|
Актуальність теми дослідження. Забезпечення розбудови України як демократичної, незалежної, суверенної, соціальної та правової держави, що передбачає ст. 1 Конституції України, вимагає насамперед досягнення відповідних успіхів у боротьбі із злочинними посяганнями на ці суспільні цінності. Як свідчить сьогоденна практика, найбільшу шкоду українському державотворенню чинить злочинність та особливо її частина, що називається груповою. Серед всіх реєстрованих злочинів сьогодні в Україні майже 30% злочинів вчиняються групою осіб. Зелінський А.Ф. вважає, що ця цифра надто завищена . Наше дослідження і аналіз більше ніж 300 кримінальних справ, розглянутих судами Донецької і Запорізької областей, показує, що ця цифра не завищена, а занижена. Що стосується тяжких злочинів, то переважна більшість їх вчиняється групою осіб.
Проблеми кримінальної відповідальності за вчинення групових злочинів досліджували – Бандурка О.М. (Вандализм, 1996); Бурчак Ф.Г. (Учение о соучастии, 1969); Галиакбаров Р.Р. (Групповое преступление: постоянные и переменные признаки, 1973); Городецький Ю.В. (Добровільна відмова при співучасті, 2002); Гуторова Н.О. (Вчинення злочину організованої групою, 1996); Зелінський А.Ф. (Бывает ли преступная группа неогранизованной, 1998; Криминальная психология, 1999); Ковальов М.І. (Соучастие в преступлении, 1960, 1962); Кваша О.О. (Організатор злочину, 1999); Коржанський М.Й (Кваліфікація злочинів, 1998, 2002); Литвак О.М. (Державний вплив на злочинність, 2000); Марчук Є.К. (Кримінологічна та кримінально-правова характеристика злочинних організацій, 1998); Тельнов П.В. (Понятие и квалификация групповых преступлений, 1974); Яницька Н.В. (Групова корисливо-насильницька злочинність молоді та її попередження, 2000) та деякі інші дослідники.
Ці проблеми певною мірою розглядалися також у курсах, підручниках, посібниках та інших виданнях із Загальної частини навчального курсу “Кримінальне право України”.
В той же час загальна проблема кримінальної відповідальності за злочини, вчинені групою осіб, не має і сьогодні задовільного вирішення. Ні доктрина кримінального права, ні кримінальне законодавство України не мають чітко визначеного поняття і ознак злочинної групи. Не зовсім чітко і послідовно визначено поняття злочинної групи у ст. 28 КК.
Відсутність чітко визначеного у законі поняття злочинної групи створює суттєві труднощі працівникам правоохоронних органів та особливо органів МВС України для вирішення багатьох практичних завдань при роботі над кримінальними справами про відповідальність за вчинення злочину групою осіб.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Тема дисертації є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України “Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 рр.” та програми Національної академії внутрішніх справ України “Основні напрямки наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2000-2004рр.”. Актуальність теми дослідження випливає із Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000-2004 рр. та спрямованістю її на виконання указу Президента України від 6 лютого 2003 р. за №84/2003 “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією”, та указу від 18.02.2002 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”. Тема дисертації обговорена і затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ 10 вересня 2002 року як складова частина програми наукових досліджень академії.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертації автор вважає визначення групи осіб як суб єктів злочину, з їх загальною характеристикою та окремими особливими об єктивними ознаками.
Для досягнення цієї мети були запроваджені і виконані наступні завдання:
1. Проведено глибокий та всебічний аналіз чинного Законодавства України і кримінального Законодавства іноземних держав (Російської Федерації, Федеративної республіки Німеччини, Японії), які визначають групу осіб як суб єктів злочину.
2. Вивчена спеціальна юридична література з кримінального права, кримінології, психології та соціології про психологічну та діяльну поведінку групи осіб.
3. Розроблена система критеріїв визначення групової діяльності та її особливостей і відмінностей.
4. Обґрунтовано висновки про кількісний склад злочинної групи.
5. Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що утворюються у процесі діяльності кількох осіб та їх особливості і суспільні якості, які мають кримінально-правове значення і впливають на кримінальну відповідальність за діяння, вчинені спільно групою осіб. Об єкт дослідження передбачає повний розгляд проблеми кримінальної відповідальності за діяння, вчинені групою осіб.
Предметом дослідження є група осіб, як спільний суб єкт діяльності, що має специфічні об єктивні ознаки і може бути визнана суб єктом злочину.
