюк, М. С. Студенікіна, Ю. О. Тихомиров, М. М. Тищенко, О. Ф. Фрицький, Н. Ю. Хаманєва, Д. М. Чечот, В. М. Шаповал, В. І. Шишкін, М. К. Якимчук, Х. П. Ярмакі та інших, що досліджували проблематику адміністративного процесу і оскарження громадянами незаконних дій органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб, створена необхідна наукова база.
Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження обумовлена низкою причин: по-перше, необхідністю дослідження юридичної природи адміністративно-правового спору за участю органу виконавчої влади, за розв язанням якого громадянин звертається до суду, що дозволить створити ефективну процесуальну форму розв язання таких спорів, яка гарантуватиме реальний захист прав громадян; по-друге, відсутністю у вітчизняній науці достатньою мірою розроблених у теоретичному плані загальних положень стосовно судових адміністративних проваджень щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб; по-третє, дефіцитом ефективних у практичному відношенні наукових рекомендацій щодо процесуальної форми розв язання адміністративно-правових спорів між громадянином і органом виконавчої влади.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов язана з основними напрямками наукових досліджень у галузі держави і права на 1998-2000 рр. і є складовою частиною програми наукових досліджень, яку здійснює Одеська національна юридична академія на тему “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний № 0101U001195). Обраний напрямок дослідження знаходиться у безпосередньому зв язку з темою науково-дослідної роботи кафедри адміністративного і фінансового права Одеської національної юридичної академії “Правове забезпечення механізму реалізації адміністративної реформи в Україні”.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є науковий аналіз організаційно-правового забезпечення оскарження громадянами незаконних рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб за умов створення в Україні адміністративних судів і запровадження адміністративно-процесуальної форми захисту прав громадян у їх відносинах з органами виконавчої влади, з урахуванням функціонування судової влади у правовій демократичній державі, а також особливостей адміністративно-правових спорів між громадянином та органом виконавчої влади, які проявляються в судових адміністративних провадженнях щодо їх розв язання, із висновками і пропозиціями щодо розвитку нормативно-правової бази, яка врегульовуватиме процесуальний порядок розв язання цих спорів.
Мета наукового дослідження зумовила такі задачі наукового пошуку:
здійснення аналізу розвитку адміністративно-правового регулювання оскарження громадянином незаконних дій органів виконавчої влади;
визначення поняття та структури адміністративно-правового спору між громадянином і органом виконавчої влади;
визначення поняття адміністративної юстиції та її основних рис, співвідношення адміністративної юстиції із правосуддям, адміністративним судочинством, адміністративною юрисдикцією;
обґрунтування позовної природи проваджень щодо судового розв язання адміністративно-правових спорів;
визначення поняття та елементів адміністративного позову як засобу реалізації громадянином права на судовий захист;
здійснення аналізу моделі судового адміністративного провадження щодо розв язання адміністративно-правових спорів між громадянином та органом виконавчої влади з урахуванням проекту Адміністративного процесуального кодексу та вироблення рекомендацій щодо її вдосконалення;
здійснення аналізу зарубіжного досвіду процесуального забезпечення адміністративної юстиції.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при зверненні громадянина за захистом своїх прав та законних інтересів до органів держави, якщо громадянин вважає, що рішеннями, діями, бездіяльністю суб єкта, якій здійснює державно-владні управлінські функції, порушено його права та законні інтереси.
Предметом дослідження є матеріальні та процесуальні адміністративні правовідносини, що виникають під час оскарження громадянами рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їх посадових і службових осіб у суд, а також сукупність законодавчих актів та законопроектів України та зарубіжних країн, норми яких врегульовують зазначені правовідносини.
Методи дослідження. У дисертації використовувалася сукупність різних методів дослідження. Основний метод, який застосовано при здійсненні дисертаційного дослідження, – загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив проаналізувати чинне законодавство та проекти законодавчих актів щодо оскарження громадянами незаконних рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їх посадових і службових осіб у судах. Широко використовувався також метод порівняльного правового дослідження при аналізові досвіду організації адміністративної юстиції у зарубіжних країнах. Під час проведення дослідження було застосовано конкретно-історичний метод, за допомогою якого було досліджено розвиток законодавства та практики оскарження громадянами рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб. У процесі дослідження широко використовувалися методи системного та структурно-функціонального аналізу при розгляді моделі адміністративного судочинства по розгляду позовів громадян на незаконні дії органів виконавчої влади та виявленню його окремих ознак.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше підготовлено комплексне дисертаційне дослідження, в якому, на основі сучасних досягнень адміністративно-правової науки, розглядаються питання щодо сутності адміністративно-правового спору як предмету судового розгляду при оскарженні громадянином до суду незаконних рішень, дій, бездіяльності органу виконавчої влади, його посадової і службової особи та процесуального аспекту розв язання адміністративно-правових спорів з урахуванням формування адміністративної юстиції та запровадження відповідного позовного адміністративного судочинства.
Проведення дисертаційного дослідження дало змогу одержати такі результати, які мають наукову новизну:
вперше визначено поняття адміністративно-правового спору, здійснено аналіз структури адміністративно-правового спору між громадянином і органом виконавчої влади;
запропоновано авторське визначення адміністративної юстиції, у новому аспекті визначено співвідношення адміністративної юстиції із правосуддям, адміністративним судочинством, адміністративною юрисдикцією;
з нових позицій визначено правову природу і риси судового оскарження громадянином незаконних дій органів виконавчої влади;
запропоновано авторське визначення адміністративного позову та охарактеризовано його елементи;
дістала подальшого розвитку характеристика моделі судового оскарження громадянином незаконних рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб, що запропонована у проекті Адміністративного процесуального кодексу;
запропоновано рекомендації до проекту Адміністративного процесуального кодексу щодо регламентації судового оскарження громадянином незаконних рішень, дій, бездіяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових і службових осіб.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертація містить обґрунтовані висновки і пропозиції щодо запровадження адміністративно-процесуальної форми оскарження громадянами незаконних дій органів виконавчої влади до адміністративного суду, яка обумовлена особливостями адміністративно-правового спору між громадянином і органом виконавчої влади. Висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані при удосконаленні проекту Адміністративного процесуального кодексу, а також при розробці і удосконаленні інших проектів законодавчих актів, зокрема Адміністративно-процедурного кодексу.
Положення дисертаційного дослідження застосовуються в Одеській національній юридичній академії при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративно-процесуальне право” і можуть бути використані для вдосконалення програм та планів навчання, при підготовці підручників, навчальних і методичних посібників. Теоретичне значення дисертації полягає у розробці проблематики адміністративно-правового спору, судового адміністративно-процесуального провадження щодо його розв язання.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на засіданні кафедри адміністративного і фінансового права Одеської національної юридичної академії.
Положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, доповідалися здобувачем на 3-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської державної юридичної академії (Одеса, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція” (Одеса, 2000 р.), 4-й звітній конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2001 р.), 5-й звітній конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2002 р.), 6-й звітній конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2003 р.), ІІІ Національній науково-теоретичній конференції “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Одеса, 23-25 травня 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Право і лінгвістика” (Сімферополь, 18-21 вересня 2003 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі в Одеській національній юридичній академії при проведенні практичних занять з навчальних дисциплін “Адміністративне право” та “Адміністративно-процесуальне право”.
Публікації. Основні положення і результати дисертації знайшли відображення у шістьох наукових статтях, що містяться у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
| 