Головним у визначенні предмета дослідження було обґрунтування кількісного складу злочинної групи, а також загальна характеристика і психологічні особливості злочинної діяльності групи осіб. Методи дослідження. Виходячи із поставлених мети і завдань роботи, з урахуванням об єкта та предмета дослідження, були використані такі методи:
- загальнонауковий діалектичний метод, який забезпечив повний і комплексний підхід до визначення загального поняття групи осіб як суб єкта злочину;
спеціальні наукові методи: Догматичний дозволив проаналізувати норми чинного КК, якими передбачається відповідальність за вчинення злочину групою осіб, історико-правовий при дослідженні норм про кримінальну відповідальність за вчинення злочину групою осіб, порівняльно-правовий при порівнянні кримінального законодавства України про відповідальність за вчинення злочину групою осіб із відповідними нормами законів зарубіжних країн, соціологічний метод використовувався при збиранні та дослідженні емпіричного матеріалу. При роботі над дисертацією була використана також спеціальна література із теорії держави і права, кримінології, психології, соціології, кримінального процесу.
Нормативну базу дисертації складають Конституція України, Кримінальний кодекс України, укази Президента України, постанови Пленуму Верховного Суду України, відомчі нормативні акти МВС України та інших відомств, які стосуються боротьби із злочинністю. У дисертації використані статистичні дані про злочини, вчинені групою осіб у Донецькій і Запорізькій областях за 1999-2002 роки, і матеріали про розгляд судами цих областей кримінальних справ про злочини, вчинені групою осіб і двома особами.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у новому визначенні групи осіб, як суб єктів злочину: вперше у вітчизняній кримінально-правовій доктрині обґрунтовано висновок, що утворенню злочинної групи сприяють спільні дії не двох, а трьох суб єктів злочину, що будь-яка група, яка діє спільно і узгоджено, є організованою, що неорганізованої групи немає і бути не може.
Вперше у кримінально-правовій літературі проведено глибокий аналіз злочинної діяльності двох суб єктів, які вчинили передбачене кримінальним законом діяння, суспільні та юридичні особливості такої діяльності і його кримінально-правова кваліфікація.
На підставі цього аналізу внесені пропозиції щодо вдосконалення ч. 1 ст. 28 КК. Такий вид співучасті у вчиненні злочину потребує і нових підходів до покарання учасників цієї співучасті. У дисертації обґрунтовується висновок, що певний злочин, вчинений двома особами заслуговує більш суворої кари, ніж такий же злочин, вчинений наодинці, але більш м якої кари, ніж такий же злочин, вчинений групою осіб, тобто трьома і більше суб єктами злочину.
Практичне зазначення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації містять конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України, зокрема, ст. 28 Кримінального кодексу України, практичне застосування цих пропозицій дасть змогу підвищити ефективність боротьби з груповою злочинністю, забезпечити більшу справедливість кримінального покарання.
Використання матеріалів дисертації у навчальному процесі у вищих і середніх юридичних навчальних закладах буде сприяти підвищенню знань юристів про злочинну групову діяльність і, зокрема, про вчинення злочину групою осіб.
Апробація результатів дисертації. Головні положення дисертації, висновки і пропозиції автора обговорювалися на засіданні кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ України, вони використані також при підготовці наукових статей та при написанні окремих розділів підручника з кримінального права, його Загальної частини.
Окремі положення дисертації були оприлюднені на науковій міжнародній конференції з проблем боротьби з розповсюдженням наркотиків ( м. Дніпропетровськ, 17-18 жовтня 2003 року).
Наукові результати, одержані автором, впроваджені у навчальний процес та науково-дослідну роботу курсантів і слухачів Донецького юридичного інституту МВС та Національної академії внутрішніх справ України при читанні курсу лекцій із Загальної частини кримінального права.
Автором підготовлена і подана доповідна записка з пропозицією про вдосконалення редакції статті 28 Кримінального кодексу України (акт Головного науково-експертного управління Верховної Ради України № 06-19/15-774 від 16 квітня 2004 р.).
Публікації. Результати дослідження викладені у п яти наукових статтях у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації відповідає меті та науковим завданням, а також вимогам ВАК і складається із вступу, трьох розділів, які мають вісім підрозділів, висновків і пропозицій, чотирьох додатків та списку використаних джерел (189 на 9 сторінках). Загальний обсяг дисертації 184 сторінки, з яких 163 основного тексту.
| 
